Пандемія COVID-19: можливість поновити зосередженість на найголовніших аспектах євангелії

Тайлер та Кіплін Гріффін і Тейлор Халверсон

В історії людства завжди бували складні часи. Сьогодні ми всі стикаємося із серйозними труднощами, спричиненими пандемією COVID-19. Ми багато разів чули, що це безпрецедентні часи. Багато хто з нас непокоїться про своє здоров’я і добробут своїх близьких. Ми всі відчули економічні та емоційні наслідки ситуації з цим вірусом. Здається, що не залишилося нічого звичного. А місіонерське служіння і храмова робота були призупинені. Багато людей відчувають стрес через необхідність змінювати заведений вдома розпорядок.

Відчуття невизначеного майбутнього може викликати почуття тривоги або навіть паніку—ви, мабуть, таке вже відчули. Але в усьому цьому хаосі залишається надія! Попри непевність і зміни, головні та фундаментальні аспекти євангелії не змінилися:

Офіційні церковні збори та зібрання могли бути тимчасово відмінені або обмежені, але не життя за євангелією! Ми можемо і надалі поклонятися, служити і жити за євангелією у наших домівках.
Бог досі перебуває у Себе на небесах.
Його Син, Ісус Христос, досі очолює цю роботу. Він розуміє проблеми світу, а також наші особисті проблеми. Він пообіцяв: “Я не кину вас сиротами” (Іван 14:18). Він посилає нам Святого Духа, щоб він перебував з нами¹.
Бог покликав пророків, провидців та одкровителів. І через них Він підготував саме те, що нам потрібно, аби пережити цю бурю². Подумайте про новий навчальний план, зосереджений на домівці, а також інші зміни, які допомогли нам підготуватися до цього часу і жити, і служити у вищий і святіший спосіб³. Ці зміни останнього часу не є випадковими, їх підготував всезнаючий і люблячий Бог.

Пам’ятаючи про це і не звертаючи уваги на хаос, ми можемо поновити зосередженість на найголовніших аспектах євангелії, одним з яких є віра в Господа Ісуса Христа.

Але як нам виявляти цю віру? Із самого початку Господь допускав ситуації, в яких Його учні проходили випробування, не маючи усіх відповідей. Наше коріння віри проростає глибше, коли нам доводиться виявляти свободу волі та рухатися вперед, стикаючись із невизначеністю. Старійшина Ніл Л. Андерсен, з Кворуму Дванадцятьох Апостолів, висловив цю думку так: “[Ви] не знає[те] усього, але [ви] знає[те] достатньо!”⁴

Історія про те, як Нефій та його брати намагалися здобути пластини з латуні, є хорошим прикладом цього. Вони знали що їм потрібно було зробити: здобути пластини! Вони навіть добре розуміли чому. Вони лише не знали як це зробити. Після двох невдалих спроб (див. 1 Нефій 3:10–27) Нефій більше не міг покладатися на свою силу. Замість того, щоб полишити цю справу, він зробив ще одну спробу. Зверніть увагу на те, наскільки добре слова Нефія відповідають нашій нинішній ситуації:

“І вів мене Дух Божий, бо не знав я наперед, що маю робити.

Однак я йшов уперед” (1 Нефій 4:6–7).

Попри те, що наше життя сповнене багатьох запитань, якщо ми “йтимемо вперед” як Нефій, довіряючи Богу і йдучи за Його пророками і зосереджуючись на вірі, Він скерує і сформує нас. У певний момент цього процесу наші проблемні знаки запитання перетворяться на непохитні знаки оклику.

Давайте будемо зростати у нашій вірі в Ісуса Христа, нашій довірі Його слугам і нашій любові одне до одного коли ми дивимось у майбутнє. Цей час всесвітнього лиха і труднощів може перетворитися для нас на священну нагоду наблизитися до Нього. Якщо ми зробимо це, Його приємний спокій наповнить наші душі навіть посеред неспокою, і ми знайдемо потрібні нам силу і відповіді.