Я молюсь, щоб Він використав нас
Сукупність маленьких зусиль справляє великий вплив, звеличуючи багато індивідуальних справ, які ми робимо як учні Ісуса Христа.
Це печиво з тіста філо та фісташкових горіхів є виявом вдячності. Його виготовила сім’я Кададо, яка десятиліттями володіла трьома пекарнями у Дамаску, Сирія. Коли прийшла війна, через блокаду були припинені поставки продовольства та запасів до їхньої частини міста. Родина Кададо почала голодувати. Коли здавалося, що з цієї безнадійної ситуації вже немає виходу, Благодійна організація святих останніх днів та деякі дуже хоробрі співробітники Rahma Worldwide почали роздавати щоденні гарячі страви, а також молоко для маленьких дітей. Після важких часів сім’я заново почала своє життя—як і їхня пекарня—у новій країні.
Нещодавно до Церковного офісу принесли коробку печива з таким повідомленням: “Більше двох місяців ми отримували їжу з кухні Rahma–[Благодійна організація] святих останніх днів. Без неї ми б, мабуть, помер[ли] від голоду. Будь ласка, прийміть цей … подарунок з нашого магазину як маленький вияв нашої вдячності. Я прошу Всемогутнього Бога благословити вас … у всьому, що ви робите”1.
Печиво подяки і спогадів. Воно призначено для вас! Усім, хто молився після перегляду сюжету в новинах, усім, хто послужив волонтерами, навіть коли це було незручно, або хто люб’язно пожертвував кошти до гуманітарного фонду,—довіряючи, що це принесе якусь користь, дякую вам.
Божественний обов’язок допомагати бідним
Церква Ісуса Христа має божественне доручення піклуватися про бідних2. Це один зі стовпів роботи зі спасіння і піднесення3. Те, що було істинним у дні Алми, цілковито стосується і нас: “І ось, за своїх обставин процвітання, вони не проганяли нікого, хто був би роздягненим, або був би голодним, або був би спраглим, або був би хворим, або не був би нагодованим; і вони не прикипіли серцями до багатств; тому вони були щедрими до всіх, до старих і молодих, до залежних і вільних, до чоловіків і жінок, чи то не з церкви або з церкви, не беручи до уваги особистості, а тільки тих, хто у нужді”4.
Церква відгукнулася на цей заклик у найрізноманітніші способи, як наприклад:
-
служіння, яке ми виконуємо як Товариства допомоги, кворуми священства та класи;
-
піст та використання пожертвувань від посту;
-
ферми і консервні заводи;
-
Центри притулку для іммігрантів;
-
допомога тим, хто у в’язниці;
-
гуманітарна допомога Церкви;
-
і додаток JustServe, де він доступний, який допомагає волонтерам знайти можливості для служіння.
Усе це—способи служіння, скеровані священством, де сукупність маленьких зусиль справляє великий вплив, звеличуючи багато індивідуальних справ, які ми робимо як учні Ісуса Христа.
Пророки відповідальні за всю землю
Пророки мають піклуватися про всю землю, не лише про членів Церкви. Я можу сказати зі свого власного досвіду, наскільки персонально і віддано Перше Президентство бере на себе цю відповідальність. У міру зростання потреб Перше Президентство доручило нам значно збільшити нашу гуманітарну допомогу. Їх цікавлять загальні напрями і найменші деталі.
Недавно ми принесли їм один із захисних медичних халатів, які пошили в організації Beehive Clothing, щоб використовувати під час пандемії у лікарнях. Як лікар, Президент Рассел М. Нельсон дуже зацікавився ним. Він хотів не просто подивитися його. Він захотів приміряти його: перевірити манжети, його довжину та спосіб зав’язування на спині. Після цього він сказав нам з відчутним хвилюванням у голосі: “Коли ви, виконуючи доручення, зустрінетеся з людьми, подякуйте їм за їхній піст, їхні пожертви та їхнє служіння в ім’я Господа”.
Гуманітарний звіт
На прохання Президента Нельсона я повідомляю вам про те, як Церква Ісуса Христа Святих Останніх Днів реагує на урагани, землетруси, переміщення біженців—і навіть на пандемію—завдяки доброті святих останніх днів та багатьох друзів. Хоча протягом останніх 18 місяців надання церковної допомоги, безумовно, було найбільше зосереджене на понад 1500 проєктах, пов’язаних з COVID-19, Церква також відгукнулася на 933 стихійні лиха та кризові ситуації з біженцями у 108 країнах. Проте статистика не розкаже повну історію. Дозвольте мені поділитися чотирма короткими прикладами, що дадуть вам найменше уявлення про зроблене.
Допомога, пов’язана з COVID, у ПАР
Шістнадцятирічна Дайке Мпуті з Велкому, ПАР, втратила своїх батьків кілька років тому і має сама піклуватися про трьох молодших братів і сестер. Їй завжди було важко знайти достатньо їжі, проте скорочення поставок через COVID і карантини зробили це майже неможливим. Вони часто були голодними, виживаючи лише завдяки щедрості сусідів.
Сонячного серпневого дня 2020 року Дайке була здивована стуком в двері. Вона відкрила їх і побачила двох незнайомців—один з них був представником Церкви з територіального офісу у Йоганнесбурзі, а інший—чиновником з Відділу соціального розвитку ПАР.
Дві організації об’єдналися, щоб доставити продукти сімействам із групи ризику. Коли Дайке побачила пакунки з кукурудзяним борошном та іншими продуктами харчування, придбаними за кошти гуманітарного фонду Церкви, їй полегшало на серці. Це допоможе їй утримувати сім’ю протягом кількох тижнів, поки для неї не почне діяти пакет державної допомоги.
