Лише в цифровому форматі: Дорослій молоді
Навернена людина дізнається про значення жертовності
Я відчувала, що мені доведеться відмовитися від багатьох речей, щоб приєднатися до Церкви. Але я знала, що якщо хтось і розуміє, що таке жертовність, так це Ісус Христос.
У дитинстві в будні дні я прокидалася рано, а неділя була єдиним днем, коли мама дозволяла мені поспати—аж доки християнська громада по сусідству не будила мене своїм голосним співом, проповідями, а іноді навіть криками. Це нерозумно, але оскільки мене дратувало те, що мене будили кожного тижня, я вважала християн трохи надокучливими.
Пізніше я дізналася, що багато членів християнських громад жертвують свій час і навіть гроші своїй церкві. Я просто не могла зрозуміти, чому вони це роблять.
Через ці два спостереження про християнські церкви в моєму місті в Індії, а також через те, що моя сім’я та я не були християнами, я не дуже цікавилася християнством.
Відкриття Ісуса Христа
На останньому курсі університету мій друг запросив мене відвідати з ним його церкву. Я вагалася, але врешті-решт погодилася.
Коли я сиділа на зборах, співала гімни і слухала послання про Ісуса Христа, я відчула щось інше—я відчула мир. Я відвідувала церкву ще кілька тижнів і щоразу відчувала те ж саме. Але, звісно, я просто відвідувала ті служби; я не була зацікавлена в тому, щоб приєднатися до них.
Через деякий час після того, як я перестала відвідувати церкву разом зі своїм другом, я зрозуміла, що мені чогось не вистачає в житті. Мені не вистачало спокою, який я відчувала в церкві з другом. У мене було сильне відчуття, що я маю більше дізнатися про Ісуса Христа, тому я вирішила зустрітися з місіонерами тієї церкви. Я навіть не замислювалася про те, що подумає про це моя сім’я.
Зіткнення з перешкодами
Поки я зустрічалася з місіонерами, моє життя почало змінюватися. Я дізналася про Відновлення й Книгу Мормона, а місіонери допомогли відповісти на мої численні запитання.
Одного разу я натрапила на місце в Писаннях з такими словами: “Що б не попросили ви з вірою.… ви одержите це” (Енош 1:15), і я зрозуміла, що я не одна. Я відчула, що Бог розуміє мою ситуацію та хоче втішити мене. У міру того, як я усвідомлювала Божу любов до мене, виникало бажання ставати кращою. Я хотіла бути схожою на Спасителя й стати членом Церкви Ісуса Христа Святих Останніх Днів.
Але в міру того, як зростало моє свідчення, я стикалася і з перешкодами. Коли моя мама дізналася, що я хочу охриститися, вона сказала мені, що я маю піти з дому й припинити спілкування з нею. А коли я поділилася істинами про Спасителя в соціальних мережах, багато друзів і родичів заблокували мої повідомлення й припинили зі мною спілкуватися.
Мені здавалося, що мене попросили зробити вибір між сім’єю та євангелією—рішення, яке здавалося неможливим. Я жертвувала багато чим із того, що любила, заради приєднання до Церкви. Але я знала, що якщо хтось і розуміє, що таке жертовність, так це Ісус Христос (див. Алма 34:8–16).
І тому я продовжувала свої спроби наблизитися до Спасителя. Я навіть ішла з дому серед ночі, щоб помолитися й почитати Книгу Мормона, аби уникати несхвальних зауважень з боку сім’ї. Через молитву й віру зрештою я вирішила, що, що б не сталося, я виберу євангелію. Радість і мета, які я знайшла в євангелії, були для мене ціннішими за все.
Віддавати, а не здаватися
Приєднання до Церкви стало для мене величезною жертвою. Часом було нелегко служити в покликаннях, сплачувати десятину і зберігати стосунки. Але подібно до тих християнських громад у моєму місті, які вільно жили за своєю вірою, я знаю, що мої жертви цінніші за все, від чого я відмовилася.
Єпископ Л. Тодд Бадж, другий радник у Верховному єпископаті, пояснював: “Якщо розглядати наші жертви на користь інших з точки зору “віддавання”, ми можемо сприймати їх як тягар і розчаровуватися, коли наші жертви не визнаються або ми не отримуємо за них винагороду. Однак, якщо розглядати їх з точки зору “віддавання для” Господа, тоді наші жертви на користь інших стають дарами, а радість від щедрого дарування сама стає винагородою”1.
Небесний Батько визнає та благословляє нас за ті жертви, на які ми йдемо заради Нього. Я бачила це в своєму житті, коли набула любов і підтримку членів мого приходу, відчувала спокій і втішення від Духа й помічала чудеса в своєму житті. Одне з чудес—це те, як серця моїх батьків пом’якшилися відносно мене й ми змогли зберегти хороші стосунки.
Тепер я знаю, хто такі Небесний Батько та Ісус Христос і як сильно Вони люблять кожного з нас. Я відчуваю, як стаю дедалі більше схожою на Спасителя, Який є нашим найкращим прикладом, коли йду на жертви, аби дотримуватися своїх завітів. Коли ми прагнемо служити Їм у будь-якій якості, я знаю, що ми будемо скеровані й отримаємо безліч прекрасних благословень, які Вони приготували для нас.