Потреби навколо нас
Деякі з найважливіших потреб, які ми можемо задовольнити, знаходяться у наших власних сім’ях, серед наших друзів, у наших приходах та громадах.
Нещодавно ми стали свідками великої кількості стихійних лих у Мексиці, Сполучених Штатах, Азії, на Карибських островах та в Африці. Ці події відкрили у людях їхні найкращі якості, коли тисячі з них почали допомагати тим, хто був у небезпеці чи у скруті та хто страждав від втрат. Я була вражена, коли побачила, як молоді жінки у Техасі та Флориді разом з багатьма іншими одягнули футболки з жовтими Руками допомоги та вичищали домівки від уламків, які залишилися від нещодавніх ураганів. І ще багато тисяч людей з радістю б пішли допомагати, де це було необхідно, якби це не було так далеко. Замість цього ви зробили щедрі внески, щоб полегшити страждання. Ваші щедрість та співчуття надихають, і вони подібні до Христових.
Сьогодні я хочу згадати про один аспект, який, як я відчуваю, є важливим для всіх---незалежно від того, де ми знаходимося. Для тих з нас, хто дивився новини про нещодавні події та відчував себе безпомічними, не знаючи, чим допомогти, відповідь, насправді, може бути прямо перед нами.
Спаситель навчав: “Бо хто хоче душу свою зберегти, той погубить її, а хто ради Мене згубить душу свою, той її збереже”1. Президент Томас С. Монсон сказав про цей уривок з Писань: “Я вважаю, що Спаситель каже нам, що якщо ми не губимо себе у служінні іншим, то наше життя має небагато сенсу. Ті, хто живе лише для себе, зрештою зсихаються і, образно кажучи, втрачають своє життя, у той час як ті, хто втрачає себе у служінні іншим, ростуть і розквітають—і в результаті рятують своє життя”2.
Ми живемо у культурі, в якій ми все більше й більше зосереджені на маленькому екрані у наших руках, ніж на людях навколо нас. Замість того, щоб подивитись комусь в очі або посміхнутися чи, що буває навіть рідше, поговорити один з одним віч-на-віч, ми відправляємо повідомлення та сидимо у твітері. Нас часто більше турбує скільки підписників чи лайків є у нас, ніж обняти друга та показати любов, піклування та справжню зацікавленість. Якими б чудовими сучасні технології не були, допомагаючи поширювати повідомлення про євангелію Ісуса Христа та залишатися нам на зв’язку з сім’єю та друзями, якщо ми необережні у нашому використанні особистих гаджетів, ми теж можемо почати зосереджуватися на собі й забути, що суттю життя за євангелією є служіння.
Я надзвичайно люблю підлітків та дорослу молодь і вірю в них. Я бачила та відчувала ваше бажання служити та змінювати цей світ. Я вірю, що більшість членів Церкви вважає служіння центральною складовою їхніх завітів та учнівства. Але я також гадаю, що іноді легко пропустити найкращі можливості служіння іншим, через те, що ми відволікаємося або шукаємо амбіційних способів змінити світ і не бачимо, що деякі з найважливіших потреб, які ми можемо задовольнити, знаходяться у наших власних сім’ях, серед наших друзів, у наших приходах та громадах. Нас хвилюють страждання та великі потреби тих, кого ми бачимо на іншій половині земної кулі, але ми можемо не побачити людину, яка сидить поруч з нами на уроці і якій потрібна наша дружба.
Сестра Лінда К. Бертон поділилася історією президента Товариства допомоги колу, яка працюючи з іншими, збирала стьобані ковдри для людей, які були у скруті у 1990-х роках. “Вона разом з дочкою повела вантажівку, наповнену тими стьобаними ковдрами, з Лондона до Косово. Під час подорожі додому вона отримала безпомилкове духовне враження, яке глибоко проникло в її серце. Враження було таким: “Те, що ти зробила,—дуже добра справа. А зараз повертайся додому, перейди через дорогу і послужи своїй сусідці!”3
Чи це добре рятувати світ, якщо ми нехтуємо потребами тих, хто найближче до нас, і тих, кого ми любимо найбільше? Наскільки цінно рятувати світ, якщо люди навколо нас страждають, і ми не помічаємо цього? Небесний Батько, можливо, помістив тих, кому ми потрібні найближче до нас, знаючи, що ми найкраще підходимо, аби задовольнити їхні потреби.
Кожен може знайти спосіб, аби запропонувати служіння, подібне до Христового. Моя радниця, сестра Керол Ф. Мак-Конкі, нещодавно розповіла мені про її 10-річну онуку Сару, яка, коли зрозуміла, що її мати захворіла, сама вирішила допомагати. Вона підняла свою маленьку сестричку, допомогла їй одягнутися, почистити зуби, причесатися та поснідати, для того, щоб її матір могла відпочити. Вона без прохання тихенько зробила цей простий акт служіння, оскільки бачила потребу й бажала допомогти. Сара не тільки благословила її матір, але я впевнена, що вона також відчувала радість від знання, що вона полегшила тягар когось, кого вона любила, й одночасно зміцнила свої стосунки зі своєю сестрою. Президент Джеймс Е. Фауст сказав: “Служіння іншим можна розпочинати в будь-якому віці. … Воно не потребує великого розмаху, бо найбільш благородною справою є служіння своїй родині”4.
Чи ви, діти, усвідомлюєте, як багато це значить для ваших батьків та членів родини, коли ви шукаєте способи служити вдома? Для тих, хто зараз у підлітковому віці, коли ви шукаєте способи змінити світ, зміцнення членів родини та служіння їм повинні бути серед ваших найвищих пріоритетів. Коли ви проявляєте доброту та піклування до ваших рідних братів, сестер та батьків, це допомагає створити атмосферу єдності та запрошує в дім Дух. Зміна світу починається зі зміцнення вашої власної сім’ї.
