56:3

Настроїти наші серця на голос Духа

Лінда К. Бертон

Генеральний президент Товариства допомоги

Духовний вечір ЦСО для дорослої молоді • 2 березня 2014 р. • Університет Бригама Янга–Айдахо

Який це привілей зустрітися з вами на цьому духовному вечорі! Я молилася, щоб Господь благословив вас почути те, що допоможе покращити вашу спроможність упізнавати голос Духа. Можливо ви вже отримали послання, яке, як ви відчули, було адресоване саме вам у почутій нами прекрасній музиці.

Приблизно 41 рік тому я неохоче прийшла на духовний вечір для дорослої молоді, який проводився на Храмовій площі. Несамовита хуртовина, що вирувала того дня перед духовним вечором, стала випробуванням моєї віри. Але через те, що мене попросили взяти невеличку участь в ньому, я пішла, щоб виконати свій обов’язок. З роками я засвоїла, що сказане Президентом Айрінгом є істинним: “Людина не може, даючи Господу скоринку, не отримати взамін хлібину”¹. Мій чудовий чоловік---це “хлібина”, яку я отримала за “скоринку” своєї участі! Я зустрілася з ним саме під час того духовного вечора. Він співав у хорі і мужньо підійшов до мене після зборів і представився. Як же я вдячна за те, що відчула зобов’язання прийти того вечора, і що наш милосердний Небесний Батько прийняв навіть мої неохочі зусилля бути там, де я мала бути.

Я вдячна, що цього вечора з нами присутні кілька з наших дітей і наша найстарша онука. Мак-Каела грає на альті. У трирічному віці вона почала брати уроки гри на скрипці, а зараз, коли їй 16, вона вже є доволі обдарованим музикантом. Я можу казати так, бо я її бабуся, а бабусі не кажуть неправду! Було чудово спостерігати за її поступовим розвитком, за тим, як вона навчалася використовувати свій інструмент, щоб благословляти не лише своє життя, але й життя багатьох інших людей. Вона навчилася мистецтву настроювати свій інструмент, важливості щодня старанно практикуватися у грі та отримувати радість від використання інструменту і поєднання його звуку з іншими інструментами.

Служачи на місії зі своїм чоловіком кілька років тому, я навчилася читати символи і промовляти звуки корейського алфавіту. Я вивчила кілька основних привітань, кілька висловів і кілька євангельських термінів, та могла відрізнити корейську мову від інших мов. Я завчила напам’ять кілька своїх улюблених гімнів і пісень Початкового товариства корейською мовою. Однак мені було дуже важко говорити тією прекрасною мовою або розуміти більшість зі сказаного.

Чому я ділюсь з вами цими, на вигляд, непов’язаними прикладами? Бо я хотіла б, щоб ми обговорили вивчення мови Духа—саме, як Він промовляє до нас, і як ми можемо збільшити свою можливість чути Його голос. Точно так, як навчання грі на інструменті або вивчення мови є процесом, так і вивчення мови Духа також є процесом. Процесом, засвоєння якого є життєво важливим для кожного з нас, ким би ми не були: тими, хто недавно охристився, чи членами Церкви, які в Церкві вже тривалий час.

Спаситель навчав у Книзі Мормона, що ламанійців “було хрищено вогнем і Святим Духом, і вони не знали цього”². Моє велике бажання---щоб ми збільшили свою здатність чути і розуміти спонукання Духа, і чинити відповідно до тих спонукань, які ми отримуємо від Святого Духа. Щоб зробити це, ми спершу маємо навчитися впізнавати Його голос.

Отже, давайте приділимо хвилинку тому, щоб оцінити наш досвід. Зараз, оскільки наша аудиторія тут є великою, і до нас також приєдналася доросла молодь зі всього світу, я хотіла б запросити вас зробити дещо. Не вдаючись надмірно в подробиці з особистого життя, чи могли б ви поділитися деяким власним досвідом одне з одним у Twitter(і) щодо наступних запитань? Коли у вас виникне вільна хвилинка, залиште свої відповіді з хештегом або літерами #cesdevo.

Ось запитання, на яке ви маєте дати відповідь: як нам дізнатися, що ми почули голос Духа?

