Допоможи їй

Томас Роббінс, шт. Каліфорнія, США

Я стояв у черзі на бензозаправці. Переді мною була мати з двома малими дітьми, яка попросила заправити її на 3 долари і ще купила два ріжки ванільного морозива.

З першого ж погляду я зрозумів, що вони були дуже бідні. Діти були босі в обірваному одязі.

Я чув, як жінка поклала на прилавок безліч монеток, щоб оплатити свій чек.

Оплативши свій бензин, я вийшов і глянув на машину тієї матері. То була стара модель, яка, ймовірно, споживала багато бензину.

Я відчув співчуття до цієї матері двох дітей, але завів мотоцикл і вирушив у своїх справах.

Я їхав по шосе менше хвилини, як раптом відчув голос: “Допоможи їй”. Я відчув це спонукання двічі.

Я заперечно похитав головою, думаючи, що вона, ймовірно, вже поїхала. І взагалі, що я їй скажу?

Я чітко відчув голос втретє: “Допоможи їй!”

Я повернув назад до бензозаправки, намагаючись уявити, що скажу, якщо вона все ще там.

Під’їхавши, я побачив, що двері її машини відчинені. Вона сиділа на місці водія, а двоє малих дітей із задоволенням їли морозиво на задньому сидінні.

Я коротко помолився, запитавши в Небесного Батька, що маю сказати. Той же голос сказав мені: “Представся і запитай, чи їй потрібна допомога”. Я підійшов до її машини і назвав себе. Я їй сказав, що відчув спонукання запитати, чи їй потрібна допомога.

Вона почала плакати і сказала: “Я щойно закінчила молитися Ісусові, просячи Його послати когось мені на допомогу”.

Небесний Батько відповів на її молитву. Я заплатив за бак бензину і дав їй номер телефону одного брата в нашому кворуму старійшин, який у той час наймав людей на роботу. Я не знаю, що сталося з тією молодою матір’ю після того, але я вдячний, що діяв за спонуканням допомогти їй.