Зносити свої тягарі з легкістю
Унікальні тягарі в житті кожного з нас допомагають нам покладатися на заслуги, милосердя і милість Святого Месії
У мене є хороший друг, який в перші роки свого шлюбного життя був переконаний, що йому потрібен повнопривідний пікап. Його ж дружина була впевнена, що придбання нової машини було не потребою, а лише його бажанням. Жартівливі розмови між цим чоловіком і його дружиною змусили їх думати про плюси і мінуси такої покупки.
“Кохана, нам потрібен повнопривідний пікап”.
Вона запитала: “Чому ти гадаєш, що нам потрібен новий пікап?”
Він дав їй, як йому здавалося, найпереконливішу відповідь на її запитання: “А що як нашим дітям потрібне буде молоко, а на дворі вируватиме жахлива буря, і привезти продукти з магазину можна буде лише на пікапі?”
Його дружина відповіла з посмішкою: “Якщо ми придбаємо новий пікап, у нас не буде грошей на молоко—то навіщо ж перейматися тим, як терміново дістатися до магазину?”
Деякий час вони продовжували радитися і зрештою вирішили придбати пікап. Невдовзі після того, як вони купили нову машину, мій друг захотів продемонструвати її практичність і виправдати своє бажання купити її. Отже він вирішив, що нарубає й привезе запас дров для їхнього будинку. Стояла осінь і в горах, де він планував запастися дровами, вже випав сніг. По мірі підйому на гору сніг поступово ставав все глибше й глибше. Мій товариш усвідомлював, що слизькою дорогою було їхати ризиковано, але, маючи абсолютну впевненість у своєму новому пікапі, він не зупинявся.
На жаль, мій друг заїхав надто далеко по сніжній дорозі. Звернувши з дороги до місця, де він вирішив нарубати дров, він застряг. Усі чотири колеса нового пікапа забуксували в снігу. Він швидко зрозумів, що не знав, як вийти з цієї небезпечної ситуації. Він був збентежений і схвильований.
Мій товариш вирішив так: “Я не буду просто сидіти тут”. Він вибрався з машини і почав рубати дрова. Він повністю заповнив багажник пікапа важким вантажем. А потім мій друг вирішив ще раз спробувати виїхати зі снігу. Завівши пікап і натиснувши на педаль газу, він почав повільно рухатися з місця. Поступово пікап виїхав зі снігу, повернувшись на дорогу. Нарешті цей щасливий і упокорений чоловік міг вільно повернутися додому.
Наш особистий вантаж
Я молюсь, щоб Святий Дух допомагав мені, коли я наголошуватиму на життєво важливих уроках, які можна засвоїти з цієї історії про мого друга, пікап та дрова. То був вантаж. Саме вага дров забезпечила необхідну силу зчеплення, яка допомогла йому вибратися зі снігу, повернутися на дорогу і продовжувати рухатися далі. Саме вантаж дав йому можливість повернутися до своєї сім’ї й домівки.
Кожен з нас також несе ношу. Наш особистий вантаж складається з вимог і можливостей, зобов’язань і привілеїв, страждань і благословень та вибору й обмежень. Два важливих запитання можуть бути корисними, коли ми періодично і з молитвою оцінюємо наш вантаж: “Чи створює ноша, яку я несу, духовну силу зчеплення, яка допоможе мені просуватися вперед з вірою в Христа на тісній і вузькій дорозі, і уникати того, щоб застрягти? Чи створює ноша, яку я несу, достатню духовну силу зчеплення, щоб зрештою я міг повернутися додому до Небесного Батька?”
Іноді ми помилково вважаємо, що щастя—це відсутність тягарів. Однак можливість нести ношу є необхідною й важливою частиною плану щастя. Оскільки наш особистий вантаж має створювати духовну силу зчеплення, нам потрібно бути обережними, щоб не наповнювати наше життя великою кількістю приємних, але непотрібних речей, які відволікатимуть і відводитимуть нас від того, що справді має найбільше значення.
Зміцнююча сила Спокути
Спаситель сказав:
“Прийдіть до Мене, усі струджені та обтяжені,—і Я вас заспокою!
Візьміть на себе ярмо Моє, і навчіться від Мене, бо Я тихий і серцем покірливий,—і знайдете спокій душам своїм.
Бо ж ярмо Моє любе, а тягар Мій легкий” (Матвій 11:28–30).
Ярмо—це дерев’яна балка, яка зазвичай використовується між парою биків або інших тварин, допомагаючи їм тягнути вантаж разом. Завдяки ярму тварини стоять поруч, аби рухатися разом, щоб виконати завдання.