Міркуючи над цим питанням, ми можемо поставити собі кілька додаткових запитань:

Чи відчував я любов, радість, мир, бажання бути терпеливим, покірним, лагідним, мати віру й надію та чи було мені затишно?
Чи виникали в моєму розумі думки, і чи були в моєму серці почуття, які, як я знав, йшли від Господа, а не були моїми?
Чи промовляв я слова істини, не плануючи заздалегідь казати це?
Чи відчував я, що мої навички і здібності було збільшено?
Чи відчував я, що мене скеровують, і я захищений від обману?
Чи приходило до мене усвідомлення, що я грішу, і чи виникало у мене бажання виправити це?
Чи відчував я, як Дух прославляє Бога-Батька та Ісуса Христа і свідчить про Них?³

Якщо ви відповіли “так” на будь-яке з цих запитань, ви відчували Дух Господа в певний час у своєму житті. Але найважливішим питанням цього вечора є таке: “Чи можете ви відчувати це тепер?”⁴

Порада пророка Мормона стосовно життя за Світлом Христа може допомогти нам знати, як отримати Святого Духа. Мормон сказав:

“Бо знайте, Дух Христа дано кожній людині, щоб вона відрізняла добро від зла; ось чому я показую вам, як саме судити; бо все, що запрошує творити добро і переконує вірити в Христа, послано силою і даром Христа; ось чому ви можете знати досконалим знанням, що це є від Бога.

Але все, що переконує людей чинити зло, і не вірити в Христа, і заперечувати Його, і не служити Богові, ви можете знати досконалим знанням, що це від диявола; бо саме так діє диявол, бо він жодну людину не переконує творити добро, ні, жодну; і також його ангели; і також ті, хто підкорився йому”⁵.

Президент Гордон Б. Хінклі казав: “Зрештою, це перевірка. Чи спонукає це людину творити добро, підняти голову, розправити плечі, чинити правильно, бути доброю, бути щедрою? Якщо так, тоді це від Духа Божого”⁶.

Чому, здається, так важко розпізнати шепіт Духа? Можливо однією причиною цього є те, що Дух спілкується як з нашим розумом, так і з нашим серцем. Навчаючись мові Духа, іноді ми плутаємо свої власні думки і своїемоції зі спонуканнями Духа. Інша причина полягає в тому, що розпізнавання Духа є даром Духа. Саме так, як вивчення мови комусь дається легше, ніж іншим, так стоїть справа і зі здатністю розуміти шепіт Духа. У більшості випадків, щоб навчитися грати на інструменті або вивчити мову, потрібно докласти багато зусиль, що включає в себе заняття та іноді допущення помилок. Так і з процесом вивчення мови Духа.

Чи допоможе вам знання того, що отримання особистого одкровення---це процес, який відбувається рядок за рядком, приписання за приписанням, що навіть пророки, провидці і одкровителі мають навчитися розуміти? Далі я наведу приклад з життя старійшини Джеффрі Р. Холланда.

Існують часи, коли єдиний спосіб дістатися з пункту А в пункт В, пролягає через пункт Б.

Вирісши в південній Юті та насолоджуючись всіма дивами й красою південної Юти і північної Аризони, я хотів показати це своєму синові і представити йому місця, які бачив я сам і які приносили мені радість, коли я був у його віці. Тож, його мама зібрала для нас невеличкий обід, а ми взяли пікап його дідуся і попрямували на південь до того місця, яке ми називаємо the old Arizona Strip.

Помітивши, що сонце сідає, ми вирішили, що нам краще повертатися. Однак ми повернулися до однієї розвилки на дорозі, яка була фактично єдиним місцем, котре було абсолютно неможливо впізнати. Я попросив свого сина помолитися про те, яку дорогу вибрати, і у нього виникли сильні відчуття, що нам слід повернути праворуч. Те саме відчував і я, й ми, повернувши направо, невдовзі заїхали в тупик. Ми проїхали близько 400, 500 або 600 метрів і опинилися в цілковито глухому куті, вочевидь обравши не ту дорогу.

Ми розвернулися і повернулися назад, вибравши іншу дорогу. І, звичайно ж, дорога, що повертала ліворуч, була потрібною дорогою.

Десь по дорозі Метт спитав: “Тату, чому, помолившись про це, ми відчули, що мали їхати дорогою, яка йшла направо, і що саме вона була вірною дорогою? Однак це було не так?” І я відповів: “Гадаю, що Господь хотів, щоб ми були там, і Його відповіддю на нашу молитву було---якомога швидше вивести нас на вірну дорогу з упевненням у цьому, аби ми розуміли, що знаходилися на правильній дорозі і нам не потрібно було хвилюватися про це. І в цьому випадку, найлегшим шляхом зробити це, було дозволити нам проїхати 400 або 500 метрів у невірному напрямку і дуже швидко та переконливо дізнатися про те, що то був невірний шлях, а внаслідок цього, здобути таку ж впевненість і переконання, що інша дорога була вірною.

