Яким є проект Христової Церкви?
Старійшина Тед Р. Каллістер
З президентства сімдесятників
Духовний вечір для дорослої молоді ЦСО • 12 січня 2014 • Університет Бригама Янга
Як приємно провести цей вечір з тими, хто є майбутніми провідниками і батьками в цій Церкві. Завдяки цьому я вірю, що майбутнє цієї Церкви є безпечним і яскравим. Отже, я хочу поговорити про Церкву, над якою ви головуватимете одного дня.
В першому розділі Учень і Завітів Господь робить цю сміливу й важливу заяву: “[Це] єдин[а] істинн[а] й жив[а] Церкв[а] на лиці всієї землі” (УЗ 1:30). Що це означає? Це не означає, що інші церкви не мають певної частини істини, бо вони напевно мають. Це не означає, що інші церкви не чинять добра, бо вони чинять багато добра. Насправді це означає, що це єдина церква, яка має всю істину, відкриту на цей день у цьому розподілі,—єдина церква, яка має обряди, необхідні для піднесення, і єдина церква, яка має священство Бога, щоб виконувати ці обряди, маючи на це божественне повноваження. Які докази ми маємо щодо цього твердження?
Кілька років тому нам з дружиною потрібен був більший будинок для нашої зростаючої сім’ї, тож ми знайшли ділянку для будівництва. Деякий час ми витратили на те, щоб зробити проект, який би якнайкраще задовольняв потреби нашої сім’ї. Моя дружина зробила проект двостулкових дверей між нашою загальною кімнатою і вітальнею, яку б можна було відкривати для проведення великих сімейних і молодіжних заходів. З певного вільного місця над гаражем ми зробили кімнату, де наші діти могли корисно проводити час. За гаражем ми зробили маленьку кімнату для зберігання продуктів харчування та інших речей. Ці та інші задуми були внесені в проект. Після цього будинок було зведено відповідно до цих планів.
Коли дім вже будувався, час від часу ми давали підряднику наказ про зміну складу робіт для коригування проекту. Коли будинок нарешті був готовий, він точно відповідав нашому проекту, в який час від часу ми вносили зміни. Якби ви взяли наш проект і порівняли його з кожною домівкою у світі, то зі скількома будинками він би ідеально співпав? Лише з одним—з нашим. Так, в певних місцях він міг би співпадати—кімната одного розміру, якісь вікна одинакові—однак ідеально---фундамент з фундаментом, кімната з кімнатою і лінії даху---проект співпав би лише з одним будинком---нашим.
Подібним чином і Христос побудував домівку, яка якнайкраще задовольняє потреби Його дітей. Ця домівка---Його Церква. Духовний проект цієї Церкви можна знайти в Новому Завіті. Час від часу Спаситель робив “наказ про зміну складу робіт” у проекті. Такий наказ про зміну складу робіт приходив у вигляді одкровення. Наприклад, спочатку Спаситель наказав Своїм апостолам проповідувати євангелію дому Ізраїлевому, а не іновірцям (див. Матвій 10:5–6). Однак, після вознесіння Спасителя, Він дав Петру духовний наказ про зміну складу робіт—одкровення через видіння—що тепер євангелії потрібно також навчати іновірців (див. Дії 10). Завдяки цій події, яка сталася з Петром, ми навчилися принаймні двом важливим принципам керівництва в Христовій Церкві: один---проект може змінюватися, але тільки через одкровення від Христа, і другий---таке одкровення приходить пророку, який є представником Бога на землі. Іншими словами, Божа Церква скеровується через божественне одкровення і через наказ.
Якби сьогодні хтось захотів знайти Церкву Христа, він би почав порівнювати духовний проект, що міститься в Новому Завіті, з кожною християнською церквою у світі до тих пір, поки не знайде церкву, яка відповідатиме проекту—кожна організація, кожне вчення, кожен обряд, кожен її плід і кожне одкровення. Порівнюючи, він може знайти деякі церкви, які мають певні схожості з проектом—кілька вчень можуть співпадати, певний обряд, деякі чини мають ті самі назви—але він знайде лише одну церкву, Церкву Ісуса Христа Святих Останніх Днів, яка співпадає з проектом у кожному важливому аспекті. А тепер я хотів би перевірити це твердження.
Давайте відкриємо першу сторінку проекту і дізнаємося, якою була організація Христової Церкви, як тут було відкрито.
По-перше, Христова Церква була основана на апостолах і пророках. Коли Павло писав деяким новим членам Церкви, то сказав, що тепер вони “збудовані на основі апостолів і пророків, де наріжним каменем є Сам Ісус Христос” (Ефесянам 2:20; курсив додано).
