“Як під’єднати нашу духовну силу”, Ліягона, квіт. 2023.
За Мною йдіть
Як під’єднати нашу духовну силу
Віра в Ісуса Христа дає нам силу і міць.
У лютому 2021 року в Техасі спостерігалося рекордне зниження температури. Мільйони людей постраждали від цих холодів внаслідок пориву труб, перебоїв з постачанням електроенергії та відсутності опалення. Сім’я моєї дочки, як і дуже багато інших сімей, стикнулася з проблемою — повною відсутністю електроенергії. Моя дочка закутала своїх маленьких дітей у куртки й ковдри, аби вони могли зігрітися.
Проживши кілька днів, як здавалося, в арктичних умовах, дочка помітила світло в сусідній квартирі. Вона з радістю дізналася, що електропостачання відновили. Але вона була вражена, зрозумівши, що його відновили вже кілька днів тому. Вона просто не помітила, що спрацював автоматичний вимикач. Електроенергія вже була. Їй просто необхідно було знову перевести вимикач в положення “увімкнуто”!
Коли я думав про те, що сталося з дочкою, то зрозумів, що у кожного з нас також є те, що ми можемо назвати “духовним електричним вимикачем”.
Світло для світу, художник Брент Боруп
Досконала сила
Виявляючи віру в Ісуса Христа, людина отримує безмежну силу від Бога. День за днем та сила вливається у наше життя. Ми можемо настільки до неї звикати, що навіть не помічаємо. Його сила завжди доступна для нас. Але іноді ми стикаємося з духовною кризою і гадаємо, чи не зникла ця сила. У такі моменти нам слід рішуче покладатися на віру, аби бути спроможними й надалі отримувати Його обіцяну силу. Чинячи так, ми, можна сказати, переводимо наш духовний електричний вимикач у положення “увімкнуто”.
“Саме наша віра вивільняє силу Бога в нашому житті”, — сказав Президент Рассел М. Нельсон. Він також навчав: “Господь не вимагає від нас досконалої віри, аби мати доступ до Його досконалої сили. Але що Він просить — так це вірити”.1 Старійшина Джеффрі Р. Холланд, з Кворуму Дванадцятьох Апостолів, сказав: “Справа не у масштабах вашої віри чи рівні вашого знання, справа у чесності, з якою ви ставитеся до віри, яку маєте, та до істини, що вже знаєте”2.
Якою б великою чи малою не була наша віра, якщо ми обираємо вірити в Христа, ми можемо розраховувати на те, що нам допомагатиме Його сила.
Коли 14-річному Мейсону поставили діагноз — рак кісток, — він з вірою прийняв цей виклик. Його мати розповідає: “Мейсону довелося боротися зі страхом, але він вирішив, що не дозволить страхові зменшити віру і любов”.
Фотографія люб’язно надана сім’єю Мейсона
Вибір протистояти страху вірою
У серпні 2021 р. ми з дружиною познайомилися з милим подружжям, дружбу з яким плекаємо досі. У їхнього сина Мейсона щойно виявили рідкісну форму раку кісток — остеосаркому. До встановлення діагнозу він на вигляд був здоровим 14-річним хлопцем. У нього лише боліла нога. Одягнений він був у бейсбольну форму, яка забруднилася від того, що він ковзанням діставався на домашню базу.
Утім невдовзі здалося, що в житті Мейсона все пішло шкереберть. Раптово він потрапив у вир жахаючих обговорень медиками того, що слід застосувати: хіміотерапію, опромінення, операцію, можливу ампутацію та скільки йому залишилося жити. Його мама розповідає про те, що сталося, коли лікарі запитали, чи хоче він знати, яка у нього ймовірність вижити: “Він довго мовчав, долаючи сильне збентеження, а потім сльози тихо впали на підлогу. Він сміливо відповів: “Ні, дякую! Не треба”. Ті кілька слів показали його перший рішучий вибір у тому, як він ставитиметься до свого випробування”.
Старійшина Ніл Л. Андерсен, з Кворуму Дванадцятьох Апостолів, сказав: “Віра ніколи не вимагає відповіді на кожне запитання, але шукає запевнення й сміливості просуватися вперед, іноді визнаючи: “Я не знаю всього, але я знаю достатньо, щоб продовжувати іти шляхом учнівства”.3 Ми виявляємо віру, коли вирішуємо йти вперед, не знаючи, що буде далі.