Я маю абсолютно точне, досконале знання про те, що Бог любить нас. Він---добрий. Він є нашим Батьком і очікує, що ми будемо молитися, довіряти, вірити, не здаватися, не панікувати, не відступати і не рятуватися втечею, коли щось, здається, не йде правильним чином. Ми тримаємось, ми продовжуємо працювати, ми продовжуємо вірити, ми продовжуємо довіряти, йдучи тією самою дорогою, і ми житимемо, щоб впасти в Його руки, відчути Його обійми та почути Його голос: “Я казав вам, що все буде гаразд. Я казав вам, що все буде добре”⁷.

Зі мною стався подібний випадок, коли я готувалася виступати цього вечора. Я почала працювати над виступом, вивчаючи матеріал і записуючи свої думки стосовно теми, з якою мала виступати, але на душі було неспокійно. У мене виникло відчуття, що я мала говорити про щось інше. Саме тоді я згадала випадок, який стався зі мною близько двох років тому. Коли мене тільки було покликано служити генеральним президентом Товариства допомоги, кілька ночей мене переслідувало безсоння. Однієї з тих ночей мій розум сповнився безліччю думок, які, за моїм відчуттям, були дуже важливими. Я записала їх і прибрала в папку, надовго забувши про них, поки не згадала кілька тижнів тому, коли ті нелегкі почуття щодо моєї першої теми не почали турбувати мене. Небесний Батько дозволив мені певний час іти невірною дорогою, однак Він повернув мене на цю дорогу завдяки ніжним почуттям у моєму серці і пробудив пам’ять мого розуму через дар Святого Духа.

Що ми можемо зробити, щоб краще налаштуватися на голос Духа? Ми можемо почати, визнавши те, що наш Небесний Батько хоче спілкуватися з нами. Ми знаємо це, бо всі пророки останніх днів навчали доктрині щодо особистого одкровення. Подумайте про багато інших благословень, які Господь дав нам для того, щоб ми могли спілкуватися з Ним і прийняти Його слова: Писання, патріарші благословення, молитву, обряди, натхненних провідників і батьків та дар Святого Духа.

З чого нам почати, щоб наблизитися до Бога і почути, як Його голос промовляє до нас? Ми починаємо з основ. Ми робимо маленькі і прості речі, які демонструють, що Він стоїть на першому місці в нашому житті, і ми бажаємо отримати від Нього одкровення. Коли я відвідала Західну Африку, то вивчила фразу, яку полюбила, і яка, здається, стосується процесу особистого одкровення: “Мало-помалу, трішки - потроху”. Що з цього “мало-помалу, трішки-потроху” можемо робити ми?

№ 1. Щиро й смиренно молитися.

Протягом багатьох років моє материнське серце раділо, коли я спостерігала, як мої власні діти і внуки виявляли віру, звертаючись у смиренній і щирій молитві про допомогу Господа в їхніх простих проблемах. Приємні спогади в нашій сім’ї ілюструють це.

Наш син є найстаршою дитиною в нашій сім’ї. У нього є п’ять сестер і жодного брата. Перед народженням нашої третьої дочки мій чоловік пообіцяв нашому синові собаку, якщо народиться ще одна дівчинка. Коли народилася дівчинка-немовля, мій добрий чоловік виконав своє обіцяння. Собака став найкращим другом нашого сина. Він любив ту собаку. Але одного дня собака загубивсь. Ми довго його шукали, але даремно. Ми подзвонили службовцю по контролю за тваринами, але він не дуже обнадіяв нас, оскільки ми жили недалеко від автостради. Службовець вважав, що минуло вже багато часу і дуже ймовірно, що собака вибіг на автостраду і його збила машина.

Ми щосили намагалися втішити нашого сина, розповівши йому про те, що почули, але він був у розпачі. Пам’ятаю, як я запропонувала йому помолитися Небесному Батькові про втіху. Наш любий хлопчик подивився мені в очі і сказав: “Я вже багато разів молився, мамо”.

Минуло кілька днів. І якось рано-вранці у двері постукали. Одна з дочок відчинила двері, а потім прибігла за мною. Я почала хвилюватися, коли побачила, що у нашому дворі стоїть машина з написом на боці: “Контроль за тваринами”. Чоловік у дверях побачив мене і сказав: “Місіс Бертон, гадаю, що у мене в машині є щось, що належить вашому синові”.

Мені стиснуло серце. Пам’ятаю, як я хвилювалася про те, що він підібрав нашого собаку, і він мертвий або серйозно поранений. На мою превелику радість в машині був наш собака—живий і здоровий та готовий вистрибнути з машини в руки нашого маленького сина.