Іншою сферою для нашого служіння можуть бути сім’ї у нашому приході. Час від часу наші діти запитують нас: “Чому я маю ходити на спільні заходи? Я не отримую з них ніякої користі”.
Якби це був мій чудовий батьківський момент, я б відповіла: “Що змушує тебе гадати, що ти ходиш на спільні заходи, аби ти отримав якусь користь з них?”
Мої юні друзі, я можу гарантувати вам, що на кожних церковних зборах, які ви відвідуєте, завжди буде хтось, хто самотній, хто проходить крізь випробування та потребує друга або хто не відчуває свою приналежність до церковної громади. У кожні збори та у кожен захід ви можете вносити щось важливе, і Господь бажає, щоб ви подивилися навколо на ваших однолітків і служили їм, як Він би це робив.
Старійшина Д. Тодд Крістофферсон навчав: “Основна причина, чому Господь має церкву—це створити спільноту святих, які будуть підтримувати одне одного на “цій тісній і вузькій путі, яка веде до вічного життя”. Він продовжує: “У цій релігії турбуються не лише про себе; натомість нас усіх покликано служити. Ми—це очі, руки, голова, ноги та інші частини тіла Христового”5.
Це правда, що ми відвідуємо наші церковні збори, щоб брати участь в обрядах, вивчати вчення та отримувати натхнення, але інша дуже важлива причина відвідування---це те, що як приходська сім’я та учні Спасителя Ісуса Христа, ми дбаємо одне про одного, заохочуємо одне одного та знаходимо способи, як служити одне одному та зміцнювати одне одного. Ми не просто отримуємо й беремо те, що пропонується у Церкві; нам необхідно давати та забезпечувати. Молоді жінки та молоді чоловіки, наступного разу, коли ви будете на суспільному заході, замість того, щоб витягувати телефон й дивитися, що роблять ваші друзі, зупиніться, подивіться навколо та запитайте себе: “Кому я сьогодні потрібен/на?” Ви можете зіграти дуже важливу роль і доторкнутися до життя однолітка та вплинути на нього або підбадьорити друга, який мовчки страждає.
Попросіть вашого Небесного Батька показати вам тих, хто навколо вас і потребує вашої допомоги, і щоб Він надихнув вас, як краще їм служити. Пам’ятайте, що Спаситель часто служив кожній окремій людині.
Нашому онуку Ітану 17. Цього літа мене дуже зворушило, коли він сказав мені, що натхнений прикладом його матері, він щодня молиться, щоб мати можливість комусь служити. Коли ми проводили час з його сім’єю, я помітила, як Ітан з терпінням, любов’ю та добротою ставиться до свого брата та своїх сестер, як він допомагає батькам та шукає способи служити іншим. Я вражена його чуйністю до оточуючих людей, а також його бажанням їм служити. Він для мене приклад. Коли ми робимо, як Ітан робить, запрошуючи Господа допомагати нам шукати способи служити, це дозволить Духові відкрити наші очі, щоб побачити потреби навколо нас, побачити саме “ту” людину, якій ми потрібні у цей день, та знати, як служити йому або їй.
Крім служіння вашій сім’ї та членам вашого приходу, шукайте можливості служити вашим сусідам та у вашій громаді. Хоча іноді нас покликано допомагати після великих стихійних лих, у щоденному житті нас заохочують шукати можливості підтримувати нужденних та допомагати їм у нашому власному оточенні. Нещодавно президент території, який служить у країні, де багато мирських випробувань, навчав мене, що найкращий спосіб допомагати тим, хто у скруті в інших частинах світу,---це платити щедрі пожертвування від посту, робити внески у фонд гуманітарної допомоги Церкви та шукати способи служіння тим, хто живе у вашій власній громаді. Просто уявіть, наскільки був би благословенним світ, якби кожен слідував цій пораді!
Брати й сестри й особливо молодь, коли ви прагнете стати подібними до Спасителя Ісуса Христа та жити за вашими завітами, ви будете благословенними бажанням полегшити страждання та допомагати тим, кому менш пощастило. Пам’ятайте, що чимало найбільших потреб, можливо, знаходяться прямо перед вами. Почніть ваше служіння у ваших власних домівках та у ваших власних сім’ях. Це стосунки, які можуть бути вічними. Навіть якщо---і, можливо, особливо якщо---ситуація у вашій сім’ї менш ніж досконала, ви можете знайти способи служити, підтримувати та зміцнювати. Почніть там, де ви знаходитеся, любіть їх такими, якими вони є, та підготуйтеся до сім’ї, яку ви сподіваєтеся мати у майбутньому.
Моліться про допомогу, щоб розпізнати ті сім’ї у вашому приході, яким потрібні любов та підтримка. Коли ви відвідуєте Церкву замість того, щоб питати: “Яку користь я отримаю з цих зборів?”, запитайте: “Кому потрібен/на я сьогодні? Що я можу запропонувати?”
Коли ви благословляєте ваші сім’ї та членів вашого приходу, шукайте способи благословляти тих, хто у вашій місцевій громаді. Незалежно від того, чи у вас є час для великого служіння, чи ви можете служити лише декілька годин на місяць, ваші зусилля благословлять життя та вас таким чином, що ви не можете навіть уявити.
Президент Спенсер В. Кімбол навчав: “Бог помічає нас, Він пильнує за нами. Але зазвичай наші потреби Він задовольняє через інших людей”6. Нехай кожен з нас усвідомлює, який це привілей та яке благословення брати участь у виконанні роботи нашого Небесного Батька, коли ми задовольняємо потреби Його дітей. Про це моя молитва в ім’я Ісуса Христа, амінь.