Гідність—це не бездоганність
Якщо вам здається, що ви надто багато разів зазнавали невдачі, щоб продовжувати робити нові спроби, пам’ятайте, що Спокута Христа і уможливлена нею благодать—реальні.
Якось я послав своїй дочці та зятю повідомлення, скориставшись на телефоні функцією голосового набору тексту. Я сказав: “Привіт, друзі. Я люблю вас”. Вони отримали таке: “Привіт, гуси. Не люблю вас”. Чи не дивовижно, як легко можна переінакшити щось позитивне, послане з хорошими намірами? Ось що іноді відбувається з Божими посланнями про покаяння та гідність.
Дехто помилково отримує послання, що немає необхідності у покаянні та змінах. Боже послання полягає у тому, що вони є надзвичайно важливими1. Але хіба Бог не любить нас попри наші недоліки? Звичайно! Він любить нас досконалою любов’ю. Я люблю своїх онуків з усіма недоліками, але це не означає, що я не хочу, аби вони покращувалися і максимально реалізовували свій потенціал. Бог любить нас такими, якими ми є, але Він також любить нас надто сильно для того, щоб дозволити такими ж і залишатися2. Зростання в Господі—це сенс усього земного життя3. Зміни є самою суттю Спокути Христа. Христос може не лише воскресити, очистити, утішити і зцілити нас, але разом з цим Він може змінити нас, щоб ми стали більше схожими на Нього4.
Дехто помилково отримує послання, що покаяння—це щось одноразове. Послання Бога полягає у тому, що, як навчав Президент Рассел М. Нельсон, “покаяння … це—процес”5. Покаяння може вимагати часу і багатьох зусиль6, тому полишення гріха7 і стан, коли ми “вже не маємо бажання чинити зло, але постійно чинити добро”8—це те, чого слід прагнути все життя9.
Життя схоже на подорож через усю країну. Ми не можемо доїхати до мети нашого призначення на одному баку пального. Нам необхідно наповнювати той бак знову і знову. Приймати причастя—це як заїжджати на заправку. Коли ми каємося і поновлюємо наші завіти, ми заявляємо про нашу готовність дотримуватися заповідей, а Бог і Христос благословляють нас Святим Духом10. Коротше кажучи, ми обіцяємо просуватися вперед на нашому шляху, а Бог та Христос обіцяють наповнювати наш бак.
Дехто помилково отримує послання, що вони не є достатньо гідними для активного залучення до євангельського життя, бо ще не повністю подолали погані звички. Боже послання полягає у тому, що гідність—це не бездоганність11. Бути гідними—це бути чесними і продовжувати докладати зусилля. Нам потрібно бути чесними з Богом, провідниками священства та іншими, хто любить нас12, і нам потрібно прагнути дотримуватися заповідей Бога і ніколи не здаватися лише тому, що ми зробили помилку13. Старійшина Брюс С. Хейфен сказав, що розвиток характеру, подібного до Христового, “вимагає терпіння і наполегливості більше, ніж бездоганності”14. Господь сказав, що дари Духа “дано на благо тих, хто любить Мене і виконує всі Мої заповіді, і того, хто прагне робити так”15.
Один молодий чоловік, якого я назву Деймон, написав: “В юності я мав проблему з порнографією. Я завжди відчував сором через те, що не міг повністю полишити це”. Щоразу, коли Деймон хибив, біль від жалкування був таким сильним, що він різко засуджував себе і вважав негідним будь-якої милості, прощення або додаткових шансів від Бога. Він сказав: “Я вирішив, що просто заслуговую на те, щоб увесь час почуватися жахливо. Я вважав, що Бог мабуть ненавидить мене, оскільки я не бажав працювати більш наполегливо і вирішити цю проблему раз і назавжди. Я міг триматися тиждень, а іноді навіть місяць, а потім відбувався рецидив, і я думав: “Я ніколи не буду достатньо хорошим, тому навіщо навіть старатися?”
В один з таких важких моментів Деймон сказав своєму провіднику священства: “Мабуть мені варто просто припинити ходити до церкви. Я втомився бути лицеміром”.
Його провідник відповів: “Ти не лицемір, якщо у тебе є погана звичка, яку ти намагаєшся подолати. Ти лицемір тоді, коли приховуєш її, обманюєш про це або намагаєшся переконати себе, що у Церкві є проблема надто високих норм. Якщо ти чесний щодо своїх дій і робиш кроки, щоб рухатися вперед, ти не лицемір. Ти—учень”16. Цей провідник процитував старійшину Річарда Г. Скотта, який навчав: “Господь дивиться на слабкості не так, як Він дивиться на бунт. … Він завжди милостивий, коли говорить про слабкості”17.
