Жити у Богові та замуровувати пролом
Христос має силу поєднати нас сповненими любові дружніми стосунками з Батьком і одне з одним.
Нам слід невпинно поглиблювати наше знання і послух Небесному Батькові. Наші стосунки з Ним вічні. Ми---Його улюблені діти, і це не зміниться. Як нам всім серцем відгукнутися на Його запрошення наблизитися до Нього і, завдяки цьому, отримати благословення, які Він хоче дати нам у цьому житті та у світі прийдешньому?
Господь сказав давньому Ізраїлю, і Він каже нам: “Я вічним коханням тебе покохав, тому милість тобі виявляю!”1 Говорячи, як сказав би Батько, Він також каже нам: “Ти житимеш у Мені, а Я в тобі; тож, іди зі Мною”2. Чи достатньо ми Йому довіряємо, щоб жити в Ньому і йти з Ним?
Ми знаходимось тут, на землі, щоб навчатися і зростати, а найважливіше навчання і зростання відбуватиметься завдяки нашому завітному зв’язку з Небесним Батьком та Ісусом Христом. Завдяки нашим відданим стосункам з Ними приходять божественне знання, любов, сила і потенціал для служіння.
“Ми зобов’язані пізнати все, що Бог відкрив про Себе”3. Ми повинні зрозуміти, що Бог Батько повелів Своєму Сину, Ісусу Христу, створити землю для нашого зростання, що Небесний Батько віддав Свого Сина, щоб задовольнити вимоги справедливості для нашого спасіння, і що Батькова влада священства та істинна Церква Сина з необхідними обрядами були відновлені заради наших благословень. Чи можете ви відчути глибину любові, виявлену в Їхній підготовці задля нашої радості та зростання? Нам треба знати, що план спасіння, даний Небесним Батьком, полягає в тому, щоб ми були послушні законам та обрядам євангелії і здобули вічне життя й завдяки цьому стали такими, як Бог4. У цьому полягає справжнє і тривале щастя, яке пропонує нам Небесний Батько. І не існує жодного іншого справжнього й тривалого щастя.
Наші виклики можуть збивати нас з цього курсу щастя. Ми можемо втратити наш довірчий зв’язок з Богом, якщо випробування змушують нас відволікатися замість того, щоб спонукати ставати навколішки.
У цьому простому куплеті нас закликають визначитися з пріоритетами:
Є щось неважливе, і є щось значуще.
Тривалого мало, все інше минуще5.
Сестри, що для вас є значущим? Що для вас є тривалим? Для Батька тривалою цінністю є те, що ми навчаємося у Нього, упокорюємося та зростаємо у послуху перед Ним завдяки земному досвіду. Він хоче, щоб ми замінили наш егоїзм на служіння і наші страхи на віру. Ці тривалі справи можуть випробовувати нас до самих глибин нашої душі.
Саме зараз, з нашими смертними обмеженнями, Батько просить нас любити, коли любити найважче; служити, коли служити незручно; прощати, коли прощення дається через силу. Як? Як ми це зробимо? Ми палко благаємо Небесного Батька про допомогу в ім’я Його Сина і робимо все в Його спосіб, замість того, щоб гордовито чинити власну волю.
Я усвідомила свою гордовитість, коли Президент Езра Тефт Бенсон говорив про очищення посудини всередині6. Я уявила, що я---глечик. Як мені видалити рештки гордовитості з мого глечика? Самим змушувати себе бути покірливими і спонукати себе любити інших---це нещиро, показно і просто не працює. Через наші гріхи та гордовитість виникає пролом---або прірва---між нами та джерелом усієї любові, нашим Небесним Батьком.
Тільки Спасителева Спокута може очистити нас від наших гріхів і перекрити цей пролом або цю прірву.
Ми бажаємо бути оточеними руками любові нашого Небесного Батька і тому перш за все прагнемо чинити Його волю та зі скрушеним серцем благаємо, щоб Христос влив потоки очищувальної води в наш глечик. Спочатку вона може текти крапля за краплею, але коли ми шукаємо, просимо і виявляємо послух, вона потече щедро. Ця жива вода почне наповнювати нас і, наповнені до краю Його любов’ю, ми можемо нахилити глечик нашої душі й поділитися його вмістом з іншими, хто прагне зцілення, надії і приналежності. Коли наш глечик стає чистим всередині, наші земні стосунки почнуть зцілюватися.
Слід пожертвувати нашими особистими розкладами, щоб дати місце вічним планам Бога. Спаситель, говорячи від імені Батька, благає нас: “Наближайтеся до Мене, і Я наближатимусь до вас”7. Наближатися до Бога може означати: навчатися Його істин з Писань, дослухатися до пророчих порад і намагатися пізнати Його волю якомога повніше.
Чи усвідомлюємо ми, що Христос має силу поєднати нас сповненими любові дружніми стосунками з Батьком і одне з одним? Він, силою Святого Духа, може дати нам необхідне глибше розуміння стосунків.
