піктограма “думки”

Про що слід пам’ятати

Історичні книги Старого Завіту

Книги, починаючи з Ісуса Навина і закінчуючи Eстер, традиційно вважаються “історичними книгами” Старого Завіту. Це не означає, що інші книги Старого Завіту не мають історичної цінності. Просто історичні книги потрапили до цієї категорії через те, що головною метою авторів цих книг було показати руку Бога в історії народу Ізраїлевого. Їхньою метою було не викласти коротко закон Мойсея, як це було зроблено у книгах Левит і Повторення закону. І не висловити хвалу чи плач у поетичній формі, як у книгах Псалми та Плач Єремії. І не записати слова пророків, як у книгах Ісаї та Єзекіїля. Натомість історичні книги розказують історію.

Питання перспективи

Звісно, цю історію розказано з певної точки зору—або навіть певних точок зору. Так само, як неможливо дивитися на квітку, на камінь чи дерево більше ніж з однієї точки одночасно, так само неминуче в історичній розповіді відобразяться погляди особи чи групи осіб, які її пишуть. Цей погляд включатиме національні чи етнічні зв’язки авторів та їхні культурні норми чи вірування. Знання про це може допомогти нам зрозуміти, що автори й укладачі історичних книг зосереджувалися на певних деталях, у той час як інші деталі випускали¹. Вони робили певні припущення, яких інші могли не робити. І вони робили висновки на основі тих деталей та припущень. Ми можемо навіть бачити різні погляди у різних книгах Біблії (а іноді й у тій самій книзі)². Чим більше ми обізнані про існування цих поглядів, тим краще здатні зрозуміти історичні книги.

Один з поглядів, притаманний усім історичним книгам Старого Завіту, це погляд дітей Ізраїля, завітного народу Бога. Їхня віра в Господа допомагала їм бачити Його руку в їхньому житті і Його втручання у справи їхнього народу. У той час як нерелігійні історичні книги не схильні розглядати події під таким кутом, саме такий духовний погляд, така духовна перспектива, робить історичні книги Старого Завіту настільки цінними для тих, хто прагне зміцнювати свою власну віру в Бога.

Контекст решти Старого Завіту

Історичні книги починають описувати період, на якому закінчується книга Повторення закону, коли роки поневірянь ізраїльтян пустинею добігали кінця. У книзі Ісус Навин говориться про готовність дітей Ізраїля увійти до Ханаану, своєї обіцяної землі, і описано, як вони її захоплюють. У наступних книгах, починаючи з Суддів і до кінця 2 Хронік, зображено досвід народу Ізраїля в обіцяній землі з моменту, коли вони там поселилися, і до часу завоювання їх Асирією та Вавилоном. У книгах Ездра та Неємія розповідається про повернення кількох груп ізраїльтян до своєї столиці, Єрусалима, через багато десятиліть по тому. І, зрештою, у книзі Eстер розповідається про ізраїльтян, які жили у вигнанні під Перським правлінням.

І на цьому місці хронологія подій Старого Завіту закінчується. Дехто з тих, хто читає Біблію вперше, здивовано дізнається, що закінчили читати історію Старого Завіту, перш ніж прочитали ледь більше половини його сторінок. Після книги Eстер ми отримуємо небагато інформації про історію ізраїльтян. Натомість наступні книги, особливо книги пророків, покривають той самий період часу, що й історичні книги³. Наприклад, служіння пророка Єремії відбувалося під час подій, записаних у 2 Царів 22–25 (і у паралельному літописі у 2 Хронік 34–36). Знання про це може вплинути на ваше читання як історичних текстів, так і пророчих книг.

рука, яка тримає шматочок пазлу, а на столі лежить недозбираний пазл

Деякі уривки з Писань можуть нагадувати шматочки пазлу, належне місце яких серед решти пазлу нам невідоме.

Якщо щось не збігається

Читаючи Старий Завіт, ви у ньому, як у будь-якому історичному тексті, вірогідно, прочитаєте про людей, які робитимуть чи казатимуть щось, що в очах сучасної людини виглядає дивно, або навіть викликає занепокоєння. Це очікувано—автори Старого Завіту дивилися на світ під кутом зору, який, у певному сенсі, радикально відрізнявся від нашого. Жорстокість, етнічні стосунки і ролі жінок—це лише деякі питання, на які давні автори могли дивитися не так, як ми дивимося на них сьогодні.

