Це наш час!
Бог послав нас саме сюди, саме зараз у цей важливий час в історії.
У 1978 році я стояв на полі для гри в американський футбол, на стадіоні були присутні 65 000 фанатів. Переді мною було кілька дуже кремезних суперників, які виглядали так, ніби хотіли відірвати мені голову. Це була моя перша гра в якості квотербека-початківця в Національній футбольній лізі, і ми грали проти торішніх переможців Супербоулу. Чесно кажучи, я сумнівався, чи підходжу для цієї гри. Я відбіг назад, щоб зробити першу подачу, і щойно м’яч вилетів з моїх рук, в мене врізались з такою силою, як ніколи раніше. У той момент, лежачи під купою тих масивних спортсменів, я запитав себе, що я тут роблю. Я мав прийняти рішення. Чи дозволю я сумнівам здолати мене, або ж знайду сміливість і силу, щоб підвестися і грати далі?
Associated Press
У той момент я не усвідомлював, як цей досвід готував мене до майбутніх можливостей. Мені потрібно було дізнатися, що я можу бути сильним і сміливим, коли опиняюся у складних ситуаціях.
Футбольна гра може й не бути настільки важливою, як випробування, з якими ви стикатиметеся. У багатьох випадках не буде стадіону з великою кількістю людей, які спостерігають за вами. Але ваші доблесні рішення матимуть вічне значення.
Можливо, ми не завжди відчуваємо, що можемо впоратися з якимось випробуванням. Але наш Небесний Батько вважає нас безстрашними будівниками Його царства. Тому Він і послав нас сюди у цей найвирішальніший період у світовій історії. Це наш час!
Послухайте, що сказав Президент Рассел М. Нельсон невдовзі після того, як став Президентом Церкви: “Наш Спаситель і Викупитель, Ісус Христос, виконуватиме деякі зі Своїх найвеличніших справ від цього часу і до того, коли Він прийде знов. Ми побачимо дивовижні ознаки того, що Бог Батько і Його Син, Ісус Христос, правлять цією Церквою у величі й славі” (“Одкровення для Церкви, одкровення для нашого життя”, Ліягона, трав. 2018, с. 96).
Найвеличніші справи? Дивовижні ознаки? Як це виглядатиме? Яку роль відіграватимемо ми, і як зрозуміємо, що робити? Я не знаю всіх відповідей, але я знаю, що Господу потрібно, щоб ми були готові! Гідне застосування влади священства ще ніколи не було настільки важливим.
Чи віримо ми Божому пророку? Чи можемо ми знайти і виконати наше призначення? Так, ми можемо. І так, ми повинні. Адже це наш час!
Коли ми чуємо історії про могутніх слуг Бога, які були до нас—таких як Мойсей, Марія, Мороній, Алма, Естер, Джозеф та багатьох інших,—вони здаються нам якимись незвичайними людьми. Але вони не відрізнялися від нас. Вони були звичайними людьми, які стикалися з випробуваннями. Вони довіряли Господу. Вони робили правильний вибір у вирішальні моменти. І з вірою в Ісуса Христа вони робили те, що від них вимагалося у той час.
Goodsalt
Подумайте про старозавітного героя Ісуса Навина. Він був відданим послідовником Мойсея, одним з найвеличніших провідників в історії. Після відходу Мойсея настав час Ісуса Навина. Він мав привести дітей Ізраїля до обіцяної землі. Як він мав це зробити? Ісус Навин народився і виріс у рабстві в Єгипті. У нього не було довідника або навчальних відео, які могли б допомогти йому. У нього навіть не було смартфона! Але він мав таке обіцяння від Господа:
“Як був Я з Мойсеєм, так буду з тобою,—не залишу тебе й не покину тебе.
Будь сильний та відважний” (Ісус Навин 1:5–6).
