Лише в цифровому форматі: Дорослій молоді
Чого навчила мене про Божу любов одна гарбузова насінинка
Я дізнався, що коли ми плекаємо Божу любов, вивляючи доброту, ввічливість, співчуття та приязнь, вона зростатиме з неймовірною швидкістю.
Мій будинок у дитинстві був оточений полями люцерни. Коли мені було дев’ять, я розчистив невелику ділянку на краю поля, щоб посадити город. Ранньою весною я посадив одну гарбузову насінинку й кожного дня доглядав за нею, з нетерпінням чекаючи, коли вона проросте. На мою радість через кілька днів із ґрунту пробилися маленькі зелені листочки. У наступні дні й тижні я дивувався швидкому зростанню моєї маленької, єдиної гарбузової насінинки. Завдяки поєднанню божественних компонентів—насіння, ґрунту, сонячного світла й води—моя маленька насінинка чудесним чином перетворилася на багато паростків, що тягнулися на всі боки.
Через деякий час на місці пишних помаранчевих і жовтих квітів з’явилися зелені зав’язі. А протягом літа ті зав’язі перетворилися на великі помаранчеві гарбузи. Коли настав час збирати врожай, я розрізав ті гарбузи. Я був вражений. Кожен гарбуз містив сотні насінин.
Ви, напевно, думаєте: “Це чудово, але як це гарбузове насіння стосується мене, дорослої молодої людини?” Що ж, дивлячись на нескінченну кількість насіння зі свого врожаю, я раптом зрозумів, як з Божою допомогою щось кінцеве (одна насінина) може бути перетворене на нескінченне й вічне. Я побачив, що “для Бога нема неможливої жадної речі!” (Лука 1:37). Я відчув на собі слова з Писань: “Через мале і просте відбувається велике” (Алма 37:6).
Бог створив мою маленьку гарбузову насінинку, щоб вона перетворилася на безмежну, навіть нескінченну кількість насіння в багатьох поколіннях нескінченного циклу зростання й розвитку. Те ж саме стосується багатьох інших речей в нашому житті, зокрема здатності відчувати й розділяти Його Божественну любов.
Плекати Божу любов
Із часом я зрозумів, що наш люблячий Небесний Батько посіяв у кожному з нас насіння Своєї вічної любові. Бог любить нас так сильно, що поселив Свою любов у наших душах, аби ми поширювали й плекали її через служіння, віру, покаяння й дотримання завітів.
Як же бути з тими моментами в житті, коли ми зовсім не відчуваємо Божої любові? Іноді нам здається, що ми далеко від Нього, оскільки зробили помилки або згрішили й не знайшли в собі сили або мужності зробити перші кроки до покаяння. Іноді ми так зайняті й так сильно відволікаємося на інші справи, що відбуваються в нашому житті, що забуваємо або відкладаємо на потім щоденні маленькі справи, які допомагають нам відчувати себе ближче до Небесного Батька та Його любові. Нам може здаватися, що багато з наших молитов залишилися без відповіді, забагато людей заподіяли нам біль або що Бог не допомагає нам.
Ми можемо відчувати себе такими відірваними від Божої любові в своєму житті, що навіть не здатні уявити, як же нам поділитися тією любов’ю з іншими.
Але незалежно від стану та етапу нашого життя й незалежно від того, які страждання або несправедливість ми пережили, любов нашого Небесного Батька пробиватиметься крізь труднощі в нашому житті. Вона може подолати весь біль, гнів і розчарування. Коли ми плекаємо Божу любов через доброту, ввічливість, співчуття та приязнь, вона зростатиме з неймовірною швидкістю. Наша здатність любити і служити іншим стане нескінченною, вічною та прекраснішою, ніж ми будь-коли могли собі уявити.
Коли ми плекаємо в собі насінинку Божої любові, ми можемо пожинати чисту любов Христа—милосердя (див. Мороній 7:47). Ті, хто плекає насіння Божої любові, також збирають щедрий урожай друзів, спілкування й зміцненої віри—три речі, які стануть в нагоді всім молодим дорослим людям! Коли ми ретельно плекаємо насіння Божої любові, ми можемо отримати безмежний урожай вічної любові в наших сімейних стосунках, у нашому служінні в церкві та в нашому особистому житті.
Як ділитися Божою любов’ю
Писання вчать, що “Бог є любов” (1 Івана 4:8). Президент М. Рассел Баллард, діючий президент Кворуму Дванадцятьох Апостолів, відзначив, що “найважливішою якістю Небесного Батька і Його Улюбленого Сина, якої нам слід прагнути і намагатись розвинути її в собі, є дар милосердя, “чист[ої] любов[і] Христа” (Мороній 7:47)”1.
Ця чиста любов Христа допомагає нам любити й служити іншим так, як це робив Спаситель. Наслідуючи приклад Христа у служінні, ми відкриваємо в собі Божу любов і вчимося ділитися нею.
Ті, хто добре зі мною знайомі, знають, що я і тепер часто ношу в кишені гарбузову насінинку, щоб вона нагадувала мені про важливий життєвий урок: Небесний Батько може взяти щось таке маленьке, як зернятко любові в нашому житті, і перетворити його на могутню, безмежну й вічну любов і служіння Богу, ближнім і самому собі.