Як я можу вірити у те, чого ніколи не бачила?

Чейкелл Уордлей Герберт

Співробітниця редакції церковних журналів

Навіть коли здається, що євангелія є тим, до чого не доторкнешся руками, ми все ж можемо вибирати віру.

“Я просто не розумію, як ти можеш вірити в те, чого ніколи не бачила. Я не знаю, як здобути таку віру”.

Я була вражена цими словами свого брата. У нас чудові стосунки, і він розповідав мені про труднощі, які на той момент були в його житті. Він уже роками не був активним у Церкві, тож я висловила своє бажання, щоб він повірив у щось — справді, у будь-що —, з того, що стосується люблячого Небесного Батька і вищу мету земного життя.

Однак Його слова змусили мене задуматися: чому я дійсно вірю в Христа і все, що пов’язане з євангелією, якщо нічого з цього не можна відчути на дотик?

Віра — це найбільша сила

Президент Рассел М. Нельсон постійно закликає нас поглиблювати віру, аби ми могли протистояти нападам супротивника у майбутньому. На мою думку, знаменним є те, що з усього, чого він міг навчати нас стосовно євангелії, він постійно навчає про головну складову євангелії — віру, — заохочуючи нас зміцнювати свій духовний фундамент¹, не послаблювати духовного ривка² і виявляти таку віру, яка зрушить гори³.

Віра—це найпотужніша відповідь на запитання про євангелію. За словами Алми, з “бажання повірити” (Алма 32:27) скромно починається все в євангелії Ісуса Христа, втім віра може стати “найбільшою силою, доступною для нас в цьому житті”⁴, щоб шукати відповіді та мати надію.

Ілюстрації Емілі Джоунс

Видима чи невидима, віра — це вибір

Під час вивчення Старого Завіту в минулому році я здобула певне розуміння того, як зберегти віру. Я читала про ізраїльтян, яких Бог звільнив з єгипетського полону, і думала про те, що вони відчували, будучи свідками незаперечних, майже неймовірних чудес, які бачили за свого життя.

Але я засмучувалася, спостерігаючи, як їхня віра коливалася, подібно до маятника — вони бачили чудеса і прославляли Бога, а потім втрачали віру й ремствували на Нього, коли стикалися з випробуваннями чи незручностями. Господь визволив їх з Єгипту, розділив Червоне море, аби вони пройшли суходолом, і давав їм “хліб із неба” (Вихід 16:4), який проливався дощем з небес (я дуже люблю хліб, тож мені це доволі важко уявити!), і навіть після цього діти Ізраїля зневірено казали: “Нащо ви вивели нас із Єгипту, щоб ми повмирали в пустині?” (Числа 21:5).

Спочатку я була вражена їхньою реакцією. Як вони могли сумніватися в Бозі й бути такими невдячними після всього, що Він зробив для них наяву?

“Якби я була свідком таких див, я ніколи знову не ставила б під сумнів свою віру і не сумнівалася б у Небесному Батькові!” — подумала я. Але глибше задумавшись, я зрозуміла, що також була винна, бо як і вони мала неглибоку віру.

Іноді, стикаючись з труднощами, я сумнівалася, чи дійсно Небесний Батько поруч зі мною, хоча раніше безліч разів я відчувала Його присутність. Я можу пригадати моменти, коли мала сумніви стосовно євангелії або коли я відчувала себе забутою, через те, що вияв послуху не убезпечував мене від несправедливості, або якісь дива не ставалися так швидко, як я того бажала.

Однак я дізналася, що аби зберегти віру в такі моменти сумнівів, головне—це не чекати, коли хліб упаде з неба, а просто зробити вибір:

Вибір вірити.

Зробити вибір вірити

Світ заохочував би нас знаходити підтвердження чи виправдання для наших сумнівів або запитань за допомогою швидкого пошуку в Google чи навіть через знайомих. Але виявляти віру і запрошувати Духа, щоб саме Він скеровував нас, — це єдиний спосіб знаходження чистих, абсолютних істин.