Один учитель Початкового товариства розповів мені про важливу подію, яка сталася в його класі для 11-річних хлопчиків. Один з них, я називатиму його Джиммі, сидів самотньо і майже не брав участі в уроках. Однієї неділі учитель отримав натхнення відкласти свій урок і розповісти, чому він любить Джиммі. Він говорив про свою вдячність та віру в цього хлопчика. Потім учитель попросив членів класу розповісти Джиммі, що вони в ньому цінують. Коли члени класу, один за одним, сказали Джиммі, чому він для них такий особливий, хлопчик нахилив голову і по його обличчю покотилися сльози. Цей вчитель і клас звели міст до самотнього серця Джиммі. Щиро висловлена чиста любов приносить іншим людям надію і відчуття, що їх цінують. Я називаю це “замуровувати пролом або перекривати прірву”.
Можливо, що саме завдяки нашому життю у сповненому любові доземному світі, ми прагнемо знайти справжню, тривалу любов тут, на землі. Нам призначено Богом любити і бути любимими, і найглибша любов приходить, коли ми єдині з Богом. У Книзі Мормона нас закликають “примиритися з [Богом] через спокутування Христа”8.
Ісая говорив про людей, які віддано жили за законом посту і таким чином стали для своїх нащадків “замуровниками пролому”. Вони ті, хто, як обіцяє Ісая, “руїни відвічні … позабудовують”9. Подібним чином Спаситель замурував пролом, або перекрив прірву, між нами і Небесним Батьком. Своєю великою спокутною жертвою Він відкриває для нас шлях, щоб ми могли скуштувати від великої Божої любові, і тоді ми матимемо змогу відбудувати “руїни” в нашому особистому житті. Для зцілення емоційної холодності між людьми нам буде потрібно прийняти Батькову любов і принести в жертву наші природні схильності до егоїзму та страху.
Одного незабутнього вечора у мене з моєю родичкою виникла незгода щодо певного політичного питання. Вона швидко й ретельно розкритикувала мої коментарі, доводячи, що я неправа, і це могли почути члени моєї сім’ї. Я почувалася нерозумною і непоінформованою---і, можливо, такою і була. Того вечора, ставши навколішки помолитися, я поспішила пояснити Небесному Батькові, як важко мені було з цією родичкою! Я говорила і говорила. Можливо, скаржачись, я на якусь мить зупинилась, і у Святого Духа виникла нагода привернути мою увагу, оскільки, на мій подив, далі я почула, як сама промовляю: “Ти, мабуть, хочеш, щоб я любила її”. Любити її? Я продовжувала молитися, кажучи щось на кшталт: “Як я можу любити її? Не думаю, що я відчуваю до неї хоча б приязнь. Моє серце закам’яніло; мої почуття поранені. Я не можу цього зробити”.
Тоді, безперечно з допомогою Духа, у мене виникла нова думка, бо я сказала: “Але Ти любиш її, Небесний Батьку. Чи не міг би Ти поділитися зі мною частинкою Своєї любові до неї, щоб я також могла любити її?” Мої похмурі почуття дещо розтанули, моє серце почало змінюватися, і я почала по-іншому бачити цю людину. Я почала відчувати її справжню цінність, яку бачив Небесний Батько. Ісая писав: “Господь перев’яже зламання народу Свого та загоїть поранення [їхнє від] вдару”10.
З часом прірва між нами поступово зникла. Але навіть якби вона й не прийняла моєї зміни серця, я пізнала, що Небесний Батько---якщо ми благатимемо Його про допомогу---допоможе нам любити навіть тих, кого, на наш погляд, любити неможливо. Спасителева Спокута---це канал, яким постійно лине милосердя від нашого Небесного Батька. Ми повинні зробити вибір жити в цій любові, щоб мати милосердя до всіх.
Віддаючи своє серце Батькові та Сину, ми змінюємо наш світ---навіть якщо обставини навколо нас не змінюються. Ми наближаємося до Небесного Батька і відчуваємо, як Він лагідно приймає наші зусилля бути справжніми учнями Христа. Наша проникливість, впевненість і віра зростають.
Мормон закликає нас молитися з усією енергією серця про цю любов і її буде даровано нам з її джерела---від Небесного Батька11. Лише тоді ми зможемо стати замуровниками пролому в земних стосунках.
Безкінечна любов нашого Батька проливається на нас, щоб привести нас назад в Його славу і радість. Він віддав Свого Єдинонародженого Сина, щоб перекрити ту широку прірву, яка є між нами і Ним. Суть тривалої любові та вічна мета полягають в тому, щоб возз’єднатися з Батьком на Небесах. Ми повинні вже зараз налагодити зв’язок із Ним, щоб навчитися того, що дійсно важливе, щоб любити, як любить Він, і зростати, аби бути подібними до Нього. Я свідчу, що наші віддані стосунки з Небесним Батьком і Спасителем мають вічне значення для Них і для нас. В ім’я Ісуса Христа, амінь.