Мої найцінніші скарби

Джузеппе Монно, Барі, Італія.

Удаючи святого останніх днів, я зрештою охристився і почав нове життя в євангелії Ісуса Христа.

руки, які готують їжу, а Книга Мормона лежить поруч

Усе моє життя було зосереджене на роботі шеф-кухарем. Я їздив по всьому світу і готував у дорогих ресторанах та на круїзних кораблях. Я був членом команди чудових кухарів, які перемогли в багатьох міжнародних кулінарних змаганнях.

Сталося так, що я не був удома три роки. Мама часто дзвонила мені в сльозах і просила приїхати додому.

Одного разу в Мілані, де за контрактом я готував у готелі, на людній станції метро я познайомився з місіонерами повного дня. Вони розповіли мені про Церкву Ісуса Христа Святих Днів і поділилися кількома євангельськими принципами. Мені особливо сподобалося те, чого вони навчали про сім’ю.

Місіонери подарували мені примірник Книги Мормона і попросили молитися про неї. Вони також дали мені буклет із настановами, як молитися.

Я щасливий повернувся до свого готелю, пішов у свій номер, помолився і почав читати. Чим більше я читав Книгу Мормона, тим більше мені хотілося її читати. На жаль, через роботу я не зміг знову зустрітися з місіонерами. Коли закінчився мій контракт з готелем, я повернувся додому в Барі, де почав працювати у іншому готелі.

Одного разу у ресторані готелю інший кухар, керуючись неналежними мотивами, намагався запросити на побачення двох офіціанток. Він розлютився, бо офіціантки, які були святими останніх днів, відмовили йому.

Пам’ятаючи про місіонерів, яких я зустрів у Мілані, я сказав кухарю, що офіціантки мали право відмовити йому.

“То ти також мормон?” — запитав він.

Оскільки мені подобалися принципи, яких навчали місіонери, і оскільки я відчував, що справедливо захищаю офіціанток, я відповів: “Так”.

Наступного разу, коли той кухар побачив офіціанток, він сказав їм, що я також святий останніх днів. Вони були надзвичайно раді. Коли ми разом обідали, вони почали розпитувати мене про Церкву в Мілані. Я розповів їм про місто і про те, що зустрів там місіонерів. Коли подали обід, я потягнувся за склянкою вина на столі.

“Ти що, п’єш вино?” — запитала одна із офіціанток.

“А хіба не можна?” — сказав я.

“А ти активний у Церкві?” — запитала інша.

“Що ви маєте на увазі?” — сказав я.

“Як ти був одягнений того дня, коли христився?” — запитали вони.

“Не пам’ятаю, — відповів я. — Мені був лише місяць”.

Вони дуже розсердилися, бо подумали, що я з них кепкую. Я сказав їм, що не роблю цього. Я зізнався, що не є членом Церкви, однак сказав, що мені подобається Книга Мормона і євангельські принципи, про які дізнався. Потім я запитав, як можу більше дізнатися про їхню церкву.

Офіціантки невдовзі познайомили мене з місіонерами. Їм було важко повірити, коли після закінчення бесід я охристився.

Після хрищення все змінилося. Я зрозумів, що неможливо бути однією ногою в світі, а іншою — в євангелії. Я зрозумів, що робота — це не найголовніше в житті. Я зрозумів, що Господь і моя сім’я мають бути на першому місці. Згодом я зрозумів той сум, який відчувала мама в мою відсутність, і попросив її пробачити мені.

Я перестав подорожувати світом, одружився в Бернському Швейцарському храмі, створив сім’ю і почав працювати поваром у місцевій лікарні, де застосував свої таланти, щоб допомагати хворим людям одужувати. Зараз я працюю у відділі кадрів цієї лікарні. Те, що я працюю в своїй місцевості, дає можливість мати час для сім’ї та виконання церковних покликань.

З того дня, як я увійшов до храму й отримав власний ендаумент через два роки після хрищення, я полюбив храм як місце святості, і роботу, яка в ньому виконується. Коли через чотири роки після цього помер мій батько, я був спустошений. Він був моїм героєм. Завдяки євангелї Ісуса Христа я знаю, що він продовжує жити.

Коли після виконання вікарної роботи за батька я увійшов до целестіальної кімнати, то відчув його обійми. У ту мить я зрозумів, що батько прийняв євангелію і що Господь любить Своїх дітей.

Ми, святі останніх днів, маємо благословення знати істинну євангелію. Я вдячний за те, як вона змінила моє життя. Саме в євангелії я знайшов справжнє щастя. Євангелія і моя сім’я є моїми найціннішими скарбами.