Покликання в місії
Розділ 3: Урок 4 — Ставати учнями Ісуса Христа на все життя

“Розділ 3: Урок 4 — Ставати учнями Ісуса Христа на все життя”, Проповідуйте Мою євангелію: Як ділитися євангелією Ісуса Христа (2023)

“Розділ 3: Урок 4”, Проповідуйте Мою євангелію

Розділ 3: Урок 4

Ставати учнями Ісуса Христа на все життя

Зображення
“Загублене ягня”, художник Дел Парсон

Навчання цього уроку

Хрищення — це радісний обряд, який приносить надію. Приймаючи хрищення, ми тим самим демонструємо своє бажання йти за Богом і стаємо на шлях, який веде до вічного життя. Ми також показуємо цим, що беремо на себе зобов’язання стати послідовниками Ісуса Христа і бути ними все своє життя.

Цей урок упорядковано за завітами, які ми укладаємо під час хрищення. Він складається з вказаних нижче основних розділів, у кожному з яких є підрозділи:

Допоможіть людям зрозуміти, що принципи і заповіді, яких ви навчаєте, є складовими завіту, який вони укладають під час хрищення. Покажіть їм, як кожна з частин цього уроку допоможе їм “прий[т]и до Христа,… і скуштува[т]и від Його спасіння” (Омній 1:26; див. також 1 Нефій 15:14).

Ви захочете навчати цього уроку за кілька відвідувань. Відвідування для навчання рідко коли має тривати більше 30 хвилин. Зазвичай, краще робити нетривалі, частіші відвідування, під час яких розглядати менші за обсягом частини матеріалу.

Заплануйте, чого ви будете навчати, коли ви будете цього навчати і скільки часу це у вас займе. Обміркуйте потреби людей, яких ви навчаєте, і прагніть скерування від Духа. Навчаючи, ви можете виявляти гнучкість, зосереджуючись на тому, що найкраще допоможе людям підготуватися до хрищення і конфірмації.

У деяких розділах цього уроку наведені конкретні запрошення. Вирішуючи, як і коли робити запрошення, прагніть натхнення. Зважайте на те, який рівень розуміння має кожна людина. Допомагайте їм жити за євангелією — робити по одному кроку за один раз.

Зображення
жінка приймає причастя

Наш завіт: бути готовими взяти на себе ім’я Ісуса Христа

Під час нашого хрищення ми укладаємо завіт йти за Ісусом Христом “зі щирими намірами в серці”. Ми також засвідчуємо, що “бажає[мо] взяти на себе імʼя Христа” (2 Нефій 31:13; див. також Учення і Завіти 20:37).

Взяти на себе імʼя Ісуса Христа означає, що ми пам’ятаємо Його і намагаємося бути Його послідовниками все своє життя. Ми робимо все, щоб Його світло через нас сяяло для інших людей. Ми усвідомлюємо свою приналежність до Нього і робимо все, щоб Він був на першому місці у нашому житті.

У наведених далі розділах описано два способи, як нам памʼятати і наслідувати Ісуса Христа.

Часто молитися

Молитва може бути простою розмовою з Небесним Батьком, яка ведеться від серця. У молитві ми спілкуємося з Ним відверто і чесно. Ми висловлюємо любов до Нього і вдячність за наші благословення. Ми також просимо про допомогу, захист і скерування. По завершенні наших молитов нам слід на якийсь час зупинитися і прислухатися.

Ісус навчав: “Ви завжди повинні молитися Батькові в Моє імʼя” (3 Нефій 18:19, курсив додано; див. також Мойсей 5:8). Молячись в імʼя Ісуса Христа, ми згадуємо і Його, і Небесного Батька.

Ісус подав нам приклад, який ми маємо наслідувати, коли молимося. Ми можемо багато чого дізнатися про молитву, вивчаючи молитви Спасителя, наведені у Писаннях (див. Матвій 6:9–13; Іван 17).

Наші молитви можуть складатися з таких частин:

  • Починаємо зі звернення до Небесного Батька.

  • Висловлюємо почуття нашого серця, наприклад, вдячність за благословення, які ми отримали.

  • Ставимо запитання, шукаємо скерування і просимо благословень.

  • Закінчуємо словами: “В ім’я Ісуса Христа, амінь”.

У Писаннях нас закликають молитися вранці та ввечері. Однак ми можемо молитися в будь-який час і за будь-яких обставин. Якщо це особисті та сімейні молитви, може бути доречно молитися навколішках. Ми завжди повинні молитися в наших серцях. (Див. Алма 34:27; 37:36–37; 3 Нефій 17:13; 19:16).

Наші молитви мають бути вдумливими і йти від серця. Коли ми молимося, нам не слід однаково промовляти одні й ті ж слова.

Ми молимося з вірою, щирістю і справжнім наміром діяти згідно з відповідями, які отримуємо. Якщо ми це робимо, Бог направлятиме нас і допомагатиме приймати правильні рішення. Ми будемо відчувати себе ближче до Нього. Він дасть нам розуміння та знання істини. Він благословить нас втіхою, миром і зміцненням.

Вивчення Писань

Дізнайтеся більше про цей принцип

  • Путівник по Писаннях, “Молитва”.

  • Євангельські теми, “Молитва”

Вивчати Писання

Нефій навчав: “Бенкетуйте словами Христа; бо [вони] скажуть вам усе, що вам треба робити” (2 Нефій 32:3; див. також 31:20).