Історія Дайке—це один із тисяч подібних випадків, які відбуваються у всьому світі під час пандемії COVID завдяки вашим освяченим внескам.
Допомога афганцям у Рамштайні
Ми всі бачили останні картини в новинах: тисячі евакуйованих відлітають з Афганістану. Багато з них прибули на авіабази чи інші тимчасові місця перебування в Катарі, США, Німеччині та Іспанії, перш ніж продовжити шлях до свого кінцевого пункту призначення. Їх потреби були негайними, і Церква відгукнулася, надаючи припаси та залучаючи волонтерів. На авіабазі у Рамштайні, Німеччина, Церква передала як пожертвування великі пакунки підгузників, дитячого харчування, їжі та взуття.
Дехто із сестер Товариства допомоги помітили, що багато афганських жінок використовують сорочки своїх чоловіків для покриття голови, оскільки їх традиційні хустки були зірвані під час божевілля у Кабульському аеропорту. На знак дружби, яка непідвладна будь-яким релігійним чи культурним обмеженням, сестри з Першого приходу у Рамштайні зібралися, щоб пошити традиційний мусульманський одяг для афганських жінок. Сестра Бетані Холлс сказала: “Ми почули, що жінкам потрібен одяг для молитви і ми його шиємо, щоб їм було [зручно] молитись”5.
Допомога під час землетрусу на Гаїті
Наступний приклад показує, що вам не потрібно бути багатими чи дорослими, аби стати знаряддям для здійснення добрих справ. Вісімнадцятирічна Марі “Джаджу” Жак є членом філії Кавайон, Гаїті. Коли в серпні поблизу її міста стався руйнівний землетрус, будинок її родини став однією з десятків тисяч будівель, які обвалилися. Майже неможливо уявити розпач від втрати свого дому. Неймовірно, проте Джаджу замість того, щоб піддатися розпачу, звернула свою увагу на тих, хто поруч.
Associated Press
Вона побачила страждання старенької сусідки і почала дбати про неї. Вона допомагала іншим розчищати уламки. Попри виснаження вона долучилася до інших членів Церкви, щоб роздавати їжу та гігієнічні набори іншим людям. Історія Джаджу є лише одним з багатьох чудових прикладів служіння підлітків і дорослої молоді, коли вони намагаються наслідувати приклад Ісуса Христа.
Допомога після повені у Німеччині
Лише за кілька тижнів перед землетрусом інша група дорослої молоді з протилежної сторони Атлантики служила подібним чином. Повені, які в липні розлилися по Західній Європі, були найбільш масштабними за останні десятиліття.
Коли вода нарешті відступила, один крамар у прибережному районі Арвайлер, Німеччина, оглянув пошкодження і відчув надзвичайне пригнічення. Цей смиренний чоловік, відданий католик, прошепотів молитву, щоб Бог когось послав йому на допомогу. Вже наступного ранку президент Ден Хаммон з Німецької Франкфуртської місії приїхав на цю вулицю з невеликою групою місіонерів, одягнутих у жовті жилети “Руки допомоги”. На стінах крамниці було видно, що вода досягла 3-метрової висоти і залишила по собі глибокий шар бруду. Волонтери вигребли бруд, прибрали килим і гіпсокартон та склали все на вулиці для вивозу. Надзвичайно радий крамар протягом годин працював поруч з ними, вражений тим, що Господь послав групу Своїх слуг у відповідь на його молитву—і усього за добу!6.
“Так, я молюсь, щоб Він використав нас”
Говорячи про гуманітарні зусилля Церкви, старійшина Холланд якось зазначив: “У більшості випадків … відповіді на молитву приходять, … коли Бог використовує інших людей. Так, я молюсь, щоб Він використав нас. Я молюсь, щоб ми були відповіддю на молитви інших людей”7.
Брати і сестри, завдяки вашому служінню, пожертвуванням, часу і любові ви стали відповіддю на так багато молитов. І все ж, є ще набагато більше роботи. Охристившись у Церкві, ми уклали завіт піклуватися про нужденних. Аби щось зробити, нам не обов’язково витрачати гроші або їхати кудись далеко8; але нам не обійтися без скерування Святого Духа і серця, готового сказати Господу: “Ось я, пошли Ти мене”9.
Рік Господнього змилування
У Лука 4 записано, що Ісус прийшов до Назарету, де Він був вихований, і встав у синагозі, щоб почитати. Це було на початку Його земного священнослужіння, і Він процитував уривок з книги Ісаї:
“На Мені Дух Господній, бо Мене Він помазав, щоб Добру Новину звіщати вбогим. Послав Він Мене проповідувати полоненим визволення, а незрячим прозріння, відпустити на волю помучених,
щоб проповідувати рік Господнього змилування. …
Сьогодні збулося Писання, яке ви почули!”10
Я свідчу, що те Писання збувається і у наш час. Я свідчу, що Ісус Христос прийшов, аби зцілити скрушених серцем. Його євангелія призначена, аби дати незрячим прозріння. Його Церква організована, щоб проповідувати полоненим визволення, а Його учні по всьому світу прагнуть відпустити на волю помучених.
Дозвольте мені закінчити, повторивши запитання Ісуса до Його апостола Симона Петра: “Чи любиш ти Мене?”11 Суть євангелії полягає в тому, як ми самі собі відповідаємо на це питання і “пас[емо] [Його] овець”12. З великим благоговінням і любов’ю до Ісуса Христа, нашого Вчителя, я запрошую всіх нас стати частиною Його величного служіння і я молюся, щоб Він використав нас. У священне ім’я Ісуса Христа, амінь.