“28 листопада–4 грудня. Наум; Авакум; Софонія: “Путі Його вічні”, За Мною йдіть—для Недільної школи. Старий Завіт. 2022 (2021)
“28 листопада–4 грудня. Наум; Авакум; Софонія”, За Мною йдіть—для Недільної школи. 2022
28 листопада–4 грудня
Наум; Авакум; Софонія
“Путі Його вічні”
Ваш приклад як дослідника євангелії може благословляти членів вашого класу. Поділіться з ними тим, як Святий Дух допомагає вам розуміти Писання, і висловіть свою впевненість, що Він також може допомогти їм.
Записуйте свої враження
Заохочуйте до обміну думками
Щоб дати членам класу можливість поділитися натхненними ідеями з їхнього вивчення Писань, ви можете написати на дошці такі заголовки: Наум, Авакум і Софонія. Після цього члени класу можуть написати під заголовками слово або фразу, на які вони звернули увагу, і розділ та вірш, де вони знайшли їх. Виділіть час, щоб вони пояснили, чому ці слова або фрази були значущими для них і чого навчав їх Святий Дух.
Навчайте доктрини
Господь є всемогутнім і милостивим.
-
У навчальному плані для цього тижня у посібнику За Мною йдіть—для окремих осіб і сімей пропонується опрацювати Наум 1–2:1 і знайти вірші, в яких описуються Господні якості. Ви можете запитати членів класу, що вони дізналися про Господа під час їхнього особистого вивчення. Наприклад, що ми дізнаємося про Нього з Наум 1:1–9? Ви можете звернути їхню увагу на те, що Наум пророкував про Господнє засудження Ніневії, столиці Асирії, яка багато років пригнічувала ізраїльтян. Чому для ізраїльтян було важливо почути послання Наума про Бога? Чому це важливо для нас сьогодні?
Ми можемо довіряти Господній волі і Його розкладу.
-
Членам класу було б корисно знати, що Авакум, як і багато хто з нас, переймався тим, що бачив у навколишньому світі. Можливо, члени класу можуть прочитати Авакум 1:1–4 і підсумувати, що викликало занепокоєння в Авакума. Вони також можуть порівняти його запитання з іншими запитаннями у Писаннях, які, наприклад, знаходяться у Марк 4:37–38 і Учення і Завіти 121:1–6. Які подібні запитання люди ставлять про Бога сьогодні? Яку пораду дав Господь в Авакум 2:1–4, що допомагає вам довіряти Його волі і розкладу? (Див. також Марк 4:39–40; Учення і Завіти 121:7–8). Члени класу можуть знайти інші корисні ідеї в “Додаткових джерелах”. Вони також можуть поділитися тим, як Спаситель допоміг їм “жити … вірою своєю”, навіть коли вони не отримали відповіді на запитання.
-
Щоб почати обговорення написаного в Авакум 3, ви можете попросити членів класу проглянути цей розділ і назвати вияви хвали і віри, які вони там знайшли. Щоб допомогти їм застосовувати ці слова до себе, ви можете попросити кожного члена класу написати перелік благословень, які Бог дав їм. Попросіть їх обдумати, що б сталося, якби вони втратили деякі свої мирські благословення. Прочитайте разом Авакум 3:17–19 і обговоріть, чому може бути важко “Господом тішитись” (вірш 18) у тяжкі часи, описані у вірші 17. Як ми можемо розвивати таку віру, як в Авакума?
Господь радітиме зі Своїм народом у Сіоні.
-
Щоб допомогти членам класу знайти надію на майбутнє в Софонія 3:14–20, ви можете написати на дошці “Радій та втішайся всім серцем”, бо … Після цього члени класу можуть опрацювати ці вірші і знайти обіцяні на майбутнє благословення, які можуть допомогти нам радіти сьогодні. Як ці обіцяння допомагають нам у важкі часи?
Додаткові джерела
Вірити—це довіряти мудрості, співчуттю і розкладу Бога.
Старійшина Джеффрі Р. Холланд сказав:
“Скільки ще нам чекати на звільнення від труднощів, які спіткали нас? А як щодо подолання особистих випробувань, коли ми чекаємо й чекаємо на допомогу, а вона, здається, не приходить і не приходить? Чому є така затримка, коли тягарі, здається, важчі, ніж ми можемо нести? …
В нашому житті настануть часи, коли навіть наші найкращі духовні зусилля та найпалкіші благальні молитви не приведуть нас до перемог, яких ми так прагнули, чого б це не стосувалося,—хоч великих глобальних проблем, хоч невеликих особистих. Тож поки ми працюємо і чекаємо разом відповідей на деякі з наших молитов, я даю вам моє апостольське обіцяння, що їх почуто і що на них надходять відповіді, хоча, можливо, не в той час або не в той спосіб, як би нам хотілось. Але вони завжди надходять у той час і в той спосіб, в який Всемудрий і безкінечно милостивий Батько має відповісти на них. …
Вірити—це довіряти Богові у хороші та погані часи, навіть якщо це означає зазнавати деяких страждань, доки ми не побачимо, як Його руку буде явлено ради нас” (“Покладатися на Господа”, Ліягона, лист. 2020, сс. 115–116).