Я спитала службовця по контролю за тваринами, де він знайшов нашого собаку. І він відповів: “Цього ранку, коли я виходив з дому, сталася найдивовижніша річ. Прямо біля мого будинку я побачив собаку, який відповідав описанню, яке ви дали мені по телефону. Собака відгукнувся, коли я покликав його по імені. Отже, я подумав, що привезу його додому, щоб ваш хлопчик втішився ще до того, як піде до школи”.

Я знаю, що Господь відповідає на щирі, лагідні, дитячі молитви. Небесний Батько хоче, щоб діти знали, що Він дбає про них з дитинства, аби вони продовжували довіряти Йому, стаючи дорослими. Оскільки зазвичай діти сповнені покори, вони гідні отримати обіцяння Небесного Батька, дані в Ученні і Завітах: “Будь смиренним; і Господь Бог твій вестиме тебе за руку і дасть тобі відповідь на твої молитви”⁸.

Коли я ставитиму наступні запитання, які ставив Президент Спенсер В. Кімбол групі людей, подібних до вас, подумайте про свою особисту покірність і щирість ваших особистих молитов: “Вам потрібен провід? Чи молилися ви до Господа про натхнення? Чи хочете ви чинити правильно, або ж ви хочете робити те, що бажаєте, праведно це чи ні? Чи хочете ви робити те, що є найкращим для вас у перспективі, чи те, що для вас є найбільш бажаним на цю мить? Чи молилися ви? Скільки ви молилися? Як ви молилися? Чи молилися ви так, як молився Спаситель, … або чи просили ви про те, чого вам хочеться, незважаючи на доречність цього?”

Тоді Президент Кімбол продовжив. “Чи кажете ви у своїх молитвах: “Нехай буде воля Твоя”? Чи казали ви: “Небесний Батьку, якщо Ти надихнеш мене правдою, я чинитиму правду”? Чи казали ви: “Батьку Небесний, я люблю Тебе, я вірю в Тебе, я знаю, що Ти всезнаючий. Я чесна людина. Я щиро бажаю чинити правильно. Я знаю, що Ти можеш бачити кінець з початку. Ти можеш бачити майбутнє. Ти можеш знати: в цій ситуації, в якій я опинився, я матиму спокій чи метушню, щастя чи смуток, успіх чи провал. Скажи мені, будь ласка, улюблений Небесний Батьку, і я обіцяю зробити те, що хочеш Ти”. Ви так молилися? Вам не здається, що це було б мудро? Чи достатньо у вас мужності, щоб так молитися?”⁹

Один зі способів щиро молитися---це навчитися формулювати щирі й сердечні запитання і смиренно доносити їх до Господа. Зверніть увагу на запитання Джозефа Сміта: “Що ж робити? На боці якої секти правда? Чи, може, вони всі помиляються? Чи, може, лише одна з них істинна? Як я можу дізнатися про це?”¹⁰ Вчинивши мудро, він звернувся до Писань, джерела божественної істини, які змусили його “серйозно замисл[итися]” і допомогли “виріши[ти] звернутися до Бога”¹¹, вірячи в те, що він отримає відповідь на свою молитву.

Щиро молитися---означає те, що ми маємо намір діяти згідно з відповіддю, яку отримаємо. Джозеф розповів про свою палку молитву у Священному гаю: “Збираючись звернутися до Господа, я мав на меті дізнатися, яка саме з усіх сект правильна, щоб я міг знати, до якої приєднатися”¹². Очевидно, що Джозеф мав намір діяти відповідно до будь-якої відповіді, яку б Господь обрав відкрити йому. Однак, перед тим, як він навіть поставив своє просте запитання, він отримав набагато більше, ніж будь-коли сподівався. Йому було надано дивовижний привілей побачити нашого Небесного Батька та Його улюбленого Сина, Ісуса Христа! Я тішусь цією славетною відповіддю на просте і щире бажання хлопчика-пророка, Джозефа Сміта, отримати знання!

№ 2. Невідкладно дійте за натхненнями від Духа.

Серйозний випадок з життя нашого улюбленого пророка, Президента Томаса С. Монсона, ілюструє надзвичайну важливість швидко реагувати на натхнення від Духа.

“[Оповідач:] Набуваючи зрілості у виконанні своїх обов’язків, єпископ Монсон засвоїв багато уроків, серед яких була важливість діяти за спонуканнями Духа і довіряти Господу.

