Обурлива несправедливість
Ісус Христос розуміє, що таке несправедливість, і в змозі принести зцілення.
У 1994 році в східноафриканській країні Руанда стався геноцид, однією з причин якого була глибоко вкорінена напруженість у стосунках між племенами. За попередніми підрахунками тоді було вбито понад пів мільйона людей1. Дивовижно, що жителі Руанди, здебільшого, примирилися між собою2, але відлуння цих подій доноситься і донині.
Десять років тому, відвідуючи Руанду, ми з дружиною завели розмову з іншим пасажиром в аеропорту Кігалі. Він гірко поскаржився на несправедливість геноциду і з болем запитав: “Якби існував Бог, хіба Він щось не зробив би з цим?” Для цього чоловіка, як і для багатьох з нас, страждання і брутальна несправедливість можуть здатися несумісними з реальністю існування доброго, люблячого Небесного Батька. Втім Він реальний, Він добрий і Він досконало любить кожного зі Своїх дітей. Ця дихотомія настільки ж стара, як і людство, і її не можна пояснити двома словами чи фразою у наліпці на бампері.
Щоб спробувати зрозуміти її, давайте розглянемо різні види несправедливості. Уявіть сім’ю, в якій кожна дитина щотижня отримує гроші за виконання повсякденної роботи по дому. Син, якого звати Джон, купив цукерку, а дочка, Анна, заощадила гроші. Зрештою Анна придбала собі велосипед. Джон вважав абсолютно несправедливим те, що Анна отримала велосипед, а він—ні. Але така нерівність була спричинена вибором Джона, а не діями батьків. Рішення Анни відмовитися від можливості відразу поласувати цукеркою зовсім не було несправедливим по відношенню до Джона, адже у нього була така ж можливість, як і у сестри.
Подібним чином наші рішення можуть у довгостроковій перспективі приносити хороші або погані результати. Як відкрив Господь: “Якщо людина здобуває більше знань і розуму в цьому житті через свою старанність і послушність, ніж інша людина, вона матиме відповідну перевагу у світі прийдешньому”3. Коли інші отримують переваги завдяки своєму старанному вибору, для нас було би неправильним дійти висновку, що до нас поставилися несправедливо, коли й ми мали таку ж можливість.
Інший приклад несправедливості проілюстровано ситуацією, в якій опинилася моя дружина Рут, коли була ще дитиною. Одного дня Рут дізналась, що її мати бере з собою її молодшу сестру Мерлу, щоб купити їй нові туфлі. Рут поскаржилася: “Мамо, це так несправедливо! Мерла останньою отримала нову пару туфель”.
Мама Рут запитала: “Рут, твої туфлі тобі приходяться впору?”
Рут відповіла: “Так”.
Тоді мама Рут сказала: “Туфлі Мерли більше не приходяться їй впору”.
Рут погодилася з тим, що кожна дитина у сім’ї повинна мати туфлі, які їй впору. Хоча Рут хотілося б мати нові туфлі, її враження, ніби до неї поставилися несправедливо, зникло, коли вона побачила ситуацію маминими очима.
Деякі види несправедливості неможливо пояснити; непояснима несправедливість—це обурливо. Несправедливість відчувається, коли людина має тіло, яке є недосконалим, травмованим чи враженим хворобою. Смертне життя за своєю суттю є несправедливим. Деякі люди народжуються в розкоші, а інші—ні. У когось є люблячі батьки, в інших їх немає. Чиєсь життя триває багато років, а в когось—лише кілька. І так далі, і так далі. Деякі люди припускаються травмуючих помилок, навіть коли намагаються чинити добро. Дехто вирішує не виправляти несправедливість, коли в змозі це зробити. На жаль, деякі люди користуються своєю Богом даною свободою волі, щоб ображати інших, хоча ніколи не мали б цього робити.
