У серпні 1840 року Джозеф Сміт вперше виклав вчення про хрищення за померлих. Члени Церкви раділи нагоді здійснити спасительні обряди за своїх померлих родичів. Джозеф Сміт писав святим листи, щоб дати їм настанови щодо обряду хрищення за померлих. Цей урок може допомогти студентам відчути любов Небесного Батька до них, яка проявляється в храмових обрядах.
Можливі навчальні завдання
Сценарій
Під час бесіди з місіонерами Анна дізналася про необхідність наслідувати приклад Спасителя і бути хрищеною (див. Матвій 3:13–17; Іван 3:5; 2 Нефій 31:4–11). Вона щиро бажала прийняти хрищення, але також відчула занепокоєння щодо своєї покійної сестри. Анна запитала у місіонерів: “Як щодо моєї сестри, яка померла і не прийняла хрищення?”
Обмірковуючи складові вчення Спасителя, що ви відчуваєте про ці вчення і чим би хотіли поділитися?
План Небесного Батька
Господь поступово відкрив Джозефу Сміту учення про хрищення за померлих. У серпні 1840 року Джозеф Сміт проповідував на похороні Сеймура Брансона. Під час проповіді він подивився на Джейн Нейман — вдову, чий син помер до того, як прийняв хрищення. Посилаючись на 1 Коринтянам 15:29, Джозеф навчав, що Божий план дозволяє живій людині прийняти хрищення за того, хто помер. Пізніше Джейн прийняла хрищення за свого сина Кіра. Це було перше хрищення за померлих, яке відбулося у цьому розподілі (див. Святі: Розповіді про Церкву Ісуса Христа в останні дні, том 1, Стяг істини, 1815–1846 [2018], сс. 421–422).
Пізніше Господь відкрив, що хрищення за померлих повинні здійснюватися в храмі (див. Учення і Завіти 124:29–32). У листопаді 1841 року святих почали христити за їхніх предків у недобудованому храмі Наву. У вересні 1842 року Джозеф Сміт доручив святим вести записи цих обрядів та інших важливих подробиць. Ці настанови зараз знаходяться в Ученні і Завітах 127 і 128 (див. Святі, 1:476–477). Джозеф Сміт пояснив, що реєстратор повинен бути свідком обряду і вести точні записи, які будуть занесені до загальної церковної книги. Він також навчав, що інші повинні бути свідками обряду (див. Учення і Завіти 128:2–4). Потім він пояснив, чому потрібен був саме такий порядок.
Прочитайте Учення і Завіти 128:5 і зверніть увагу, що ви дізнаєтеся про хрищення за померлих у плані Небесного Батька.
Чого цей вірш навчає вас про Небесного Батька і Його план?
Чого ця істина навчає вас про риси, характер або мету Небесного Батька?
Як ця істина може вплинути на вас і вашу сім’ю?
Старійшина Д. Тодд Крістофферсон, з Кворуму Дванадцятьох Апостолів, свідчив про Ісуса Христа і про викуплення померлих.
Наше завдання оточувати піклуванням дітей Бога в усі часи й скрізь настільки широке й глибоке, наскільки і Його любов. Наша робота для викуплення померлих є красномовним свідченням того, що Ісус Христос є небесним Викупителем усього людства. Його милість й обіцяння поширюються навіть на тих, хто за життя не пізнав Його. Завдяки Йому в’язні будуть насправді вільними (Д. Тодд Крістофферсон, “Викуплення померлих та свідчення про Ісуса”, Ліягона, січ. 2001, с. 11).
Записано на землі і на небесах
Після хрищення Анна відвідала храм і була хрищена за свою покійну сестру. Вона дивувалась: як вона може знати, що обряд дійсний на небесах.
Чому, на вашу думку, ведення записів обрядів є важливим у плані Небесного Батька?
Як розуміння цих віршів може вплинути на ваш храмовий досвід?
“Нехай звеселяються ваші серця і радіють надзвичайно”
У своєму листі Джозеф Сміт поетично висловив свої погляди на славетну доктрину викуплення за померлих. Прочитайте Учення і Завіти 128:22–23 і знайдіть емоції, висловлені про план Небесного Батька.
Які слова або фрази з цих віршів відображають ваші почуття до плану Небесного Батька для спасіння Його дітей?
Коли ви відчували будь-які з цих почуттів, беручи участь у сімейно-історичній та храмовій роботі?
Що, на вашу думку, означає, що “в’язні вийдуть вільними”? (Вірш 22.) Чому це може бути причиною для великої радості?