Вивчення Писань — це важливий спосіб, щоб памʼятати і наслідувати Ісуса Христа. З Писань ми дізнаємося про Його життя, священнослужіння та вчення. Ми також дізнаємося про Його обіцяння. Читаючи Писання, ми відчуваємо Його любов. Наші душі відкриваються, наша віра в Нього зростає і наш розум просвітлюється. Наші свідчення про Його божественну місію зміцнюються.

Ми пам’ятаємо і наслідуємо Ісуса, якщо застосовуємо Його слова у нашому житті. Нам слід щодня читати Писання, особливо Книгу Мормона.

Писаннями Церкви Ісуса Христа Святих Останніх Днів є: Свята Біблія, Книга Мормона, Учення і Завіти та Дорогоцінна Перлина. Їх також називають “Головними трудами”.

Вивчення Писань

Дізнайтеся більше про цей принцип

  • Путівник по Писаннях, “Писання”.

  • Євангельські теми: “Писання”

Зображення
Ісус Христос навчає натовп

Наш завіт: дотримуватися Божих заповідей

Примітка: Є багато способів, як навчати заповідей, про які йдеться у цьому розділі. Наприклад, ви можете навчати їх за кілька відвідувань. Або ви можете навчати деяких з них під час проведення перших трьох уроків. Навчаючи заповідей, не забувайте пов’язувати їх із завітом хрищення та планом спасіння.

Приймаючи хрищення, ми укладаємо завіт з Богом, що будемо “виконувати Його заповіді” (Мосія 18:10; Алма 7:15).

Бог дав нам заповіді, оскільки Він любить нас. Він хоче для нас найкращого, як зараз, так і у вічності. Як наш Небесний Батько, Він знає, що нам потрібно для нашого духовного і фізичного благополуччя. Він також знає, що саме принесе нам найбільше щастя. Кожна заповідь є божественним даром, даним, щоб скеровувати нас у наших рішеннях, захищати нас і допомагати нам зростати.

Ми прийшли на землю, зокрема для того, щоб навчатися і зростати. Це відбувається, якщо ми з мудрістю використовуємо нашу свободу волі (див. Авраам 3:25). Вибираючи дотримуватися Божих заповідей і каятися, якщо згрішили, ми отримуємо змогу знаходити вірний шлях у цій часто нелегкій подорожі — земному житті.

Божі заповіді є джерелом сили і благословень (див. Учення і Завіти 82:8–9). Виконуючи заповіді, ми дізнаємося, що вони не є обтяжливими правилами, які обмежують нашу свободу. Справжня свобода приходить завдяки послуху заповідям. Послух — це джерело сили, що приносить нам світло і знання через Святого Духа. Послух приносить нам більше щастя і допомагає сягнути нашого божественного потенціалу, який ми маємо як діти Бога.

Бог обіцяє благословляти нас, якщо ми виконуємо Його заповіді. Деякі благословення пов’язані з виконанням певних заповідей. Його найбільшими благословеннями є мир у цьому житті та вічне життя у світі прийдешньому. (Див. Мосія 2:41; Алма 7:16; Учення і Завіти 14:7; 59:23; 93:28; 130:20–21).

Божі благословення є і духовними, і матеріальними. Іноді нам потрібно виявляти терпіння в очікуванні на них, вірячи що вони прийдуть згідно з Його волею і у визначений Ним час (див. Мосія 7:33; Учення і Завіти 88:68). Щоб розпізнати деякі з благословень, ми маємо бути духовно уважними і спостережливими. Особливо це стосується благословень, які приходять просто і, як здається, природно.

Деякі благословення можна побачити тільки озираючись в минуле. Інші можуть прийти вже після цього життя. Коли б не прийшли Божі благословення або якою б не була їхня природа, ми можемо бути впевнені, що вони прийдуть, якщо ми стараємося жити за євангелією Ісуса Христа (див. Учення і Завіти 82:10).

Бог досконало любить усіх Своїх дітей. Він терпеливо ставиться до наших слабкостей і прощає нам, якщо ми каємося.

Дві великі заповіді

Коли Ісуса запитали: “Котра заповідь найбільша в Законі?”, Він відповів: “Люби Господа Бога свого всім серцем своїм, і всією душею своєю, і всією своєю думкою”.

Далі Ісус сказав, що друга велика заповідь, однакова з першою: “Люби свого ближнього, як самого себе” (Матвій 22:36–39). “Нема іншої більшої заповіді над оці!” (Марк 12:31).

Ми, духовні діти Бога, наділені безмежною здатністю любити. Це частина нашого духовного спадку. Визначальною рисою послідовників Ісуса Христа є дотримання ними цих двох великих заповідей — передусім любити Бога і любити свого ближнього.

Любити Бога

Є багато способів, у які ми можемо виявляти нашу любов до Бога. Ми можемо виконувати Його заповіді (див. Іван 14:15, 21). Ми можемо робити все, щоб Він був для нас на першому місці у нашому житті, підкорюючи свою волю Його волі. Ми можемо зосереджуватися на Ньому у своїх прагненнях, думках і серцях (див. Алма 37:36). Ми можемо бути вдячними за благословення, які Він нам дав, і щедро ділитися цими благословеннями (див. Мосія 2:21–24; 4:16–21). Ми можемо виявляти і поглиблювати свою любов до Нього у молитві та своїм служінням іншим.

