“Розвивати та виявляти емпатію”, Ліягона, вер. 2023.
Дорослій молоді
Розвивати та виявляти емпатію
З досконалого прикладу Спасителя ми навчаємося, як важливо виявляти емпатію, щоб благословляти інших людей.
Що вийде, якщо поєднати невеликий літак, приголомшену матір і вередливого маленького хлопчика? Надзвичайно стресова ситуація. Сидячи за кілька рядів за ними, я спостерігав, як розгортається драматична ситуація. Відбувалося приблизно таке:
Маленький хлопчик: Я хочу їсти!
Мати: Гаразд, давай подивимося, що знайдеться в моїй сумці.
Маленький хлопчик: Ніііііііііііі!
Мати: Хіба ти не голодний?
Маленький хлопчик: Дай мені оте!
Мати: Дати тобі що?
Маленький хлопчик: Теееее!
Мати: Любий, я не можу дати своє намисто.
Маленький хлопчик: А я хочу!
Ви зрозуміли ситуацію. Наступні 20 хвилин та мати вдавалася до різних тактик, намагаючись вгамувати хлопчика: підкуп, відволікання уваги, гумор, навіть одну чи дві невеликі погрози. Ніщо не діяло. “Це недовгий переліт”, — нагадав я собі. — З нею все буде добре”.
Але вона не почувалася добре. Вона все більше нервувала, а потім почала витирати сльози в кутиках очей. Хоча я її не знав, у мене виникло бажання допомогти їй. Рефлекторно я почав молитися за них обох.
Я був не єдиним пасажиром, кого ця сцена не залишила байдужим. Саме тоді, коли її емоції сягнули свого піку, прийшла на допомогу ще одна пасажирка. Та жінка була набагато старшою, і вона сиділа якраз напроти через прохід. Випромінюючи доброту, вона повернулася до молодої матері, тихо промовила кілька заспокійливих слів і взяла її за руку. От і все. Але цього було достатньо.
Ці дві жінки трималися за руки через прохід до кінця рейсу. Хоча маленький хлопчик продовжував свою розпачливу тираду, його мати була спокійною. То було диво.
Емпатія і співчуття: дві якості учнівства
Якщо ми звернемося до сучасного словника, це диво має назву: емпатія. За визначенням, емпатія — це чутливість, з якою людина сприймає думки, почуття й досвід інших людей. Емпатія — це сучасний термін; ви не знайдете його в Писаннях. Але лінгвісти зазначають, що емпатія близька до співчуття. А це слово часто зустрічається в Писаннях.
Емпатія — це здатність відчути біль іншої людини, а співчуття — це милосердна дія, яка основується на цій здатності. Ісус Христос виявляв і емпатію, і співчуття, коли священнослужив, благословляв, зцілював і спокутував. Як учні Христа ми повинні навчитися відчувати емпатію і виявляти співчуття. Вони є визначальними якостями учнівства.
Коли емпатія здійснює своє найбільше диво, це допомагає нам усвідомити біль, потребу, страх чи смуток іншої людини, а потім відреагувати на них. У випадку з молодою матір’ю старша жінка, яка, вірогідно, уже десятками років піклується про дітей та онуків, могла втішити її, бо сама пережила подібні труднощі. З огляду на її власний досвід, вона знала, як утішати.
Що дає можливість Ісусу Христу втішати нас? Старійшина Ніл А. Максвелл (1926–2004), з Кворуму Дванадцятьох Апостолів, навчав: “Ісус знає, як допомогти нам у наших муках і недугах саме тому, що Він уже поніс наші муки і недуги [див. Aлма 7:11–12]. Він знає їх з власного досвіду; тож так Він навчився емпатії”1.
Христос у землі Щедрій, художник Саймон Дьюї
Розвивати емпатію і допомагати іншим
Які труднощі, пережиті вами, “розвинули” вашу здатність виявляти емпатію іншим людям і бути співчутливими до них? Чи ви відчули на собі наслідки бідності, насильства, невігластва, хвороби, нехтування, гріха чи будь-яких інших труднощів? Якщо так, то, ймовірно, ви, подолавши свої страждання, стали мудрішими, сильнішими й чутливішими людськими істотами.
Одним словом, ви розвинули емпатію. Ви готові змінювати життя тих, хто страждає. З чого почати? В мене є дві ідеї:
По-перше, намагайтеся бути більш сприйнятливими до страждань інших людей. На жаль, можна перебувати поруч з людиною, яка відчуває біль, однак не помічати її страждань. Як ми можемо стати більш сприйнятливими? Ми можемо навчатися з прикладу Ісуса Христа.
