Лише в цифровому форматі: Дорослій молоді
Відновлення моєї віри після сумнівів
Коли близька мені людина пішла з Церкви, я втратила своє власне свідчення.
У мене ніколи не було проблем з вірою в євангелію Ісуса Христа, поки моя старша сестра не почала розповідати мені, як змінилися її погляди. У неї завжди була сильна віра, тому, почувши її слова і побачивши, що інші друзі теж йдуть з Церкви, я почала запитувати себе, чи дійсно євангелія істинна.
Вперше я почала сумніватися у тому, у що завжди вірила, і я злякалася. Я не знала, куди звернутися. Я молилася, читала Писання і шукала скерування, але моя віра дійсно похитнулась.
Несподіване покликання
Не пройшло багато часу, коли я дозволила собі відійти від Духа. Я відчувала себе такою далекою від Спасителя.
Але зненацька, як мені здалося, мене попросили організувати конференцію ЗЗМ для дорослої молоді зі Східної Європи та стати радницею конференції ЗЗМ.
Я була впевнена, що мій президент колу обрав не ту людину — я почувалася настільки духовно пригніченою. Як я могла надихати інших, коли сама ледве трималася на плаву?
Я не хотіла приймати це покликання, але неохоче прийняла його.
Відновлення моєї віри
Я багато чого навчилась, коли організовувала ці заходи для зміцнення віри. Що мені найбільше подобалося, так це возз’єднання з друзями серед молоді, які допомогли мені згадати віру, що була в мене до того, як у мене почалися з нею проблеми.
Так багато друзів прислухалися до моїх проблем і запитань зі співчуттям. Вони також ділились зі мною своєю вірою і продовжували нагадувати мені, наскільки сильно зміцнило їх у минулому моє свідчення. Вони нагадали мені, що я колись відчувала до євангелії і я пригадала глибокий духовний досвід свого життя.
Я зрозуміла, що хоча у мене були запитання, я хотіла мати віру в Ісуса Христа. Я хотіла жити за заповідями, відвідувати храм, ходити до церкви, розвивати своє свідчення й ділитися ним.
Коли мені було важко, я почала вірити, що мені не потрібен Бог. Але мій тягар став легшим, а мій шлях став набагато яскравішим, оскільки я поклалась на Нього і знову запросила Його у своє життя.
Пам’ятайте свій духовний досвід
Прийняття цього покликання було благословенням, тому що я усвідомила, як сильно мені не вистачало Духа в моєму житті.
Старійшина Ніл Л. Андерсен, з Кворуму Дванадцятьох Апостолів, говорив про силу спогаду про наш духовний досвід і про те, як ми можемо допомогти тим, кого любимо, пригадати їхній власний досвід. Він навчав:
“Коли особисті труднощі, сумніви і розчарування затемняють наш шлях, … надихаючі духовні спогади з нашої книги життя, наче сяючі камінці, допомагають освітити дорогу попереду, приносячи запевнення, що Бог знає нас, любить і послав Свого Сина, Ісуса Христа, щоб допомогти нам повернутися додому. А коли загублені чи спантеличені люди відкидають свої надихаючі спогади, ми повертаємо їх до Спасителя, ділячись нашою вірою і спогадами з ними, допомагаючи їм знову згадати ті дорогоцінні духовні моменти, які вони колись цінували”1.
Це саме те, що зробили для мене мої друзі, що також допомогло мені це зробити і для себе.
У світі легко втратити з поля зору наші вічні цілі, розвиток і стосунки з Богом. Але в моменти сумнівів ми можемо зосередитися на тому, чому ми вирішили наслідувати Ісуса Христа, і пам’ятати про наші обіцяні благословення та Його руку в нашому житті.
Читайте свій щоденник, дивіться на старі фотографії, коли ваше життя було сповнене Духом, і спілкуйтеся зі старими вірними друзями. Служіть іншим, діліться своїм свідченням і відкривайте своє серце для свідчень інших.
Я досі не маю відповідей на всі свої запитання, але коли я відкидаю голоси світу й вибираю віру в Ісуса Христа та Небесного Батька, Вони дають те, що мені потрібно, і ведуть мене до радості.
Я знаю, що, продовжуючи розмірковувати над своїм минулим духовним досвідом і прагнучи отримати новий, я продовжуватиму відновлювати свою віру крок за кроком.