Стати чимось більшим у Христі: притча про траєкторію руху
У Господньому розкладі найважливішим є не те, звідки ми починаємо, а те, куди прямуємо.
У дитинстві у мене були великі прагнення. Одного дня, повернувшись зі школи, я запитав: “Мамо, ким мені слід стати, коли я виросту: професійним баскетболістом чи рок-зіркою?” На жаль, у Кларка, цього“беззубого дива”, не виявлялося жодних ознак майбутньої спортивної чи музичної слави. І попри безліч моїх зусиль мені неодноразово відмовляли в участі у розширеній академічній програмі моєї школи. Мої вчителі зрештою запропонували мені просто дотримуватися звичайної програми навчання. З часом у мене з’явилися навички навчання, що це компенсували. Але тільки вже на місії в Японії я відчув, що мої інтелектуальні та духовні можливості почали виявлятися. Я продовжував наполегливо працювати. Але вперше у своєму житті я систематично залучав Господа до свого розвитку, і це змінило все.
Брати і сестри, у цій Церкві ми віримо у божественний потенціал усіх Божих дітей і в нашу здатність ставати чимось більшим у Христі. У Господньому розкладі найважливішим є не те, звідки ми починаємо, а те, куди прямуємо1.
Щоб продемонструвати цей принцип, я звернуся до простої математики. Не панікуйте, почувши слово математика на генеральній конференції. Викладачі математичного факультету в УБЯ–Айдахо запевняють мене, що навіть початківці зможуть зрозуміти цю центральну концепцію. Вона починається з формули для прямої. У нашому випадку точка перетину є початком нашої прямої. Точка перетину як початкова точка може знаходитися високо або низько. Тому траєкторія руху може бути позитивною чи негативною.
Усі ми маємо різні точки перетину в житті—ми починаємо у різних місцях в різних життєвих обставинах. Дехто народжується з точкою перетину, яка знаходиться високо й має багато можливостей. Початкові обставини інших є тяжкими і здаються несправедливими2. Потім ми рухаємося траєкторією особистого розвитку. Наше майбутнє буде набагато менше визначатися нашою початковою точкою і набагато більше нашою траєкторією. Ісус Христос бачить божественний потенціал, де б ми не починали. Він бачив його у вбогому, грішниці і немічному. Він бачив його у рибалці, митнику і навіть у зилоті. Не має значення, де ми починаємо, Христос дивиться на те, що ми робимо з тим, що нам було дано3. Коли світ зосереджується на нашій точці перетину, Бог зосереджується на нашій траєкторії. В обчисленнях Господа Він зробить усе можливе, аби допомогти нам повернути наші траєкторії у напрямку небес.
Цей принцип має втішити тих, хто страждає, і змусити задуматися тих, хто, начебто, має усі переваги. Дозвольте мені почати, звертаючись до тих, хто має тяжкі початкові обставини, зокрема, бідність, обмежений доступ до навчання і складні сімейні ситуації. Або ж це люди з фізичними вадами, обмеженнями, викликаними станом психічного здоров’я, або сильними генетичними схильностями4. Усі ви, хто страждає через складні початкові обставини, будь ласка, усвідомте, що Спаситель знає про наші проблеми. Він “[взяв] на Себе [наші] недуги, щоб Його нутро сповнилося милості, … щоб Він міг знати, … як допомогти [нам у наших] недугах”5.
Дозвольте назвати дві сфери для заохочення людей, які мають тяжкі початкові обставини. По-перше, зосереджуйтеся на тому, куди ви прямуєте, а не на тому, де ви починали. Ігнорувати свої обставини було б неправильно—вони реальні і з ними потрібно розібратися. Але надмірна зосередженість на складній початковій точці може змусити вас неправильно визначати, ким ви є, і навіть обмежувати вашу здатність вибирати6.
