Як нам дозволити випробуванням зміцнювати нашу віру, а не руйнувати її?

Ірен Інемезіт Екорд

Ми можемо прийняти рішення стати ближчими до Христа у наших випробуваннях.

Зображення

ілюстрація фігури всередині голови жінки

Нещодавно ми в приході оплакували смерть чудового молодого чоловіка. Поки ми з президентством Товариства допомоги йшли до дому його матері, я обдумувала, що краще сказати. Я молилася, щоб Господь надихнув мене поділитися посланням, яке зможе зміцнити її та допоможе відчути Його втішення.

Коли ми прийшли до неї, то побачили, настільки вона охоплена розпачем. Вона завжди була такою життєрадісною і сповненою віри, але тепер, здавалося, її свідчення послабилося.

Замість того, щоб поділитися посланням, я просто відчула, що маю міцно і тепло її обійняти. Я дуже співчувала їй і хотіла, щоб вона відчула, що Небесний Батько любить її і знає про її горе.

Цей досвід нагадав мені про моменти в житті, коли наші випробування можуть змусити нас сумніватися, чи справді Небесний Батько знаходиться поруч з нами. Коли Його воля не збігається з нашими бажаннями, це може похитнути нашу віру і довіру до Нього, особливо якщо ми переживаємо горе або біль.

Потрібно багато віри і мужності, щоб прийняти волю Небесного Батька, а не свою власну, особливо, коли це боляче ранить наше серце. Але коли я йшла додому після відвідин цієї сповненої горя матері, то згадала такі слова Президента Рассела М. Нельсона:

“В[ізьміть] на себе відповідальність за своє свідчення Працюйте над ним. Набувайте його. Дбайте про нього. Зміцнюйте його, щоб воно зростало…

Cпостерігайте, які чудеса відбуваються у вашому житті”¹.

Я нарешті зрозуміла, що зміцнення свідчення — це те, що дозволить мені мати надію в Божу любов, коли я стикатимуся з випробуваннями. Я знаю, що Він дбає про мене і допоможе, коли настануть важкі часи.

Але як ми можемо продовжувати вірити в це, коли відчуваємо сильний душевний біль?

Зміцнення моєї віри

Роздумуючи над своїм життєвим досвідом і над тим, як моє свідчення зростало під час проходження випробувань, я усвідомила, що є кілька конкретних речей, які я роблю, коли стикаюся з труднощами:

Дивитися на випробування з вічної перспективи. Це може бути важко, коли ми переживаємо душевний біль та труднощі. Але коли під час випробувань я прагнула побачити ситуацію так, як її бачить Бог, то змогла поглибити віру в Ісуса Христа і Його уможливлюючу силу.
Завжди шукайте Його: Здається, у найскладніші моменти життя я промовляю найщиріші молитви, найбільше вивчаю євангельські істини і докладаю більше зусиль, щоб знайти і застосувати поради давніх і сучасних пророків. Але те, що я роблю все це і в спокійні часи, допомагає мені наблизитися до Спасителя, замість того, щоб відвернутися від Нього в часи випробувань. Ми всі можемо прийняти рішення наближатися до Нього як у часи спокою, так і у часи випробувань; і це може завжди нагадувати нам про досконалу любов Небесного Батька.
Згадуйте чудеса з вдячністю: Понад усе, згадка про безліч маленьких і великих чудес, якими Господь благословив мене, завжди спонукає мене довіряти Йому і зберігати віру у важкі часи. Насправді, саме завдяки чудесам зцілення, які Він вже дарував мені, в мене є бажання докладати зусиль, аби моя віра в Ісуса Христа залишалася сильною. Він так багато зробив для мене і вчинив стільки чудес у моєму житті, що я хочу виявляти вдячність за все, зроблене Ним для мене.

Піклуватися про наші свідчення

Я не маю досконалої відваги, віри чи довіри до Господа, але я прагну цього. Я знаю, що у важкі часи Небесний Батько благословив мене силою залишатися вірною, навіть коли я відчуваю душевний біль або коли благословення, про які я молюся, не приходять тоді, коли я цього хочу.

Я вирішила дозволити випробуванням і болю в моєму житті зміцнювати, а не послаблювати моє свідчення про Ісуса Христа. Вогонь плавильника важко витримати, але він дійсно допомагає нам зрозуміти і стати більш схожими на нашого Спасителя, якщо ми дозволимо йому це зробити.

Мати, яку я відвідала, не втратила свого свідчення, але їй було важко побачити Божу доброту в своєму горі. Я зрозуміла, що в той момент для неї було достатньо показати обіймами, що ми з Небесним Батьком любимо її.

Старійшина Алан Т. Філліпс, сімдесятник, нагадав нам: “Ви —… дитина [Небесного Батька]. Якщо ви почуваєтеся розгубленими, якщо у вас є запитання або вам не вистачає мудрості, якщо у вас важкі обставини чи ви хочете позбутися духовного дисонансу, зверніться до Нього. Моліться до Нього про розраду, любов, відповіді та скерування. У чому б не була у вас потреба і де б ви не були, вилийте своє серце своєму Небесному Батькові”².

Завжди важко звільнитися від нашої природної схильності гніватися або розчаровуватися в Небесному Батькові, коли все йде не так, як ми хочемо. Але я обіцяю, що якщо ви продовжуватимете дивитися на речі з вічної перспективи, прагнутимете наблизитися до Небесного Батька та Ісуса Христа і пам’ятатимете про чудеса, якими Вони вас обдарували, — ваша віра не похитнеться. І ви побачите ще більше чудес, як обіцяв Президент Нельсон.

Я маю особисте свідчення, що якщо ми візьмемо відповідальність за своє свідчення, то це допоможе нам пережити найважчі часи.