Потреба в Церкві
Писання чітко навчають про початкову мету і потребу в Церкві, що скеровується владою нашого Господа Ісуса Христа.
Багато років тому старійшина Марк Е. Петерсен, член Кворуму Дванадцятьох Апостолів, почав виступ з такого прикладу:
“Кеннет і його дружина Люсіль—хороші люди, чесні й цілісні. Однак вони не ходять до церкви і вважають, що можуть бути достатньо хорошими і без неї. Вони навчають своїх дітей бути совісними і доброчесними, і вони кажуть собі, що приблизно те ж саме робила б для них і Церква.
І, взагалі, вони наголошують на тому, що їм потрібні вихідні для сімейного відпочинку … [і] відвідування церкви, справді, їм заважатиме в цьому”1.
Сьогодні моє послання звернене до таких хороших і релігійних людей, які припинили ходити до своїх церков або брати участь у їхній діяльності2. Кажучи “церков”, я маю на увазі синагоги, мечеті або інші релігійні організації. Ми стурбовані тим, що відвідуваність у всіх цих місцях поклоніння суттєво впала по всій країні3. Якщо ми з будь-якої причини перестаємо цінувати наші церкви, то ставимо під загрозу своє особисте духовне життя. Через значну кількість людей, які відокремлюють себе від Бога, зменшуються Його благословення для наших народів.
Відвідування церкви та активність у ній допомагають нам стати кращими людьми і мати більш позитивний вплив на життя інших людей. У церкві нас навчають того, як застосовувати релігійні принципи. Ми вчимося одне від одного. Переконливий приклад могутніший за проповідь. Ми зміцнюємося у спілкуванні з однодумцями. Коли ми відвідуємо церкву і беремо участь в її діяльності, наші серця, як говориться в Біблії, “у любові поєднані”4.
І.
У словах Писань, які Бог дав християнам у Біблії і в сучасному одкровенні, чітко говориться про потребу в церкві. Згідно з обома цими джерелами Ісус Христос організував церкву і сподівався, що завдяки церкві Його робота буде продовжуватися і після Нього. Він покликав Дванадцятьох Апостолів і дав їм повноваження і ключі для керування Церквою. У Біблії говориться, що Христос—“Голова Церкви”5 і що її служителі допомагають у тому, “щоб приготувати святих на діло служби для збудування тіла Христового”6. Очевидно, що у Біблії чітко вказано про походження церкви та потребу в ній.
Дехто каже, що відвідування церковних зборів їм не допомагає. Хтось говорить: “Я нічого сьогодні не навчився” або “Ніхто не був привітним зі мною”, або ж “Мене образили”. Особисті розчарування ніколи не повинні утримувати нас від учення Христа, Який навчав нас служити, а не щоб служили нам7. У цьому контексті інший член Церкви описав, на чому він зосереджений, коли відвідує Церкву:
“Багато років тому я змінив своє ставлення до відвідування церкви. Я більше не ходжу до церкви заради себе, але щоб думати про інших. Я вітаюся з людьми, які сидять самотньо, вітаю гостей, … зголошуюся виконувати якесь доручення. …
Одним словом, я щотижня ходжу до церкви, щоб бути активним, а не пасивним, і позитивно впливати на життя людей”8.
Президент Спенсер В. Кімбол навчав, що “ми не ходимо на недільні збори, щоб розважитися або лишень бути навченими. Ми йдемо поклонятися Господу. Це обов’язок кожного особисто. … Якщо богослужіння здається вам невдалим, то це ваша невдача. Ніхто не може поклонятися за вас; вам слід уповати на Господа самостійно”9.
Відвідування церкви може відкрити наші серця і освятити наші душі.
У церкві ми служимо не лише поодинці або за власними вибором чи зручністю. Ми зазвичай служимо в команді. У служінні ми знаходимо послані небесами можливості піднятися над індивідуалізмом нашого часу. Церковне служіння допомагає нам подолати особистий егоїзм, який може стримувати наше духовне зростання.
Хоча б коротко, слід сказати про інші важливі переваги. У церкві ми спілкуємося з прекрасними людьми, які прагнуть служити Богові. Це нагадує нам, що ми не самотні у нашій релігійній діяльності. Нам усім потрібно товариство інших людей, а досвід церковного товариства є одним з найкращих для нас, нашого подружжя і наших дітей. Як показує дослідження, без такого товариства, особливо між дітьми і вірними батьками, батькам стає все складніше виховувати дітей у своїй вірі10.
II.
Досі я говорив про церкви загалом. Тепер я назву особливі причини для членства, відвідування і залучення до діяльності у відновленій Церкві Спасителя, Церкві Ісуса Христа Святих Останніх Днів.
Звичайно, ми стверджуємо, що Писання, давні і сучасні, чітко навчають про початкову мету і потребу в Церкві, що скеровується владою нашого Господа Ісуса Христа. Ми також свідчимо, що відновлена Церква Ісуса Христа була встановлена, щоб навчати повноти Його вчення і використовувати повноваження Його священства для виконання обрядів, необхідних для того, щоб увійти в царство Бога11. Члени Церкви, які відмовляються відвідувати Церкву і покладаються лише на індивідуальну духовність, відокремлюють себе від таких євангельських основ: влади і благословень священства, повноти відновленого вчення, а також мотивації і нагод у застосуванні цього вчення. Вони втрачають можливість претендувати на збереження своєї сім’ї у вічності.
