Принципи служіння

Чи можу я допомогти людині змінитися?

Так. Але ваша роль може бути не такою, як ви сподіваєтеся.

Ліягона, Серпень 2019

Ми створені з притаманною нам здатністю змінюватися. Мета нашого земного життя—сягнути свого божественного потенціалу. Одна з головних цілей служіння—допомагати іншим прийти до Христа і зробити зміни, необхідні для того, щоб повернутися в Його присутність. Але оскільки вони також мають свободу волі, наша роль у тому, щоб допомогти їм стати більш подібними до Христа, є обмеженою.

Ось сім важливих уроків, запропонованих Спасителем, щодо того, як ми можемо допомогти іншим людям у їхніх зусиллях змінитися і стати більш схожими на Нього.

Не бійтеся запропонувати іншим людям змінитися

Жінка, схоплена в перелюбі, художник Гаррі Андерсон

Спаситель не боявся пропонувати іншим людям залишити старе життя і прийняти Його вчення. Він запропонував Петру і Якову залишити їхню роботу й стати “ловцями людей” (Maрк 1:17). Він звернувся із запрошенням до жінки, схопленої у перелюбі: “Іди собі, але більш не гріши” (Іван 8:11). Він запропонував багатому юнаку відмовитися від своєї прихильності до речей цього світу і йти за Ним (див. Maрк 10:17–22). Ми також можемо виявляти сміливість і любов, запрошуючи інших змінитися і йти за Спасителем.
Пам’ятайте: рішення змінитися залишається за ними

Зміну, до якої запрошує Спаситель, не можна нав’язувати. Спаситель навчав і запрошував, але не змушував. Багатий юнак “відійшов, зажурившись” (Maтвій 19:22). У Капернаумі багато Його учнів “відпали”, і Він запитав Дванадцятьох, чи не хочуть і вони відійти (див. Іван 6:66–67). Кілька послідовників Івана Христителя вирішили піти за Спасителем, а інші—ні (див. Іван 1:35–37; 10:40–42). Ми можемо запрошувати інших людей ставати більше схожими на Нього, але ми не можемо замість них прийняти рішення змінитися. І якщо вони ще не вирішили змінюватися, нам не слід здаватися—і не слід почуватися невдахами.
Моліться, щоб інші мали здатність змінюватися

Фрагмент картини Я молився за тебе, художник Дел Парсон

Під час Своєї Заступницької молитви Ісус просив Бога, щоб Його учнів було збережено від зла, щоб вони стали більш схожими на Нього і на Батька і щоб вони сповнилися Божою любов’ю (див. Іван 17:11, 21–23, 26). І, знаючи, що Петрові потрібна буде сила у його зусиллях дорости до свого призначення, Спаситель молився за нього (див. Лука 22:32). Наші молитви за інших можуть все змінювати (див. Якова 5:16).
Навчайте їх покладатися на Його силу

Лише завдяки Спасителю ми можемо дійсно змінюватися і сягнути свого божественного потенціалу, який всі ми маємо. Він—“дорога, і правда, і життя. До Отця не приходить ніхто, якщо не через [Нього]” (Іван 14:6). Саме Його силою “слабке ста[є] сильним” (Eтер 12:27). Саме віра в Його викупительну силу дала можливість Алмі молодшому змінитися (див. Aлма 36:16–23). Ми можемо навчати інших покладатися на Спасителя, щоб вони також могли мати Його очищувальну силу в своєму житті.
Ставтеся до них з думкою про те, якими вони можуть стати

Любов і прихильність можуть бути потужним поштовхом до змін. Жінка, що була біля криниці, жила з чоловіком, з яким вона не була в шлюбі. Учні Ісуса “дивувались, що з жінкою Він розмовляв” (Іван 4:27), але Ісус більше переймався тим, якою вона може стати. Він навчав її і дав можливість змінитися, що вона і зробила. (Див. Іван 4:4-42).

Коли ми ставимося до інших з огляду на те, якими вони були, а не якими можуть стати, ми можемо гальмувати їхній розвиток. Натомість, ми можемо прощати й забувати колишні помилки. Ми можемо вірити, що інші можуть змінюватися. Ми можемо не зважати на слабкості й вказувати на позитивні риси, яких вони можуть самі в собі не помічати. ”Ми повинні розвивати в собі здатність бачити людей не такими, якими вони є зараз, а такими, якими вони можуть стати”¹.
Нехай вони просуваються власним темпом

Щоб сталася зміна, потрібен час. Ми всі повинні “продовжу[вати] з терпінням, доки [нас] не буде вдосконалено” (Учення і Завіти 67:13). Ісус був терплячим до інших людей і продовжував навчати навіть тих, хто чинив Йому спротив, складаючи свідчення про Свою роль, дану Йому Батьком, і відповідаючи на їхні запитання (див. Maтвій 12:1–13; Іван 7:28–29). Ми можемо бути терплячими до інших людей і заохочувати їх також виявляти терпіння.
Не здавайтеся, якщо вони повернуться на старі шляхи

Фрагмент картини Чи ти любиш мене більше цих?, художник Девід Ліндслі

Після смерті Христа навіть Петро і дехто з апостолів повернулися до того, що добре знали (див. Іван 21:3). Христос нагадав Петру, що йому потрібно “пасти [Його] вівці” (див. Іван 21:15–17), і Петро повернувся до служіння. Може бути дуже легко повернутися на старі шляхи. Ми можемо й надалі надавати лагідну підтримку й натхненне запрошення іти далі за Спасителем і намагатися ставати більш подібними до Нього.

Давайте можливість іншим зростати

Старійшина Джеффрі Р. Холланд, з Кворуму Дванадцятьох Апостолів, розповідає таку історію про те, як давати можливість іншим зростати: “Якось мені розповіли про одного юнака, який упродовж багатьох років був мішенню для глузувань у своїй школі. Були в нього якісь слабкості, й однолітки постійно глузували з нього. Потім його життя змінилося. Він пішов у армію. Там йому поталанило, він здобув освіту й зовсім забув про своє минуле. А понад усе, як це буває з багатьма військовослужбовцями, він відкрив для себе красу і велич Церкви, став у ній активним і здобув щастя.

Пізніше, коли минули роки, він повернувся в місто своєї юності. Більшість його однолітків переїхали, але не всі. Мабуть, хоча він і повернувся досить успішною людиною, яка досить сильно змінилася, однак стереотип мислення у тій місцевості не змінився. Для людей з його міста він так і залишився “отим хлопцем”. …

Схожі на Павлові поступові зусилля, яких докладав той чоловік, щоб залишити минуле позаду й здобути нагороду, яку Бог приготував для нього, почали слабшати, поки він не помер майже в такому ж стані, в якому жив у юності. … Дуже погано й дуже сумно, що він знову опинився в оточенні людей, … які вважали, що його минуле було більш цікавим за його майбутнє. Вони спромоглися відібрати в нього те, чим наділив його Христос. І він помер у смутку, хоча важко його в цьому звинувачувати. …

Дайте людям покаятися. Дайте їм зростати. Вірте, що люди можуть змінюватися і ставати кращими”².