Різні види несправедливості можуть зливатися разом, формуючи цунамі приголомшливої несправедливості. Наприклад, пандемія COVID-19 непропорційно впливає на тих, хто вже страждає від спричинених багатьма факторами наявних проблем. Моє серце болить за тих, хто стикається з такою несправедливістю, але я проголошую від усього свого сповненого болем серця, що Ісус Христос не лише розуміє, що таке несправедливість, але й здатен принести зцілення. Ніщо не порівняється з несправедливістю, якої Він зазнав. Не було справедливим, що Він відчув на Собі усі болі та скорботи людства. Не було справедливим, що Він відстраждав за мої і ваші гріхи та помилки. Але це було Його вибором так вчинити, зумовленим Його любов’ю до нас і до Небесного Батька. Він досконало розуміє, що ми відчуваємо4.
У Писаннях розповідається, що давні ізраїльтяни скаржилися, що Бог ставиться до них несправедливо. У відповідь Єгова запитав: “Чи ж жінка забуде своє немовля, щоб не пожаліти їй сина утроби своєї?” Оскільки навряд чи любляча мати забуде своє немовля, Єгова проголосив, що Його відданість є ще більш непохитною. Він підтвердив: “Та коли б вони позабували, то Я не забуду про тебе. Отож на долонях Своїх тебе вирізьбив Я, твої мури позавсіди передо Мною”5. Оскільки Ісус Христос приніс безкінечну спокутну жертву, Він досконало співпереживає нам6. Він завжди знає про нас і наші обставини.
У смертному житті ми можемо “приступа[ти] з відвагою” до Спасителя і отримувати співчуття, зцілення та допомогу7. Навіть коли ми страждаємо несправедливо, Бог може благословляти нас, роблячи це простими, звичайними і значущими способами. У міру того, як ми вчимося розпізнавати ці благословення, наша довіра до Бога зростатиме. У вічностях Небесний Батько та Ісус Христос усунуть всіляку несправедливість. Нам, звісно, хочеться знати як і коли. Як Вони будуть це робити? Коли Вони будуть це робити? Наскільки я знаю, Вони не відкрили як чи коли8. Але мені відомо, що Вони це зроблять.
У ситуаціях, коли чиниться несправедливість, одним з наших завдань є довіряти тому, що “завдяки Спокуті Ісуса Христа все несправедливе в житті може бути виправлено”9. Ісус Христос подолав світ і “поглинув” всю несправедливість. Завдяки Йому ми можемо мати спокій у цьому світі та бути в доброму гуморі10. Якщо ми дозволимо Ісусу Христу, Він освятить несправедливість на нашу користь11. Він не лише втішить нас і відновить те, що було втрачено12; Він оберне несправедливість нам на благо. Коли йдеться про як і коли, нам слід визнати і прийняти, як зробив Алма, що це “не має значення; бо Бог знає все це; і мені досить знати, що це станеться”13.
Ми можемо спробувати відкласти наші запитання про як і коли на потім та зосередитися на розвитку віри в Ісуса Христа, в те, що Він має силу виправити все і прагне це зробити14. З нашого боку, виявляти наполегливість, щоб дізнатися як або коли,—це неефективно і, зрештою, недалекоглядно15.
Коли ми розвиваємо віру в Ісуса Христа, нам також слід намагатися стати подібними до Нього. Тоді ми ставимося до інших зі співчуттям і стараємося пом’якшувати несправедливість, де ми її знаходимо16; ми можемо намагатися виправити те, що знаходиться у сфері нашого впливу. Дійсно, Спаситель повелів, що ми “ма[ємо] завзято займатися доброю справою, і робити багато чого за [нашою] власною вільною волею, і вершити багато праведності”17.
Одним з тих, хто активно займався боротьбою з несправедливістю, є адвокат Брайян Стівенсон. Його юридична компанія у Сполучених Штатах займається захистом несправедливо засуджених, припиненням надмірного покарання і захистом основних прав людини. Кілька років тому пан Стівенсон захищав чоловіка, якого хибно звинуватили у вбивстві та засудили до страти. Пан Стівенсон звернувся за підтримкою до місцевої християнської церкви, незважаючи на те, що той чоловік не був активним у своїй церкві і що громада ставилася до нього зі зневагою через вчинений ним перелюб, про який всім було відомо.
Щоб зосередити увагу людей у тій церкві на тому, що дійсно має значення, пан Стівенсон розповів їм про жінку, звинувачену в перелюбі, яку привели до Ісуса. Обвинувачі хотіли закаменувати її на смерть, але Ісус сказав: “Хто з вас без гріха, нехай перший на неї той каменем кине!”18 Обвинувачі жінки розійшлися. Ісус не засудив жінку, але повелів їй більше не грішити19.
