“Старійшина Патрик Керон: підготовлений і покликаний Господом”, Ліягона, трав. 2024.
Нові покликання
Старійшина Патрик Керон: підготовлений і покликаний Господом
Господь підготував старійшину Керона в унікальний спосіб і обдарував його безліччю духовних дарів, які дозволять йому благословляти інших людей у його священному покликанні особливого свідка “імені Христа в усьому світі”.
Однієї суботи, через кілька років після того, як старійшина Патрик Керон був покликаний служити генеральним авторитетом сімдесятником, він та його дружина, Дженніфер, заходили до супермаркету, а в цей час старійшина В. Рольф Керр та його дружина, Дженьел, виходили звідти. Вони коротко поговорили, а потім подружжя Керр попрямувало до своєї машини.
Майже відразу до старійшини Керона підійшов чоловік і схвильовано запитав: “Це ви говорили з генеральним авторитетом?” Старійшина Керон відповів: “Так. Це був старійшина В. Рольф Керр, сімдесятник”1. Чоловік кивнув, прямо подивився на старійшину Керона і, не впізнавши його, сказав: “Ви завжди можете розмовляти з генеральним авторитетом, чи не так?” І чоловік швидко пішов собі геть.
“Мені подобається ця історія, тому що вона точно відображає те що я відчуваю, — каже старійшина Керон, усміхаючись. — Сьогодні зі мною могло б статися те ж саме, і той чоловік, ймовірно, все одно не вирізнив би мене з натовпу як генерального авторитета”.
Самоіронія і смирення старійшини Керона викликають до нього приязнь у тих, хто його знає або мав привілей служити з ним. Покликаний і висвячений у члени Кворуму Дванадцятьох Апостолів 7 грудня 2023 року, старійшина Керон знає, що його нове покликання стосується не стільки його, скільки неспинної роботи Господа.
“Ми всі беремо участь у Його роботі, — каже він, — намагаючись допомогти людям відчути Його світло, Його любов і турботу. Він хоче, щоб ми як члени Його Церкви благословляли життя інших людей”.
Господь підготував старійшину Керона в унікальний спосіб і обдарував його безліччю духовних дарів, які дозволять йому благословляти інших людей у його священному покликанні особливого свідка “імені Христа в усьому світі” (Учення і Завіти 107:23). Навернений до Церкви у віці 26 років і єдиний член Церкви серед своїх рідних братів і сестер, старійшина Керон є людиною глибокої емпатії, що знає, як слухати Божих дітей, спілкуватися з ними і втішати їх. Він за своєю природою милосердний і знаходить радість у служінні. Зворушений глибокими переживаннями і втратою близьких, він свідчить, що Спаситель Ісус Христос через Свою Спокуту пропонує цілющий бальзам і одного дня все виправить.
Старійшина Керон є справжнім учнем Ісуса Христа, який довіряє Господу. Він провідник, за яким легко йти, тому що він віддано йде за Спасителем і веде людей до Нього.
“На посаду, яку зараз обіймає Патрик, — каже президент Джеффрі Р. Холланд, діючий президент Кворуму Дванадцятьох Апостолів, — його привів Господь”.
Люблячі, віддані батьки
Патрик Керон народився в Карлайлі, Камбрія, що на півночі Англії, 18 липня 1961 року в родині Педді та Патриції Керон. Його батьки познайомилися, коли вони служили у Збройних силах Великої Британії під час Другої світової війни. Його мати була військовою медсестрою і служила в Індії та Бірмі, а його батько служив у Королівських військово-повітряних силах (RAF), які були дислоковані у Франції, Північній Африці, Сицилії та Італії.
Старійшина Керон пам’ятає своїх батьків, Педді та Патрицію, за їхнє зразкове життя, сповнене відданості, служіння та жертовності.
Хоч вони й не належали до тих, хто регулярно відвідував церкву, однак їхнє життя було присвячено сімʼї, служінню їй та жертвуванню заради неї, що залишило незабутнє враження у Патрика, наймолодшого з п’яти дітей цього подружжя. Він пам’ятає Пет як люблячу, “надзвичайну матір”, яка м’яко направляла, переважно своїм прикладом, і ніколи нікого не критикувала. Вона була щедрою, надійною і надзвичайно врівноваженою. А Педді він пам’ятає за “його енергію, доброту та нестримну теплоту; його любов до… безводних пустель Аравії [і] пишних пологих пагорбів Англії та Ірландії; а також за його пристрасть до неба, сонця і моря. Я чітко усвідомлюю, що саме завдяки його впливу я так люблю бути на природі, просто неба, відчувати повітря та сонячне світло”2.
