Лише в цифровому форматі
Наші “діла і слова” після генеральної конференції
Адаптовано з подкасту: Sarah Jane Weaver, “Episode 24: Elder Bednar Shares His Pattern for Studying General Conference Messages”, Church News (podcast), Mar. 30, 2021, thechurchnews.com.
Старійшина Беднар радить нам шукати проголошене вчення, надані запрошення та обіцяні благословення під час того, як ми слухаємо, дивимося і читаємо послання з генеральної конференції.
Президент Гарольд Б. Лі (1899–1973) заохочував членів Церкви Ісуса Христа Святих Останніх Днів зробити послання з генеральної конференції “дороговказом у їхніх ділах і словах протягом наступних шести місяців”. Він навчав: “Це ті важливі питання, які Господь вважає за необхідне відкрити цим людям у цей час”1.
Так само Президент Спенсер В. Кімболл (1895–1985) наголошував, що важливо слухати послання генеральної конференції та вивчати їх. Він сказав: “Не має жодного іншого тексту [ніж послання генеральної конференції], окрім Головних трудів Церкви, який має займати настільки визначне місце на полицях вашої особистої бібліотеки”2.
Наприкінці жовтневої генеральної конференції 1977 року Президент Кімболл сказав: “Це була чудова конференція, і коли виголошувалася кожна з цих чудових проповідей, я слухав їх з великою увагою, і я вирішив, що піду додому і стану кращою людиною, ніж я був до цього… Я закликаю вас добре подумати, повертаючись додому з цієї конференції, і ще раз обміркувати те, до чого приверталася ваша увага”3.
Усвідомлення того, що навіть Президенти Церкви навчаються з послань, які проголошуються під час генеральної конференції, справило на мене, тоді юнака, сильне враження. Коли я почав діяти згідно їхніх порад, я відкрив три істини:
1. Церковні провідники наголошують у своїх посланнях на основних вченнях та принципах.
2. Майже завжди їхні послання містять запрошення до дії, пов’язані з проголошеними вченнями чи принципами.
3. Церковні провідники називають благословення, обіцяні тим, хто діятиме за цими запрошеннями.
Я встановив звичай — креслити на аркуші паперу три колонки. Потім я намагався виявити і коротко підсумувати вчення, запрошення та обіцяні благословення з послань генеральної конференції. Це, по суті, ставало моїми ділами і словами на наступні шість місяців.
Важливість запрошення
Якщо люди належним чином шукають духовного дару віри в Господа, вони мають діяти відповідно до Його вчень. Запрошення є ключем, тому що віра у Спасителя є принципом дії та сили. І, як його слуга, я намагаюся надавати запрошення, які можуть допомогти людям зміцнити їхню віру в Нього та відданість Йому.
Часто під час нашого служіння у Церкві ми можемо сказати щось таке: “Я закликаю вас робити Х”. Але я не знаходжу випадків, коли б таку мову використовував у служінні Спаситель, і вона не зустрічалася мені у Писаннях або у вченнях провідників Церкви. Провідникам Церкви слід чинити за прикладом Спасителя і запрошувати, принаджувати, надихати та обіцяти благословення — це більш подібний до Христового підхід у допомозі окремим особам і сім’ям.
Президент Даллін Х. Оукс, як член Кворуму Дванадцятьох Апостолів, поділився важливим запрошенням у посланні до носіїв Ааронового священства. Він поділився прикладом принципу невідволікання. Він сказав: “Я пропоную принцип для всіх, хто бере участь в обряді причастя, готуючи, благословляючи або розносячи його; і він полягає в тому, щоб не робити нічого, що відволікає члена Церкви від поклоніння і поновлення завітів”4.
Носій Ааронового священства може запитати себе: “Отже, як мені слід одягатися, коли я беру участь в обряді причастя?” Якщо молодий чоловік розуміє цей простий принцип, він не намагатиметься зробити особисту “заяву” своїм одягом чи поведінкою. Натомість він намагатиметься бути непомітним, щоб не заважати й не відволікати людей, які поновлюють завіти під час обряду причастя, або будь-якого іншого обряду.
Президент Оукс додав: “Я не буду пропонувати детальні правила”5. Для мене це було запрошенням до всіх носіїв священства поміркувати, як цей принцип може вести до вищого і святішого способу виконувати обов’язки священства.