Коли я був ще новим і недосвідченим сімдесятником, мені подзвонили з офісу Першого Президентства і спитали, чи міг би я від імені пророка негайно відвідати одного молодого чоловіка в лікарні. Юнака звали Зак. Він готувався стати місіонером, але потрапив у аварію і отримав тяжку травму голови.
Їдучи до лікарні, я не знав, що й думати. Завдання від пророка—ви не жартуєте? З чим я стикнусь? Як я допоможу цьому юнаку? Чи маю я достатньо віри? Я зосередився на палкій молитві й знанні про те, що маю повноваження святого священства.
Коли я приїхав, Зак лежав на лікарняному ліжку. Санітар стояв поруч, готовий негайно відвезти його в операційну, щоб лікарі могли зменшити його внутрішньочерепний тиск. Я поглянув на його маму, яка плакала, і його наляканого молодого друга, які стояли поруч, і знав, що Зак потребує благословення священства. Його друг недавно отримав Мелхиседекове священство, тож я попросив його допомогти мені. Я відчував силу священства, коли ми смиренно давали Заку благословення. Після цього його швиденько відвезли на операцію, і відчуття спокою підтвердило, що Спаситель зробить усе відповідно до Своєї мудрості.
Медичний персонал зробив останній рентгенівський знімок перед тим, як починати операцію. На своє здивування, вони побачили, що операція не потрібна.
Після тривалого лікування Зак знову навчився ходити і говорити. Він успішно відслужив на місії і тепер має чудову сім’ю.
Звичайно ж, результат не завжди буває таким. Я давав й інші благословення священства з такою ж вірою, але Господь не надавав повне зцілення у цьому житті. Ми довіряємо Його цілям, а результати залишаємо за Ним. Ми не завжди можемо вибирати результат наших вчинків, але ми можемо вибирати бути готовими діяти.
Перше Президентство може ніколи й не попросити вас представляти його у небезпечній для життя ситуації. Але усіх нас як представників Господа покликано робити те, що змінює життя. Він не залишить нас. Це наш час!
Петро, головний апостол Спасителя, знаходився у човні у морі, коли побачив, що Ісус іде по воді. Він хотів приєднатися до Нього, і Спаситель сказав: “Іди”. Петро сміливо залишив безпечний човен і, як це не дивно, почав іти до Спасителя. Але коли Петро зосередився на великій бурі, його віра похитнулася. “Злякався, і зачав потопати, і скричав: “Рятуй мене, Господи!” … І зараз Ісус простяг руку й схопив його”. (Див. Матвій 14:22–33).
Коли у нашому житті вирують бурі, на чому ми зосереджуємося? Пам’ятайте: завжди є одне надійне джерело сили і сміливості. Ісус простягає до нас руки, як Він простягав їх до Петра. Коли ми будемо тягнутися до Нього, Він з любов’ю врятує нас. Ми є Його. Він сказав: “Не бійся, бо Я тебе викупив, Я покликав ім’я твоє, Мій ти!” (Ісая 43:1). Він буде понад усе у вашому житті, якщо ви дозволите Йому. Вибір за вами. (Див. Рассел М. Нельсон, “Хай Бог буде понад усе”, Ліягона, лист. 2020, сс. 92–95).
Наприкінці життя Ісус Навин благав свій народ: “Виберіть собі сьогодні, кому будете служити. … А я та дім мій будемо служити Господеві” (Ісус Навин 24:15). Завдяки зробленому вибору служити Господу, Ісус Навин став у свій час великим провідником. Мої дорогі друзі, це наш час! І рішення, які ми приймаємо, визначать нашу долю (див. Томас С. Монсон, “Рішення визначають долю” [вогник Університету Бригама Янга, 6 лист., 2005]).
Коли я служив єпископом, у нашому приході був девіз: “Хороші рішення рівні вічному щастю”. Молодь, яка проходила повз мене в коридорі, казала: “Єпископе, я приймаю хороші рішення!” Це мрія єпископа!
