“Ваша приналежність”, Ліягона, бер. 2024.
Дорослій молоді
Ваша приналежність
Ми можемо дізнатися, у чому полягає сенс приналежності, розвиваючи глибокі стосунки з Небесним Батьком та Ісусом Христом.
Фрагмент картини Ступені слави, художниця Анні Генрі Нейдер
Кожен з нас приходить у світ з вродженим відчуттям приналежності. Ми природно прагнемо відчувати ту приналежність у своїх стосунках із сім’єю, друзями, співробітниками, членами приходу та іншими людьми в нашому житті. Здається, що в нашому серці живе це небесне стремління відчувати глибоку, тривалу приналежність.
Задовго до нашого приходу на землю ми з вами належали — і продовжуємо належати — до вічної сім’ї нашого Небесного Батька. У Писаннях сказано, що ми “на землі чужаниці й приходьки” (Євреям 11:13; Учення і Завіти 45:13). Залишивши свій небесний дім і прийшовши у світ, сповнений сум’яття, самотності та страждань, ми можемо почуватися як мандрівники, що тужать за своїм вічним домом і стосунками.
Якщо у вас колись виникала легка ностальгія за небесами, можливо це тому, що наш справжній дім і справжня сутність пов’язані з Небесним Батьком і Спасителем Ісусом Христом. Саме тому так важливо мати з Ними глибокий зв’язок. Якщо ми поєднані з Ними завітними стосунками, то зможемо здобути справжнє відчуття приналежності, до якого так прагне наш дух.
Наші завітні стосунки з Богом
Наші вчинки і думки є відображенням стосунків, які ми цінуємо. Те саме стосується наших завітних стосунків з Небесним Батьком і Спасителем.
Якщо ми цінуємо свої завітні стосунки з Богом, усе змінюється. Замість того, щоб піддаватися впливові світу, ми піддаємося Його впливу і стаємо більш схожими на Нього. Наше життя починає набувати більшого сенсу і духовної стабільності та сили. Раптово “приналежність” сягає за межі земного поняття усього, що для нас означає “приналежність”.
Коли ті завітні стосунки з Богом посідають головне місце, порожні відволікання світу втрачають свою силу і ми здобуваємо для себе більше відчуття миру і приналежності. У світі, що не дуже часто пропонує щось безкоштовно, наш Небесний Батько з любов’ю роздає нам свої завітні обіцяння незалежно від нашого статусу в світі (див. 2 Нефій 9:50–51).
Президент Рассел М. Нельсон чудово навчав, що “як тільки ми укладаємо завіт з Богом, ми назавжди залишаємо нейтральну територію. Бог не припиняє Своїх стосунків з тими, хто встановлює з Ним такі узи. В дійсності, всі, хто укладають завіт з Богом, мають доступ до особливої любові та милості”1.
Ми визначаємо, чи хочемо мати близькі стосунки з Богом; Його ставлення до нас — незмінне, але нам слід прийняти рішення бути незмінними у своєму ставленні до Нього. І той божественний вибір не лише надає силу, але й свободу! Цей вибір звільняє нас від хибних понять про те, ким ми є, і від обмежувальних кайданів мирських сподівань.
І коли ми відкриємо для себе ту приналежність до Небесного Батька, тоді можемо поглянути навколо і побачити людей такими, якими бачить їх Він. Коли я розумію, що Він відчуває до мене, тоді я краще розумію, що Він відчуває до вас, і моя здатність та бажання допомагати іншим та збирати їх покращується.
Ілюстрація храму в Наву під час заходу сонця, художник Макс Д. Вівер
Завіти відкривають двері благословенням
Небесний Батько та Ісус Христос хочуть, аби ми укладали з Ними завіти, щоб Вони могли нас благословляти так, як нам це необхідно, і змінювати нас так, що це дасть можливість повернутися в Їхню присутність.
Я закликаю вас приходити в дім Господа якомога частіше. Коли я беру зобов’язання відвідувати храм часто і свідомо, то все мирське відступає, а мої думки та сутність стають більш піднесеними.
Завдяки дотриманню завітів ми отримуємо владу священства, яка відкриває двері благословенням Спасителевої Спокути в нашому житті. Серед тих благословень: зцілення, скерування, захист, допомога, сила, мир, бачення перспективи і радість. Небесний Батько бажає благословити нас усім цим за допомогою встановлення завітних стосунків.
Якщо ви ще не отримали благословення храму, я запрошую вас більше дізнаватися про храмові благословення, владу священства, завіти і те, що Бог бажає для вас. Не чекайте, щоб отримати від Нього полегшення, силу і сповнену любові допомогу.
