Дорослій молоді
Перфекціонізм: небезпечна гра під назвою “Знайди відмінність”
Автор живе на Тасманії, Австралія.
Бувають часи, коли нам всім здається, що ми не відповідаємо міркам. Але слід переконатися, що ми застосовуємо правильні мірки.
Ілюстрації Келсі Гарріті Райлі
Коли я був молодшим, мені подобалося грати у гру “Знайди відмінність”, яка була в нашій місцевій газеті. Два майже однакові малюнки були розміщені поруч. Складність полягала в тому, щоб знайти найменші відмінності між малюнками. Якщо ви досить уважно придивлялися до окремих елементів малюнка, то могли успішно знайти більшість, якщо не всі відмінності. Мета цієї вправи полягала не в тому, щоб оцінити зображення, і не в тому, щоб доповнити другий малюнок. Метою був сам пошук недосконалості в незавершеній копії першого малюнка.
Поширеним випробуванням дорослої молоді є почуття того, що ми не відповідаємо міркам норми, яку ми самі для себе уявили. Ми все більше й більше порівнюємо себе з іншими й бачимо, що хтось починає успішну кар’єру, інший отримує високі оцінки в навчанні, ще в когось більше коло друзів, а є й такі, кого ми вважаємо добрішими, мудрішими, щедрішими і люб’язнішими за себе. А до того ж вони ще й молодші від нас! Звичайно, легко грати в гру “Знайди відмінність” між собою й людьми навколо нас, і, безсумнівно, ми можемо скласти довгий перелік причин, чому інші люди “кращі” за нас.
Такий спосіб мислення є особливо небезпечним, якщо ми вважаємо, що наша самоцінність визначається досягненнями, якостями або накопиченням земних багатств. Більше того, наша гра “Знайди відмінність” рідко підкреслює сильні сторони й риси характеру, подібні до Христових, які ми розвинули в житті, й замовчує фундаментальну істину, що всі ми маємо потенціал бути досконалими, як Христос, … одного дня. Коли Спаситель проголосив: “бу[дьте] досконалими, саме яким є Я, або Яким досконалим є ваш Батько, Який на небесах” (3 Нефій12:48), я впевнений, що Він хотів, аби ми дивилися вгору, й дав нам надію; зрештою, Його запрошення є не лише закликом до покаяння, але й виявом впевненості в нас: ми можемо досягнути того, що Він просить зробити. Великою трудністю для нас є здатність піднятися над схильністю тілесної людини до заздрості, образи, розпачу й сумнівів, замість того, щоб обирати смирення, покаяння, віру й надію.
Праведні зараз, досконалі—потім
Частково подолання негативного “перфекціонізму”, до якого спонукає супротивник, полягає в розумінні того, чим насправді є досконалість. У виступі Президента Рассела М. Нельсона на тему досконалості він пояснив, що початкове значення грецького слова досконалий в Матвій 5:48 означає “довершений”1. Ніхто з нас не буде “довершеним” у цьому земному житті; довершеність досягнеться у вічностях.
Хоча досконалість нам здається недосяжною, втім ми можемо робити кроки до досконалості: наприклад, коли ми платимо повну десятину, то виконуємо цю заповідь довершено. Коли ми щодня молимося, то бачимо, що ми досконалі, прийнявши рішення молитися кожного дня. Кожен крок на шляху до досконалості (також відомий, як шлях завітів) має на меті приносити нам радість. Регулярні особисті перевірки будуть для нас підтвердженням, що ми просуваємося вперед і що наш Батько задоволений духовним аспектом нашого життя.
Праведність і досконалість не є синонімами. У той час як досконалість є результатом, праведність—це модель віри й покаяння, яку ми обираємо щодня. Якщо досконалість є метою, тоді завіти є нашим паспортом, а праведність—кроками на нашому шляху. Якщо таким є наше бачення досконалості, тоді ми можемо сподіватися хорошого майбутнього, терпляче й наполегливо втілюючи модель праведності.
Очікуйте невдачі, любіть покаяння
Нещодавно я розмірковував над висловлюванням старійшини Лінна Г. Роббінса, сімдесятника: “Покаяння не є [Божим] запасним планом в разі нашої невдачі. Покаяння є Його планом, згідно зі знанням того, що ми зазнаємо невдачі”2. Це життя є випробувальним періодом, даним нам, щоб підготуватися до вічності. Покаяння готує нас, змінюючи погляд на себе і наближає до Бога й Спасителя. Мабуть щодня нам слід очікувати невдач і помилок; це не повинно бути несподіванкою і не повинно викликати розпач. У дійсності, нам слід радіти, коли ми усвідомлюємо свої недоліки чи помилки, оскільки у нас є можливість співпрацювати з Христом у перетворенні слабкостей на силу.