Апостоли розуміли нагальність потреби зберігати цілісним Кворум Дванадцятьох Апостолів. Коли один апостол, наприклад Юда, помер, і частина фундаменту “відкололася”, інші 11 апостолів зібралися і вибрали наступника, аби фундамент знову був цілим (див. Дії 1:22–25).
Це продемонструвало, наскільки важливо зберігати Кворум Дванадцятьох Апостолів. Ті апостоли були настільки важливими для благополуччя Церкви, що Павло проголосив, як довго вони будуть потрібні нам: “Аж поки ми всі не досягнемо з’єднання віри” (Ефесянам 4:13). А потім він пояснив, чому: Щоб ми не “захоплю[вали]ся від усякого вітру науки” (Ефесянам 4:14). Таким чином апостоли відігравали важливу роль у збереженні вчення в чистоті.
Припустимо, що мені потрібно розповісти історію комусь з цього боку ряду навпроти мене, а потім цій людині потрібно було б переповісти це своєму сусідові, і так далі, поки її не почують на кожному ряду до кінця цієї секції залу. Що станеться з цією історією? Вона зміниться. Так завжди відбувається; це людська природа. Так сталося і з вченням, якого навчали апостоли, коли подорожували різними містами і селами. Коли вчення передавалося від однієї людини до іншої, воно починало змінюватися. Коли існували апостоли, вони могли виправляти вчення через послання або особисті проповіді. Однак, коли апостолів не стало, вже не було ніякої системи стримувань і противаг, більше не було руки, що коригувала, і невдовзі вчення стали перекрученими або загубилися.
Через цю та інші причини в проекті видно, що апостоли і пророки були фундаментом Христової Церкви. Чи знаєте ви про будь-який наказ про зміни у Новому Завіті, будь-яке одкровення, яке коригувало б проект і в якому б зазначалося, що апостоли більше не потрібні? Я не знаю про такі. Якщо це дійсно так, тоді апостоли і пророки мають бути фундаментом істинної Церкви Христа сьогодні.
Щоб допомагати Спасителю і Його апостолам у проповідуванні євангелії світу, Спаситель вибрав інших чоловіків, названих сімдесятниками, щоб підготувати шлях. Ми читаємо про цих сімдесятників в євангелії від Луки, розділ 10. Чи знаєте ви сучасну церкву, яка відповідає цьому проекту—тобто має чин сімдесятника?
Проект Нового Завіту відкриває інші чини, які входять до організації Христової Церкви: єпископи (див. 1 Тимофію 3; Титу 1:7), старійшини (див. Дії 14:23; Титу 1:5), диякони (див. Филип’янам 1:1), євангелісти (див. Ефесянам 4:11), тобто патріархи1; і пастори (див. Ефесянам 4:11), тобто такі чоловіки, як єпископи і президенти колів, які головують над паствою2).
У шостому Уложенні віри Церкви є посилання на цей проект: “Ми віримо в той самий устрій, що був у первинній Церкві, а саме: в апостолів, пророків, пасторів, учителів, євангелістів і так далі” (Уложення віри 1:6; курсив додано). Іншими словами, ми віримо, що теперішня Церква Ісуса Христа повинна мати той самий устрій, який існував у первинній Церкві Христа, і може змінюватися тільки через одкровення. Тому, кожен з цих чинів існує і в нашій Церкві сьогодні.
Як були вибрані апостоли Христа та інші чини? Чи ходив Спаситель в найкращі теологічні школи того часу і чи вибирав там студентів з найкращими оцінками? Він не робив цього. Натомість, відповідно до проекту, Він вибрав Петра, рибалку, та Матвія, митаря, а пізніше Павла, який виготовляв намети. Всі вони були обрані з рядового складу людей—по суті вони не були професійним духовенством. Сьогодні Церква має Кворум Дванадцятьох Апостолів, які також вибрані з пересічних людей Церкви. Один може бути вчителем, інший---інженером, ще інший адвокатом тощо.
Чи подавали заявку апостоли Христа та інші чини, щоб священнослужити? Ні. В проекті сказано, як Христос вибрав Своїх служителів: “Не ви Мене вибрали, але Я вибрав вас, і вас настановив” (Іван 15:16; курсив додано). Коли Христос висвятив Своїх апостолів, що Він дав їм? Матвій і Лука записали відповідь: “Владу їм дав” (Матвій 10:1; див. також Лука 9:1)—владу священства діяти в Його ім’я і виконувати Його роботу. Ось чому з проекту ми дізнаємося, що “Син Людський … дав рабам своїм владу” (Марк 13:34). Чому? Аби вони могли діяти в Його ім’я з Його схвалення. Кожен чоловік, який має священство Бога в цій Церкві сьогодні, може відстежити свою лінію влади священства, починаючи від Ісуса Христа, Який є джерелом будь-якої влади і сили, отже, він також має право на схвалення Христа—Його печатку схвалення—як вимагається за проектом.
