“Урок 10 Підготовчий матеріал для уроку: Йти за сучасними пророками Господа”, Підґрунтя Відновлення. Підготовчий матеріал для уроку (2019)
“Урок 10 Підготовчий матеріал для уроку”, Підґрунтя Відновлення. Підготовчий матеріал для уроку
Урок 10 Підготовчий матеріал для уроку
Йти за сучасними пророками Господа
Подумайте про те, наскільки іншим було б ваше життя без впливу і вчень сучасних пророків. Навчаючись, поміркуйте над тим, як слідування за пророками Господа може принести краще скерування і більші благословення у ваше життя.
Розділ 1
Яким чином вибір слідувати за пророками Господа може благословити моє життя?
У день організації Церкви Ісуса Христа Господь повідомив, що Пророка Джозефа Сміта буде “названо провидцем, перекладачем, пророком, апостолом Ісуса Христа, старійшиною Церкви” (Учення і Завіти 21:1).
Потім Господь дав заповідь святим стосовно слідування за Його пророком і пояснив благословення, які прийдуть, якщо вони робитимуть це.
Наступного року Господь нагадав про зв’язок між Його голосом і голосом Його пророків. В одкровенні, яке слугувало передмовою для Книги Заповідей, що пізніше стала Ученням і Завітами, Господь знову навчав, що: “Хоч небеса й земля минуться, Моє слово не минеться, але все буде здійснено, чи Моїм власним голосом, чи голосом Моїх слуг, все одно” (Учення і Завіти 1:38).
Старійшина Уліссес Соарес, з Кворуму Дванадцятьох Апостолів, свідчив:
Те, що є пророки,—це ознака любові Бога до Своїх дітей. Пророки повідомляють про обіцяння і справжню природу Бога та Ісуса Христа Їхньому народу. …
Якщо ми дослухаємося до [пророків Господа], то наше життя є більш щасливим і менш складним, нам легше справлятися зі своїми труднощами та проблемами, і ми створюємо навколо себе духовну броню, яка буде захищати нас від нападів ворога у наші дні. (Уліссес Соарес, “Пророки промовляють силою Святого Духа”, Ensign або Ліягона, трав. 2018, с. 99)
Розділ 2
Як мені отримувати слова пророків Господа з “терпінням і вірою” (Учення і Завіти 21:5)?
Іноді вам може бути важко прийняти пораду і вчення Господніх пророків і дотримуватися їх. Так може статися, коли ви не повністю розумієте, що стоїть за їхніми словами. Або ж їхні вчення можуть конфліктувати з популярними поглядами і порядками суспільства чи з вашими особистими поглядами і сімейними традиціями.
Старійшина Ніл Л. Андерсен, з Кворуму Дванадцятьох Апостолів, дав таку пораду і обіцяння:
Не дивуйтеся, якщо інколи ваші особисті погляди спочатку не знаходяться в гармонії з вченнями Господнього пророка. Це моменти навчання, покірності, коли ми стаємо на коліна в молитві. Ми йдемо вперед з вірою, довіряючи Богу, знаючи, що з часом ми отримаємо більше духовної ясноти від нашого Небесного Батька. …
Я помітив, що коли з молитвою вивчаю слова пророка Бога і уважно, з терпеливістю, духовно поєдную мою волю з його натхненними вченнями, моя віра в Ісуса Христа завжди збільшується. Якщо ми вибираємо відкласти його пораду в сторону і визначити, що нам видніше, наша віра страждає, а наша вічна перспектива захмарюється. Я обіцяю вам, що якщо ви залишитеся вірними в слідуванні за пророком, ваша віра в Спасителя зросте. (Ніл Л. Андерсен, “Пророк Бога”, Ensign або Ліягона, трав. 2018, сс. 26–27)
Сестра Керол Ф. Мак-Конкі, яка служила першим радником у генеральному президентстві Товариства молодих жінок, навчала:
Дослухаючись до пророчого слова, погоджуючись із ним і підтверджуючи його, ми засвідчуємо, що маємо віру покірно підкоритися волі, мудрості та розкладу Господа.