Під час квітневої генеральної конференції 2015 року Президент Рассел М. Нельсон дав нам подібне запрошення, коли навчав нас, що “Субота є приємністю”6. Він сказав: “Як ми святимо Суботній день? Коли я був значно молодшим, я вивчав складені іншими людьми списки того, що слід і чого не слід робити в Суботу. І лише пізніше я дізнався з Писань, що моя поведінка в Суботній день і моє ставлення до нього служило знаком між мною і моїм Небесним Батьком [див. Вихід 31:13; Єзекіїль 20:12, 20]. Маючи це розуміння, мені більше не потрібен був список того, що треба і чого не треба робити. Коли мені потрібно було прийняти рішення, чи є якась справа прийнятною для Суботи, я просто запитував себе: “Який знак я хочу подати Богові?” Це запитання допомагало мені з кришталевою ясністю приймати рішення стосовно Суботнього дня”7.
У запитанні Президента Нельсона і в прикладі Президента Оукса ми можемо розпізнати запрошення до дії. І коли ми діємо, приходять чудові благословення.
Дійте і будьте благословенні
Святі Останніх Днів можуть робити багато чого у підготовці до генеральної конференції. Я зверну увагу лише на дві речі.
По-перше, нам треба підготуватися діяти. Коли ми завзято просимо, шукаємо і стукаємо, ми виявляємо віру в Спасителя і запрошуємо Святого Духа бути нашим учителем. Дух дасть думки нашому розуму і відчуття нашому серцю, і Дух навчатиме нас окремо та особисто усього необхідного.
Набагато важче буде отримати те, чого ми потребуємо, якщо ми налаштовані наступним чином: “Я просто збираюся послухати послання і сподіваюся, що щось мені допоможе”. Процес отримання одкровення вимагає активного залучення, а не просто пасивної участі.
Підготовка передує ефективним діям і один із способів підготуватися до генеральної конференції — це мати одне чи кілька запитань у розумі, під час прослуховування послань генеральної конференції.
Другий елемент підготовки — це конкретно запросити Святого Духа бути нашим напарником, що є однією з цілей молитви. Постійне напарництво Святого Духа не є безумовним лише тому, що на нашу голову було покладено руки та сказано “прийняти Святого Духа”. Ми повинні виконувати свою частину, аби прийняти дар.
Ми запрошуємо Святого Духа, коли молимося щиро та зі справжнім наміром. Ми запрошуємо Святого Духа, коли бенкетуємо словами Христа в Писаннях. Ми запрошуємо Святого Духа, коли діємо згідно з порадою, отриманою від провідників Церкви. Такі вияви віри у Спасителя запрошують Святого Духа бути нашим напарником. І я вірю, що Він приходить більш охоче, коли ми конкретно запрошуємо Його.
Також нам потрібно зрозуміти і визнати, що благословення не обов’язково приходять у наше життя тоді, коли ми хочемо, або так, як ми хочемо, щоб вони прийшли. Радше, вони надаються нам згідно з Божою волею та в Його час.
Незалежно від посади чи статусу кожен член Церкви, допоки він чи вона прагне бути гідним(ою) та шукає напарництва Святого Духа, може запитувати, шукати та стукати (див. Матвій 7:7; 3 Нефій 14:7) та отримувати відповіді і духовне спрямування.
Сплановано Небесами
Коли святі останніх днів розглядають зв’язність і пов’язаність послань, що надаються під час генеральної конференції, дехто може запитати, чи призначаються промовцям теми і чи плануються основні мотиви. Вони є запланованими небесами, а не учасниками конференції, як такими.
Я брав участь у генеральній конференції майже 20 років, і лише в рідкісних випадках промовець отримував конкретне завдання виступити на певну тему. Але були випадки, коли я сидів на трибуні, знаючи, що незабаром буду виступати, і помічав, що у виступах, які промовлялися, створюється безперервність. Церковні провідники, які не обговорювали один з одним зміст своїх власних послань, кожен додавав до спільної кульмінації конференції, і це дивовижно. Тож так, генеральна конференція спланована, але небесами, не учасниками.
У 52-му розділі книги Учення і Завіти Господь відкриває, що Він дасть нам “зразок в усьому” (вірш 14). Один із таких зразків — це те, як Спаситель служить нам. Коли Він постав перед натовпом із 2500 людей, які зібралися навколо храму у землі Щедрій, він не запросив лише одного чи двох підійти та відчути рани на Його руках, Його ногах та Його боці. Він дав таку можливість всім людям, які зробили це “один за одним” (3 Нефій 11:15).
На генеральній конференції Господь промовляє до всесвітнього зібрання через Своїх слуг, і Він говорить до кожного з нас “од[ного] за одним” силою Святого Духа. Цей духовний зразок може бути корисним усім нам, якщо ми слухаємо, навчаємося і прагнемо стати відданими учнями Спасителя.