Подібно до інших заповідей, заповідь любити Бога дано для нашого блага. Те, що ми любимо, визначає те, чого ми прагнемо. Те, чого ми прагнемо, визначає те, про що ми думаємо і що робимо. Те, про що ми думаємо і що робимо, визначає те, хто ми є — і ким ми станемо.

Любити інших людей

Любов до інших є одним з виявів нашої любові до Бога. Спаситель навчав нас багатьох способів, як любити інших людей (див., наприклад, Лука 10:25–37 та Матвій 25:31–46). Ми простягаємо їм руку допомоги і приймаємо їх у наше серце і наше життя. Ми виявляємо любов через служіння — вділяючи навіть хоч трохи від себе. Ми виявляємо любов до інших людей, використовуючи дари, які Бог дав нам, щоб благословляти їх.

Любити інших також означає бути терпеливими, добрими і чесними. Це також означає щиро прощати. Це означає ставитися до всіх людей з повагою.

Коли ми виявляємо любов до когось, то благословення приходять і до нас, і до тієї людини. Наші серця добрішають, наше життя стає змістовнішим, і наша радість збільшується.

Благословення

Ці дві великі заповіді — любити Бога і любити свого ближнього — є основою всіх Божих заповідей (див. Матвій 22:40). Якщо ми перш за все любимо Бога, а також любимо інших, то все у нашому житті стане на своє місце. Ця любов вплине на наші плани на майбутнє, на те, як ми розпоряджаємося своїм часом, на наші інтереси і порядок наших пріоритетів.

Вивчення Писань

Дізнайтеся більше про цей принцип

  • Путівник по Писаннях: “Милосердя”, “Любов”

  • Євангельські теми: “Милосердя”, “Любов”

Йти за пророком

Бог покликає пророків бути Його представниками на землі. Через Своїх пророків Він відкриває істину і скеровує та застерігає.

Бог покликав Джозефа Сміта бути першим пророком останніх днів (див. урок 1). Наступники Джозефа Сміта так само були покликані Богом скеровувати Його Церкву, зокрема й пророк, який скеровує її сьогодні. Нам слід набути впевненості в тому, що живий пророк має божественне покликання, і дослухатися до його вчень.

Учення живих пророків і апостолів містять вічну істину, яка є якорем у світі мінливих цінностей. Якщо ми йдемо за Божими пророками, то безладдя і суперечки, якими сповнений світ, не приголомшать нас. Ми знайдемо більше щастя у цьому житті й отримаємо скерування для цієї частини нашої вічної подорожі.

Вивчення Писань

Більше дізнайтеся про цей принцип

Виконувати десять заповідей

Бог дав десять заповідей давньому пророку Мойсею, щоб скеровувати Свій народ. Ці заповіді залишаються такими ж актуальними і в наш час. Вони навчають нас поклонятися Богові та виявляти благоговіння до Нього. Вони також навчають нас, як слід ставитися одне до одного.

  • “Хай не буде тобі інших богів передо Мною” (Вихід 20:3). Іншими “богами” може бути багато чого: майно, влада або видатне становище.

  • “Не роби собі різьби і всякої подоби” (Вихід 20:4).

  • “Не призивай Імення Господа, Бога твого, надаремно” (Вихід 20:7).

  • “Пам’ятай день суботній, щоб святити його” (Вихід 20:8).

  • “Шануй свого батька та матір свою” (Вихід 20:12).

  • “Не вбивай!” (Вихід 20:13).

  • “Не чини перелюбу!” (Вихід 20:14).

  • “Не кради!” (Вихід 20:15).

  • “Не свідкуй неправдиво на свого ближнього!” (Вихід 20:16).

  • “Не жадай” (Вихід 20:17).

Вивчення Писань

Більше дізнайтеся про цей принцип

Зображення
чоловік несе жінку

Жити за законом цнотливості

Закон цнотливості є дуже важливою частиною плану, підготовленого Богом для нашого спасіння та піднесення. Сексуальну близькість між чоловіком і дружиною було призначено Богом для створення дітей та вияву любові у шлюбі. Цю близькість і силу породжувати людське життя було призначено бути прекрасними та священними.

Божий закон цнотливості — це утримання від сексуальних стосунків поза законним шлюбом, укладеним між одним чоловіком і однією жінкою. Цей закон також означає цілковиту вірність і відданість своєму подружжю після укладення шлюбу.

Щоб допомогти нам дотримуватися закону цнотливості, пророки закликали нас бути чистими у наших думках і словах. Нам слід уникати порнографії у будь-якій формі. Дотримуючись закону цнотливості, ми маємо бути скромними у нашій поведінці та нашому зовнішньому вигляді.

Кандидати на хрищення мають жити за законом цнотливості.

Покаяння і прощення

З Божої точки зору порушення закону цнотливості є дуже серйозним (див. Вихід 20:14; Ефесянам 5:3). Це неналежне застосування священної сили, даної Ним для породження життя. Але Він продовжує любити нас, навіть якщо ми порушили цей закон. Він закликає нас покаятися і, завдяки спокутній жертві Ісуса Христа, стати чистими. Замість розпачу, викликаного гріхом, може прийти лагідний мир від Божого прощення (див. Учення і Завіти 58:42–43).