Ще одна важлива перевага відновленої Церкви полягає в тому, що вона допомагає нам зростати духовно. Зростання означає зміни. У духовному сенсі це означає каятися і прагнути наближатися до Господа. У відновленій Церкві у нас є вчення, процедури, а також натхненні помічники, які допомагають нам покаятися. Їхня мета, навіть якщо це ради щодо членства,—не покарання, як у випадку винесення вироку кримінального суду. Ради щодо членства в Церкві прагнуть у дусі любові допомогти нам отримати право на милість прощення, яка стала можливою завдяки Спокуті Ісуса Христа.
Індивідуальна духовність рідко коли може дати мотивацію та впорядкованість для безкорисливого служіння, яке здійснює відновлена Церква. Важливими прикладами цього є молоді чоловіки і жінки, а також літні люди, які відкладають своє навчання або плани пенсійного відпочинку, щоб прийняти місіонерські покликання. Вони працюють місіонерами для чужих людей у незнайомих місцях, які вони не вибирають. Те ж саме стосується і вірних членів Церкви, які беруть участь у безкорисливому служінні під назвою “храмова робота”. Жодне з цих служінь не було б можливим без Церкви, яка спонсорує, організовує і скеровує цю діяльність.
Релігійна віра наших членів Церкви, а також церковне служіння навчили їх співпрацювати на користь численнішої громади. Такого досвіду та розвитку не буває в індивідуалізмі, настільки поширеному в нашому сучасному суспільстві. Завдяки географічній організації наших місцевих приходів ми товаришуємо і співпрацюємо з людьми, яких інакше могли б не обрати для свого оточення, людей, які нас навчають і випробовують.
Окрім того, що це допомагає нам розвинути в собі такі духовні якості, як любов, співчуття, прощення та терпіння, це дає нам можливість навчитися працювати з людьми зовсім різного походження та зовсім інших уподобань. Ця нагода була корисною для багатьох наших членів Церкви, і багато організацій благословенні завдяки їхній участі. Святі останніх днів відомі своєю здатністю скеровувати і об’єднуватися у спільних зусиллях. Ця традиція пішла від наших мужніх піонерів, які колонізували Міжгірський Захід і встановили нашу цінну традицію безкорисливої співпраці задля загального блага.
Для здійсненні більшості гуманітарних і благодійних зусиль потрібне об’єднання і скерування індивідуальних ресурсів у великих масштабах. Саме це здійснює відновлена Церква завдяки своїм надзвичайним гуманітарним зусиллям по всьому світу. Сюди входять забезпечення шкільним приладдям і медичним обладнанням, надання їжі голодним, турбота про біженців, допомога у подоланні наслідків залежності від згубних звичок та безліч іншого. Наших членів Церкви впізнають завдяки проєктам “Руки допомоги” у випадку стихійних лих. Членство в Церкві дає нам нагоду долучатися до таких широкомасштабних справ. Члени Церкви також сплачують пожертвування від посту, щоб допомагати бідним серед них.
Окрім відчуття миру і радості завдяки напарництву Духа, члени Церкви, які ходять до Церкви, насолоджуються плодами життя за євангелією, зокрема благословеннями життя за Словом мудрості, а також матеріальним і духовним процвітанням, обіцяним за дотримання в житті закону десятини. Також у нас є благословення отримувати поради від натхненних провідників.
Вінцем усього цього є обряди, що здійснюються повноваженням священства і є необхідними для вічності, зокрема причастя, яке ми отримуємо кожного Суботнього дня. Кульмінаційним обрядом у відновленій Церкві є укладання вічного завіту шлюбу, завдяки якому стає можливим увічнення славетних сімейних стосунків. Президент Рассел М. Нельсон навчав цього принципу у незабутній спосіб. Він сказав: “Ми не можемо вибрати собі шлях у присутність Бога. Ми повинні підкорятися законам, за якими визначаються [ці] благословення”12.
Одним із тих законів є поклоніння в церкві кожного Суботнього дня13. Наше поклоніння і застосування вічних принципів наближають нас до Бога і звеличують нашу здатністю любити. Парлі П. Пратт, один із перших апостолів цього розподілу, описав, що він відчув, коли пророк Джозеф Сміт пояснив ці принципи: “Я відчував, що Бог дійсно є моїм Небесним Батьком; що Ісус є моїм братом, і що дружина мого серця є безсмертною, вічною напарницею; добрим ангелом-служителем, даним мені для втішення, і короною слави на віки-вічні. Одним словом, тепер я міг любити з духом і також з розумінням”14.
На завершення я нагадую всім нам: ми не вважаємо, що добро можна здійснювати тільки через церкву. Ми бачимо і поза церквою мільйони людей, які підтримують і здійснюють незліченну кількість добрих справ. У багатьох із них святі останніх днів беруть участь індивідуально. У цих справах ми бачимо прояв вічної істини, що “Дух дає світло кожній людині, яка приходить у світ”15.
Незважаючи на добрі справи, які можна здійснювати і без церкви, повнота вчення і його обряди спасіння та піднесення доступні лише у відновленій Церкві. Крім того, відвідування Церкви зміцнює нас та посилює віру, і це стається завдяки спілкуванню з іншими віруючими, а також спільному поклонінню з тими, хто також намагається залишатися на шляху завітів і бути кращими учнями Христа. Я молюся, щоб ми всі були непохитними у здобуванні цього церковного досвіду, прагнучи вічного життя, цього найвеличнішого з усіх дарів Бога. В ім’я Ісуса Христа, амінь.