Повернувшись до Церкви, я відчула теплі обійми

Рейчел Вільсон

Я перестала ходити до церкви, але ніколи не втрачала віри в те, у що вірила. Коли я повернулася, мій приход радо прийняв мене.

З пальцями, вимащеними жиром від смачно засмаженої курки і трохи пересоленою, але чудовою картоплею фрі, разом з прохолодним ковтком молочного коктейлю під час того, що мало бути уроком математики, близька подруга розказала мені про нову для мене релігію---Церкву Ісуса Христа Святих Останніх Днів. Навряд чи я усвідомлювала, що мене було божественно спрямовано, коли я зустрічалася з людьми, і відчувала те, що Небесний Батько досконало спланував для мене.

У мене, католички, віра в Бога розвинулась рано. Але я чітко памʼятаю, що коли вступила до коледжу у мене була думка, що я хотіла б знати більше. Мені хотілося навіть тісніших стосунків з Богом. Саме та думка й моя відкритість для Господа дозволили моїй подрузі розказати мені про євангелію і запросити до церкви.

Коли я вперше відвідала Церкву Ісуса Христа Святих Останніх Днів, то трохи зніяковіла, однак відчула себе радо прийнятою, бо всі були такі добрі, привітні й щирі. Хоч я ніколи не зустрічалася з цими людьми, вони поставилися до мене як до члена сімʼї. Я почала регулярно відвідувати церковні збори і після тривалого дослідження Церкви та після благословення священства, яке змінило моє життя, я приєдналася до Церкви. Але після пʼяти місяців, протягом яких я була активною й залученою до церковних заходів, мою віру було піддано випробуванню. Я відчула, що маю повернутися додому.

Повернувшись додому, я відвідувала свій новий приход і мені навіть дали покликання. Я старалася залишатись активною, але здавалося, що все в житті складалося проти мене, заважаючи мені відвідувати церкву.

Я продовжувала мчати божевільними американськими гірками життя, але ніколи не втрачала віри в те, у що вірила. Я знала, що в Церкві є повнота євангелії Ісуса Христа і все те, що мені було потрібно в житті.

Упродовж тих років час від часу я відвідувала різні приходи, залишаючись малоактивною, і бачила різницю між тим, що значить бути радо прийнятою і непоміченою. На щастя, місіонери перекинули місток через це провалля, служачи й допомагаючи мені, поки я нарешті не повернулася до Церкви. Мій рідний приход справді радо вітав мене, коли я повернулася. Я відчула свою належність до них відразу ж, як тільки увійшла в двері. Завдяки тим привітним членам Церкви я продовжувала відвідувати церкву й насолоджуватися усіма благословеннями євангелії.

Я вважаю, що ви повинні відвідувати церкву для себе, а не для людей. Але безмірно допомагає, якщо вас вітають з любовʼю. На щастя, є те, що ви можете зробити самі та інші люди, аби сильніше відчути, що вам раді в церкві.

Як ви можете допомогти собі відчувати, що вам раді у церкві:

Відвідуйте інститут релігії, проекти служіння та церковні заходи. Хоч це спочатку й лякає, особливо, коли ви не знаєте нікого, однак у цих ситуаціях відкриваються двері для знайомства з новими людьми і дружби на все життя.
Оточіть себе людьми, які поділяють ваші погляди. Це особливо важливо у випадку, коли ви новонавернені або місіонери, що повернулися з місії. Якщо ви оточуєте себе людьми, які поділяють ваші погляди, то це означає не лише те, що ви не будете йти на компроміс із самими собою, але також і те, що від них ви дуже багато дізнаєтеся й матимете надійну підтримку.
Відвідуйте храм. Якщо ви стараєтеся відвідувати храм, то це означає, що ви робите вибір, який узгоджується з Господньою волею. Ви відчуватимете, що стаєте сильнішими у послуху.
Памʼятайте, хто ви є і чому ви тут. Хто ви є і для чого ви це робите? На Кого важливо дивитися і чому ви тут? Це може допомогти вам мати ту перспективу, яка сприятиме вашому розвитку.

Як ви можете допомагати іншим відчувати, що їм раді:

Виявляйте любов. Будьте справжнім другом. У всіх нас різні дороги. Знайомство з іншими допоможе вам знайти найкращий спосіб підтримати їх. Запрошуйте їх на заходи, тримайте їх у курсі подій і знайомте з новими людьми в церкві. Це допоможе їм мати більше знайомих та нових друзів.
Прислухайтеся до спонукань Духа і довіртеся Господньому розкладу. Я дуже вірю в те, що Небесний Батько направляє нас і посилає нам людей на наших шляхах з певним наміром. Якщо ви стараєтеся кожний день робити все якнайкраще, це благословить вас і дозволить вам благословити інших людей.

Небесний Батько справді знає і любить нас індивідуально. Я сподіваюся, що ви здатні відчувати Його любов, але також, що ви здатні дивитися на себе---та інших,---як це робить Він. Я сподіваюся, що ви будете ділитися любовʼю, яку Він має до вас, з іншими, особливо, з відвідувачами, новонаверненими і тими, хто повертається до Церкви. Я знаю, що я дуже вдячна за кожну окрему людину, яка простягла мені руку, і тепер я шукаю нагод робити те саме.