Президент Нельсон сказав:
“Я закликав би вас не чекати до шлюбу, щоб тоді отримати ендаумент в домі Господа. Почніть вже зараз навчатися і відчувати, що означає бути озброєними силою священства.
Кожного з вас, хто уклав храмові завіти, я благаю, щоб ви молитовно і незмінно прагнули зрозуміти храмові завіти та обряди. Духовні двері відчиняться. Ви дізнаєтеся, як розсувати завісу між небесами і землею, як просити Божих ангелів відвідати вас і як краще отримувати скерування з небес. Ваші старанні зусилля чинити так підсилять і зміцнять ваш духовний фундамент”2.
Приналежність завдяки покаянню
Постійне покаяння — це ще один прекрасний і потужний спосіб залишатися поруч з Небесним Батьком та Ісусом Христом. Часто ми помилково вважаємо, що якщо ми багато каємося, то мабуть віддаляємося від Них. Навпаки!
Покаяння не віддаляє вас від Них — воно наближає вас до Них!
Ви можете відчути сильнішу приналежність і поглибити стосунки з Ними, докладаючи зусилля, щоб звертатися до Них по допомогу і отримувати прощення.
Усі ми можемо почуватися менш досконалими, ніж хотілося б, але я вважаю, що Небесний Батько переймається не стільки цим, скільки нашим бажанням і зусиллями робити нові спроби. Він любить нас, Він знає, куди ми прямуємо, і з любов’ю буде нас вести.
Визнання наших слабкостей і помилок вимагає, щоб ми виявили свої вразливі сторони, а завдяки покаянню ми даємо можливість Небесному Батькові бути поруч з цією вразливою частиною нашого єства. Та близькість дає Йому можливість виявити Свою велику любов до нас і надати зцілення, прощення і безпеку, яких ми так потребуємо. Саме завдяки встановленню цього зв’язку з Богом ми розвиваємо довіру і відчуваємо підтримку й справжню приналежність.
Сотворіння, художник Анні Генрі Надер
У пошуках вищої мети
Наша мета може впливати на наше відчуття приналежності в Господній Церкві. Ми можемо обрати за мету спрямовувати свої дії на те, щоб допомогти приходу, Товариству допомоги чи кворуму старійшин стати сповненим любові місцем приналежності. Прагнучи допомагати іншим відчувати приналежність, ми насправді посилюємо своє відчуття приналежності.
Оскільки ви є дитиною Бога, ви — приналежні, незалежно від того, як інші люди сприймають вас або як ви самі себе сприймаєте. Батьків план щастя призначається для вас, і вам відведена у ньому важлива роль. Кожен з вас має здатність унікальним чином робити вклад в царство Боже і належати до нього, якими б не були ваші матеріальні статки, рівень освіти чи життєвий досвід.
Мені неодноразово спадало на думку, що категорії “молоді неодружені”, “доросла молодь” і “неодружені дорослі” не вказують на те, ким ви є насправді. Це демографічні терміни, які допомагають описати вік і сімейний стан, але вони не описують належним чином вашу вічну сутність, мету і здібності.
Ярлики або порівняння можуть обмежувати наше бачення себе і нашої цінності та потенціалу у царстві Бога. Факт полягає в тому, що ви є членами Церкви Ісуса Христа Святих Останніх Днів. Ви уклали завіти з Богом. У вас є доступ до Його сили священства. Ви є членом Товариства допомоги або кворуму старійшин. Ви, як навчав Президент Нельсон, дитина Божа, дитина завіту й учень або учениця Ісуса Христа. Ось ким ви насправді є — в першу і головну чергу, — і саме це поведе вас “до вічного життя в целестіальному царстві Бога”3.
Євангелію було відновлено через пророка Джозефа Сміта, який на той час був молодою людиною. Це важливий нюанс, над яким варто поміркувати. Небесний Батько та Ісус Христос довірили пророкові та його соратникам у тому віці відновити Церкву. Бог також довіряє вам долучитися до цієї великої роботи в ці останні дні.
Якщо ви хочете знати, ким ви є і чи вас люблять та цінують, запитайте в Небесного Батька. Він завжди скаже вам правду про вас. Він допоможе вам побачити себе так, як Він вас бачить — як таких, що мають величезний потенціал і любов. Він може скерувати вас до великих можливостей і зростання, які вам важко навіть уявити!
Тож маймо очі, щоб дивитися одне на одного і на себе не через призму віку чи сімейного стану, але крізь об’єднуючу призму людей, які дотримуються завітів, які разом є послідовниками Ісуса Христа, друзями, братами і сестрами, синами і доньками Бога. І в цих вічних ролях та стосунках ми знайдемо найвище, найсправжніше відчуття приналежності.