Рак Мейсона був агресивним. Його тіло чинило спротив будь-якому лікуванню, спрямованому на подовження життя. Його мати каже: “У нас було неймовірне бажання зупинити час, але час рухався, і ми втрачали все, що вважали нормальним”. Далі вона продовжує: “У нас був не лише невимовний страх перед майбутнім, ми також відчували, як приходять зміцнення, сила і спокій, недосяжні для нас на землі. У нас було лише одне пояснення: нам допомагав Бог. Ми бачили чудеса, однак вони були не тими, яких ми бажали на початку”.
Не відсахнутися
Старійшина Девід А. Беднар, з Кворуму Дванадцятьох Апостолів, якось запитав у старійшини Ніла А. Максвелла (1926–2004), які уроки він засвоїв, борючись з лейкемією. Старійшина Максвелл відповів: “Я зрозумів, що не відсахнутися важливіше, ніж вижити”.4 Коли приймається рішення не відсахнутися, необхідно діяти навіть перед лицем страху. Але тоді починає діяти сила, яка перевершує нашу земну спроможність.
Ісая навчає: “Він змученому дає силу, а безсилому міць” (Iсая 40:29). Коли народ Алми мав зносити, здавалося б, нестерпні страждання, Господь утішив їх завдяки їхній вірі у Нього. Вони прийняли Його волю і отримали силу нести тягарі, які було покладено на них. (Див. Мосія 24:13–16).
Зміцнення попри смуток
Мати Мейсона розповідає: “Одного вечора Мейсон проходив повз спальню, в якій я молилася з його восьмирічною сестрою. Крізь сльози вона казала про те, як переживає за свого брата. Я міцно її обняла і ми разом плакали. Мейсон став на коліна поруч з нами і обняв нас обох своїми слабіючими руками. Він вирішив не ховатися від глибоких переживань і відкинув свої страхи, щоб допомогти своїй сестрі й мені. Він зміцнив нашу здатність боротися зі смутком, приєднавшись до нас у нашому смутку”.
Мейсон зі своєю сім’єю
Фотографія люб’язно надана сім’єю Мейсона
У Писаннях сказано, що сини Геламана “більше думали про волю своїх батьків, ніж про своє життя” (Aлма 56:47). Вони більше зосереджувалися на любові до своєї сім’ї, ніж на власних обставинах. Мейсон також знайшов силу, яка перевищувала його власну, вибравши найбільшим пріоритетом любов до своєї сім’ї, а не власні емоції, страхи і сумніви.
“Мейсон розумів, що для того, щоб його віра зміцнилася, не потрібно, щоб спершу сталось одужання, — каже його мама. — Він міг довіряти Богові й завдяки цьому не боявся почуватися вразливим. Я спостерігала, як відбувалися дива в нашій сім’ї та навіть у громаді, коли Бог допомагав нам бачити, що любов була — і є — сильнішою за страх. Мейсон боровся зі страхом, але він вирішив, що не дозволить страхові зменшити віру і любов”.
Над вірою необхідно постійно працювати. Щоденні рішення довіряти Богові, які ми приймаємо знову і знову, зв’язують нас із Ним і Його силою.
Лише за шість місяців після встановлення діагнозу Мейсон відважно залишив земне життя. Його рішення скеровувалися тим, щоб Бог був понад усе в його житті, і він позбувся усіх своїх страхів.
Вірою пересувати гори
Ті, хто обирає віру в Христа, можуть сподіватися на таке величне привітання від нашого Спасителя: “Гаразд, рабе добрий і вірний! Ти в малому був вірний, над великим поставлю тебе, увійди до радощів пана свого!” (Матвій 25:23).
Президент Нельсон з любов’ю застерігав нас, що у дні, які чекають попереду, нам потрібна буде Божа сила.5 Та сила доступна всім, хто йде вперед з вірою в Христа. Якими б не були наші випробування, відповідь одна — переведіть наш духовний електричний вимикач у положення “увімкнуто” й покладайтеся на Його силу.
“Завдяки вашій вірі, — сказав Президент Нельсон, — Ісус Христос збільшить вашу спроможність рухати гори у вашому житті, навіть якщо ваші особисті випробування можуть здаватися такими великими, як гора Еверест.
Вашими горами можуть бути самотність, сумніви, хвороба чи інші особисті проблеми. Ваші гори можуть бути різними, втім відповідь на кожне з випробувань така: зміцнюйте віру”6.