Переповівши цю подію, пан Стівенсон зазначив, що надмірна впевненість у власній правоті, страх і гнів часто спонукали навіть християн кидати каміння в людей, які оступаються. Тоді він сказав: “Ми не можемо просто дивитися, як це відбувається” і закликав присутніх стати “ловцями каменів”20. Брати і сестри, не кидати каміння—це перший крок у співчутливому ставленні до людей. Другий крок—це намагатися впіймати камені, кинуті іншими.
Одна зі складових випробування, яким є земне життя,—це наше ставлення до переваг і проблем. Нас буде суджено не стільки за тим, що ми кажемо, скільки за тим, як ми ставимося до вразливих і знедолених21. Ми, святі останніх днів, прагнемо наслідувати приклад Спасителя—ходити, добро чинячи22. Ми виявляємо любов до наших ближніх, працюючи над тим, щоб гідно ставитися до всіх дітей Небесного Батька.
Пам’ятаючи про наші власні переваги і проблеми, буде корисним обмірковувати їх. Коли Джон зрозумів, чому Анна отримала велосипед, це стало для нього як одкровення. Коли Рут побачила потребу Мерли в нових туфлях очима матері, це все їй прояснило. Якщо намагатись дивитися з вічної перспективи, можна багато чого зрозуміти. Стаючи більш подібними до Спасителя, ми розвиваємо в собі більше співпереживання, розуміння і милосердя.
Я повертаюсь до запитання, поставленого пасажиром в Кігалі, коли він скаржився на несправедливість геноциду в Руанді й хотів знати: “Якби існував Бог, хіба Він щось не зробив би з цим?”
Не применшуючи страждань, спричинених геноцидом, і визнавши нашу неспроможність осягнути такі страждання, ми відповіли, що Ісус Христос зробив дещо, що стосується обурливої несправедливості23. Ми пояснили багато євангельських вчень про Ісуса Христа і Відновлення Його Церкви24.
Потім наш новий знайомий зі сльозами на очах запитав: “Ви маєте на увазі, що я можу щось зробити для моїх померлих батьків і дядька?”
Ми сказали: “Так!” Потім ми засвідчили, що завдяки Спокуті Ісуса Христа все несправедливе в житті може бути виправлено і що Його владою сім’ї можуть бути поєднані разом навіки.
Стикаючись з несправедливістю, ми можемо віддалятися від Бога або можемо наближатися до Нього, щоб отримати допомогу і підтримку. Наприклад, тривала війна між нефійцями і ламанійцями по-різному вплинула на людей. Мормон зазначив, що “багато хто став закамʼянілим”, а інші “ста[ли] мʼякшим[и] через свої скорботи, так що вони упокорилися перед Богом”25.
Не дозволяйте несправедливості озлобити вас чи зруйнувати вашу віру в Бога. Натомість просіть Бога про допомогу. Будьте більш вдячні Спасителю і сильніше покладайтеся на Нього. Не озлоблюйтеся, а натомість дозвольте Йому допомогти вам стати кращими26. Дозвольте Йому допомогти вам вистояти, аби ваші скорботи було “поглинуто радістю через Христа.”27. Приєднуйтеся до Нього у Його місії—“зламаносердих лікувати”28, старайтеся пом’якшувати несправедливість і станьте ловцями каменів29.
Я свідчу, що Спаситель живий. Він розуміє, що таке несправедливість. Сліди ран на Його долонях постійно нагадують Йому про вас і ваші обставини. Він священнослужить вам під час всіх ваших бід. Тим, хто приходить до Нього, замість попелу жалоби буде прекрасний вінець; замість горя і смутку буде радість і щастя; замість збентеження й розпачу буде вдячність і свято30. Вас буде винагороджено за вашу віру в Небесного Батька та Ісуса Христа більше, ніж ви можете собі уявити. Усю несправедливість—особливо обурливу несправедливість—буде освячено на вашу користь. Я свідчу про це в ім’я Ісуса Христа, амінь.