Де мій скарб?
Ешлі Корнелл
шт. Оклахома, США
Ілюстрація Джошуа Денніса
Відвівши дітей до школи, я почала думати про решту дня. У мене було багато справ, але мені треба було працювати в нічну зміну в лікарні, тож час був обмежений. Я могла працювати у дворі, шити ковдру на день народження племінника чи займатися фізкультурою. Тоді я згадала слова, сказані Президентом Езрою Тефтом Бенсоном (1899–1994):
“Коли ми ставимо Бога на перше місце, усе інше або займає належне місце, або зникає з нашого життя” (“The Great Commandment—Love the Lord”, Ensign, May 1988, 4).
“Писання!”— подумала я. Я сіла за стіл і продовжила вивчення Писань там, де зупинилася минулого дня:
“Не складайте скарбів собі на землі, де нищить їх міль та іржа, і де злодії підкопуються й викрадають.
Складайте ж собі скарби на небі. …
Бо де скарб твій,—там буде і серце твоє!” (Maтвій 6:19–21).
“Де мій скарб?”— подумала я. Поруч з Писаннями лежали імена чотирьох родичів мого чоловіка, для яких я нещодавно виконувала роботу в храмі. Батьки мого чоловіка були першими у своїй сім’ї, хто приєднався до Церкви. Останні два роки я працювала над родоводом свого свекра. Я вирішила зайти на сайт FamilySearch, щоб побачити, чи було внесено інформацію про виконання обрядів.
Я подивилася на піктограми із зображенням храму в його рядку. На мій подив, обряди для кількох імен, які я підготувала для обряду запечатування, не були позначені, як виконані. Мабуть, я переплутала картки, і запечатування не було зроблено! Як тільки я ще раз роздрукувала імена, чітка думка з’явилася в моїй голові: “Тепер ти знаєш, що робити упродовж дня”.
Я відчула спокій, знаючи, що поставила Господа на перше місце. Він допоміг мені віддати пріоритет тому, що було найважливішим. Радіти зі своєю сім’єю у вічностях—ось що безсумнівно для мене є найдорожчим. Я знаю, що коли поставлю Бога на перше місце, все інше сприятиме моєму духовному благополуччю та буде на користь іншим.