А що, як все, що я робила, було через любов до Бога?

Марісса Денніс

Співробітниця редакції церковних журналів

Я поставила просту ціль: “Щодня робити одну річ, щоб любити Бога, любити інших та любити себе”.

Іноді здається, що бути хорошою людиною потребує багато роботи.

Раніше я думала про те, що бути подібною до Христа означає чималий список речей, які я повинна робити чи якою повинна бути. Коли я намагалася ставити цілі, то була пригнічена роздумами про те, як далеко я була від того, де мала бути. Я відчувала, що зазнаю невдач на стількох напрямках, що не знала, з чого почати, це наче в твоїй кімнаті такий безлад, що не знаєш, що прибирати в першу чергу.

У той час, як я почувалася надзвичайно невідповідною, мені постійно на думку спадав один уривок з Писань:

“[Ісус] же промовив йому: “Люби Господа Бога свого всім серцем своїм, і всією душею своєю, і всією своєю думкою”. Це найбільша й найперша заповідь. А друга однакова з нею: “Люби свого ближнього, як самого себе” (Матвій 22:37–39).

Я зрозуміла, що була більше зосереджена на тому, щоб “виконувати” євангелію, ніж ставати схожою на Спасителя. Якимсь чином, через велику кількість відволікань, любов загубилася по дорозі. Але чи не любов повинна бути головною? Під час Свого священнослужіння Ісус Христос навчав людей вищого і святішого закону — любити Бога всім серцем своїм та любити інших, як вони люблять себе. Щоразу, коли я відчувала розчарування, я згадувала слова Ісуса та думала: “Якщо я робитиму вибір з любові до Бога та інших, я буду на правильному шляху”.

Проста ціль

Я вирішила поставити просту ціль: “Щодня робити одну річ, щоб любити Бога, інших та себе”.

Я написала це на першій сторінці нового щоденника. Я ніколи не вела щоденник справно, але подумала, що буде важливо записувати те, що я роблю.

Першим днем була пісна неділя. Перед сном я записала, що зробила для досягнення моєї мети.

Я записала, що виявила любов до Бога, коли пішла до церкви та була там дві години, хоча мені не хотілося. Я свідчила під час причасних зборів. І коли я читала Писання, то записала мої думки для більш змістовного та зосередженого вивчення.

Я записала, що любила інших, коли приєдналася до сімейного дзвінка з моїми батьками, хоча була стомлена. Я постилася за подругу, яка мала труднощі, та надіслала їй підбадьорююче повідомлення. Я провела деякий час з моїм братом.

Я любила себе, коли подрімала і дозволила собі розслабитись. Я лягла спати раніше, ніж зазвичай, щоб більше відпочити перед роботою, що чекала мене завтра.

Жодна з цих справ не була значною, але коли я оглянула написане, я відчула спокій. Мій день був наповнений любов’ю, і це те, чого Небесний Батько бажав для мене.

Весь тиждень я пам’ятала про мою ціль та записувала, як я виявляла любов. Я пішла до храму. Я слухала, як люди розповідають про свої проблеми. Я казала добрі слова іншим. Я робила те, що приносило мені радість. Я краще піклувалася про себе. Я дала людям більше простору у моєму житті. Я виділила час для роздумів та зв’язку з Богом.

Змінена завдяки Божій любові

Після всього лише кількох днів я була здивована різницею. Маючи ціль проявляти любов, подібну до Христової, речі, які зазвичай здавалися тягарем, стали виявами любові до Бога, інших та себе. Я почала шукати нових можливостей виявляти любов, чи була то склянка води для сестри, застилання мого ліжка, чи пауза, щоб промовити молитву вдячності.

Я відчула, наче дивлюся на світ новими очима і поки я шукала способи виявити любов, я також помічала любов, що була навколо мене кожного дня. Я додала новий розділ до своїх записів у щоденнику: “Які прояви Божої любові я бачила сьогодні?” Я записувала про дбайливі вчинки, які люди зробили для мене, та добрі слова, які вони говорили. Я записувала про хороші речі, які, я бачила, люди робили для інших. Я записувала про маленькі, лагідні милості Бога, які я помічала щодня. Я записувала про всі речі, які були для мене надихаючими, все, що давало мені надію.

Сестра Сюзен Х. Портер, генеральна президентка Початкового товариства, навчала: “Коли ви знаєте і розумієте, наскільки довершено вас люблять як дитину Бога, це змінює все. Це змінює ваше ставлення до себе, коли ви робите помилки. Це змінює те, що ви відчуваєте, коли настають труднощі. Це змінює ваш погляд на заповіді Бога. Це змінює ваше ставлення до інших і вашу здатність змінювати світ навколо вас”¹.

Продовжуючи працювати над моєю ціллю, я зрозуміла, наскільки істинні її слова. Я могла відчувати, як моє серце змінюється, і я зрозуміла силу Божої любові краще, ніж будь-коли раніше.

Через місяць я написала ось таке у моєму щоденнику:

“Я почуваюсь сповненою надії, не стресу. Я розумію мої слабкості, але я відчуваю, що поки я схиляю моє серце до Бога, все буде гаразд, навіть якщо я ніколи не зможу полагодити слабкі та зламані частини мене. Моє серце є найважливішим, а серце, яке любить Бога та інших і намагається служити та надихати — то добре серце”.

Краще серце

Мені хотілося б сказати, що я ніколи не пропустила день у моєму щоденнику. Правда в тому, що часом я випадала зі звички, іноді на місяці. Але коли б я не починала знову, я відчуваю різницю. Я знову розплющую очі, щоб бачити любов Спасителя навколо мене та всі способи, якими я можу збільшити її.

Я прийшла до більшого розуміння істини, що “милосердя ніколи не минає” (Мороній 7:46), тому що, коли я відчувала, наче я зазнаю невдачі, саме любов Ісуса Христа піднімала мене знову. Коли я відчуваю любов Спасителя, я хочу повертати її назад у світ, і я знаю, що коли стараюсь робити так, Він благословить мене кращим, більшим серцем, таким, яке може любити, як Він.