Благословення

Бог дав закон цнотливості, щоб благословити нас і духовних дітей, яких Він посилає на землю. Послух цьому законові необхідний, щоб мати особистий мир і любов, довіру та єдність у наших сімейних стосунках.

Якщо ми живемо за законом цнотливості, то будемо захищені від духовної шкоди, якої завдають позашлюбні сексуальні стосунки. Ми також уникнемо емоційних та фізичних проблем, якими часто супроводжуються такі стосунки. Наша впевненість перед Богом збільшуватиметься (див. Учення і Завіти 121:45). Ми будемо більш сприйнятливими до впливу Святого Духа. Ми будемо краще підготовленими до укладання священних завітів у храмі, які об’єднують наші сім’ї на вічність.

Вивчення Писань

Дізнайтеся більше про цей принцип

  • Путівник по Писаннях, “Цнотливість”.

  • Євангельські теми: “Цнотливість”

Дотримуватися закону десятини

Великим привілеєм членства у Церкві є можливість сплачувати десятину. Сплачуючи десятину, ми допомагаємо просувати Божу роботу і благословляти Його дітей.

Закон десятини існує ще зі старозавітних часів. Наприклад, пророк Авраам сплачував десятину з усього свого майна (див. Алма 13:15; Буття 14:18–20).

Слово десятина буквально означає одна десята частина. Сплачуючи десятину, ми жертвуємо одну десяту частину свого доходу Церкві (див. Учення і Завіти 119:3–4; слово прибуток слід розуміти як дохід). Усе, що ми маємо, є даром від Бога. Сплатою десятини ми виявляємо Йому вдячність, повертаючи частину того, що Він нам дав.

Сплата десятини є виявом віри. Це також є способом вшанування Бога. Ісус навчав, що нам слід “шука[ти]… найперш Царства Божого” (Матвій 6:33), і сплата десятини є одним зі способів, у які це робиться.

Зображення
“Вдовина лепта”, художниця Сандра Рест

Використання коштів десятини

Кошти десятини — священні. Ми вручаємо нашу десятину члену єпископату або, у багатьох місцевостях, можемо сплачувати її онлайн. Коли єпископат отримує десятину, вони переказують її до Головного управління Церкви.

Рада, до складу якої входять Перше Президентство, Кворум Дванадцятьох Апостолів і Верховний єпископат, визначає, як використовувати кошти десятини у Божій роботі (див. Учення і Завіти 120:1). Вони, зокрема, використовуються для:

  • Будівництва й утримання храмів та домів зборів.

  • Перекладу і друку Писань.

  • Надання підтримки у проведенні заходів місцевих громад Церкви і сприяння їх діяльності.

  • Надання підтримки місіонерській роботі по всьому світу.

  • Надання підтримки сімейно-історичній роботі.

  • Фінансування навчальних закладів і освіти.

Десятина не використовується, щоб платити місцевим церковним провідникам. Вони служать добровільно, без будь-якої оплати.

Благословення

Якщо ми платимо десятину, Бог обіцяє благословення, які набагато більші, ніж те, що ми даємо. Він відчинить “небесн[і] отвор[и]” та виллє “вам благословення аж надмір” (Малахія 3:10; див. вірші 7–12). Ці благословення можуть бути і духовними, і матеріальними.

Вивчення Писань

Дізнайтеся більше про цей принцип

Дотримуватися Слова мудрості

Закон здоров’я від Господа

Наші тіла є священними дарами від Бога. Кожному з нас потрібне фізичне тіло, щоб стати більш схожими на Нього. Наші тіла є настільки важливими, що у Писаннях їх порівняно із храмами (див. 1 Коринтянам 6:19–20).

Господь хоче, щоб ми ставилися до наших тіл з повагою. Щоб допомогти нам у цьому, Він через одкровення дав закон здоров’я, який називається Словом мудрості. Це одкровення навчає нас, що потрібно споживати здорову їжу і не вживати речовин, які шкодять нашому тілу, зокрема алкоголь, тютюн та гарячі напої (під якими маються на увазі чай і кава).

У дусі Слова мудрості сучасні пророки застерігали від вживання інших речовин, які є шкідливими, забороненими законом або такими, що викликають залежність. Пророки також застерігали нас від зловживання ліками, які відпускаються за рецептом. (Ваш президент місії дасть відповіді на запитання щодо будь-яких інших речовин, які є у вашій географічній території, яких не слід вживати).

Благословення

Бог дав Слово мудрості для нашого духовного і фізичного благополуччя. Якщо ми виконуємо цю заповідь, Він обіцяє великі благословення. Такими благословеннями, зокрема, є: здоров’я, скарби знання і захист (див. Учення і Завіти 89:18–21).

Послух Слову мудрості допоможе нам бути більш сприйнятливими до спонукань Святого Духа. Хоч у всіх нас бувають проблеми зі здоров’ям, дотримання цього закону допоможе нам бути тілесно, розумово і духовно здоровішими.

Кандидати на хрищення мають дотримуватися Слова мудрості.

Настанови, як допомогти людям, які мають згубні звички, див. у розділі 10.