Яку назву мала церква, організована Христом? Якщо ми христимося в ім’я Христа, якщо ми молимося в ім’я Христа, якщо ми отримуємо спасіння в ім’я Христа, і якщо Він є засновником і головним наріжним каменем Його Церкви, то якою, на вашу думку, буде назва Його Церкви?—Церква Ісуса Христа. Спаситель, звертаючись до людей в часи, описані в Книзі Мормона, навчав про головну причину того, чому Церква мала носити Його ім’я: “І як може вона бути Моєю церквою, якщо не буде називатися Моїм іменем? Бо якщо церква називається Мойсеєвим іменем, тоді це Мойсеєва церква; або якщо вона називається іменем людини, тоді це церква людини; але якщо вона називатиметься Моїм іменем, тоді це Моя церква, якщо буде так, що вони збудовані на Моїй євангелії” (3 Нефій 27:8; курсив додано).
Саме через це Павло докоряв деяким першим членам Церкви—бо вони називали себе іменами певних учнів, а не іменем Христа. Тому Павло і писав:
“А кажу я про те, що з вас кожен говорить: я ж Павлів, а я Аполлосів, а я Кифин, а я Христів.
Чи ж Христос поділився? Чи ж Павло був розп’ятий за вас? Чи в Павлове ім’я ви христились?” (1 Коринтянам 1:12–13).
Іншими словами, ми не беремо на себе жодного іншого імені, окрім як Ісуса Христа.
Отже, проект навчає нас, що Церква Христа має носити Його ім’я. Мені завжди здавалося дивним те, що Реформація тривала більше 300 років до часів Джозефа Сміта, і ніхто й не подумав назвати свою церкву іменем Ісуса Христа. Звичайно ж, з часів Джозефа Сміта інші почали наслідувати цей приклад, але якимось дивовижним чином Господь зберіг використання Його імені до часів життя Джозефа Сміта і відновлення Христової Церкви.
Тепер давайте відкриємо другу сторінку проекту. Якими були вчення Христової Церкви? Давайте дослідимо кілька з них:
Чи є Бог тільки духом, або ж Він також має тіло з плоті й кісток? Чого ми навчаємося з проекту?
Після воскресіння Христа Він явився Своїм учням, які помилково подумали, що Він був духом (див. Лука 24:37). Аби виправити їхню помилкову думку, Він сказав: “Погляньте на руки Мої та на ноги Мої,---це ж Я Сам! Доторкніться до Мене й дізнайтесь,--- бо не має дух тіла й костей, а Я, бачите, маю” (Лука 24:39; курсив додано).
Щоб усунути будь-які сумніви щодо матеріальної природи Його воскреслого тіла, Він спитав у Своїх учнів: “Чи не маєте тут чогось їсти?” (Лука 24:41). Далі в Писаннях записано:
“Вони ж подали Йому кусника риби печеної та стільника медового.
І, взявши, Він їв перед ними” (Лука 24:42–43).
Маючи таке прославлене, воскресле тіло з плоті й кісток, Христос вознісся на небеса (див. Дії 1:9),3), де Він сидить праворуч від Бога-Батька і, як проголошено в Писаннях, є “образом істоти Його” (Євреям 1:3). Саме цій істині навчав Джозеф Сміт здійснюючи відновлення Христової Церкви: “Батько має тіло з плоті й кісток, яке так само відчутне на дотик, як і людське; також Син” (УЗ 130:22).
Чи є Бог та Ісус однією Особою, як про це навчає більшість християнського світу, або ж двома окремими Особами? Що сказано про це в проекті?
Кількість уривків у Біблії, в яких говориться про окремі особистості і різні ролі Батька і Сина, є вражаючою. В Гефсиманському саду, усвідомлюючи, який нестерпний біль Йому доведеться відчути, Спаситель проголосив: “Не Моя, а Твоя нехай станеться воля!” (Лука 22:42). Це найвеличніший акт покори, який будь-коли знав світ. Але, чи було б то підкоренням, якби не існувало іншої Особи, Якій Він міг підкоритися—якби Він і Батько були однією й тією самою Особою? Чому Спаситель молиться Батькові чи вигукує “Боже Мій, Боже Мій,---нащо Мене Ти покинув?” (Марк 15:34). Як би Він міг бути покинутим, якби не існувало окремої Особи, щоб покинути Його? Як Степан міг побачити Ісуса, Який стояв по Божій правиці, якщо Вони не є двома особами (див. Дії 7:55–56)?
