Будь сильний та відважний
Маймо—усі ми—сміливість не йти на компроміси, сміливість відстоювати принципи.
Мої улюблені брати, як це чудово знову бути разом з вами. Маючи цю нагоду звернутися до вас, я молюся про небесну допомогу.
Поза стінами цього Конференц-центру ще тисячі зібралися у каплицях та інших приміщеннях майже по всьому світу. Ось те спільне, що об’єднує всіх нас разом,—нам довірено мати священство Бога.
Ми перебуваємо тут, на землі, у дивовижний період її історії. Наші можливості майже безмежні, однак ми також стикаємося і з величезною кількістю труднощів, деякі з них характерні тільки для нашого часу.
Ми живемо у світі, де моральні цінності значною мірою відкинуті, де гріх відверто виставляється напоказ і де нас оточують спокуси зійти з прямого і вузького шляху. Ми відчуваємо постійний тиск та прихований вплив, якими руйнується все, що є пристойним, і чиниться спроба підмінити все порядне пустими доктринами і практиками світського суспільства.
Через ці та інші виклики нам необхідно постійно приймати рішення, які можуть визначити нашу долю. Аби нам приймати правильні рішення, необхідна сміливість—сміливість, коли треба сказати “ні”, сміливість сказати “так”, коли це є прийнятним, сміливість робити те, що є правильним, бо це є правильно.
Оскільки сьогодні в суспільстві є тенденція до стрімкого відходу від цінностей та принципів, даних нам Господом, ми, скоріш за все, будемо покликані захищати те, у що віримо. У вас буде сміливість зробити це?
Президент Дж. Рубен Кларк молодший, який багато років був членом Першого Президентства, сказав: “Хіба не відомі випадки, коли ті, хто вважався вірним, … відчували, що повністю підтверджуючи свою належність до релігії, вони можуть піддатися глузуванню з боку своїх невіруючих колег, і тому вони повинні змінити щось у своїй релігії або якось виправдовувати її, або нищівно вихолощувати її, або навіть вдавати, що відкидають її. Так роблять лицеміри”1. І хоч нікому з нас не хотілося б носити на собі такий ярлик, та все ж ми неохоче проголошуємо свою віру в деяких обставинах, чи не так?
Ми можемо допомогти собі, бажаючи робити те, що є правильним, якщо відвідуємо місця і беремо участь у заходах, де наші думки знаходяться під добрим впливом і де Духу Господа буде комфортно.
Я згадую прочитану колись пораду одного батька своєму сину, коли той від’їздив з дому на навчання в далекий край: “Тільки-но побачиш, що ти там, де не повинен бути, тікай звідти!” Я даю кожному з вас ту ж пораду: “Тільки-но побачите, що ви там, де не повинні бути, тікайте звідти!”
Кожному з нас постійно доводиться виявляти сміливість. Сміливість необхідна у кожний день нашого життя, а не тільки в якихось важливих подіях. Вона часто потрібна нам, коли ми приймаємо рішення або реагуємо на обставини, що складаються навколо нас. Шотландський поет і романіст Роберт Льюїс Стівенсон сказав: “У повсякденної сміливості свідків мало. Однак ваша сміливість не менш благородна, бо про неї не б’ють у барабани і натовпи не викрикують ваше ім’я”2.
Сміливість виявляється в різних формах. Християнський письменник Чарльз Свіндолл написав: “Сміливість виявляється не лише на полі бою … або в тому, щоб без страху спіймати злодія у вашому домі. Реальні перевірки сміливості відбуваються набагато тихше. Це перевірки внутрішні: як залишатися вірним, коли ніхто вас не бачить, … як вистояти на самоті, коли вас не розуміють”3. Я хотів би додати, що ця внутрішня сміливість виявляється і в тому, щоб робити правильно, навіть, коли нам може бути страшно; щоб захищати свої переконання, ризикуючи бути осміяними; щоб дотримуватися своїх переконань, навіть коли це загрожує втратою друзів або соціального статусу. Той, хто твердо відстоює те, що є правильним, іноді ризикує стати осудженим і непопулярним.
Служачи у ВМС Сполучених Штатів під час Другої світової війни, я дізнався про хоробрі вчинки, взірці доблесті та приклади сміливості. Один з них, який мені ніколи не забути,—приклад тихої сміливості 18-річного моряка, не нашої віри, який не був надто гордим, щоб молитися. З 250 членів екіпажу він єдиний щовечора ставав на коліна біля своєї койки, інколи під глузування задирак і жарти невіруючих. Опустивши голову, він молився Богу. Він ніколи не вагався. Він ніколи не втрачав мужності. Він мав сміливість.
Не так давно я почув про приклад юнака, якому, як виявилося, не вистачало цієї внутрішньої сміливості. Одна приятелька розповіла мені про духовні і зміцнюючі віру причасні збори, на яких вона з чоловіком була у своєму приході. Молодий чоловік у чині священика в Аароновому священстві зворушив серця всіх присутніх, розповідаючи про євангельські істини та радість, що приходить від дотримання заповідей. Стоячи за кафедрою, він палко, зворушливо свідчив, виглядаючи чистим і охайним у своїй білій сорочці та краватці.
Пізніше того ж дня ця жінка зі своїм чоловіком, їдучи у своєму районі, побачили цього ж молодого чоловіка, який так надихнув їх всього кілька годин тому. Тепер же він мав зовсім інший вигляд: він йшов по тротуару, неохайно вдягнений,—і палив цигарку. Моя приятелька та її чоловік не тільки були розчаровані й засмучені, але й збентежені тим, як же він міг так переконливо бути однією людиною на причасних зборах, а потім так швидко стати зовсім іншою.