Вивчення Писань

Більше дізнайтеся про цей принцип

  • Путівник по Писаннях: “Слово мудрості”

  • Євангельські теми: “Здоров’я”, “Слово мудрості”

  • Ресурси для надання допомоги у життєвих ситуаціях: “Згубні звички”

Зберігати Суботній день святим

День для відпочинку і поклоніння

Субота — це святий день, який Бог відділив для нас, щоб ми кожного тижня у цей день відпочивали від нашої щоденної праці й поклонялися Йому. Одна з Десяти заповідей, даних Мойсею, є такою: “Пам’ятай день суботній, щоб святити його” (Вихід 20:8; див. також вірші 9–11).

У сучасному одкровенні Господь ще раз підтвердив, що Субота — “це є день, призначений тобі, щоб відпочивати від своїх трудів і виявляти свою відданість Всевишньому” (Учення і Завіти 59:10). Він також сказав, що Субота має бути днем радощів, молитви і дякування (див. вірші 14–15).

Частиною нашого Суботнього поклоніння є щотижневе відвідування причасних зборів. На цих зборах ми поклоняємося Богу та приймаємо причастя, щоб згадувати про Ісуса Христа і Його Спокуту. Приймаючи причастя, ми поновлюємо наші завіти з Богом і показуємо, що прагнемо каятися у своїх гріхах. Центральною подією у нашому дотриманні Суботнього дня є участь в обряді причастя.

У церкві ми також беремо участь в уроках, на яких дізнаємося більше про євангелію Ісуса Христа. Коли ми вивчаємо Писання разом, наша віра зростає. Коли ми служимо і зміцнюємо одне одного, наша любов збільшується.

У Суботу ми відпочиваємо від нашої роботи і, крім того, нам слід утримуватись від відвідування магазинів та від інших справ, через які виникатиме відчуття, ніби це звичайний день. Ми відкладаємо мирські справи і зосереджуємося у своїх думках і діях на тому, що є духовним.

День для доброчинності

Чинити добрі справи у Суботній день принаймні настільки ж важливо, як і утримуватися від деяких дій, щоб зберігати його святим. Ми вивчаємо євангелію, зміцнюємо віру, налагоджуємо стосунки, виконуємо служіння та беремо участь в інших надихаючих заходах з сім’єю та друзями.

Зображення
подружня пара читає Писання

Благословення

Дотримання святості Суботнього дня є виявом нашої відданості Небесному Батьку та Ісусу Христу. Якщо ми зробимо заходи, в яких беремо участь в Суботу, такими, що відповідають Божому наміру щодо цього дня, то відчуватимемо радість і мир. Ми духовно наситимось і фізично відновимось. Ми також будемо почуватись ближче до Бога і поглибимо наші стосунки зі Спасителем. Ми будемо повніше утримувати себе “незаплямованим[и] від світу” (Учення і Завіти 59:9). Субота стане “приємністю” (Ісая 58:13; див. також вірш 14).

Вивчення Писань

Більше дізнайтеся про цей принцип

  • Євангельські теми: “Суботній день”

  • Путівник по Писаннях: “Суботній день”

Виконувати і шанувати закони

Святі останніх днів вірять, що вони мають бути законослухняними людьми і хорошими громадянами (див. Учення і Завіти 134; Уложення віри 1:12). Членів Церкви заохочують до служіння, яке сприятиме покращенню їхніх територіальних громад і країн. Їм також рекомендують впливати на суспільство та уряд, відстоюючи високі моральні цінності.

Членам Церкви рекомендують брати участь в управлінні державою та в політичній діяльності, яка узгоджується із законом. Члени Церкви, які обіймають посади в уряді, діють на цих посадах як зацікавлені громадяни, а не як представники Церкви.

Вивчення Писань

Дізнайтеся більше про цей принцип

Зображення
“Найбільший у царстві”, художник Дж. Кірк Річардс

Наш завіт: служити Богові та іншим

Служіння

Під час нашого хрищення ми укладаємо завіт служити Богу і служити іншим. Служіння іншим — це один з основних способів нашого служіння Богу (див. Мосія 2:17). Пророк Алма навчав, що ті, хто прагне охриститися, повинні мати бажання “нести тягарі один одного,… сумувати з тими, хто сумує…, і співчувати тим, хто потребує співчуття” (Moсія 18:8–9).

Невдовзі після хрищення нові члени Церкви зазвичай отримують покликання служити в Церкві. Ці покликання є добровільними, і таке служіння не оплачується. Якщо ми приймаємо їх і старанно служимо, наша віра зростає, наші таланти розвиваються і ми благословляємо інших.

Ми також служимо в Церкві як “брати-служителі” або “сестри-служительки”. Виконуючи цей обов’язок, ми служимо призначеним людям і сім’ям.

Ми, учні Ісуса Христа, щодня шукаємо нагод для служіння. Подібно до Нього, ми ходимо “добро чинячи” (Дії 10:38). Ми служимо нашим сусідам та іншим людям у нашій територіальній громаді. Ми також можемо скористатися нагодами для служіння, про які повідомляється на сайті JustServe, там, де діє ця програма. Ми можемо надавати підтримку гуманітарній роботі Церкви та брати участь у подоланні наслідків стихійних лих.

Вивчення Писань

Більше дізнайтеся про цей принцип

  • Путівник по Писаннях, “Служіння”.