Такий погляд на проблему дав Деймону надію. Він зрозумів, що Бог не сидить десь угорі, кажучи: “Деймон знову все зіпсував”. Натомість Він, вірогідно, каже: “Дивись, як багато подолав Деймон”. Цей юнак зрештою припинив опускати очі від сорому, або дивитися вбік у пошуку виправдань і відмовок. Він почав дивитися вгору, щоб отримати допомогу небес, і знайшов її18.
Деймон сказав: “Раніше, єдине, про що я просив Бога у молитві, це прощення. Але тепер я також прошу про благодать—“Божу силу” [див. Путівник по Писаннях “Благодать”]. Я ніколи раніше цього не робив. Зараз я набагато менше зосереджуюся на ненависті до себе через свої вчинки, і набагато більше на любові до Ісуса через те, що зробив Він”.
Враховуючи тривалість боротьби Деймона, було б неправильно і нереалістично з боку батьків і провідників, які йому допомагали, надто швидко почати вимагати, щоб він “ніколи знову” так не чинив, або самим встановлювати якісь норми щодо утримання від гріха, як ознаки його “гідності”. Натомість вони почали з маленьких, досяжних цілей. Вони відійшли від категоричних очікувань і зосередилися на поступовому зростанні, що дало змогу Деймону будувати на серії успішних кроків, а не зосереджуватися на невдачах19. Він, як і люди Лімгія у рабстві, дізнався, що зможе “поступово процвітати”20.
Старійшина Д. Тодд Крістофферсон радив: “Щоб впоратися з чимось дуже великим, можливо, нам доведеться працювати над цим потроху кожний день. … Додавання нових і здорових звичок до нашого характеру і подолання поганих звичок або залежностей часто означає, що сьогодні ми докладаємо одну порцію зусиль, а іншу завтра, і потім ще одну, і ще одну, і це може тривати багато днів, навіть місяців і років. … Але ми здатні зробити це, оскільки ми можемо звертатися до Бога … по допомогу, яку потребуємо щодня”21.
Брати і сестри, пандемія COVID-19 не була легкою ні для кого, але ізоляція, пов’язана з обмеженнями карантину, зробила життя особливо важким для людей, які долають погані звички. Пам’ятайте, змінитися—можливо, покаяння—це процес, а гідність—це не бездоганність. Що найважливіше, пам’ятайте, що Бог і Христос готові допомогти нам прямо тут і прямо зараз22.
Дехто помилково отримує послання, що Бог чекає, аби допомогти лише після того, як ми покаємося. Послання Бога полягає у тому, що Він допомагатиме нам під час нашого покаяння. Його благодать доступна нам “незалежно від того, де ми знаходимося на шляху слухняності”23. Старійшина Дітер Ф. Ухтдорф сказав: “Богу потрібні не бездоганні люди. Він шукає тих, хто віддасть своє “серце і небайдужий розум” [Учення і Завіти 64:34], і Він зробить їх “досконалими в Христі” [Moроній 10:32–33]”24.
Так багато хто постраждав від зруйнованих і напружених стосунків, що їм важко повірити у співчуття і довготерпіння Бога. Їм важко побачити Бога Тим, Ким Він є—люблячим Батьком, Який зустрічає нас у наших потребах25 і знає, як “давати добре тим, хто просить у Нього”26. Його благодать—це не просто нагорода гідним. Це “божественна допомога”, надана Ним, щоб допомогти нам стати гідними. Це не лише нагорода для праведних. Це “обдарування силою”, яке Він дає, щоб допомогти нам стати праведними27. Ми не просто йдемо до Бога і Христа. Ми йдемо з Ними28.
По всій Церкві молодь повторює девізи Товариства молодих жінок і Кворуму Ааронового священства. Від Нової Зеландії до Іспанії, Ефіопії та Японії молоді жінки кажуть: “Я ціную дар покаяння”. Від Чилі та Гватемали, до Моронія, шт. Юта, молоді чоловіки кажуть: “Якщо я старанно намагатимуся щодня служити, виявляти віру, каятися та вдосконалюватися, то зможу отримати храмові благословення та нескінченну радість євангелії”.
Я обіцяю, що ці благословення і ця радість є реальними і доступними всім тим, хто дотримується всіх заповідей і “того, хто прагне робити так”29. Якщо вам здається, що ви надто багато разів зазнавали невдачі, щоб продовжувати робити нові спроби, пам’ятайте, що Спокута Христа і уможливлена нею благодать—реальні30. “[Його] рука милості простерта до вас”31. Вас люблять сьогодні, через 20 років, і завжди. В ім’я Ісуса Христа, амінь.