Ми дослухаємося до пророчого слова, навіть коли воно може здаватися нерозумним, незручним та некомфортним. За нормами світу дослухатися до пророка може бути непопулярно, політично некоректно або соціально неприйнятно. Але дослухатися до пророка—це завжди правильно. …
Дослухаючись до слів пророків, ми будуємо наші домівки і наше життя на вічно надійному фундаменті, “на камені нашого Викупителя, Який є Христос, Син Бога” [Геламан 5:12]. (Керол Ф. Мак-Конкі, “Жити за словами пророків”, Ensign або Ліягона, лист. 2014, сс. 77, 79)
Наступний приклад з історії Церкви може допомогти проілюструвати, що означає приймати слова сучасних пророків з терпінням і вірою. Розповідаючи про видіння царств слави, яке зараз записане в Ученні і Завітах 76 (див. також “The Vision (D&C 76)”, ChurchofJesusChrist.org), президент Бригам Янг казав:
Коли Бог відкрив Джозефу Сміту і Сідні Рігдону, що було підготовлено місце для всіх, відповідно до світла, яке вони отримали, їхньої відмови від зла та їхнього чинення добра, то для багато кого це стало неабияким випробуванням і дехто відійшов від Церкви через те, що Бог не збирався відправити на вічне покарання язичників і немовлят, а мав місце спасіння, в належний час, для всіх, і благословить чесних, вірних і доброчесних незалежно від того, належали вони коли-небудь чи ні до якоїсь церкви. Це була нова доктрина для цього покоління, і багато хто спіткнувся об неї. (Teachings of Presidents of the Church: Brigham Young [1997], 292)
Самому Бригаму Янгу спочатку було важко прийняти це вчення. Він казав: “Мої традиції були такими, що, коли Видіння вперше прийшло до мене, воно було прямо протилежним моїй колишній освіті і суперечило їй. Я сказав: “Зачекай”. Я не відкинув його, але й не міг зрозуміти його. … Мені [треба] було подумати і помолитися, почитати й подумати, поки я не пізнав і повністю не зрозумів його сам” (in Journal of Discourses, 6:281).
Розділ 3
Яку роль відіграють пророки в навчанні мене істинному вченню?
На початку існування Церкви Джозеф Сміт шукав допомоги Господа щодо членів Церкви, які були обмануті хибним ученням.
[Через кілька місяців після організації Церкви, Джозеф Сміт] дізнався, що Гайрам Пейдж, один з Восьми свідків [Книги Мормона] і вчитель в Аароновому священстві, почав шукати одкровення для церкви через предмет, який, на його думку, був каменем провидця. Багато святих … повірили, що ці одкровення були від Бога.
Джозеф знав, що переживав важкі часи. В одкровеннях Гайрама імітувалася мова Писань. У них говорилося про встановлення Сіону і організацію церкви, але, іноді, вони суперечили Новому Завіту та істинам, які Господь відкрив через Джозефа.
Невпевнений у тому, що робити, Джозеф провів у молитві всю ніч, благаючи про скерування. (Святі: Розповіді про Церкву Ісуса Христа в останні дні, том. 1, Стяг істини, 1815–1846 [2018], с. 97)
У відповідь на молитви Джозефа Сміта Господь дав одкровення, записане в Ученні і Завітах 28, в якому пояснювалася унікальна роль Джозефа як Пророка Церкви.
Господь також проголосив, що те, що написав Гайрам Пейдж, було не від Бога (див. Учення і Завіти 28:11). Невдовзі після отримання цього одкровення “святі відмовилися від одкровень Гайрама і одностайно підтримали Джозефа як єдину людину, яка могла отримувати одкровення для Церкви” (Святі, 1:98).
Оскільки сучасні пророки Господа тримають ключі від отримання одкровення для Церкви, вони також мають обов’язок викладати і роз’яснювати вчення членам Церкви. Старійшина Д. Тодд Крістофферсон, з Кворуму Дванадцятьох Апостолів, навчав:
В Церкві сьогодні, так само, як і в давнину, встановлення вчення Христа або виправлення доктринальних відхилень є справою божественного одкровення, яке дається тим, кого Господь обдарував апостольською владою.
Вони мають право, силу і повноваження проголошувати намір і волю Бога Його народові, підпорядковуючись винятковій владі і повноваженням Президента Церкви. …
Як Спаситель відкриває Свою волю і вчення пророкам, провидцям і одкровителям? Він може діяти через посланця або Особисто. Він може промовляти Своїм власним голосом або голосом Святого Духа … (див. 1 Нефій 17:45; Учення і Завіти 9:8). Він може звертатися до Своїх слуг окремо або коли вони збираються разом (див. 3 Нефій 27:1–8). …
Слід пам’ятати, що не кожне твердження, зроблене провідником Церкви, у минулому чи сьогодні, обов’язково є доктриною. Узагалі в Церкві прийнято розуміти, що твердження, зроблене одним провідником під час якогось виступу часто є особистою, нехай і виваженою думкою, й не претендує на те, щоб бути чимось офіційним або обов’язковим для всієї Церкви. (Д. Тодд Крістофферсон, “Учення Христа”, Ensign або Ліягона, трав. 2012, сс. 86–88)
Старійшина Андерсен пояснив, що істинне вчення постійно викладається вибраними, сучасними пророками Господа:
Дехто ставить свою віру під сумнів, коли знаходить висловлювання провідника Церкви, сказане десятки років тому, яке, здається, не відповідає нашій доктрині. Існує важливий принцип, який лежить в основі доктрини Церкви. Доктрина викладається всіма 15-ма членами Першого Президентства і Кворуму дванадцятьох. Її не приховано у неясному висловлюванні з однієї промови. Істинні принципи викладаються часто і багатьма. Нашу доктрину знайти не важко. (Ніл Л. Андерсен, “Випробування вашої віри”, Ensign або Ліягона, лист. 2012, с. 41)