Коли переді мною вибір: вірити чи не вірити, я шукаю Духа, навіть якщо це важко; я пригадую миті, коли відчувала, як Святий Дух промовляє істину моєму серцю; я думаю про те, істинність чого моя душа вже знає; я пригадую, коли відчувала досконалу любов Небесного Батька; я зосереджуюся на щоденних милостях і дивах, які спостерігала в своєму житті, наприклад, здатність відчувати спокій у важкі часи або радість від покаяння завдяки Христу.

Я знаю, що євангелія Ісуса Христа — істинна, бо Дух завжди відкриває цю істину для мене, коли я вибираю шукати Його, а не шукати відповіді в інших місцях — коли я бажаю і вибираю повірити.

Безсумнівно, що буде легко мати віру в Небесного Батька після того, як станеш свідком чудес, але чудеса не породжують віри; вияв віри — ось що запрошує чудеса (див. Матвій 17:20). Віра полягає не в тому, щоб побачити і повірити. Потрібно зробити вибір на користь віри до того, як набудеш повного розуміння, прагнути істин серцем і живити вірування праведністю (див. Алма 32:40–43).

Ми отримуємо благословення, коли віримо

Хочу знову повернутися до розмови з братом. Я не знала, чи зможу щось сказати, аби переконати його в істинах, які я зберігаю глибоко в серці. Але раптом я згадала історію про апостола Хому. Тож я її розповіла.

Хома був вірним Спасителю під час Його священнослужіння, але не міг повірити, що Учитель воскрес, поки не побачив Його на власні очі. Коли він доторкнувся до слідів від цвяхів на Його руках, то зрештою повірив. Спаситель сказав Хомі: “Тому ввірував ти, що побачив Мене? Блаженні, що не бачили й увірували!” (Іван 20:29; курсив додано).

І потім я свідчила: “Я подолала надто багато випробувань у своєму житті, то як же мені після цього не вірити в Небесного Батька, Який любить мене, і в Спасителя, Який допомагав мені мати радість і мир у ті часи. Я не бачила Їх особисто, але я бачу Їх у дуже багатьох виявах доброти у світі. Життя важке, але віра в Них нагадує мені про те, ким я є і якою є моя мета. Я також згадую про благословення, які Вони мені обіцяли. Кожного разу, коли я обираю віру, то відчуваю серцем, що Вони зі мною і що євангелія істинна”.

Ми закінчили розмову на позитивній ноті. Я не знаю, чи мій брат найближчим часом повернеться до євангелії, однак я запропонувала йому почати з простого бажання повірити.

У цьому світі не завжди легко мати віру. У дійсності, іноді нам здається, ніби наші зусилля зберігати віру є марними, коли ми стикаємося з випробуваннями або коли здається, що небеса закриті для нас. Але зростати у вірі й зберігати її — це процес удосконалення, який вимагає надії на Спасителя, довіри до Небесного Батька і дій з нашого боку. Однак якщо ми невпинно обираємо віру, то можемо сподіватися на результат, описаний старійшиною Л. Уітні Клейтоном, колишнім членом президентства сімдесятників: “З часом ви побачите, що ви зробили найкращий вибір, який лише могли зробити. Ваше сміливе рішення вірити в Нього благословить вас безмірно і назавжди”⁵.

Коли я обираю вірити, особливо коли я можу зі зрозумілих причин цього не робити, я дійсно отримую благословення, бачу чудеса і відчуваю глибоку радість — те, що обіцяли Спаситель і пророк. А іноді, попри свої випробування і запитання, на які у мене може не бути відповідей, найбільше диво в житті полягає в тому, що коли я вибираю віру в Ісуса Христа, я дійсно Його бачу. Я бачу Його руку, Його силу і Його світло у своєму житті.

Я знаю, що і вам це доступне.