Після служби в Королівських військово-повітряних силах батько старійшини Керона став працювати військовим підрядником у Саудівській Аравії. Там Патрик у семирічному віці засвоїв важливий урок слухняності, про який він так незабутньо розповів у своєму першому виступі на генеральній конференції як генеральний авторитет. Проігнорувавши вказівки батьків бути взутим, перебуваючи в пустелі, він пішов досліджувати її у “шльопанцях” і його вкусив за ногу скорпіон3.
Патрик Керон хлопчиком у Саудівській Аравії.
Через три роки молодий Патрик опинився в школі-інтернаті в Англії, відчуваючи великий сум за своїми батьками і самотність, яку пом’якшували лише їхні підбадьорливі листи.
“Якщо порівняти, то Гаррі Поттеру жилося в Хогвартсі краще. Було важко”, — розповідає він про школу-інтернат. — “Я їздив додому тільки на Різдво, Великдень і влітку. Я робив маленькі календарики на аркушах паперу і викреслював кожен день, підраховуючи, через скільки днів я поїду додому”.
Через кілька років, коли Патрик був уже в іншій школі-інтернаті в Англії, з Ірландського моря вдарив потужний шторм. У результаті шторму було затоплено 5 000 будинків у навколишній місцевості. Патрика та його однокласників попросили допомогти у прибиранні багатьох тих місць, які були підтоплені.
“Я й досі памʼятаю, якими важкими були ті намоклі килими і який сморід стояв від них, — каже він. — Але я пам’ятаю й те, як старанно працював та виконував роботу зі своїми друзями-однокласниками. І я пам’ятаю людей та їхню вдячність”.
Цей досвід допоміг Патрику, мабуть, вперше усвідомити, що благословення отримують як ті, кому служать, так і ті, хто служить. Пізніше він зрозумів, що позбувся свого підліткового почуття незахищеності, “беручи участь у цій великій спробі допомогти нашим сусідам”4.
Закінчивши середню школу, Патрик повернувся до Саудівської Аравії, де почав навчатися менеджменту, працюючи у міжнародній компанії з виробництва продуктів харчування та напоїв. Потім цей досвід дав йому можливість працювати в кількох галузях, і зрештою завершив він свою карʼєру, займаючись комунікаційним консалтингом в Англії разом із сестрою Керон.
“Мій світ перевернувся догори дриґом”
Коли Патрику було 19 років, він втратив свого батька і чоловіка своєї сестри у трагічній автокатастрофі в Саудівській Аравії. “Після їхньої втрати мій світ перевернувся догори дриґом”, — каже він. Зникли скеровуюча батьківська рука, його підбадьорення, висловлене з любовʼю, і його радісний погляд на світ. Розгублений на деякий час через горе й порожнечу, Патрик разом з матір’ю поїхав додому до Англії, але зрештою повернувся працювати в Саудівську Аравію.
“У мене були різноманітні неоцінимі можливості навчатися й розвиватися, а також бачити, як працює бізнес”, — каже він. Він був особливо вдячний за “чудового боса, який навчав і направляв [його] та став дорогим другом. Він був для мене одним з кількох тих чоловіків, яких я сприймав як батька, і присутність яких у моєму житті стала благословенням після батькової смерті”.
Пізніше, працюючи знову в Лондоні, Патрик познайомився з деякими членами Церкви.
“Вони подавали чудовий приклад виявлення нашої віри, — згадує він. — Один з них був із Каліфорнії, і я поїхав і жив у тій сім’ї, поки працював там”.
Цей досвід дав Патрику чудову основу для розуміння Церкви. Він був зворушений радістю, яку сім’я відчувала у служінні, але у нього залишалося багато запитань про доктрину Церкви та вірування її членів. Однак повернувшись до Англії через два роки, він зустрічав на вулицях Лондона кількох “вражаючих місіонерів”. Хоч він говорив з ними про євангелію вже протягом кількох місяців, вони сказали, що він не просувається до хрищення, і запитали, чи бажає він отримати благословення.
“Я погодився отримати благословення від старшого місіонера, якого знав, — згадує він. — Те, що я відчував під час того благословення, було ключовим моментом у моєму наверненні. Це було абсолютно явне відчуття світла, радості й миру, яке неможливо описати словами. Слова благословення виявилися натхненними і безперечно проникливими”.
Той випадок у поєднанні з “кількома іншими подіями в [його] просуванні до хрищення” привели Патрика до свідчення про Спасителя та Його відновлену Церкву. Через пару місяців, напередодні Різдва 1987 року, він був охрищений і став членом Церкви Ісуса Христа Святих Останніх Днів.
Для тих, хто шукає свідчення, старійшина Керон каже: “Виберіть повірити і відгукніться на запрошення в Алма 32. Прислухайтеся до своїх духовних почуттів. Вони направлятимуть вас, і ви отримаєте знання”.