Тож у той час як досконалість є метою, шлях, яким ми йдемо, передбачає покаяння і просування вперед кожного дня з усмішкою на обличчі та вдячністю в серці.
Дивіться на Христа
Старійшина Ніл А. Максвелл (1926–2004), з Кворуму Дванадцятьох Апостолів, сказав: “Те, чого ми наполегливо бажаємо, з часом перетвориться на те, якими ми станемо і що отримаємо у вічності”3. Наші щоденні рішення визначають, ким ми станемо. Якщо бажання нашого серця—стати такими, як Спаситель, і нашою мотивацією буде любов до Нього, тоді наші рішення відображатимуть те бажання й ми змінимося.
Коли ми стикаємося з перепонами, коли ми робимо помилки і коли піддаємося спокусі, ми можемо або відвернутися від Христа, або дивитися на Христа з вірою, надією, терпінням, скрушеним серцем і упокореним духом. Рішення або відповідь на наші складні обставини завжди знаходяться в Христі та Його євангелії. Коли ми дивимося на Христа, Він буде навчати і змінювати нас.
Багато життєвих випробувань діляться на дві категорії: ті, які ми подолаємо в цьому житті, й ті, які ми подолаємо в наступному житті. Можливо, це інвалідність, депресія і занепокоєння або постійна спокуса. Христос має силу зцілити нас. Він має силу змінити нас. Якщо ми обираємо смирення, то приймаємо Господній розпорядок подій і Його волю, а якщо ми активно прагнемо Його допомоги і скерування, то знайдемо силу, божественне підбадьорення і мир.
Стережіться гордині
Супротивник ніколи не пропонує хороше рішення наших труднощів. Коли ми розуміємо свої помилки й слабкості, він заохочує нас приховувати їх від інших, бо нам хочеться здаватися якомога більш бездоганними. Це—вид гордині. Христос завжди пропонує хороші рішення для наших випробувань, однак це не робить ці рішення легкими. Наприклад, Господь пропонує нам довіряти Йому під час проповідування євангелії, в той час як Сатана каже нам, що нам не слід ділитися євангелією, оскільки ми не красномовні. Однак Господь обіцяє, що дасть нам слова “у ту саму мить” (Учення і Завіти 100:6). Дійсно, супротивник живить наші сумніви, в той час як Господь живить нашу віру.
Замість того, щоб розважатися грою “Знайди відмінність” і “Приховай слабкість”, Христос хотів би, аби ми дивилися на Нього і долучилися до процесу “Зміни слабкість”. В основі гордовитості лежить суперництво, втім життя ніколи не задумувалося, як змагання. Якщо ми обираємо Христа своїм прикладом, другом і підтримкою, ми можемо відкласти свої шкідливі порівняння й знаходити спокій на шляху до вдосконалення.
Пам’ятайте, що недосконалість і пов’язані з нею слабкості,—це спільне для всіх випробування в цьому житті. Якщо ми бачимо труднощі інших людей, то можемо бути позитивною силою, яка підніме їх на вищий рівень. Якщо ми бачимо успіхи інших людей, ми можемо щиро похвалити. Але ми не отримаємо жодної користі, намагаючись визначити, чи є наша праведність і успіх більшими або меншими в порівнянні з іншими людьми. Інші люди можуть не помічати нашої цінності, однак Бог помічає: для Нього всі ми маємо безкінечну цінність. Ми завжди будемо Його дітьми. Він любить нас безумовною любов’ю, і Він задоволений нашими праведними зусиллями стати такими, як Він.
Ісус Христос не є стороннім спостерігачем нашого життя. Він у ньому присутній, про все знає і працює над тим, щоб спасти нас і вести назад, до целестіального дому. Саме в Його силі ми можемо робити все і завдяки Йому немає нічого неможливого. У цьому житті, яке визначається недосконалістю, Господь є нашою надією і взірцем; Він не судитиме нас шляхом порівняння з нашими братами і сестрами. Він бачить наше серце й наповнить наші вітрила на безперервному шляху до довершеності. Діймо ж з вірою, каймося і дивімося на Христа з надією на Його обіцяння, що згодом усі ми можемо “вдосконалю[ватися] в Ньому” (Moроній 10:32).