“Ісус Христос — наш Спаситель”, Ліягона, квіт. 2023.
Чудеса Ісуса
Ісус Христос — наш Спаситель
Я свідчу, що завдяки Воскресінню і Відновленню Своєї євангелії Ісус Христос відкрив усі можливості для того, щоб пройти крізь завісу в присутність Його Батька.
Він воскрес, художник Грег К. Олсен, копіювання заборонено
“Чому плачеш ти?”, — запитав воскреслий Спаситель Марію Магдалину, коли вона стояла біля порожньої гробниці.
“Якщо, пане, — каже вона, — узяв ти Його, то скажи мені, де поклав ти Його, — і Його я візьму!”
“Маріє!”, — сказав Ісус.
“Раббуні!”, — відповіла вона, упізнавши свого Учителя. (Див. Іван 20:15–16).
Починаючи з явлення Спасителя Марії, і до явлення Його Апостолам у горішній кімнаті (див. Лука 24:36–43), 500 братам одночасно (див. 1 Коринтянам 15:6), велелюдному натовпу в 2 500 чоловік на землі Щедрій (див. 3 Нефій 11:7–17) і Джозефу Сміту в наш час1, Його Воскресіння є однією з найретельніше задокументованих подій в історії людства.
Ця подія також є найважливішою подією в усій історії.
Під час Свого земного священнослужіння Ісус Христос підняв з мертвих сина вдови (див. Лука 7:11–15), дочку Яіра (див. Марк 5:38–42) і Свого друга Лазаря (див. Іван 11:39–44). Потім, коли земне священнослужіння закінчилося, силою, наданою Йому Богом Батьком, Ісус Христос воскресив Себе.
“Зруйнуйте цей храм, — так сказав Він про Своє тіло, — і за три дні Я поставлю його!” (Іван 2:19; курсив додано).
“Через те Отець любить Мене, — також проголосив Він, — що Я власне життя віддаю, щоб ізнову прийняти його.
Ніхто в Мене його не бере, але Я Сам від Себе кладу його. Маю владу віддати його, і маю владу прийняти його знову, — Я цю заповідь взяв від Свого Отця” (Іван 10:17–18; курсив додано).
Воскресіння Спасителя було найбільшою перемогою, найбільшим дивом2, яке було здійснено за передвисвяченням, вимагало неймовірного болю і божественної сили згори. Завдяки тій незбагненній силі, яка стала дієвою завдяки любові, всезнанню і всемогутності Його Батька, Ісус Христос став “первістком” Воскресіння (1 Коринтянам 15:23).
Що означає для нас Його воскресіння
Я вдячний, що був удома тієї суботи 2005 року. Ми з моєю першою дружиною Данцель закінчили всю хатню роботу і вирішили трохи відпочити. Ми сіли на диван, узялися за руки й почали дивитися якусь телепрограму.
За кілька хвилин Данцель раптово і несподівано спокійно перейшла у вічність. Мої зусилля повернути її до життя залишилися марними. Шок і смуток приголомшили мене. Моя найкраща подруга, з якою ми провели разом майже 60 років, пішла з життя.
За десять років до того я втратив дочку, яка померла від раку. Емілі було лише 37 років. У 2019 році я втратив другу дорогоцінну дочку через ту ж саму жахливу хворобу. Венді було лише 67 років.
Переживаючи ті втрати, який же я був вдячний за своє свідчення про Господа Ісуса Христа. У Його перемозі над могилою ми бачимо обіцяння нашого особистого воскресіння.
Прийдіть до Мене, художниця Єва Тімоті
“Дана Мені всяка влада на небі й на землі” (Матвій 28:18), — проголосив Спаситель після Воскресіння. Та влада включає в себе й ключі Воскресіння. Я знаю, що Він скористається тими ключами, аби воскресити Данцель, Емілі та Венді, так само, як Він скористається тими ключами, щоб воскресити все людство.
Для Божих дітей воскреснути — це подолати старіння, виснажування і розпад. “Це смертне зодягнеться у безсмертя” (Мосія 16:10) і “дух і тіло будуть знову возз’єднані у своїй досконалій формі” (Алма 11:43).
Воскресіння також уможливлює ще одне возз’єднання — возз’єднання сімей. Ми живемо разом в любові, тож плачемо, коли помирає близька людина (див. Учення і Завіти 42:45). Але, подібно до того, як це сталося з Марією Магдалиною, наші сльози смутку перетворяться на сльози радості, якщо ми будемо вдивлятися у майбутнє з перспективи вічної природи сім’ї.
Завдяки новому і вічному завіту євангелії ми укладаємо у храмі шлюб на час і на вічність. Якщо ми шануємо свої завіти, які там укладаємо, і зважаємо на Господні обіцяння Його завітному народові, то втрачаємо страх перед смертю. Натомість ми з радісним нетерпінням чекаємо на те, щоб знову увійти в присутність Бога з нашими близькими.