Коли Джозеф Сміт вийшов з гаю, він особисто пізнав цю істину. Він бачив Бога-Батька і Його Сина, Ісуса Христа, Який стояв поруч; він почув, що Батько назвав іншого Своїм Улюбленим Сином (див. Джозеф Сміт—Історія 1:17). У той славетний день небеса розвіяли людські міфи минулого щодо природи Бога і відкрили й підтвердили просту істину, якій спочатку навчали в проекті: що Бог-Батько і Його Син, Ісус Христос єдині в своїх цілях і волі і окремі як особистості.
Що в проекті сказано про тих, хто ніколи не мав справедливого шансу почути євангелію Ісуса Христа, перебуваючи на землі? Чи є вони проклятими? Чи справді у нас немає знання, даного через одкровення, стосовно їхнього духовного стану?
Це монументальне питання, яке зачіпає мільярди життів. Безумовно Бог говорив про це. В проекті є відповідь.
Петро написав: “Бо на те й мертвим звіщувано Євангелію, щоб вони прийняли суд по-людському тілом, але жили по-Божому духом” (1 Петра 4:6). Це вчення було втрачене під час відступництва, яке сталося після смерті Христових апостолів, але його було відновлено через пророка Джозефа Сміта.
Існує троє небес чи одні небеса? Протягом багатьох років християнський світ навчав, що існують одні небеса і одне пекло, але чого навчає першоджерело проекту?
Павло навчав: “Інша слава для сонця, та інша слава для місяця, та інша слава для зір,---бо зоря від зорі відрізняється славою!” (1 Коринтянам 15:41). Павло згодом підтвердив істину щодо цих трьох небес, коли розповідав про видіння чоловіка, узятого “до третього неба” (2 Коринтянам 12:2). Чи могло би бути третє небо, якщо не було ні другого, ні першого небес? І знову ж, це вчення, відновлене через пророка Джозефа Сміта, точно узгоджувалося з початковим проектом.
Чи продовжує шлюб існувати у вічності, чи ж він завершується зі смертю? Що сказано про це в проекті?
Відповідно до влади, наданої апостолам: що тільки зв’яжуть вони на землі, зв’язане буде на небі (див. Матвій 18:18), Павло проголосив, “В Господі ані чоловік без жінки, ані жінка без чоловіка” (1 Коринтянам 11:11), маючи на увазі те, що буде ідеальним для чоловіка і для жінки бути зв’язаними разом навічно в Божій присутності. Петро підтвердив цю істину. Говорячи про чоловіків і дружин, він сказав, що вони “співспадкоєм[ці] благодаті життя” (1 Петра 3:7)—не індивідуально, а спільно ідуть шляхом, як спадкоємці вічного життя. Це вчення викладене в проекті і цього вчення навчають в Христовій Церкві сьогодні.
На третій сторінці проекту написано: “Обряди в Христовій Церкві”. В проекті містяться дуже конкретні слова щодо цього. Наприклад, благословляємо ми чи христимо немовлят і маленьких дітей? Чого про це навчає проект?
Спаситель дав нам чіткий приклад. В Писаннях сказано про маленьких дітей: “І Він [Ісус] їх пригорнув, і поблагословив, на них руки поклавши” (Марк 10:16; курсив додано). Щодо маленьких дітей, то Матвій підтвердив, що Спаситель “руки на них поклав” (Матвій 19:15). В проекті нас навчають, що немовлят і маленьких дітей благословляють, а не христять. Насправді, в усьому Новому Завіті ніде немає жодного згадування про хрищення немовлят. Чому? Тому що такого обряду немає в Христовій Церкві. Людина, яка шукає сьогодні Христову Церкву, шукатиме церкву, в якій благословляють немовлят, а не христять їх.
Чи є хрищення важливим для спасіння? Чого ми навчаємося з проекту?
Після того, як Христос показав приклад, охристившись, Він недвозначно проголосив: “Коли хто не родиться з води й Духа, той не може ввійти в Царство Боже” (Іван 3:5; курсив додано). Петро так само навчав: “Покайтеся, і нехай же охриститься кожен із вас у Ім’я Ісуса Христа на відпущення ваших гріхів,---і дара Духа Святого ви приймете” (Дії 2:38; курсив додано). Те, чого ми навчаємося з проекту, є саме тим, чого навчають у Христовій Церкві сьогодні.
Як виконується хрищення: кропленням, обливанням, чи зануренням? В проекті надано принаймні чотири свідчення про те, що хрищення має виконуватися зануренням:
Перше: Спаситель, наш великий приклад, “зараз вийшов із води” (Матвій 3:16), що означає: Він спершу мав увійти в воду.
Друге: Іван Христитель “христив в Еноні поблизу Салиму, бо було там багато води” (Іван 3:23; курсив додано). Навіщо йому було йти в місце, де було “багато води”, якби кроплення чи обливання водою були прийнятними способами хрищення?
