Сімейна історія допомогла мені відчути більшу приналежність

Сочіл Ботт Рівера

Співробітниця редакції церковних журналів

Я змогла знайти глибші зв’язки завдяки чудесам, які сталися, коли я виконувала сімейно-історичну роботу.

Пам’ятаю, як моя мама розповідала історію, що сталася з її родиною в Мексиці. Вона розповіла нам, що землю, успадковану її батьком, украв родич, і що її батько ніколи не знав свого діда. І історія завжди закінчувалася сумною оповіддю про банду, яка прийшла і спалила будинок її сім’ї і все майно дотла, разом з їхніми сімейними записами.

Я думала, що вся наша генеалогічна інформація по маминій лінії зникла назавжди.

Кожного разу, коли я відкривала FamilySearch, я могла відслідкувати лише пару поколінь з її боку. Але старанно виконуючи сімейно-історичну роботу, ми змогли простежити родовід мого батька аж до 300 року до н.е. Різниця була приголомшливою! Та я думала, що нічого не можу зробити, тому не торкалася нашого родинного дерева 10 років. Мої предки були, як забутий спогад, який не потребує повторного перегляду.

Але я дізналася, що є потужні благословення, які приходять, коли ми дізнаємося про наших предків.

Пошук приналежності та зцілення

Мені подобається те, що старійшина Герріт У. Гонг, з Кворуму Дванадцятьох Апостолів, сказав про виконання сімейно-історичної роботи:

“Коли ми помираємо, це не кінець нашого існування…

Будучи досі дуже живими, наші предки варті того, аби про них пам’ятали. Ми пам’ятаємо наш спадок завдяки усним розповідям, записам кланів та історіям з життя сімей, пам’ятникам або пам’ятним місцям і святам, під час яких розглядаємо фотографії, готуємо їжу або використовуємо предмети, які нагадують нам про наших близьких”¹.

Це нагадування було основною причиною, чому я вирішила спробувати знайти більше інформації про своїх предків. Не зашкодить спробувати, правда? Я навіть помітила, що в моєму серці з’явилося відчуття горіння, яке спонукало мене перевірити конкретну сімейну лінію. (Звичайно, тепер я розумію, що то був Дух.)

Кожного разу, коли я діяла за спонуканнями, я згодом знаходила предка, обряди за якого потрібно було виконати у храмі. І в міру того, як я продовжувала їх шукати, у мене зростало відчуття зв’язку з моїми предками. Несподівано я зрозуміла, наскільки реальними вони є та наскільки реальним є наш зв’язок. Я продовжувала виконувати сімейно-історичну роботу і відчувала, що мої предки були поряд зі мною, допомагаючи мені просуватися вперед.

На початку у мене були лише усні та обмежені письмові історії родини моєї мами. Але оскільки “через мале і просте відбувається велике” (див. Алма 37:6), тієї крихітної інформації було достатньо для того, аби закласти підґрунтя для чуда, яке сталося для моєї сім’ї.

Коли я поступово почала додавати осіб до родинного дерева моєї мами, я отримала повідомлення від когось незнайомого із FamilySearch. Ім’я по материнській лінії, яке я надіслала до храму, було зарезервовано цією людиною, і вона попросила мене допомогти знайти більше інформації про їхню сім’ю.

Імена, надіслані до храму, можуть бути зарезервовані лише їх нащадками, і це означало, що я була родичкою особи, яка мені писала. Я була вражена! Моя сім’я завжди вважала, що ми були єдиними членами Церкви серед родичів по маминій лінії і що ніхто з них не жив у США. Проте ми помилялися.

Ця особа виявилася далеким родичем, а її сім’я іммігрувала до Сполучених Штатів майже за 40 років до того, як зробила це моя мама, і вони є активними членами Церкви Ісуса Христа Святих Останніх Днів. Це можна описати лише як чудо, бо вони зв’язалися зі мною відразу, коли прибули до мого штату, і ми змогли зустрітися з ними.

Ми плакали, коли нарешті побачилися. Коли ми ділилися нашими історіями, то зрозуміли, що маємо набагато більше спільного, ніж ми думали. Є щось у знаходженні давно загублених членів сім’ї, що наповнює моє серце любов’ю — любов’ю, що має силу зцілити самотність і розчарування і нагадати мені про мою божественну сутність і вічні зв’язки.

Важливість історій наших предків

Я відчула ту радість у цій роботі. Старійшина Д. Тодд Крістофферсон сказав: “Будь-яка жертва, яку ми робимо заради справи Господа, допомагає нам підтвердити, що наше місце з Ним, Хто віддав Своє життя заради викуплення багатьох”².

Від благословень, доступних нам, коли ми виконуємо сімейно-історичну роботу, “також захоплює подих через їхній масштаб, конкретність та наслідки у смертному житті”³, — сказав старійшина Дейл Г. Ренлунд, з Кворуму Дванадцятьох Апостолів. Господь благословив мою сім’ю родичами, які могли допомогти нам почуватися ближче до нашого дому та полегшили нашу самотність.

Я вірю, що таке чудо може пережити кожен, хто спробує виконувати сімейно-історичну роботу.