“Вірою подолати невизначеність”, Ліягона, квіт. 2023.
Портрети віри
Вірою подолати невизначеність
Через ускладнення, які мала наша новонароджена донька, переддень славетного Воскресіння в неділю має для мене особливе значення.
Фотографії люб’язно надані автором
Наша дочка Алексіс народилася передчасно в 26 тижнів. Через те, що вона народилася з недорозвиненими легенями, їй потрібна була респіраторна підтримка, щоб допомагати дихати.
Коли минуло три місяці перебування Алексіс у відділенні інтенсивної неонатальної терапії, її вже збиралися виписати додому. Але раптом її стан погіршився, бо в неї підвищився кров’яний тиск у кровоносних судинах, які живлять легені. Цей стан називають легеневою гіпертензією.
Той день, коли вона посиніла, намагаючись дихати, закарбувався у моїй пам’яті назавжди. То був один з багатьох страшних моментів, які ми пережили за 12 місяців її перебування в лікарні. Той рік був для нас з чоловіком подібний до несамовитих американських гірок.
Наші переживання були ще важчими через ізольованість. У зв’язку з епідемією COVID-19 я не бачилася з родичами. Крім того, мені й чоловікові було складно знайти підтримку поза лікарнею. Здавалося, що лише жменька людей розуміла, через що ми проходимо. Я відчувала безпорадність і розпач, і кілька разів переживала емоційний зрив у лікарні.
Я вдячна сестрам з Товариства допомоги, які подбали про мою сім’ю в скрутні часи. Я була новенькою в приході, бо ми щойно переїхали з Гонконга до Сингапуру. Багато сестер, яких я не знала, приносили їжу і провідували мене. Я була зворушена їхньою любов’ю і молитвами за всю мою сім’ю.
У похмурі миті я зверталася до Бога. Він не відповідав на мої молитви відразу ж, але я продовжувала молитися. Мій чоловік, хоча і не член Церкви, підтримував мене, молячись разом зі мною. Так ми жили день за днем, вірячи в серці, що Бог попіклується про нас. Ми робили все, що могли, для нашої дорогоцінної дитини, а решту покладали на Нього.
З Божою допомогою ми прийняли рішення, до якого йшли кілька місяців. Ми відчули підказку попросити, щоб Алексіс зробили трахеостомію. Хірурги планували зробити розріз в передній частині шиї біля трахеї, а потім вставити трахеальну трубку, що забезпечить пряму вентиляцію легенів. Тоді Алексіс зможе дихати без допомоги носа чи рота.
Нескінченна субота
Коли я розмірковую над тим, що ми пережили з Алексіс, то думаю про викупительну жертву нашого Спасителя. Усі ми знаємо про Його Розп’яття і Його славетне Воскресіння. У Писаннях майже нічого не сказано про час між цими важливими подіями. Але той час є для мене особливим, бо завдяки йому, Великдень стає ще більш значущим.
Наприклад, субота — це день невизначеності. Учні Спасителя ще не могли бачити ту славу, в якій Він з’явиться в неділю. Суботу, як і п’ятницю, їм було важко пережити.
Поки наша донька довгий час перебувала в лікарні, ми жили день за днем з відчуттям, ніби це субота, яка ніколи не закінчиться. Ми жили в такій непевності, що навіть не знали, що станеться наступного дня. У страшні моменти, коли здавалося, що Алексіс може померти, нам було важко побачити світло в кінці тунелю, а ще важче — відчувати надію.
Однак, завдяки пережитому нами, я зрозуміла, що Небесний Батько і Його Син досконало знають нас і знають про наші випробування. Я вдячна за Спасителя і з благоговінням ставлюся до Його Спокути. Завдяки Його Спокуті ми можемо отримувати надійну допомогу, щоб пережити суботи нашого життя, маючи надію на майбутні благословення.
Алексіс успішно прооперували. Нещодавно вона відсвяткувала свій третій день народження. Попри все, що їй довелося пережити, вона життєрадісна дитина, яка любить усміхатися і знайомитися з новими людьми у сусідньому парку. Трахеальна трубка не дає їй розмовляти вголос, але вона любить розмовляти жестовою мовою про кольори, і їй подобається читати книжки. Для нас великим благословенням є кожна мить, проведена з нею.