Брати, а чи ви ті ж самі люди, де б ви не були і що б ви не робили,—ті люди, якими Небесний Батько хоче, щоб ви були, і якими ви, як самі знаєте, повинні бути?
В інтерв’ю, надрукованому в одному загальнодержавному журналі, добре відомого американського баскетболіста Джебері Паркера з Американської НССА [Національної спортивної студентської асоціації], члена Церкви, попросили розказати, яку найкращу пораду він отримав від свого батька. Джебері відповів: “[Мій батько] сказав: “Просто будь у темноті таким же, яким ти є у світлі”4. Важлива порада, брати, для всіх нас.
У наших Писаннях повно прикладів тієї сміливості, яка кожному з нас потрібна сьогодні. Пророк Даниїл виявив надзвичайну сміливість, відстоюючи те, що, як він знав, є правильним, і виявляючи сміливість, щоб молитися, незважаючи на загрозу бути вбитим за це5.
Сміливість була притаманна й Авінадію, про що свідчить його готовність краще віддати своє життя, ніж відмовитися від істини6.
Хіба ми не відчуваємо натхнення завдяки життю 2000 юних синів Геламана, які навчили і продемонстрували, що потрібно мати сміливість, аби дотримуватися вчень батьків, аби бути цнотливими й чистими?7
Можливо, вінцем для цих розповідей з Писань є приклад Моронія, який мав сміливість непохитно вистояти у праведності до самого кінця8.
Упродовж усього свого життя пророк Джозеф Сміт подавав безліч прикладів сміливості. Один з найбільш вражаючих—коли він та інші брати, прикуті один до одного ланцюгами—уявіть собі, прикуті один до одного ланцюгами,—були припроваджені в Річмонд, Міссурі, де трималися в недобудованій дерев’яній хатині неподалік будинку суду. Парлі П. Пратт, який був серед тих позбавлених волі братів, написав про один особливий вечір: “Ми лежали, вдаючи, що спимо, поки минула вже північ; наші вуха та серця страждали від того, що впродовж годин ми чули непристойні жарти, жахливі богохульства, страшні прокляття та брудну лайку наших охоронців”.
Старійшина Пратт продовжив:
“Я слухав це, і мені було бридко, я був шокований, це був жах, і мене настільки сповнив дух обуреної справедливості, що я ледве втримався від того, щоб не підскочити на ноги і не докорити охоронцям, але [я] нічого не казав Джозефу чи комусь іншому, хоча я й лежав поруч з ним і бачив, що він не спав. Раптом він підвівся на ноги і сказав голосом грому чи ревучого лева, вимовивши, наскільки я можу згадати, такі слова:
“МОВЧАТИ! … В ім’я Ісуса Христа я забороняю вам і наказую вам мовчати; я більше і хвилини не житиму, слухаючи такі слова. Припиніть ці розмови, інакше або ви помрете, або я помру ЦІЄЇ МИТІ!”
Джозеф стояв “у грізній величі”, як це описав старійшина Пратт. Він був у ланцюгах, без зброї, та все ж спокійний і величний. Він дивився на зляканих охоронців, які забилися в куток або припали до землі біля його ніг. Ці, здавалося б, невиправні чоловіки благали у нього пробачення й затихли9.
Не всі вияви сміливості приносили такі захоплюючі або негайні результати, та все ж всі вони приносять мир в розум і знання про те, що правильне та істина були захищені.
Неможливо встояти прямо, якщо вростати своїм корінням в сипучі піски популярних поглядів і людського схвалення. Необхідна сміливість Даниїла, Авінадія, Моронія або Джозефа Сміта, щоб ми твердо й міцно трималися того, що, як ми знаємо, є правильним. Вони мали сміливість робити не те, що було легким, але те, що було правильним.
До всіх нас прийде страх, усі ми відчуємо глузування й спротив. Маймо—усі ми—сміливість не йти на компроміси, сміливість відстоювати принципи. Сміливість, а не компроміс, дає нам відчути усмішку Божого схвалення. Сміливість стає живою й привабливою чеснотою, коли вона розглядається не тільки як готовність мужньо померти, але і як рішучість гідно жити. Рухаючись вперед, стараючись жити так, як нам належить, ми справді отримаємо допомогу від Господа і зможемо знайти втішення в Його словах. Я люблю Його обіцяння, записане в книзі Ісуса Навина:
“Не залишу тебе й не покину тебе. …
… будь сильний та відважний[.] Не бійся й не лякайся, бо з тобою Господь, Бог твій, у всьому, де ти будеш ходити”10.
Мої улюблені брати, зі сміливістю в наших переконаннях, давайте заявимо разом з апостолом Павлом: “Я не соромлюсь Євангелії [Христа]”11. А потім з тією ж самою сміливістю давайте виконувати Павлову пораду: “Будь зразком для вірних у слові, у житті, у любові, у дусі, у вірі, у чистості”12.
Катастрофічні конфлікти настають і минають, а війна за людські душі триває й не слабшає. Як звук сурми звучить слово Господа до вас, до мене, до носіїв священства повсюди: “Отже, нехай кожна людина вивчить свій обов’язок і діє у чині, на який її призначено, з усією старанністю”13. І тоді ми будемо, як проголосив апостол Петро, навіть “священством царським”14, об’єднані в меті та обдаровані силою згори15.
Нехай же кожний вийде цього вечора звідси з рішучістю й сміливістю сказати разом з давнім Йовом: “І як довго в мені ще душа моя, … своєї невинности я не відкину”16. Щоб це було так, я смиренно молюся в ім’я Ісуса Христа, нашого Господа, амінь.