Одного вечора під час зборів провідників священства колу, він отримав чітке враження про те, що мав негайно залишити збори і їхати в госпіталь ветеранів, що знаходився в північній частині Солт-Лейк-Сіті. Перед тим, як вийти з дому того вечора, йому подзвонили і повідомили, що літній член Церкви з його приходу був хворий і його доставили на лікування до того госпіталю. Єпископа запитали, чи не міг би він знайти час, щоб приїхати до лікарні і дати благословення? Заклопотаний молодий єпископ пояснив, що якраз збирався на збори, однак він неодмінно заїде до лікарні після цього. Тепер спонукання прийшло чіткіше, ніж попереднє: “Залиш збори і зараз же їдь до лікарні”.

Єпископ Монсон подивився на кафедру. Виступав президент колу! Він не бачив можливості встати посеред його виступу і пройти повз цілого ряду чоловіків. З болем у серці він дочекався на завершення послання президента колу, а потім вибіг за двері ще до об’яви заключної молитви. Бігом подолавши весь коридор на четвертому поверсі лікарні, молодий єпископ побачив метушню в потрібній йому палаті.

Одна з медсестер зупинилась і спитала: “Ви єпископ Монсон?”

“Так”,---відповів він.

“Мені шкода,---сказала вона,---хворий називав ваше ім’я перед смертю”.

Ледве стримуючи сльози, єпископ Монсон повернувся назад у темряву вулиці. В той момент він пообіцяв, що більше ніколи не зволікатиме з тим, щоб діяти за спонуканнями від Господа. Він невідкладно діятиме за натхненнями від Духа, куди б вони не привели його.

“[Старійшина Джеффрі Р. Холланд:] Ніхто не зможе зрозуміти Президента Томаса С. Монсона, без розуміння того, настільки часто він отримував такі духовні спонукання у своєму житті, залишаючись абсолютно відданим в реагуванні на них¹³.

№ 3. Щоденно вивчайте Писання..

Старійшина Роберт Д. Хейлз навчав: “Прагнучи спілкуватися з Богом, ми молимося. А прагнучи почути Його голос до нас, ми досліджуємо Писання; бо Його слова було виголошено Його пророками”¹⁴.

Коли мені було 20 років, мені було важко прийняти нелегке рішення, і, здавалося, я не могла отримати відповіді на свої молитви. Одного вечора мій батько пізно повернувся додому з церковних зборів і помітив, що в моїй спальні увімкнене світло. Він сів на краєчку мого ліжка і спитав, чи може допомогти мені, відчуваючи, що я страждаю. Я вилила йому своє серце і він запропонував мені звернутися до Писань, щоб отримати допомогу в моєму рішенні, порекомендувавши конкретні уривки, над якими я могла поміркувати, і про які могла молитися. Я відгукнулась на його натхненну пораду і почала досліджувати Писання. Невдовзі після тривалих, щирих зусиль я була благословенна чіткою відповіддю на свою молитву. Запропонувавши Господу свої найкращі ідеї та рішення, я щиросердо попросила підтвердити те рішення і глибоко у своєму серці відчула тихе спокійне запевнення.

З Писань ми дізнаємося, що праведні сини Геламана, Легій та Нефій, мали “багато одкровень щодня”¹⁵. Щоденно бенкетуючи словами Христа в Писаннях і розмірковуючи над прочитаним, ми також можемо отримувати одкровення щодня через дар Святого Духа, особливо тоді, коли ми старанно записуємо думки і почуття, які отримуємо.

№ 4. Жити за законом посту.

Для того, щоб збільшити нашу здатність чути голос Духа, ми вчинимо правильно, якщо постуватимемо протягом 24 годин кожної пісної неділі і вільно даватимемо наші пожертвування від посту, щоб допомогти тим, хто в нужді. Президент Гарольд Б. Лі радив: “Господь розповів Ісаї, що той, хто буде поститися таким чином і розділятиме свій хліб з голодним, зможе покликати Господа, і Він відповість йому; заплаче, і скаже на це Господь: “Ось Я!” [Див. Ісая 58:6–9]. Це єдиний шлях установлення мовного спілкування з Господом. Спробуйте зробити це цього року. Живіть за законом поста повною мірою”¹⁶.

З книги Алми ми дізнаємося, що сини Мосії “багато віддавалися молитві і посту; тому вони мали дух пророцтва і дух одкровення, і коли вони вчили, вони вчили з силою і владою від Бога”¹⁷. Оцінюючи наші зусилля щодо істинного посту, потрібно замислитися над словом: “віддавалися”.

№ 5. Будьте гідними і поклоняйтеся у храмі.

