Божа любов: найрадісніша для душі
Божа любов не в обставинах нашого життя, а в Його присутності в нашому житті.
Брати і сестри, чи знаєте ви, як довершено Бог, наш Небесний Батько, любить вас? Чи відчували ви Його любов усією душею?
Коли ви знаєте і розумієте, наскільки довершено вас люблять як дитину Бога, це змінює все. Це змінює ваше ставлення до себе, коли ви робите помилки. Це змінює те, що ви відчуваєте, коли настають труднощі. Це змінює ваш погляд на заповіді Бога. Це змінює ваше ставлення до інших і вашу здатність змінювати світ навколо вас.
Старійшина Джеффрі Р. Холланд навчав: “Перша велика заповідь всієї вічності—любити Бога всім нашим серцем, всією могутністю, розумом і силою—ось такою є перша велика заповідь. Але перша велика істина всієї вічності—що Бог любить нас всім Своїм серцем, всією могутністю, розумом і силою”1.
Як може кожен з нас пізнати всією душею цю величну істину вічності?
Пророку Нефію у видінні було показано наймогутніший доказ Божої любові. Дивлячись на дерево життя, Нефій попросив, щоб йому пояснили його значення. У відповідь ангел показав Нефієві місто, матір і дитину. Коли Нефій дивився на місто Назарет і на праведну матір Марію, яка тримала маленького Ісуса на руках, ангел проголосив: “Ти бачиш Агнця Божого, так, Сина Батька Вічного!”2
У ту священну мить Нефій зрозумів, що в народженні Спасителя Бог показував Свою чисту і довершену любов. Божа любов, як свідчив Нефій, “проливається всюди в серця дітей людських”3.
Ми можемо уявити любов Бога як світло, що випромінюється деревом життя; воно розливається над усією землею в серця дітей людських. Боже світло і любов проникають в усі Його творіння4.
Іноді ми помилково вважаємо, що можемо відчути Божу любов лише після того, як, тримаючись за жезл із заліза, скуштували плід. Однак Божу любов отримують не лише ті, хто дійшов до дерева, але вона і є тією силою, яка спонукає нас шукати те дерево.
“Отже, вона бажаніша за все”,—сказав Нефій, і ангел вигукнув: “Так, і найрадісніша для душі”5.
Двадцять років тому один дорогий нам член нашої сім’ї відійшов від Церкви. У нього було багато запитань, на які він не мав відповіді. Його дружина, навернена до Церкви, залишалася непохитною у своїй вірі. Вона багато працювала, щоб зберегти свій шлюб, оскільки виникло багато розбіжностей.
Минулого року він написав три запитання стосовно Церкви, на які йому було важко знайти відповіді, і послав їх двом подружнім парам, з якими товаришував багато років. Він попросив їх поміркувати над тими запитаннями і запросив на обід, щоб поділитися думками.
Після тієї зустрічі з друзями він пішов у свою кімнату й почав працювати над якимось із своїх проєктів. Розмова того вечора і любов, яку виявили друзі, не виходили з його голови. Пізніше він написав, що відчув спонукання зупинити роботу. Ось його слова: “Яскраве світло наповнило мою душу. … Раніше я відчував таке глибоке просвітлення, але цього разу воно було сильнішим, ніж будь-коли, і тривало кілька хвилин. Я тихо сидів, сповнений цього відчуття, яке, як я зрозумів, було виявом Божої любові до мене. … Я мав духовне враження, яке повідомляло мені, що я можу повернутися до Церкви і виявляти цю любов Бога в усьому, що там роблю”.
Потім він подумав про свої запитання. Його наповнило відчуття, що Бог з повагою ставиться до цих запитань, але відсутність чітких відповідей не повинна ставати на заваді поступу вперед6. Він має ділитися Божою любов’ю з усіма, продовжуючи розмірковувати. Діючи за цим враженням, він відчув спорідненість з Джозефом Смітом, який сказав після Першого видіння: “Mоя душа сповнилася любов’ю, і ще багато днів я міг насолоджуватися цією великою радістю”7.
Дивовижно, що через кілька коротких місяців він отримав те саме покликання, яке мав 20 років тому. Коли йому вперше дали це покликання, він виконував свої обов’язки, як відповідальний член Церкви. Тепер же головним питанням для нього було не те, “Як я можу виконувати це покликання?”, а “Як я можу виявляти любов Бога в своєму служінні?” З таким новим ставленням він відчув велику радість, сенс і мету в усіх аспектах свого покликання.
Сестри і брати, як ми можемо отримувати трансформуючу силу Божої любові? Пророк Мормон пропонує нам: “Моліться Батькові з усією енергією вашого серця, щоб вас було сповнено цією любов’ю, яку Він дарував усім, хто є істинними послідовниками Його Сина, Ісуса Христа”8. Мормон не лише запрошує нас молитися, аби ми могли відчувати Божу любов до інших, але молитися, щоб ми могли пізнати чисту Божу любов до себе9.
Отримуючи Його любов, ми знаходимо більшу радість, намагаючись любити і служити так, як Він, стаючи “істинними послідовниками Його Сина, Ісуса Христа”10.
Божа любов не в обставинах нашого життя, а в Його присутності в нашому житті. Ми пізнаємо Його любов, коли отримуємо силу, що перевищує нашу власну, і коли Його Дух несе мир, утішення і спрямування. Іноді буває важко відчувати Його любов. Ми можемо молитися, щоб наші очі відкрилися й побачили Його руку в нашому житті та побачили Його любов у красі Його творінь.
Коли ми розмірковуємо про нескінченну і вічну жертву Спасителя, то можемо почати розуміти Його любов до нас. Ми з благоговінням співаємо слова Елайзи Р. Сноу: “Свою безцінну кров пролив, життя віддав за нас”11. Смирення Ісуса у стражданнях, які Він зніс за нас, проникає в нашу душу, сповнюючи серце прагненням здобути прощення з Його рук і наповнюючи нас бажанням жити так, як Він12.
Президент Нельсон писав: “Чим більшою є відданість, з якою ми наслідуємо Його приклад у своєму житті, тим чистішою і божественнішою стає наша любов”13.
Наш син розповідав: “Коли мені було 11 років, ми з другом вирішили заховатися від учителя і прогуляти першу частину уроку в Початковому товаристві. Коли ми нарешті прийшли, то, на наш подив, учитель дуже тепло нас привітав. Після цього він гаряче помолився, і в молитві висловив щиру вдячність Господу, що того дня ми вирішили прийти на урок за своєю власною волею. Я не пам’ятаю, про що був урок або навіть імені вчителя, але зараз, коли минуло майже тридцять років, я все ще зворушений тією чистою любов’ю, яку він виявив мені того дня”.
П’ять років тому я бачила приклад божественної любові, прийшовши в Початкове товариство в Росії. Я бачила, як вірна сестра стала на коліна перед двома дітьми і свідчила їм, що, якби навіть вони були єдиними живими істотами на землі, Ісус відстраждав би і помер лише за них.
Я свідчу, що наш Господь і Спаситель дійсно помер за кожного з нас. Це було виявом Його безмежної любові до нас і до Його Батька.
“Живе, живе Спокутар мій! У серці спокій неземний. Живе, [і нас] Він захистить”14.
Тож відкриймо свої серця, щоб отримати чисту любов, яку Бог має до нас, а потім проливати ту любов на все, що ми робимо, і на всіх, про кого дбаємо. У священне ім’я Ісуса Христа, амінь.