Подумайте над унікальним особистим запрошенням Господа взяти на себе Його ярмо. Коли ми укладаємо священні завіти і дотримуємося їх, ми беремо на себе ярмо, ставши поруч з Господом Ісусом Христом. По суті, Спаситель запрошує нас покладатися на Нього і тягнути ношу разом із Ним, попри те, що наші найкращі зусилля не йдуть ні в яке порівняння з Його силою. Якщо ми довіряємо Йому і тягнемо свою ношу разом з Ним під час цієї смертної подорожі, Його ярмо дійсно стає любим, а тягар легким.
Ми не самотні і ніколи не повинні почуватися такими. Ми можемо просуватися вперед у своєму повсякденному житті, маючи допомогу з небес. Завдяки Спокуті Спасителя ми можемо здобути міць і силу, що перевершують наші власні сили (“Я йтиму за Христом”, Гімни, №. 129). Господь проголосив: “Отже, продовжуйте свою подорож, і нехай ваші серця радіють; бо ось, знайте, Я є з вами до самого кінця” (УЗ 100:12).
Зважте на приклад у Книзі Мормона, коли Амулон переслідував Алму і його народ. Голос Господа дійшов до цих учнів в їхніх стражданнях: “Підійміть голови свої і перебувайте у повному спокої, бо Я знаю про завіт, який ви склали зі Мною; і Я складу завіт з Моїм народом і визволю його від залежності” (Мосія 24:13).
Зверніть увагу на те, що обіцяння визволення основується на завітах. Завіти, які чесно приймають і шанують, та обряди, які виконуються належним повноваженням священства, є необхідними для отримання всіх благословень, що стали доступними через Спокуту Ісуса Христа. Бо в обрядах священства явлена сила божественності чоловікам і жінкам у плоті, включаючи благословення Спокути (див. УЗ 84:20–21).
Пам’ятайте слова Спасителя “Бо ж ярмо Моє любе, а тягар Мій легкий” (Матвій 11:30), коли ми розглядатимемо наступний вірш, де розповідається про Алму і його народ.
“І Я також полегшу тягарі, які покладені на ваші плечі, щоб ви навіть на відчували їх на своїх спинах” (Мосія 24:14).
Багато хто з нас може вважати, що в цьому уривку з Писань говориться про те, що тягар раптово і назавжди буде знято. В наступному вірші, однак, описується те, як саме тягар було полегшено.
“І тоді сталося, що тягарі, які було покладено на Алму і його братів, зробилися легшими; так, Господь зміцнив їх, щоб вони могли зносити свої тягарі з легкістю, і вони підкорилися життєрадісно і з терпінням усій волі Господа” (Мосія 24:15; курсив додано).
Проблеми й труднощі не були раптово зняті з людей. Однак Алму і його послідовників було зміцнено і завдяки тому, що їхня сила зросла, їхні тягарі стали легшими. Ці хороші люди були укріплені через Спокуту, щоб діяти, будучи вільними в собі (див. УЗ 58:26–29), і впливати на свої обставини. І “в силі Господа” (Слова Мормона 1:14; Мосія 9:17; 10:10; Алма 20:4), Алма і його народ були спрямовані до безпеки в землі Зарагемля.
Спокута Ісуса Христа не тільки долає наслідки падіння Адама та уможливлює відпущення наших особистих гріхів і провин, але й допомагає нам чинити правильно і ставати кращими у способи, які набагато перевищують сили смертної людини. Більшість з нас знають, що коли ми щось робимо неправильно, і потребуємо допомоги, щоб подолати наслідки гріха у своєму житті, Спаситель приготував для нас шлях, як очиститися через Його викупительну силу. Але чи розуміємо ми також, що Спокута призначена для чоловіків і жінок, які мають віру і є слухняними, гідними і сумлінними та прагнуть стати кращими і служити більш віддано? Мене хвилює, чи повністю ми усвідомлюємо те, як діє зміцнююча сила Спокути в нашому житті, і чи не вважаємо ми помилково, що повинні нести свою ношу самотужки—застосовуючи абсолютну витримку, силу волі і дисципліну та наші вочевидь обмежені здібності.
Одна справа—знати, що Ісус Христос прийшов на землю, щоб померти за нас. Але нам також потрібно цінувати те, що Господь бажає—завдяки Його Спокуті і силою Святого Духа—оживляти нас—не лише направляти нас, але й зміцнювати і зцілювати нас.