Третє: Павло каже нам, що хрищення є символом смерті, поховання і воскресіння Ісуса Христа (див. Римлянам 6:3–5). Коли новонавернений стоїть у водах хрищення, він уособлює собою стару людину, яка має померти. Коли його занурюють у воду, його гріхи “ховають” і вони прощаються йому завдяки символічній очищувальній силі води. Тоді, коли він виходить з води, то уособлює собою нову або воскреслу людину в Ісусі Христі. Весь цей символізм, який лежить в основі хрищення, узгоджується з хрищенням зануренням у воду, але втрачається—цілком втрачається,—якщо хрищення виконується через кроплення і обливання.
І четверте: грецьке слово, з якого перекладається слово хрищення, означає заглиблювати або занурювати у воду.
Уілл Дюрант, відомий у світі історик, знав про те, що було відкрито в проекті, а тому й зазначив: “До дев’ятого століття ранній християнський спосіб хрищення через повне занурення був поступово замінений … кропленням, як менш небезпечним для здоров’я у північному кліматі”4.
Отже, не дивно, що Джозеф Сміт отримав одкровення щодо способу виконання хрищення, який абсолютно узгоджується з проектом Христа (див. УЗ 20:73–74).
Чи існував обряд хрищення за померлих в первинній Церкві Христа? Так.
Члени Церкви в Коринті брали участь у вірному обряді, відомому як хрищення за померлих. Однак ці люди ставили під сумнів реальність воскресіння. Усвідомлюючи непослідовність того, що вони робили, порівняно з тим, у що вони вірили, Павло скористався тим, що вони брали участь у правильному обряді хрищення за померлих, щоб довести правильність вчення про воскресіння: “Бо що зроблять ті, хто христяться ради мертвих? Коли мертві не воскресають зовсім, то нащо вони ради мертвих і христяться?” (1 Коринтянам 15:29).
Коли хтось сприймає істинне вчення і визнає, що хрищення є важливим для спасіння (що є правдою), тоді логічно він починає вірити в хрищення за померлих—його не можна полишити. Інакше ж, як відповісти на складне запитання: “Як щодо тих людей, які померли, не маючи нагоди охриститися?” Ті, хто стикається з цим запитанням, можуть обрати чотири можливі варіанти відповідей:
Перша: чоловіки й жінки, які не охристилися, будуть прокляті і підуть до пекла. Однак така відповідь не узгоджується з істинами в Писаннях, що “не дивиться Бог на обличчя”, (Дії 10:34) і що Бог хоче, щоб “усі люди спаслися” (1 Тимофію 2:4).
Друга: можливо насправді Бог не був таким категоричним у Своїх словах—може, в дійсності, хрищення не є таким важливим для спасіння. Але це малоймовірно, бо Бог завжди дотримується сказаного Ним: “Що Я, Господь, сказав, Я сказав і не відмовляюся” (УЗ 1:38; див. також Мосія 2:24).
Третя: дехто вважає, що нова умова, звана “хрищення за бажанням”, може замінити хрищення водою. Іншими словами, якщо хтось бажає наслідувати Ісуса, але не мав можливості охриститися в смертному житті, тоді його гідне бажання стає прийнятною заміною хрищення водою. Проблема з цим варіантом полягає у тому, що він не підтримується Писаннями. В Писаннях не сказано: “Коли хто не родиться з бажання”, а натомість: “Коли хто не родиться з води й Духа, той не може ввійти в Царство Боже” ( (Іван 3:5; курсив додано).
Четверта відповідь полягає в тому, що насправді Бог серйозно ставився до того, що казав, коли наказав всім людям охриститися, і через це Він милостиво забезпечив шлях для всього людства отримати хрищення навіть тоді, якщо вони не мали такої нагоди у смертному житті. Для цього і є хрищення за померлих. Саме цей варіант і відповідає проекту.
Що в проекті сказано про спосіб, в який надається дар—не тимчасовий вплив, а довічний дар—Святого Духа після того, як людина охристилася? Чи сходить він автоматично на людину після її хрищення? Чи з’являється він подібно до раптової бурі, або ж існує певний божественний обряд, певна божественна процедура, якої треба дотриматися, щоб отримати цей дар? В проекті є відповідь.
Коли Пилип христив кількох новонавернених в Самарії, прийшли Петро та Іван. Після цього в Писаннях відкривається спосіб, в який той обряд має виконуватися: “Тоді [Петро та Іван] на них руки поклали, і прийняли вони Духа Святого!” (Дії 8:17; курсив додано).
Те саме сталося й після того, як Павло охристив новонавернених в Ефесі:
“Як почули ж оце, то христилися вони в Ім’я Господа Ісуса.
“А коли Павло руки на них поклав,то зійшов на них Дух Святий” ( (Дії 19:5–6; курсив додано).