Відповідно до слів Президента Джорджа Альберта Сміта: “Кожний з нас має право на натхнення від Господа настільки, наскільки ми живемо праведним життям”¹⁸. Будь ласка, зазначте, що він не сказав, що ми маємо бути досконалими, щоб отримати натхнення. Але нам потрібно докладати найкращих зусиль, щоб жити гідно.

Пам’ятайте і навчайтеся з негативного прикладу народу царя Лімгія з Книги Мормона: “Господь не поспішав почути їхнє волання через їхні беззаконня”¹⁹.

Гідність здається невеликою ціною, яку потрібно сплатити, щоб відкрити отвори небес. Дотримуючись наших завітів і гідно приймаючи причастя, ми маємо обіцяння, що Дух завжди буде з нами²⁰. Але це приходить після того, як ми обіцяємо завжди пам’ятати Спасителя і дотримуватися Його заповідей! Крім того, якщо ми зосереджуємося на храмі, і живемо гідно, щоб увійти в нього, і робимо це настільки часто, наскільки нам дозволяють наші обставини, це допомагає нам “зростати в [Господі] й отримати повноту Святого Духа”²¹.

№ 6. “Не стався легковажно до священного”²².

Визнайте, що одкровення від Господа---це священна довіра. Старійшина Річард Г. Скотт навчав, що “акуратне ведення записів отриманих натхнень показує Богу, що спілкування з Ним є для вас священним. Такі записи … потрібно ретельно зберігати, щоб вони не загубилися чи не потрапили на очі іншим людям”²³.

Другий свідок цього вчення продемонстровано в події з життя Президента Гарольда Б. Лі, який сказав: “Іноді я прокидався серед ночі і не міг заснути, доки не вставав з ліжка і не записував на папірці ті речі, з якими мені доводилося боротись. Але необхідно мати багато відваги, щоб зробити так, як сказано у відповіді на молитви”²⁴.

№ 7. Будьте готові просуватися вперед з вірою.

Коли мій чоловік і я заручилися, щоб одружитися, ми багато обговорювали наше спільне майбутнє. Як нам організувати своє навчання? Коли нам заводити дітей? Яка професійна діяльність забезпечить потреби нашої сім’ї і дозволить нам служити в Церкві? Оскільки ми вірили в пораду, що дав живий пророк, який навчав, що ми можемо заводити дітей, навчаючись і працюючи в той самий час, то почали просуватися вперед з вірою.

Це було не легко. Навчаючись, мій чоловік узявся за три роботи, щоб дозволити мені почати мою нову кар’єру в якості матері і виховательки. Цей курс був прямо протилежним логіці світу, навіть в той час. Озираючись назад, зараз ми бачимо, як ті кроки віри привели до вічних благословень, благословень, які ми могли втратити, якби не дослухалися до голосу Духа через вибраного пророка Господа.

Щоб більше розкрити це питання, подумайте про випадок з життя старійшини Роберта Д. Хейлза. Його було призначено бути молодшим напарником Президента Езри Тефта Бенсона на конференції колу, на якій потрібно було покликати нового президента колу. Він каже так: “Були молитви, співбесіди, дослідження, нові молитви---і старійшина Бенсон спитав мене, чи я знаю, хто буде новим президентом. Я сказав, що поки не отримав ще такого натхнення. Він якийсь час дивився мені в обличчя, а потім сказав, що й він ще не отримав натхнення. Однак ми отримали натхнення попросити трьох провідників священства виступити на вечірній суботній сесії конференції. Як тільки третій промовець почав говорити, Дух підказав мені, що саме він і має бути новим президентом колу. Я подивився на президента Бенсона і побачив, що в нього по щоках котяться сльози. Одкровення було дано нам обом---але тільки тому, що ми продовжували шукати волю нашого Небесного Батька, рухаючись вперед з вірою”²⁵.

№ 8. Нехай Господь Сам вирішує те, що Він вибере відкрити, і коли Він вибере це відкрити.

Спостереження автора Коррі Тен Бумз виглядають доречними тут: “Кожен досвід, який дає нам Бог, кожна особа, яку Він ставить на нашому життєвому шляху, є складовими досконалої підготовки до майбутнього, яке може бачити тільки Він”²⁶.

Можливо дехто з вас отримав той самий досвід, який здобули і наші шестеро дітей, коли знаходилися в пошуках гідного вічного супутника. Оскільки ретроспективний погляд є дуже ефективним, зараз вони можуть бачити, що кожному з них потрібно було здобути певний досвід, щоб мати змогу упізнавати руку Господа, яка вела їх до їхніх вічних супутників. Для здобуття певного досвіду проходили роки терпеливого очікування і просування у вірі. Іноді, під час молитви, їм навіть здавалося, що небеса закриті. Коли розклад Господа не збігається з нашими бажаннями, вірте, що можливо потрібно отримати ще деякий підготовчий досвід, який Господь хоче, щоб ми здобули до того, як на наші молитви прийде відповідь.