Після Воскресіння, коли Ісус відвідував нефійців, Він пояснював Своє вчення і навчав Своєї євангелії. Коли Він замовчав, то поглянув на людей і сказав: “Я відчуваю, що ви слабі, що ви не можете зрозуміти всіх Моїх слів” (3 Нефій 17:2). Тоді Ісус запропонував їм іти по домівках, відпочити, поміркувати над Його вченнями і повернутися знову наступного дня з оновленими силами й готовими до подальшого навчання (див. 3 Нефій 17:3).
Кінець історії, чи не так? Не зовсім так. Сприйнятливість Ісуса загострилася, коли Він вдивився в обличчя Своїх послідовників:
“І сталося, що коли Ісус промовив так, Він кинув оком знову навколо на натовп і побачив, що вони були в сльозах і дивилися нерухомо на Нього, нібито хотіли попросити Його залишитися трохи довше з ними.
І Він сказав їм: Знайте, Моє нутро сповнене співчуттям до вас” (3 Нефій 17:5–6). Коли Він пильніше до них придивився, то краще їх розгледів. І це викликало Його співчутливу реакцію.
У занепалому світі, сповненому занепалих людей, нам не доводиться довго придивлятися, щоб побачити сльози в очах дітей нашого Небесного Батька. Але придивлятися треба. Як і Спаситель, ми можемо зробити вибір подивитися на людей крізь призму їхніх потреб. І якщо ми можемо бачити, то можемо й служити.
Старійшина Уліссес Соарес, з Кворуму Дванадцятьох Апостолів, зазначав, що “коли ми будемо докладати зусиль, щоб зробити співчуття частиною нашого способу життя, як це робив Спаситель, ми станемо краще відчувати потреби людей. Завдяки цій підвищеній чутливості, почуття щирого інтересу та любові будуть у кожному нашому вчинку”2.
По-друге, допомагайте у спосіб, притаманний лише вам. Коли Ісус зрозумів потребу нефійців у землі Щедрій, Він запросив їх підійти ближче. Потім Він зцілив їхніх хворих і благословив їхніх дітей. Він зробив те, що лише Спаситель світу міг зробити.
Ми з вами так само можемо пристосовувати свій досвід і здібності, аби задовольняти потреби інших людей. Нам не під силу вирішити проблеми всіх людей, але ми можемо полегшувати ті страждання, які спроможні полегшити. Ми не можемо зцілити прокаженого, але ми можемо втішити хворого. Ми не можемо підняти людину з бідності, але ми можемо поділитися принципами заощадливого життя, принести їжу і робити щедріші пожертвування під посту. Ми не можемо прощати гріхи, але ми можемо прощати тих, хто образив нас.
Застосовувати емпатію
Що вийде, якщо поєднати невеликий літак, приголомшену матір і вередливого маленького хлопчика? Можливість виявити емпатію та співчуття.
Наш літак приземлився і молода мати зійшла з нього, в одній руці несучи валізу, а в другій — маленького хлопчика. Виявилося, що їй треба встигнути ще на один рейс, і вона на нього запізнюється. Я помітив, що вона панікує, чекаючи на свій багаж. Я кинув оком на її речі: дитячий візок, автокрісло, валіза, ручний багаж, пакунок з підгузками. Їй була потрібна допомога. Необхідно було, щоб моя емпатія переросла у співчуття.
Не витрачаючи час на те, щоб представитися, я узяв усі її речі й сказав: “Я беру все це. Ви беріть його. Біжіть до вашого терміналу. Я побіжу за вами”. Вона з вдячністю погодилася, і ми понеслися через аеропорт. Коли ми наближалися до терміналу, я побачив іншу жінку, яка благала співробітника аеропорту затримати літак ще на кілька хвилин. Ми підбігли, задихаючись, але з переможним виглядом. Молода мати і та жінка обнялися зі сльозами на очах і полегшенням на серці, перш ніж сісти в літак.
Цей невеличкий акт служіння не змінив світ, але він значною мірою благословив життя однієї дитини Бога, яка потребувала допомоги. Так само як я допоміг своїй новій знайомій на шляху до її земної мети, це допомогло мені на шляху до моєї духовної мети. Зробивши вибір на користь емпатії та співчуття, я зміг стати трохи більше схожим на Ісуса Христа. І це принесло мені радість.
Незалежно від того, де ми — на роботі чи в навчальному закладі, у церкві чи в літаку — ми можемо бути сповненими емпатії представниками Спасителя. Кому Спаситель попросить вас виявити співчуття сьогодні?