І знову проект і відновлена Церква Христа перебувають в ідеальній гармонії.
На наступній сторінці проекту може бути написано: “Плоди Христової Церкви”. Спаситель дав такий тест на перевірку істини: “По їхніх плодах ви пізнаєте їх” (Матвій 7:20). Якими були плоди Христової Церкви, як про них засвідчено в проекті?
Перший: ті перші святі прагли бути здоровими людьми. Павло навчав, що наші фізичні тіла є “храмами”, в яких живуть наші духи, і тому до них потрібно ставитися, як до святого: “Чи не знаєте ви, що ви---Божий храм, і Дух Божий у вас пробуває?” (1 Коринтянам 3:16; див. також 1 Коринтянам 6:19). З цієї причини члени Христової Церкви мали певні закони щодо здоров’я, яких вони дотримувалися, наприклад, деякі обмеження щодо пиття вина, знаходяться в Посланнях до Ефесян 5 і 1 Тимофію 3. Відповідно до цього божественного закону---ставитися до наших тіл, як до храмів, Джозеф Сміт отримав від Господа закон здоров’я для членів відновленої Церкви Христа, відомий як Слово Мудрості. Завдяки життю за цим законом здоров’я, численні дослідження довели, що члени Церкви Ісуса Христа Святих Останніх Днів є одними з найздоровіших людей у світі. Це є одним з плодів життя за Христовим законом здоров’я.
Другим плодом Христової Церкви були її чудеса й дари Духа. Про це є багато записів у Новому Завіті. Вони були свідченням того, що сила Бога існувала в Христовій Церкві (див. Євреям 2:4). Та, на жаль, з приходом відступництва, чудеса майже зникли—історики швидко визнали це, а реформатори прийняли це. Пол Джонсон, відомий історик, зазначив: “Принаймні з імперських часів [тобто за життя імператора Костянтина] було визнано, що час чудес минув, у тому сенсі, що християнські керівники більше не могли розповсюджувати євангелію так, як робили це апостоли, маючи допомогу надприродної сили”5.
Чому настали часи, коли вже не було чудес і дарів Духа? Тому що дерева, яке приносило плоди, тобто Церкви Христа, вже не було на землі і віра людей ослабла. Джон Уеслі помітив цю відсутність дарів Духа в церкві в його дні: “Здається, що ці надзвичайні дари Святого Духа не були звичайним явленням в церкві протягом двох або трьох століть”6.
Достатньо буде сказати, і я можу свідчити про це, як і багато з вас, що цей час є часом чудес і дарів Духа у відновленій Церкві Христа, саме так, як це було в Його первинній Церкві.
Існує й третій плід—у проекті Христової Церкви є багато згадувань про ангелів і видіння. Деякі люди сьогодні дивляться зі скептицизмом на церкву, яка заявляє про ангелів і видіння, але роблячи це, вони забувають, що ангели й видіння були важливою частиною первинної Церкви Христа: ангел повідомив про народження Христа Марії; ангели приходили до Петра, Якова та Івана на Горі Преображення; ангел випустив Петра та Івана з в’язниці; ангел говорив з Корнилієм; ангел попередив Павла про загрозу потоплення корабля; ангел прийшов до Івана Богослова; Степанове видіння Батька і Сина; видіння Івана останніх днів; і багато чого іншого. Питання має полягати не в тому: “Як Церква Ісуса Христа Святих Останніх Днів може бути істинною Церквою з її вигаданими ангелами й видіннями?” А в тому: “Як будь-яка церква сьогодні може претендувати на те, щоб бути істинною Церквою Христа, якщо вона не має справи з ангелами і не має видінь—саме так, як це було в первинній Церкві Христа, і як це було відкрито в Його проекті?”
Є багато й інших плодів, які притаманні первинній Христовій Церкві:
Вона була місіонерською церквою—апостолам було наказано: “Тож ідіть, і навчіть всі народи” (Матвій 28:19). Сьогодні у нас є більше 80000 місіонерів, які виконують цю заповідь і приносять плоди, чинячи так.
Вона була церквою, яка стежила за моральністю—з проекту ми дізнаємося, що першим святим було наказано вдягатися скромно і утримуватися від дошлюбних стосунків. Скільки церков не лише навчають цим моральним нормам, але й живуть за ними?
Первинна Церква Христа була церквою, зосередженою на сім’ї. Чоловікам було наказано любити своїх дружин і бути вірними їм (див. Ефесянам 5:23–25), дітям було наказано слухатися батьків (див. Ефесянам 6:1), а єпископам було наказано добре управляти власними домівками (див. 1 Тимофію 3:4–5). Сьогодні наша Церква, як і первинна Христова Церква, визнається, як церква, зосереджена на сім’ї. Про плоди Христової Церкви ретельно описано в Біблії, і вони є тими ж самими, що й плоди відновленої Церкви Христа сьогодні.