Спаситель підтримує Свій народ
Алма каже, чому і як Спаситель може допомагати нам:
“І Він піде, зносячи муки, і страждання, і спокуси всякого роду; і це для того, щоб слово могло виповнитися, яке каже, що Він візьме на Себе муки і хвороби Свого народу.
І Він прийме смерть, щоб скинути пута смерті, які зв’язують Його народ; і Він візьме на Себе їхні недуги, щоб Його нутро сповнилося милості, будучи у плоті, щоб Він міг знати, будучи у плоті, як допомогти Своєму народові в його недугах” (Алма 7:11–12).
Таким чином Спаситель страждав не тільки за наші гріхи й провини, але й за наші фізичні страждання й муки, наші слабкості й недоліки, наші страхи й розпач, наші розчарування й збентеженість, наші розкаяння й докори сумління, наші відчай і розпач, несправедливість і нечесність, з якими ми стикаємося, та емоційні страждання, що охоплюють нас.
Не існує фізичних страждань, духовних ран, душевних мук або болі, недуг або слабкостей, з якими ви чи я стикалися у смертному житті, яких би спершу не відчув Спаситель. В момент слабкості ми можемо вигукнути: “Ніхто не знає, що я відчуваю! Ніхто цього не розуміє!” Але Син Божий чудово знає й розуміє це, бо Він відчував і переніс наші особисті тягарі. І завдяки Його нескінченній і вічній жертві Алма 34:14), Він має досконале співчуття і може простягнути нам Свою руку милості. Він здатен допомогти, торкнутися, підтримати, зцілити і зміцнити нас так, як самі ми ніколи б не змогли, і допомогти нам зробити те, що самі ми ніколи б не зробили, покладаючись лише на власні сили. І дійсно, Його ярмо є любим, а Його тягар—легким.
Запрошення, обіцяння і свідчення
Я запрошую вас навчатися, молитися, розмірковувати і прагнути пізнати більше про Спокуту Спасителя, оцінюючи свою особисту ношу. Багато чого стосовно Спокути ми просто не можемо збагнути своїм смертним розумом. Але багато аспектів Спокути ми можемо і маємо зрозуміти.
Моєму другові вантаж дров допоміг створити спасительну силу зчеплення. Порожній пікап не міг вибратися зі снігу, навіть маючи повний привід. Важкий вантаж був необхідний для створення сили зчеплення.
Потрібен був вантаж. Саме він створив силу зчеплення, яка дозволила моєму другові вибратися, повернутися на дорогу, продовжити путь і повернутися до своєї сім’ї.
Унікальні тягарі в житті кожного з нас допомагають нам покладатися на заслуги, милосердя і милість Святого Месії (див. 2 Нефій 2:8). Я свідчу і обіцяю, що Спаситель допоможе нам з легкістю нести наші тягарі (див. Мосія 24:15). Розділяючи з Ним ярмо через виконання священних завітів і здобуваючи зміцнюючу силу Його Спокути в нашому житті, ми почнемо більше прагнути зрозуміти Його волю і жити згідно з нею. Ми також будемо молитися про силу навчатися з наших обставин, змінювати або приймати їх, а не молитися Богові невпинно про те, щоб Він змінив наші обставини за нашою волею. Ми станемо вільними людьми, які діють, а не предметами, які перебувають під дією (див. 2 Нефій 2:14). Ми будемо благословенні духовною силою зчеплення.
Нехай же кожен з нас чинить краще і стає кращим завдяки Спокуті Спасителя. Сьогодні 6 квітня. З одкровення ми знаємо, що цей день є справжньою й точною датою народження Спасителя. 6 квітня також є днем, в який було організовано Церкву Ісуса Христа Святих Останніх Днів. (Див. УЗ 20:1; Harold B. Lee, “Strengthen the Stakes of Zion”, Ensign, July 1973, 2; Spencer W. Kimball, “Why Call Me Lord, Lord, and Do Not the Things Which I Say?” Ensign, May 1975, 4; Spencer W. Kimball, “Remarks and Dedication of the Fayette, New York, Buildings”, Ensign, May 1980, 54; Discourses of President Gordon B. Hinckley, Volume 1: 1995–1999 [2005], 409). В цей особливий і священний суботній день я проголошую своє свідчення про те, що Ісус Христос є нашим Викупителем. Він живе і очищатиме, зцілюватиме, направлятиме, захищатиме і зміцнюватиме нас. Про це я свідчу у священне ім’я Ісуса Христа, амінь.