  • Євангельські теми: “Служіння”

Зображення
люди розмовляють

Ділитися євангелією

Укладаючи наш христильний завіт, ми обіцяємо “бути свідками Бога” (Мосія 18:9). Ми можемо бути свідками, ділячись євангелією Ісуса Христа. Допомагати іншим отримати євангелію — це один з найрадісніших видів служіння, в якому ми можемо брати участь (див. Учення і Завіти 18:15–16). Це є глибоким виявом любові.

Коли ми отримуємо благословення, які приносить нам життя за євангелією, у нас природно виникає бажання поділитися цими благословеннями. Родичі, друзі та знайомі часто виявляють зацікавленість, якщо ми подаємо гарний приклад того, якою має бути віруюча людина, і вони бачать, як євангелія благословляє наше життя. Ми можемо ділитися євангелією звичайними і природними способами (див. Загальний довідник, розділ 23).

Ми запрошуємо інших брати разом з нами участь у служінні, громадських, розважальних та церковних заходах і активному відпочинку. Ми можемо запросити їх прийти на церковні збори або на христильну службу. Ми можемо запропонувати їм переглянути відео, розміщене онлайн, в якому пояснюється євангелія Ісуса Христа, читати Книгу Мормона або завітати до храму в день відкритих дверей. Ми можемо робити сотні різних запрошень. Часто запрошення означає просто залучити свою сімʼю, друзів та сусідів до того, що ми вже робимо.

Якщо ми просимо Бога, Він допоможе нам розпізнати можливості ділитися євангелією і розповісти іншим, як вона благословляє наше життя.

Більше інформації щодо застосування принципів любити, ділитися і запрошувати див. у статті Об’єднуватися з членами Церкви, наведеній в розділі 9.

Вивчення Писань

Більше дізнайтеся про цей принцип

Піст і пожертвування від посту

Бог дав закон посту, щоб ми розвивали духовну витривалість і допомагали нужденним.

Поститися означає обходитися без їжі та питва упродовж певного часу. У Церкві, зазвичай, перша неділя кожного місяця є днем посту. У пісний день ми обходимося без їжі та питва упродовж 24-х годин, якщо фізично на це спроможні. Іншими важливими аспектами поклоніння у пісну неділю є молитва і виголошення свідчення. Нам також рекомендовано поститися в інший час, коли ми відчуваємо в цьому потребу.

Набуття духовної витривалості

Пощення може допомогти нам упокоритися, стати ближче до Бога і відчути духовне оновлення. Перш ніж розпочати Своє священнослужіння, Ісус Христос постився (див. Матвій 4:1–2). У Писаннях міститься багато розповідей про те, як пророки та інші люди постилися, щоб духовно зміцнитися і просити про особливі благословення для себе та інших людей.

Піст і молитва нероздільні. Якщо ми постимося і молимося з вірою, то стаємо більш сприйнятливими до отримання особистого одкровення. Нам також стає легше розпізнавати істину і розуміти Божу волю.

Допомога нужденним

Коли ми постимося, то жертвуємо кошти Церкві, щоб допомогти подбати про нужденних. Таке пожертвування називається пожертвуванням від посту. Нас просять сплачувати пожертвування від посту, які щонайменше дорівнюють вартості не спожитої нами їжі. Нас заохочують бути щедрими і, якщо ми можемо, сплачувати більше, ніж вартість цієї їжі. Сплата пожертвувань від посту є одним зі способів, якими ми можемо служити іншим.

Пожертвування від посту використовуються, щоб забезпечити нужденних локально і по всьому світу продуктами харчування та іншими речами першої потреби. Інформацію про те, як сплачувати пожертвування від посту, див. у цьому уроці в розділі “Сплата десятини та інших пожертвувань”.

Вивчення Писань

Піст

Піклуватися про нужденних

Дізнайтеся більше про цей принцип

  • Путівник по Писаннях: “Піст, пощення”

  • Загальний довідник: 22.2.2

  • Євангельські теми: “Пощення і пожертвування від посту”

Зображення
сім’я біля храму

Наш завіт: витерпіти до кінця

Під час нашого хрищення ми укладаємо з Богом завіт “витерпіт[и] до кінця”, живучи за євангелією Ісуса Христа (2 Нефій 31:20; див. також Мосія 18:13). Ми стараємося бути учнями Ісуса Христа упродовж усього свого життя.

У Книзі Мормона пророк Нефій описав хрищення як ворота, через які ми входимо на путь євангелії (див. 2 Нефій 31:17). Після хрищення ми продовжуємо “просуватися вперед з непохитною вірою в Христа” (2 Нефій 31:20).

“Просува[ючись] вперед” шляхом учнівства, ми готуємося піти до храму. Там ми укладатимемо завіти з Богом під час отримання храмових обрядів. У храмі нас буде наділено силою, і ми зможемо запечататися як сім’ї на вічність. Дотримання завітів, які ми укладаємо в храмі, дасть нам можливість отримати всі духовні привілеї і благословення, які має для нас Бог.

Продовжуючи віддано просуватися шляхом євангелії, ми зрештою отримаємо найвеличніший з Божих дарів — дар вічного життя (див. 2 Нефій 31:20; Учення і Завіти 14:7).

У наступних розділах пояснюються деякі аспекти того, що Бог підготував, аби допомогти нам витерпіти до кінця під час нашого земного життя і знаходити радість в ньому.