Старійшина Даллін Х. Оукс навчав:

“Ми повинні усвідомити, що Господь звертатиметься до нас через Духа у Свій належний час і у Свій спосіб. Багато людей не розуміють цього принципу. Вони вважають, що коли вони готові і коли їм це зручно, вони можуть звернутися до Господа і Він негайно відповість саме у такий спосіб, як вони вимагають. Одкровення так не приходить.

… Ми не можемо силоміць прикликати духовні прояви”²⁷.

Близько п’ятнадцяти років тому моя мама втратила зір. Вона багато місяців боролася з цим важким випробуванням. Палко молячись, щоб здобути розуміння, вона знайшла втіху в простому вірші, який став її улюбленим. Його недавно цитував Президент Монсон.

Не знаю я, як це буває, але це точно і це факт,
Наш Бог на молитви відповідає, це істинно, це так.
Я знаю, Він пообіцяв завжди мої молитви чути,
І Він почує голос мій, коли прийде година скрути.
Я знаю, відповідь прийде---невдовзі … згодом---я це знаю.
Тож не тривожуся про це, молюсь спокійно і чекаю.
І невідомо хоч мені, як надійдуть благословення,
Як хочу я, а може й ні, я покладаюсь на натхнення
На Його розсуд я залишу, коли, і що, і як робити,
Стократ мудріший Він від мене, і краще може розсудити.
Яку б Він відповідь не дав, я прийму Його волю,
Бо хоче Батько в Небесах для мене кращу долю”28.

Як і більшість з нас, моя мама все ще прагне довіряти Його волі й Його розкладу. Коли ми чинимо так, то маємо пам’ятати це вчення старійшини Річарда Г. Скотта: “Що ви робите, коли ретельно підготувавшись, палко помолившись і чекаючи на відповідь протягом значного часу, ви все ж не отримуєте її? Можливо, коли так буває, вам слід подякувати, бо це ознака довіри [Небесного Батька]. Коли ви живете гідно і ваш вибір відповідає вченням Спасителя, і вам слід діяти---дійте з довірою. Коли ви чутливі до спонукань Духа, у належний час станеться одна з двох подій: ви відчуєте заціпеніння думки---ознаку невірного вибору, або спокій чи палання у грудях, які підтверджують його правильність. Якщо ви живете праведно і дієте, довіряючи Богу, Він не дозволить вам відхилитися занадто далеко, не надавши відчуття попередження, що ваше рішення є невірним”²⁹.

Цей попереджувальний голос Духа часто приходить через голос вибраних слуг Господа, що підводить нас до нашого наступного пункту:

№ 9. Звертайте увагу на застереження пророка.

Уважно поміркуйте над кількома пророчими застереженнями, даними в наші дні. Перших кілька від президента Бойда К. Пекера:

“А тепер застереження! Деяка музика є дуже деструктивною для духа. … Темп, звучання і стиль життя тих людей, які виконують її, ображають Дух. Вона є набагато небезпечнішою, ніж ви можете припустити, бо вона може задушити ваші духовні відчуття. ...

Ще одне застереження:

“Можуть мати місце хибні одкровення, спонукання від диявола, спокуси! …

Якщо ви колись отримаєте спонукання зробити щось таке, що змусить вас почуватися тривожно, щось таке, що ви знатимете в своєму розумі, що це неправильно і суперечить принципам праведності, не реагуйте на це!”

І ще одне: “Якщо людина починає критикувати і утаює негативні почуття, Дух відійде”³⁰.

І наш дорогий пророк, Президент Томас С. Монсон, підніс голос застереження, сказавши: “Стережіться всього, що може позбавити вас благословень вічності”³¹.

Навіщо нам настроювати наші серця на голос Духа? Які благословення ми отримуємо, коли робимо це?

Я щойно повернулася з Філіппін, де бачила наслідки вирування жахливого тайфуну Хайян. Я слухала, як наші улюблені брати і сестри у Філіппінах свідчили про те, як їх скеровував Дух саме тієї миті, коли їм було потрібно, щоб вони знали, що робити і куди йти. Я слухала, як вони розповідали, що просувалися вперед з вірою в ті часи, коли шлях було не добре видно. Я чула історії молодих місіонерів, як сестер, так і старійшин, які діяли за спонуканнями, що привели їх в місця фізичної безпеки в той час, коли світ навколо них розпадався на куски. Як же я вдячна за “невимовний дар Святого Духа”³², Який застерігає, направляє, втішає і скеровує тих, хто прагне жити гідно.