“Джерело духовної сили”
Через два роки після свого хрищення Патрик став відвідувати приход для неодруженої молоді в Лондоні, де зустрів Дженніфер Халм, студентку Університету Бригама Янга із Саратога, Каліфорнія. Дженніфер приїхала до Лондона на півроку, щоб вивчати історію мистецтва та англійську літературу. Наймолодша з восьми дітей у сімʼї, вона виросла в Церкві.
Патрик майже відразу привернув її увагу.
“Спостерігаючи за тим, як він спілкується з людьми у приході, я бачила, як він до них ставився, — каже Дженніфер про Патрика. — Хто б це не був: новий член Церкви, член Церкви, який повернувся до активності, хтось, у кого були труднощі, або хтось, хто був його близьким другом, він ставився до кожного однаково щиро, з любов’ю та інтересом. Саме ця риса перш за все й привернула мене до нього. Це та риса, яку, як я бачила, він розвиває, і яку Бог добре використовував протягом 33 років нашого шлюбу”.
Любов і повага старійшини і сестри Керон одне до одного дозволяє їм працювати, об’єднавшись у вірі.
Після періоду залицяння пара одружилася в Оклендському храмі, Каліфорнія, у січні 1991 року. Протягом 19 наступних років вони із сімʼєю жили в Англії, аж поки у 2010 році старійшину Керона не було покликано бути генеральним авторитетом сімдесятником. До цього він служив у кількох провідницьких покликаннях, зокрема президентом колу і територіальним сімдесятником. Він служив старшим президентом у президентстві сімдесятників, коли його було покликано до Кворуму Дванадцятьох Апостолів.
Старійшина Керон каже, що його дружина є вірною ученицею, яка знає свою справжню сутність. “Вона живе щасливим, позитивним, конструктивним, корисним і радісним життям, у центрі якого — Спаситель. Вона була і є джерелом сили і величезним благословенням для мене із самого моменту нашої зустрічі”.
Сусанна, друга з трьох доньок подружжя, каже, що її мати — самовіддана людина: “Вона сповнена життя й світла і палко захоплена євангелією”. Її мати, як і батько, “вміє чудово слухати”.
Сусанна та її сестри кажуть, що любов і повага їхніх батьків одне до одного дозволяє їм, обʼєднавшись у вірі, працювати над досягненням спільних цілей. Вони слухають одне одного, поважають і цінують думки та погляди одне одного.
Емма, наймолодша донька подружжя, каже, що гармонійні стосунки її батьків та їхня неприхована любов до своїх дітей “створили дуже щасливу й безпечну домашню атмосферу”.
Ліззі Керон Стахелі, найстарша дочка, так каже про свого батька: “Тато бачить людей очима Христа. Він завжди прагне підбадьорити людей і надати їм можливості. Він бачить потенціал у кожному, якими б не були їхні обставини”.
Емма додає: “Він сповнений віри і любить радість, яку приносить йому євангелія. Знайшовши відновлену євангелію у дорослому віці, він цінує те, що вона змінює життя людини, бо є джерелом світла й радості”.
Старійшина Керон називає своїх дочок — Ліззі (на фото зі своїм чоловіком Джонатаном), Сусанну та Емму — “найпрекраснішим світлом у нашому житті, нашими найбільшими скарбами”.
Джин Б. Бінгем, колишня генеральна президентка Товариства допомоги, описує старійшину Керона як людину, що зберігає спокій навіть у складних ситуаціях. Вона пригадує час, коли вона разом зі старійшиною Девідом А. Беднаром, з Кворуму Дванадцятьох Апостолів, старійшиною Кероном та іншими перебувала за кордоном, де спалахнуло повстання проти влади. Під керівництвом старійшини Беднара старійшина Керон годинами говорив по супутниковому телефону, спілкуючись з місцевими чиновниками та представниками Церкви, щоб організувати можливість для їхнього виїзду.
“Завдяки його спокійному характеру, зосередженим зусиллям та натхненним ідеям було знайдено рішення, яке дозволило нам безпечно виїхати [з тієї країни]”, — каже сестра Бінгем.
У грудні 2021 року сімʼя була шокована, дізнавшись, що у сестри Керон діагностували рак грудей.
“Я ніколи не думала, що рак вразить мене чи когось із нас”, — каже сестра Керон. Вона сказала, що подальше лікування було надзвичайно важким, але Спаситель був для неї джерелом сили в усьому, що довелося їй пережити. “Я все ще приймаю пероральну хіміотерапію, але з радістю можу сказати, що, наскільки це можуть сказати лікарі, я вільна від раку”.
Старійшина Керон каже: “Джен була непохитною і бездоганно вірною, переживаючи все те. Ми дякуємо щодня за її здоров’я, а також ми дякуємо за винятковий догляд за нею”.