Організації священства і Церкви

Священство — це влада і сила Бога. Через священство Небесний Батько виконує Свою роботу — “здійснювати безсмертя і вічне життя ” Своїх дітей (Мойсей 1:39). Бог дає повноваження і владу Своїм синам і дочкам на землі, щоб вони допомагали виконувати цю роботу.

Священство благословляє усіх нас. Обряди, такі як хрищення і причастя, виконуються чоловіками, які є носіями священства. Ми також отримуємо благословення для зцілення, втішення й отримання поради.

Священство, провідники Церкви та покликання

Церквою керує Ісус Христос, і Він робить це через пророків і апостолів. Цих провідників покликано Богом, їх висвячено і їм дано повноваження священства, щоб діяти в ім’я Спасителя.

У давнину Христос дав Своїм апостолам таке саме повноваження священства, що дозволяло їм керувати Його Церквою після Його сходження на небеса. Зрештою те повноваження було втрачено, коли люди відкинули євангелію, а апостоли померли.

У 1829 р. небесні посланці відновили священство через пророка Джозефа Сміта і Господь знову встановив Свою Церкву з апостолами і пророками. (Див. урок 1).

На місцевому рівні єпископи та президенти колів мають повноваження священства, щоб керувати церковними громадами.

Коли чоловіків та жінок покликають і рукопокладають на служіння в Церкві, їм дається повноваження від Бога діяти в цьому покликанні. Це повноваження дається місіонерам, провідникам, вчителям та іншим, доки їх не буде звільнено від їхніх покликань. Його делегують під проводом тих, хто має ключі священства.

Повноваження священства може використовуватися тільки у праведності (див. Учення і Завіти 121:34–46). Це повноваження є виявом священної довіри — бути представником Спасителя і діяти від Його імені. Воно завжди призначалось для того, щоб благословляти інших людей і служити їм.

Зображення
молоді чоловіки на уроці Недільної школи

Ааронове священство та Мелхиседекове священство

У Церкві є такий поділ священства: Ааронове священство і Мелхиседекове священство. Під керівництвом тих, хто тримає ключі священства, Ааронове священство і Мелхиседекове священство дарується гідним членам Церкви чоловічої статі. Після дарування відповідного священства людину висвячують у чин в цьому священстві, наприклад, у чин диякона чи старійшини. Людину має бути висвячено тим, хто має відповідне повноваження.

Коли чоловік або юнак отримує священство, він укладає завіт з Богом, що буде виконувати священні обов’язки, служити іншим та допомагати розбудовувати Церкву.

Молоді чоловіки можуть отримати Ааронове священство і бути висвячені в диякони, починаючи з січня того року, в якому їм виповнюється 12 років. Вони можуть бути висвячені у вчителі в тому році, в якому їм виповнюється 14 років, і у священники в тому році, в якому їм виповнюється 16 років. Навернені дорослі чоловіки можуть отримати Ааронове священство невдовзі після хрищення і конфірмації. Носії Ааронового священства виконують такі обряди священства, як причастя і хрищення.

Прослуживши деякий час священником в Аароновому священстві, гідний чоловік віком від 18 років може отримати Мелхиседекове священство і бути висвяченим у старійшини. Чоловік, який отримав Мелхиседекове священство, може виконувати обряди священства, зокрема давати членам сім’ї та іншим людям благословення для їх зцілення і втішення.

Див. у Загальному довіднику, 38.2.9.1 інформацію про те, як нові члени Церкви отримують священство.

Кворуми та організації Церкви

Кворуми священства. Кворум — це організована група носіїв священства. У кожному приході є кворум старійшин, до якого належать дорослі чоловіки. До кворумів дияконів, вчителів та священників належать молоді чоловіки.

Товариство допомоги. До Товариства допомоги належать жінки віком 18 років і старші. Членкині Товариства допомоги зміцнюють сім’ї, окремих осіб і територіальну громаду.

Молоді жінки. Молоді жінки приєднуються до організації Товариство молодих жінок, починаючи із січня того року, в якому їм виповнюється 12 років.

Зображення
жінка проводить урок

Початкове товариство. Діти віком від 3 до 11 років належать до організації Початкове товариство.

Недільна школа. Усі дорослі та молодь відвідують Недільну школу, де вони зустрічаються, щоб разом вивчати Писання.

Щоб отримати більше інформації про священство, див. Загальний довідник, розділ 3.

Щоб отримати більше інформації про кворуми священства та організації Церкви, див. Загальний довідник, розділи 8–13.

Вивчення Писань

Більше дізнайтеся про цей принцип

  • Загальний довідник, розділ 3: “Принципи священства”

  • Євангельські теми: “Ааронове священство”, “Мелхиседекове священство”, “Священство”

Шлюб і сім’ї

Шлюб

Шлюб між чоловіком і жінкою встановлено Богом. Він є центральною складовою Його плану, призначеного для вічного розвитку Його дітей.

Союз чоловіка і дружини у шлюбі має бути їхніми найголовнішими земними стосунками. Вони мають священний обов’язок бути вірними одне одному і своєму шлюбному завіту.

У Божих очах чоловік і дружина є рівними. Ніхто з них не повинен домінувати над іншим. Їхні рішення мають прийматися в єдності й любові при повній участі обох.

Якщо чоловік і дружина люблять одне одного та співпрацюють, їхній шлюб може бути для них джерелом їхнього найбільшого щастя. Вони можуть допомагати одне одному і своїм дітям розвиватися, щоб отримати вічне життя.