Целестіальний шлюб є завітом піднесення. Тим, хто уклав такий шлюб, Господь обіцяє: “Ви встанете в першому воскресінні … і успадкуєте престоли, царства, панування і влади, владарювання … до свого піднесення і слави в усьому” (Учення і Завіти 132:19).
Цілі Сотворіння, Падіння і Спокути переплітаються у храмі. Світу потрібне це втішаюче знання. Саме для цього ми збираємо Ізраїль.
Підготуйтеся до свого вічного майбуття
Смерть Данцель і моїх дочок нагадує мені про важливу істину: “Це життя є часом для людей підготуватися до зустрічі з Богом; так, ось цей день цього життя є днем для людей чинити діяння свої” (Aлма 34:32).
Усе своє життя Данцель готувалася до повернення в небесний дім. Вона знала, що її час на землі є дорогоцінним. Вона проживала кожен день так, нібито він був для неї останнім.
Йов запитав: “Як помре чоловік, то чи він оживе?” (Йов 14:14). Завдяки Спокуті Ісуса Христа відповіддю на запитання Йова буде тверде “Так!” Ми дійсно воскреснемо. Питання, на яке кожен з нас має відповісти, таке: “Чи готовий/а я жити в присутності Бога після свого воскресіння?”
Дехто з Божих дітей живе так, ніби вони ніколи не помруть. Інші живуть так, ніби ніколи не будуть відповідати за свої вчинки. Приймаючи рішення, ми думаємо про вічність чи лише про сьогодення? Неможливо надавати пріоритетність тому, що є мирським і походить від цього світу, і водночас бути підготовленими до того, що є вічним і стосується світу прийдешнього.
Дехто з нас житиме довго; а в когось життя буде коротким. Якими б не були дні нашого життя — довгими чи короткими, — вони пораховані. Смерть є необхідним етапом нашого вічного розвитку, і без неї не може бути повноти радості, яка чекає на вірних святих. Коли ми дивимося на своє існування з перспективи вічності, ми розуміємо, що смерть є милостивою складовою плану спасіння. Вона є воротами на шляху, що веде назад, у присутність Бога.
Смерть є передчасною лише тоді, коли ми не підготувалися до зустрічі з Богом. Тож ми повинні готуватися.
Ми готуємося, зосереджуючи свою увагу на Спасителі та Його євангелії.
Ми готуємося, виявляючи віру, застосовуючи “спокутуючу кров Христа” (Мосія 4:2) шляхом покаяння, хрищення і отримання дару Святого Духа.
Ми готуємося, отримуючи ендаумент і запечатування у святому храмі.
Ми готуємося, коли свідомо приборкуємо пристрасті, піклуємося про своє тіло, аби “представити його чистим перед Богом у целестіальному царстві”3.
Ми готуємося, розвиваючи подібні до Христових якості, й любимо Бога і свого ближнього (див. Матвій 22:37–40).
Ми готуємося, якщо шануємо свої завіти, робимо так, аби Бог був понад усе у нашому житті, збираємо Ізраїль по обидва боки завіси і терпимо до кінця наших днів.
Ісус являється п’ятистам, художник Грант Ромні Клоусон
Апостольське свідчення
Коли Спаситель помер, земля потряслася, скелі розпалися, могили відкрилися і завіса у Єрусалимському храмі “роздерлась надвоє від верху аж додолу” (Maтвій 27:51; див. також Maрк 15:38; Лука 23:45).
Завіса відділяла Святеє Святих, яке символізувало Божу присутність, від решти храму. Головуючий первосвященник лише у День Спокути міг пройти крізь завісу і покропити кров’ю жертви за гріх, щоб спокутувати гріхи всього Ізраїлю.
Коли Ісус Христос пролив Свою кров, Він здійснив останню “нескінченн[у] Спокут[у]” (2 Нефій 9:7) і виконав закон. Те, що завіса храму роздерлася, символізувало, що Великий Первосвященник пройшов крізь завісу смерті, що невдовзі Він увійде у присутність Свого Батька і що Він відкрив для всіх можливість так само пройти крізь завісу в Божу вічну присутність4.
Разом з Братами у Першому Президентстві та Кворумі Дванадцятьох Апостолів я свідчу про реальність того небесного обіцяння.
Я свідчу, що ми можемо мати “надію через спокуту Христа і силу Його воскресіння воскреснути до життя вічного, і це через [нашу] віру в Нього згідно з Його обіцянням” (Moроній 7:41).
Я свідчу, що завдяки чуду Спасителевого Воскресіння і Спокути “кожне коліно вклониться, і кожний язик сповідається перед Ним. Кожен з нас стане перед Ним, і Він судитиме нас згідно з нашими діяннями і прагненнями наших сердець”5.
Тож будьмо готові до того славетного дня.