Тож, що нам робити, якщо у Писаннях ми натрапляємо на уривки, які викликають у нас занепокоєння? По-перше, може бути корисним розглядати кожний уривок у ширшому контексті. Яке його місце у Божому плані спасіння? Як він співвідноситься з усім тим, що вам відомо про природу Небесного Батька та Ісуса Христа? Як він відповідає отриманим через одкровення істинам з інших уривків з Писань чи вченням сучасних пророків? І як він співвідноситься з підказками Духа вашому серцю і розуму?

У деяких випадках може здаватися, що уривок не відповідає жодному з цього. Іноді уривок може нагадувати шматочок пазлу, якому, здається, немає місця серед інших шматочків, які ви вже склали. Намагатися втиснути його—це не найкращий підхід. Так само як і припиняти спроби скласти повний пазл. Натомість вам, можливо, буде потрібно поки що відкласти цей шматочок убік. Коли ви будете дізнаватися більше і складете більшу площу пазлу, ви зможете краще побачити, яким чином ці шматочки стають на своє місце.

Також може бути корисним пам’ятати, що крім обмежень, обумовлених певним кутом зору, на історії з Писань також впливає схильність людей помилятися (див. Уложення віри 1:8). Наприклад, протягом століть “багато простого і цінного було вилучено з [Біблії]”, включно з важливими істинами про вчення та обряди (1 Нефій 13:28; див. також вірші 29, 40). У той же час нам треба бути готовими визнати, що наш власний кут зору також обмежений: завжди буде те, чого ми не розуміємо повністю, і будуть запитання, на які ми не можемо поки що знайти відповіді.

У пошуках самоцвітів

І в той же час запитання без відповідей не мають заважати нам шукати дорогоцінні самоцвіти вічних істин, які містяться у Старому Завіті—навіть якщо ці самоцвіти іноді приховані у кам’янистому ґрунті неприємних історій і неправильного вибору, зробленого недосконалими людьми. Мабуть найдорогоцінніші з цих самоцвітів—це історії та уривки, які містять свідчення про любов Бога—особливо ті, які спрямовують наш розум до жертви Ісуса Христа. Під яким кутом ви б на них не дивилися, такі самоцвіти сяють так само яскраво сьогодні, як і тоді. І оскільки в цих історіях розповідається про завітний народ Бога—чоловіків і жінок з людськими слабкостями, які однак любили Господа і служили Йому—самоцвіти істини щедро розсіяні в історичних книгах Старого Завіту.

Примітки

1. Історичні літописи Біблії, які ми маємо сьогодні—це в основному плоди праці багатьох безіменних авторів та укладачів, які іноді працювали через багато років і навіть століть після описаних ними подій. Вони покладалися на різні історичні джерела і приймали рішення стосовно того, що включати у свої тексти, а що ні.

2. Наприклад, хоча у книгах 1 та 2 Хронік покрито приблизно той самий період часу, що і в книгах, починаючи з 1 Самуїлова 31 до кінця 2 Царів, у 1–2 Хронік робиться наголос на інших подробицях і представлено іншу точку зору. На відміну від 1 Самуїлова–2 Царів, у 1–2 Хронік увагу зосереджено виключно на Південному царстві Юди і часто випускаються негативні історії про Давида і Соломона (порівняйте, наприклад, 2 Самуїлова 10–12 з 1 Хронік 19–20 і 1 Царів 10–11 з 2 Хронік 9). У посібнику За Мною йдіть робиться наголос на вивченні тексту в 1 та 2 Царів, хоча варто порівняти його з текстом у 1 та 2 Хронік. Можливо, корисно знати, що робота над 1 Самуїлова–2 Царів, вірогідно, почалася до того, як Вавилонська імперія перемогла Юду, і була завершена під час вигнання у Вавилоні. З іншого боку літописи, які лежать в основі 1–2 Хронік, були створені після того, як юдеї повернулися до Єрусалима після свого вигнання. Читаючи, ви можете поміркувати, як ці різні обставини могли вплинути на погляди різних укладачів різних літописів.

3. Ближче до початку цього посібника ви побачите “Огляд Старого Завіту”, часову лінію, на якій зображено, як період служіння кожного пророка співвідноситься з часовою лінією історії Ізраїля (наскільки це можливо визначити). Ви помітите, що більшість пророчих книг Старого Завіту розміщені під кінець тієї лінії часу—незадовго перед тим і незабаром після того, як діти Ізраїля були завойовані, потрапили у вигнання і були розсіяні своїми ворогами.