Христос встановив Свою Церкву на землі, однак остання сторінка проекту відкриває те, що вона була зв’язана з небесами—а саме, через божественне одкровення. Без цього зв’язку Церква була б не більше, ніж простою організацією, яка управляється людьми і керується силою логіки. Пророк Амос заявив: “Бо не чинить нічого Господь Бог, не виявивши таємниці Своєї Своїм рабам пророкам” (Амос 3:7). Павло підтвердив, що одкровення було невід’ємною частиною Церкви, і мало тривати весь час, бо він сказав: “Я прийду до видінь і об’явлень Господніх” (2 Коринтянам 12:1; див. також Дії 1:2).
Відповідно до того фундаментального вчення, Христова Церква сьогодні поєднана з небесами одкровеннями, які не припиняються. Проголошення Церквою вірування щодо цього, відоме, як дев’яте уложення віри, звучить так: “Ми віримо всьому, що Бог відкрив, усьому, що Він відкриває тепер, і ми віримо, що Він відкриє ще багато великого і важливого стосовно Царства Божого”.
Якби хтось порівняв проект первинної Христової Церкви з кожною церквою у світі сьогодні, він би побачив, що кожна деталь, кожна організація, кожне вчення, кожен обряд, кожен плід і кожне одкровення узгоджуватимуться тільки з однією церквою—Церквою Ісуса Христа Святих Останніх Днів.
Якщо людина відкидає цю Церкву, дослідивши її проект, тоді, ймовірніше за все, вона не приєднається ні до якої іншої церкви, бо знатиме забагато. Вона буде подібною до Петра, якого Спаситель спитав: “Чи не хочете й ви відійти?” (Іван 6:67). Петро дав відповідь, яка має закарбуватися в кожному серці і зберігатися в кожному домі: “До кого ми підемо, Господи? Ти маєш слова життя вічного” (Іван 6:68).
Якщо хтось відвернеться від Церкви, куди він піде, щоб дізнатися про відновлені істини щодо природи Бога, як вони відкриті в Священному гаю, про проповідування євангелії померлим, про три ступені слави і про вічні сім’ї? Куди він піде, щоб отримати обряди, які можуть спасти і піднести його? Куди він піде, щоб запечататися на вічність зі своєю дружиною й дітьми? Куди він піде, коли захоче отримати благословення священства для втішення або зцілення члена сім’ї? Куди він піде, щоб знайти пророка Бога? Він марно шукатиме ті вчення, і ті обряди, та ті сили, й тих пророків, оскільки вони є тільки в Церкві Ісуса Христа Святих Останніх Днів.
Людина не може мати вчення і обряди, як вони відновлені через пророка Джозефа Сміта, не прийнявши Джозефа Сміта та історію, яка є фундаментом цих вчень і обрядів. Вони---нероздільні. Вони ідуть пліч-о-пліч. Ви не можете назвати плід добрим, а потім назвати дерево поганим. Спаситель вже давно навчав цій істині: “Не може родить добре дерево плоду лихого, ані дерево зле плодів добрих родити” (Матвій 7:18). Таким чином, якщо доктринальний плід, про який ми говорили сьогодні, є добрим, тоді й дерево, на якому він виріс—Джозеф Сміт та супутня історія, яка лежить в основі цих відкритих істин,—також є добрим. Не можна мати одне без іншого.
Під час виступів на генеральних конференціях кілька років тому старійшина Б. Х. Робертс говорив про досягнення Джозефа Сміта, а потім, кажучи про критиків Джозефа, сказав: “Зробіть те саме! Зробіть це, кажу вам, або прикрийте рот рукою й мовчіть, коли промовляється його ім’я7”.
Історичні або соціальні занепокоєння, які можуть виникати у деяких людей, уявні наукові суперечності—все це другорядні деталі; головним є вчення, обряди, влада сили священства та інші плоди нашої Церкви, про багато з яких ми говорили цього вечора. Однак хтось може сказати: “Я вірю в усе це, але що мені відповісти критикам та на їхні специфічні запитання?”
Адвокат знає, що коли обвинувачувач представляє свої головні свідчення, відповідач у справі постає у найгіршому можливому світлі. Людина, яка швидко виносить судження, в той момент може вирішити, що відповідач є винним, однак після цього в залі суду відбувається цікаве явище. Захист починає перехресний допит цього самого свідка і часто відбувається наступне: чіткі відповіді свідка починають никнути під тиском перехресного допиту. Свідок, свідчення якого здавалися такими непохибними, тепер ставав дещо непослідовним і можливо навіть явно неточним у відновленні в пам’яті подій. На вигляд бездоганна історія свідка починає пускати тріщини й кришитися з кожним новим запитанням, яке ставиться йому. Свідок міг справлятися з легкими запитаннями свого обвинувача, однак, коли посипалися важкі запитання з боку захисту, він не міг витримати їхньої сили або дослідницького характеру. Коли перехресний допит завершується, свідок здебільшого виглядає скомпрометованим. Спостерігач, який недавно був готовий “повісити” відповідача, тепер іншими очима бачить цю людину абсолютно невинною.