Що ми маємо на увазі під “хорошими рішеннями”? Одного разу в Ісуса запитали: “Котра заповідь найбільша в Законі?” Він відповів:
“Люби Господа Бога свого всім серцем своїм, і всією душею своєю, і всією своєю думкою.
Це найбільша й найперша заповідь.
А друга однакова з нею: “Люби свого ближнього, як самого себе” (Матвій 22:36–39).
Не знаю як ви, але коли я читаю ці дві найбільші заповіді, то помічаю третю приховану заповідь: любити себе.
Любити себе—чи думали ви коли-небудь про це як про заповідь? Чи можемо ми дійсно любити Бога і любити Його дітей, якщо не любимо себе?
Один мудрий провідник недавно допомагав чоловіку, який намагався боротися зі своєю згубною поведінкою, що тривала роками. Чоловіку було соромно, і він сумнівався, чи був гідний чиєїсь любові.
Його провідник сказав йому: “Господь знає вас, любить вас і радіє [за] вас та сміливі кроки, які ви робите”. Але потім він додав: “[Вам] потрібно почути заповідь любити себе, щоб ви могли відчувати [Божу] любов і любити інших”.
Коли цей брат почув цю пораду, він подивився на життя зовсім по-іншому. Пізніше він сказав: “Я витратив усе життя, намагаючись знайти мир і бути прийнятим. Я шукав цього у багатьох не тих місцях. Лише в любові Небесного Батька і Спасителя я можу знайти втішення. Я знаю, що Вони хочуть, щоб я любив себе; це єдиний спосіб, як я можу відчувати Їхню любов до себе”.
Наш Небесний Батько хоче, щоб ми любили себе—не для того, щоб нам стати гордими або егоцентричними, а щоб сприймати себе так, як Він сприймає нас: ми—Його улюблені діти. Коли ця істина глибоко входить у наше серце, наша любов до Бога зростає. Коли ми ставимося до себе з щирою повагою, наше серце відкриється, щоб ставитися до інших так само. Чим більше ми усвідомлюємо свою божественну гідність, тим краще ми розуміємо цю божественну істину: Бог послав нас саме сюди, саме зараз, у цей важливий час в історії, щоб ми могли робити якомога більше добра за допомогою талантів і дарів, які маємо. Це наш час! (Див. Рассел М. Нельсон, “Покоління нового тисячоліття” [всесвітній духовний вечір для дорослої молоді, 10 січ. 2016 р.], broadcasts.ChurchofJesusChrist.org).
Джозеф Сміт навчав, що всі пророки у кожну добу “з радісним передчуттям чекали на день, в якому ми живемо і … співали, і писали, і пророкували про наш день. … Ми вподобані люди, яких Бог обрав, щоб явити всю славу останніх днів” (Учення Президентів Церкви: Джозеф Сміт [2007], с 187).
Стикаючись зі своїми повсякденними випробуваннями, пам’ятайте запевнення, сказане старійшиною Джеффрі Р. Холландом: “Так багато всього покладено на наші плечі, але це буде славетний і успішний досвід. … Перемога цього останнього змагання уже була оголошена. Перемога вже записана у книгах—… в Писаннях!” (“Не лякайтесь, тільки віруйте” [Звернення до працівників релігійної освіти Церковної системи освіти, 6 лют. 2015 р.], broadcasts.ChurchofJesusChrist.org).
У ці прекрасні великодні вихідні я хочу попросити усіх нас молитися, аби розпізнати і прийняти нашу індивідуальну роль, коли ми готуємося до того славетного дня, коли Спаситель прийде знову. Господь любить нас більше, ніж ми це можемо зрозуміти, і Він відповість на наші молитви! Знаходимося ми на футбольному полі, у лікарняній палаті чи у будь-якому іншому місці, ми можемо бути важливою частиною цих надзвичайних подій—адже це наш час! В ім’я Ісуса Христа, амінь.