Принципи служіння
Розвивати співчуття у служінні
Служити—це надихати. Ми можемо надихати інших, намагаючись зрозуміти, що вони відчувають, і показати, що ми готові разом з ними пройти через труднощі.
Оскільки Небесний Батько хоче допомогти нам стати такими, як Він, випробування, з якими ми стикаємося у цьому житті, можуть стати можливостями для навчання, якщо ми довіряємо Йому і залишаємося на цьому шляху. Нажаль, залишатися на цьому шляху може бути дуже важко, якщо, за нашими відчуттями, ми проходимо через ті випробування на самоті.
Але ніколи не планувалося, що ми маємо йти шляхом наодинці. Спаситель сягнув вершини співчуття, зійшовши нижче всього, аби Він знав, як допомагати нам у наших недугах та бідах (див. Aлма 7:11–12; Учення і Завіти 122:8). Він сподівається, що кожен з нас буде наслідувати Його приклад і виявлятиме співчуття. Кожен член Церкви уклав завіт, що буде “сумувати з тими, хто сумує; так, і співчувати тим, хто потребує співчуття” (Мосія 18:9). Хоча ми маємо власні випробування, Писання навчають, що треба дивитися навколо і “опущені руки й коліна знеможені випросту[вати]” і “чин[ити] прості стежки ногам вашим, щоб кульгаве не збочило, але краще виправилось” (Євреям 12:12–13; див. також Iсая 35:3–4; Учення і Завіти 81:5–6).
Коли ми беремо інших за руку, даємо їм можливість спертися на нас та йдемо з ними, то допомагаємо їм залишатися на шляху достатньо довго, аби Спаситель не лише навернув їх—одна з головних цілей служіння,—але також зцілив їх (див. Учення і Звіти 112:13).
Що таке співчуття?
Співчуття—це розуміння почуттів, думок і стану іншої людини з її позиції, а не власної1.
Важливо бути співчутливими в наших зусиллях служити іншим та досягати мети у якості братів та сестер служителів. Це дає нам можливість приміряти на себе ситуацію, в якій опинилися інші люди.
Приміряти на себе ситуацію
Розповідають історію про одного сором’язливого чоловіка-святого останніх днів, який часто самотньо сидів у останньому ряду каплиці. Коли раптово помер один член кворуму старійшин, єпископ надав благословення священства, аби втішити членів сім’ї того старійшини. Сестри Товариства допомоги принесли їжу. Друзі та сусіди з добрими намірами на меті провідували сім’ю та казали: “Дайте нам знати, якщо ми чимось можемо допомогти”.
Але коли пізніше того дня прийшов цей сором’язлививй чоловік, він подзвонив у двері і, коли вдова їх відкрила, просто сказав: “Я прийшов, щоб почистити ваше взуття”. За пару годин все взуття у цій сім’ї було начищене і блищало, готове до похорону. Наступної неділі сім’я померлого старійшини сиділа на задньому ряду поруч із сором’язливим чоловіком.
Він був тією людиною, яка змогла задовольнити нагальну потребу. Як сім’я, так і той чоловік отримали благословення завдяки його скерованому співчуттям служінню.
Як діє співчуття?
Упродовж останніх 30 років вивченню співчуття присвячується все більша кількість досліджень. У той час як багато з них розглядають цю тему з різних аспектів, більшість погоджується, що співчуття це те, чого можна навчитися2.
Аби покращити нашу здатність співчувати, дуже корисно краще розуміти, як діє співчуття. Наступні поради загалом сприймаються, як основні складові співчуття3. Хоча часто ми не усвідомлюємо цих проявів, розуміння того, що відбувається, дає нам можливість побачити шляхи до вдосконалення.
1. Зрозуміти
Співчуття вимагає певного розуміння ситуації, в яку потрапила інша людина. Чим краще ви розумієте її обставини, тим легше буде зрозуміти її почуття і те, що ви можете зробити задля допомоги.
Активно слухайте, ставте запитання і радьтеся з тією людиною та іншими. Це дуже важливо для розуміння ситуації. Ви можете більше дізнатися про ці поняття з попередніх статей, присвячених принципам служіння:
-
“П’ять порад для хорошого слухача”, Ліягона, черв. 2018, с. 6.
-
“Радьтеся про їхні потреби”, Ліягона, вер. 2018, с. 6.
-
“Отримувати допомогу, щоб допомагати іншим”, Ліягона, жовт. 2018, с. 6.
Якщо ви прагнете зрозуміти, стережіться того, щоб не робити негайних висновків, основаних на припущеннях. Через те, що ми знаємо одного чоловіка, який втратив роботу, це не означає, що інший чоловік, який втратив роботу, відчуває те є саме. Якщо ми реагуємо, керуючись власним поясненням ситуації, а не реальним станом речей, то інші люди не будуть відчувати, що їх розуміють.
2. Уявити
У спробі дотримуватися завіту сумувати з тими, хто сумує і втішати тих, хто потребує співчуття, ми також можемо молитися, щоб Святий Дух допоміг нам зрозуміти, що може відчувати інша людина і як ми можемо допомогти4.
Проте як тільки ми зрозуміємо обставини іншої людини, тоді кожен з нас—незалежно від того, стається це автоматично чи ні,—зможе спробувати уявити, що ми думали б або відчували, якби опинилися в такій ситуації. Якщо ми так зробимо, тоді можемо свою реакцію формувати з огляду на власні думки та почуття.
Коли ми починаємо розуміти обставини іншої людини та уявляємо, що ми відчували б у її ситуації, важливо, щоб ми були обережними у своїх судженнях (див. Maтвій 7:1). Критика того, як людина потрапила в таку ситуацію, може призвести до того, що ми не відчуємо всього болю, який спричиняє дана ситуація.
3. Реагувати
Те, як ми реагуємо, є важливим, оскільки саме це і є виявом нашого співчуття. Існує безліч способів виявити наше розуміння як вербально, так і невербально. Важливо пам’ятати, що наша мета необов’язково полягає в тому, щоб вирішити проблему. Часто наша мета—надихнути і зміцнити, даючи людині зрозуміти, що вона не самотня. Ви можете сказати: “Я такий радий, що ви мені про це розповіли”, або “Мені шкода. Я знаю, що це таке”, або “Це так болісно”.
Ми не завжди можемо щось зробити; але ми завжди повинні бути щирими. І коли це доречно, показуючи те, що ми теж є вразливими, аби інші побачили наші слабкості та невпевненість, ми можемо сприяти виникненню дорогоцінного відчуття єдності.
Запрошення діяти
Коли ви обдумуєте обставини тих людей, яким ви служите, уявіть себе на їхньому місці. Моліться, щоб розуміти, що вони відчувають, і що, на вашу думку, допомогло б найбільше, якби ви опинилися на їхньому місці. Ваша реакція може бути простою, але дієвою.