У такий самий спосіб деякі критики закидають однобокі запитання Церкві, мета яких показати Церкву в найгіршому можливому світлі. Однак запитання можуть і повертатися8. Головні свідки обвинувача не захищені від перехресного допиту, рівно як і найупертіші критики Церкви. Я ніколи не зустрічав критиків, які могли б дати мені задовільні відповіді під час “перехресного допиту” на такі запитання:
Перше: звідки Джозеф Сміт знав як відновити вчення й обряди з Біблії, такі як: вчення про доземне життя, істинну природу Бога, проповідування євангелії померлим, хрищення за померлих та багато іншого, про що ми говорили цього вечора, в той час, як про такі вчення і обряди не навчали інші тогочасні церкви? Чому Джозеф Сміт був єдиний, хто виявив і відновив їх? Навіть, якби він вважався теологічним генієм, чи не могло бути й інших таких геніїв за 1800 років після священнослужіння Спасителя, які б зробили те саме?
Друге: якщо ця Церква не є Христовою Церквою, тоді чому вона має ті самі плоди, які були і у первинній Христовій Церкві, а саме: чудеса й дари Духа, сучасні одкровення від апостолів і пророків, ангели й видіння, здорові люди, люди високих моральних цінностей, люди, які виконують місіонерську роботу, та люди, які дуже зосереджені на сім’ї? Чи не сказав Спаситель про спосіб, як дізнатися істину: “По їхніх плодах ви пізнаєте їх” (Матвій 7:20)?
Звичайно ж, під час перехресного допиту можна поставити ще багато запитань. Однак є такі запитання, які перевершують всі інші,—по суті, вони стають основними питаннями. Достатньо сказати, що деякі запитання просто є важливішими за інші у виявленні істини. Якщо ви пізнаєте, що Джозеф Сміт відновив біблійські вчення і обряди, про які було сказано раніше цього вечора, якщо ви пізнаєте, що Церква Ісуса Христа Святих Останніх Днів має ті самі плоди, що і первинна Христова Церква, або якщо пізнаєте, що Книга Мормона має божественне походження, тоді ви пізнаєте, що Джозеф Сміт є пророком. А якщо Джозеф Сміт є пророком, тоді це єдина істинна і жива Церква на лиці всієї землі. Тоді всі інші питання мерхнуть у порівнянні з ними. Це схоже на розгляд питання Верховним судом. Всі протилежні рішення нижчих судів стають неважливими. Так само й усі питання критиків, якими б допитливими, складними чи цікавими вони не були, стають неважливими у виявленні істини. Чому? Тому що ви вже відповіли на ключові запитання—найважливіші запитання, найзначущі запитання—які є несучими стовпами пізнання істини.
Достатньо сказати, що я можу знести певні людські недоліки, навіть пророків Бога; вони притаманні смертним істотам. Я можу терпіти деякі сумнівні наукові дослідження, які заперечують Книгу Мормона; час виправить це. І я можу жити з певними уявними історичними аномаліями; вони є незначними в суцільному ландшафті істини. Але я не можу жити без доктринальних істин і обрядів, відновлених Джозефом Смітом, я не можу жити без священства Бога, яке благословляє мою сім’ю, і я не можу жити без знання про те, що моя дружина й діти запечатані до мене на вічність. Ось вибір, перед яким ми постаємо—кілька запитань без відповідей з одного боку проти безлічі доктринальних фактів і сили Бога з іншого боку. А для мене, і я сподіваюся, що і для вас, цей вибір є легким і раціональним.
Я свідчу, що Церква, над якою ви одного дня головуватимете, носить ім’я Христа, бо вона має схвалену Ним організацію, Його вчення, Його обряди, Його сили, Його плоди і Його постійні одкровення, і про все це сказано в Його божественному проекті. Давайте мати духовні очі, щоб бачити паралелі між тим проектом і відновленою Церквою Христа сьогодні, бо це одне з переконливих свідчень Бога для нас. Про це я свідчу і молюся в ім’я Ісуса Христа, амінь.
© 2014 by Intellectual Reserve, Inc. Усі права застережено. Текст англійською мовою затверджено: 9/13. Затверджено на переклад: 9/13. Назва оригіналу: What Is the Blueprint of Christ’s Church? Ukrainian. PD50051805 192