З усіх дарів, які Небесний Батько міг вибрати, щоб дарувати Своїм синам і дочкам, коли ми виходимо з вод хрищення, Він обрав дати нам дар Святого Духа.

“Святий Дух працює в ідеальній єдності з Небесним Батьком та Ісусом Христом. …

Він “свідчить про Батька і Сина”(2 Нефій 31:18) і відкриває “правду про все” і навчає їй (Мороній 10:5). Ми можемо отримати надійне свідчення про Небесного Батька та Ісуса Христа тільки силою Святого Духа. Його спілкування з нашим духом діє більш переконливо, ніж будь-який інший вид спілкування, який ми можемо сприйняти через наші природні відчуття”³³.

Брати і сестри, як вам добре відомо, велика й простора будівля, наповнена тими, хто насміхається, висміює і з презирством вказує пальцями на інших, знаходиться скрізь навколо нас. Голос світу є гучним, безжалісним, переконливим і наполегливим. Якщо ми не навчимося настроювати наші серця на голос Духа і поліпшувати нашу здатність шукати, отримувати і діяти відповідно до особистого одкровення, ми стоятимемо на хиткій основі. Нам потрібно, щоб голос Духа відводив нас подалі від усього, що є брудним, безглуздим, вульгарним, насильницьким, егоїстичним і грішним. Святий Дух нам потрібен не тільки для того, щоб вести нас до всього, що “чеснотне, чудове, славнозвісне, гідне похвали”³⁴, але й щоб допомагати нам розвивати прагнення до цих речей, аби протистояти привабам світу.

Одне з найкращих благословень, яке ми можемо отримати, навчаючись чути голос Духа, це здатність бачити себе такими, якими нас бачить наш Небесний Батько, і “мало-помалу, трішки - потроху” ставати якомога кращими людьми.

Подумайте над цією прекрасною цитатою апостола останніх днів: “Дар Святого Духа … оживляє всі розумові здібності, посилює, збільшує, розширює і очищає всі природні пристрасті і прихильності, та пристосовує їх даром мудрості до їхнього законного використання. Він надихає, розкриває, розвиває і зміцнює всі такі благотворні почуття, як: співчуття, радість, відчуття смаку, любов у сім’ї та прихильності, притаманні нашій природі. Він надихає на доброчесність, доброзичливість, лагідність, ніжність, м’якість і милосердя. Він розвиває красу людини, склад і риси її характеру. Він сприяє зміцненню здоров’я, життєвої енергії, сил і почуттів. Він розвиває і укріпляє всі фізичні та розумові здібності людини. Він зміцнює, укріпляє нервову систему і тримає її в тонусі. Коротко кажучи, цей дар є мозком для кісток, радістю для серця, світлом для очей, музикою для вух та життям для всього єства людини”³⁵.

Святий Дух може мати на нас вплив у фізичному, духовному, емоційному, розумовому та інтелектуальному плані, що не можуть відтворити жодні засоби, створені людьми.

Чи не погодитеся ви з тим, що гідне таких благословень життя, варте будь-яких зусиль, навіть, якщо воно вимагає значних жертв? Це “хлібина”, яку ми отримуємо за наші, порівняно незначні зусилля---“скоринку”. Я запрошую всіх нас почати з цього вечора настроювати наші серця на голос Святого Духа.

Це не випадковий збіг обставин, що Господь підготував Президента Томаса С. Монсона бути Його живим пророком, аби скеровувати нас у ці останні дні. Президент Монсон це людина, яка добре навчилася чути спонукання Духа і реагувати на них. Ми чинитимемо вірно, якщо наслідуватимемо його приклад.

Я свідчу, що він є речником Господа в наші дні. Я також свідчу, що наш Небесний Батько хоче, щоб ми повернулися в Його присутність, і Він забезпечив нам шлях досягнення цього, надавши Свого Єдинонародженого Сина і дар Святого Духа. Я свідчу, що отримання і збереження цього невимовного дару варте кожного зусилля з нашого боку, в ім’я Ісуса Христа, амінь.

© 2014 by Intellectual Reserve, Inc. Усі права застережено. Текст англійською мовою затверджено: 1/14. Затверджено на переклад: 1/14. Назва оригіналу: Tuning Our Hearts to the Voice of the Spirit. Ukrainian. PD10050686 192