Сім’я

Як і шлюб, сім’ю встановлено Богом і їй відведено центральне місце в Його плані, підготовленому для нашого вічного щастя. Наші сім’ї, найімовірніше, будуть щасливі, якщо ми живемо за вченнями Ісуса Христа. Батьки навчають своїх дітей євангелії Ісуса Христа і подають приклад, як жити за нею. У сім’ї ми маємо можливість любити одне одного і служити одне одному.

Для батьків їхня сім’я має бути їхнім найвищим пріоритетом. Батьки мають священний привілей і обовʼязок піклуватися про дітей, яких вони здатні народити чи усиновити.

Усі сім’ї стикаються з викликами. Коли ми долаємо виклики, що постають перед сім’єю, це може допомогти нам навчатися і зростати, якщо ми просимо Бога про допомогу і виконуємо Його заповіді. Коли ми стикаємося з такими викликами, це іноді допомагає нам вчитися каятись і прощати.

Зображення
батько навчає сім’ю

Провідники Церкви радили членам Церкви щотижня проводити домашній вечір. Батьки використовують цей час, щоб навчати своїх дітей євангелії, зміцнювати сімейні стосунки і розважатися разом. Крім того, провідниками Церкви було видано проголошення, в якому викладено важливі істини про сім’ю (див. “Сім’я: Проголошення світові”, ChurchofJesusChrist.org).

Сім’я також може зміцнюватись завдяки сімейній молитві, вивченню Писань і поклонінню разом у церкві. А ще ми можемо займатися генеалогічним пошуком, досліджуючи свій родовід, збирати сімейні історії та служити іншим.

У багатьох людей немає можливості укласти шлюб чи мати сповнені любові сімейні стосунки. Багато людей пережили розлучення й опинилися в інших складних сімейних обставинах. Однак євангелія благословляє нас індивідуально, незалежно від того, якими є наші сімейні обставини. І якщо ми вірні, Бог підготує для нас шлях, аби ми були благословенні мати люблячу сім’ю або у цьому житті, або у житті прийдешньому.

Вивчення Писань

Шлюб

Сім’я

Дізнайтеся більше про цей принцип

Храмова та сімейно-історична робота за померлих предків

Небесний Батько любить усіх Своїх дітей і прагне їхнього спасіння та піднесення. Але мільярди людей померли, не почувши євангелії Ісуса Христа або не отримавши спасительних обрядів євангелії. Такими обрядами, зокрема, є хрищення, конфірмація, висвячення у священство (для чоловіків), храмовий ендаумент і вічний шлюб.

Виявляючи Свою благодать і милість, Господь підготував інший спосіб, щоб ці люди отримали євангелію та її обряди. Тим, хто помер, не отримавши євангелію, її проповідують у духовному світі (див. Учення і Завіти 138). У храмах ми можемо виконувати обряди за наших померлих предків та інших померлих людей. Потім у духовному світі ці померлі люди можуть прийняти або не прийняти євангелію і виконані за них обряди.

Зображення
сімʼя вивчає Писання

Перш ніж ми зможемо виконати ці обряди, нам потрібно дізнатися про наших предків, які їх не отримали. Знаходження імен наших рідних, щоб вони могли отримати обряди, є основною метою нашої сімейно-історичної роботи. Знаходячи інформацію про них, ми можемо вносити її у базу даних Церкви на сайті FamilySearch.org. Потім нами або іншими людьми за них можуть бути виконані повірницькі обряди у храмі.

Коли ми дізнаємося імена наших предків і виконуємо за них обряди, наші сім’ї можуть стати об’єднаними на вічність.

Вивчення Писань

Дізнайтеся більше про цей принцип

Храми, ендаумент, вічний шлюб і вічні сім’ї

Храми

Храм — це дім Господа. Це святе місце, де ми можемо укладати завіти з Богом і отримувати Його священні обряди. Якщо ми дотримуємося цих завітів, у нашому житті буде явлена сила божественності (див. Учення і Завіти 84:19–22; 109:22–23).

Ендаумент

Один з обрядів, які ми отримуємо в храмі, називається ендаумент. Слово ендаумент означає “дар”. Цей дар знання і сили приходить від Бога. Під час ендаументу ми укладаємо з Богом завіти, які зв’язують нас із Ним та Його Сином, Ісусом Христом (див. розділ 1).

Дорослі матимуть змогу отримати власний храмовий ендаумент після того, як мине принаймні один рік з дня їхнього приєднання до Церкви. Щоб дізнатися більше інформації про ендаумент, див. Загальний довідник, 27.2.

Вічний шлюб і вічні сім’ї

Божий план щастя надає можливість продовження сімейних стосунків і після смерті. У храмі ми можемо укласти шлюб на час і на вічність. Завдяки цьому сім’ї можуть бути навіки разом.

Після того як одружені пари отримають свій храмовий ендаумент, вони можуть запечататися, тобто укласти шлюб, на вічність. Їхніх дітей може бути запечатано до них.

Чоловік і дружина, які запечаталися у храмі, повинні дотримуватися своїх завітів, які вони уклали, щоб отримати благословення вічного шлюбу.

Зображення
подружня пара йде вулицею

Вивчення Писань

Дізнайтеся більше про цей принцип

Роздрукувати