Як і про інші випробування, через які вони з чоловіком пройшли, сестра Керон каже: “Життя пропонує нам те, що ми просто не хочемо робити. Нам це не подобається. Ми не просили цього. Але все одно ми маємо з цим зіткнутися. Найкращий спосіб впоратися з тим, що просто важко пережити, — це звернутися до Господа і попросити в Нього сили, поклавшись на свою віру в Ісуса Христа, Його благодать і силу. Я давно вже багато чого дізналась про те, як Спаситель допомагає нам у найважчі, найтемніші часи”.
Старійшина і сестра Керон отримали це священне знання після народження їхньої першої дитини, Шона.
“Скеля Спокути Ісуса Христа”
Під час першої вагітності сестри Керон подружжя на ранній стадії дізналося після ультразвукового сканування, що їхній хлопчик має “важку серцеву аномалію, стан, який загрожує життю”, — каже старійшина Керон. — Весь час до кінця вагітності ми провели, шукаючи найкращих лікарів, кардіологів і кардіохірургів, які могли б усунути його конкретну проблему. Ми знайшли команду світового класу в Лондоні, і вони були впевнені, що змогли б вирішити цю проблему”.
Хірурги прооперували Шона, коли йому було 19 днів. Операція тривала довго і була проведена дуже ретельно. Але після цього, каже старійшина Керон, “маленьке серце Шона не змогло знову забитися. Отже, ми його втратили. Його смерть була для нас неймовірно болісною. Не про це ми постилися, молилися і благали, однак ми знали: в тому, що нам випало, була небесна рука”.
Сестра Керон каже: “Бог вів нас у ті місяці вагітності й прекрасного, короткого життя нашого сина так, що в кінці ми знали, що зробили для нього все, що могли. У цьому було надзвичайне втішення”.
Зцілення прийшло завдяки кращому розумінню Спокути і Воскресіння Спасителя, якого сестра Керон досягла, заглибившись у вивчення книг 1 Нефій та 2 Нефій. “У горі через нашу втрати я відчувала, ніби обертаюся в якійсь чорній дірі, — каже вона. — Та все ж раз за разом це вільне падіння зупинялося скелею Спокути Ісуса Христа — бо вона істинна. Його благодать, Його жива реальність роблять навіть найболючіші втрати терпимими і дають надію”.
Зцілення до подружжя прийшло після народження трьох їхніх доньок. “Вони принесли з собою зцілення, — каже старійшина Керон. — Вони — найпрекрасніше світло в нашому житті, наші найбільші скарби”.
Зцілення прийшло від слів натхненних провідників Церкви, включно з тими, що пролунали у виступі старійшини Ленса Б. Вікмана на генеральній конференції5. Старійшина Вікман розповів, який біль він відчував, ходячи безлюдними коридорами лікарні, коли його маленький син помирав від дитячої хвороби. “Старійшина Вікман навчає, що “вірити означає бачити” і що віра — це довіра до Господа, — каже старійшина Керон. — Його виступ був надзвичайно цінним для мене, бо він ясно розумів те, що пережив і я. Зцілення ставало набагато відчутнішим, коли я читав і слухав цей виступ”.
І зцілення приходило завдяки служінню іншим людям, які переживали втрату, — будь то біженці в Європі6, люди, які зазнали жорстокого поводження чи утисків7, або колеги-провідники Церкви, як-от старійшина Пол В. Джонсон, з президентства сімдесятників, який втратив доньку, хвору на рак, за два місяці до того, як у 2015 році він приєднався до старійшини Керона у президентстві Європейської території.
“Він і сестра Керон чудово допомагали нам у той скорботний і зцілюючий час, — каже старійшина Джонсон. — Вони дуже добре розуміли нашу ситуацію. Я завжди любив їх за це”.
Таким є шлях учнівства. Ми носимо тягарі одне одного. Ми сумуємо з тими, хто сумує. Ми співчуваємо тим, хто потребує співчуття. І ми стоїмо свідками Бога — і вічного обіцяння радісного возʼєднання, яке стало можливим завдяки Спокуті Ісуса Христа. (Див. Мосія 18:8–9).
Старійшина Керон вітає членів Церкви у Східноєвропейській території
Потім, коли для нас настають важкі часи, ті цілющі любов і бальзам служіння ми відчуваємо на собі. Як апостол Господа Ісуса Христа, старійшина Керон готовий ділитися з усім світом євангельським посланням надії, зцілення та миру.
“Чому до нас приходять важкі випробування? — запитує старійшина Керон. — Тому що ми приходимо на землю, щоб навчатися, зростати, бути освяченими, любити нашого Небесного Батька та нашого Спасителя й довіряти Їм. Тепер ми не можемо бачити Їх, і Вони не можуть спиняти нас. Але благословення Спокути Спасителя нескінченні — нескінченні!”