Багато років тому я служив з групою молоді з бідного району в центрі Бостону, штат Массачусетс, для яких євангелія і очікування в Церкві були дещо новим досвідом. Спокусливим було сплутати моє співпереживання і турботу через їхні обставини з бажанням понизити Божі норми7. Згодом я усвідомив, що найсильніший спосіб виявити свою любов—це ніколи не знижувати очікування. Завдяки усьому, що я знав, ми разом зосереджувалися на їхньому потенціалі і кожен з них почав піднімати вгору свою траєкторію. Їхнє зростання в євангелії було поступовим, але стабільним. На сьогоднішній день вони вже відслужили на місії, закінчили навчання в коледжі, одружилися в храмі та мають дивовижне особисте і професійне життя.
По-друге, залучайте Господа у процес підняття вгору вашої траєкторії. Служачи президентом програми BYU–Pathway Worldwide, пам’ятаю, як сидів на одному велелюдному духовному вечорі у Лімі, Перу, на якому виступав старійшина Карлос А. Годой. Дивлячись на те зібрання, він здавався приголомшеним, коли бачив так багато вірних студентів університетів у першому поколінні. Можливо, пригадуючи свій власний шлях у подібних складних обставинах, старійшина Годой емоційно сказав: “[Господь] допоможе вам більше, ніж ви можете допомогти собі. [Тому] залучайте Господа у цьому процесі”8. Пророк Нефій навчав, “що це благодаттю ми спасенні після всього, що ми можемо зробити”9. Ми повинні докладати максимум зусиль10, у тому числі й каятися, але лише через благодать Господа ми можемо реалізувати наш божественний потенціал11.
І нарешті дозвольте мені назвати дві сфери для заохочення людей, які мають високі початкові точки. По-перше, чи можемо ми виявити трохи покірності, живучи в обставинах, які, можливо, ми не створили самі? Колишній президент УБЯ Рекс Е. Лі казав своїм студентам: “Ми усі пили з колодязів, яких не копали, і грілися біля багать, яких не розкладали”12. Після цього він закликав своїх студентів виявити вдячність і поповнити освітні колодязі, які викопали перші святі. Неспроможність повторно засіяти поля, які засівали інші, може бути еквівалентом повернення таланту без прибутку.
По-друге, зосередження на високій початковій точці часто може змусити нас відчувати, що ми процвітаємо, тоді як у дійсності наша внутрішня траєкторія руху може завмерти. Професор з Гарварда Клейтон М. Крістенсен навчав, що найуспішніші люди є людьми найсмиреннішими, бо вони досить впевнені в собі, тому приймають виправлення від інших і вчаться від них13. Старійшина Д. Тодд Крістофферсон радив нам “охоче сприймати і навіть прагнути виправлення”14. Навіть коли здається, що все гаразд, ми повинні шукати можливості для покращення через молитовне благання.
Незалежно від того, починаємо ми життя у сприятливих чи складних обставинах, ми реалізуємо наш остаточний потенціал лише тоді, коли ми зробимо Бога нашим партнером. Недавно я спілкувався з відомим у країні освітянином, який розпитував про успіх програми Pathway в УБЯ. Він був розумним і його запитання були щирими, але видно було, що він хотів отримати мирську відповідь. Я розповів йому про наші програми, спрямовані на утримання, і зусилля наставників. Але завершив я так: “Це все хороші методи, але справжня причина успіху наших студентів полягає у тому, що ми навчаємо їх про їхній божественний потенціал. Уявіть, що усе життя вам казали, що ви ніколи не будете успішними. А тепер подумайте про вплив того, що вас навчають, що ви—справжній син або донька Бога з божественними можливостями”. Він помовчав, а потім просто відповів: “Це сильно”.
Брати і сестри, одним з чудес цієї Господньої Церкви є те, що кожен з нас може стати чимось більшим у Христі. Я не знаю жодної іншої організації, яка надає своїм членам Церкви можливості служити, виявляти вдячність, каятися і ставати кращими людьми. Неважливо, починаємо ми у сприятливих або складних обставинах, тримаймо наш погляд і траєкторію нашого руху у напрямку небес. А коли ми це робитимемо, Христос підніме нас у вище місце. В ім’я Ісуса Христа, амінь.