Віра як принцип дії і сили
Щорічна трансляція навчання для семінарій та інститутів релігії • 13 червня 2017 року
Я завжди з нетерпінням чекаю зустрічі з вами на цьому важливому зібранні. Готуючись до цих зборів, я звертався до Господа по допомогу, аби знати, що Він хоче, щоб ми зробили для Його дітей, які знаходяться в наших класних кімнатах і наших домівках. В такі тихі миті я відчував Його схвалення за ваші невтомні зусилля і незліченні жертви. Я також відчував, з якою радістю Він так благословляє вас і ваші сім’ї. І я відчував Його бажання благословити ваших студентів любов’ю до Його улюбленого Сина і свідченням про Нього.
Цього не можна досягти лише за допомогою більшої кількості чи кращої якості програм, навчального плану, навчання або технологій, адже ніщо з цього ніколи не замінить дивовижний вплив небес в житті наших студентів. Те, на що ми сподіваємося, може лише прийти як дар від нашого люблячого Небесного Батька і вимагатиме Його сили для здійснення чудес в житті окремих людей.
Що потрібно від нас, так це виявлення більшої віри, тому що віра передує кожному чуду. Старійшина Даллін Х. Оукс сказав: “Віра без діл мертва. Але [потім він додав]: Діла без віри---навіть ще мертвіші”1. Іншими словами, вся наша важка праця не надасть бажаного результату, якщо вона виконується без віри. Тому що віра---це принцип дії й принцип сили. Збільшення нашої спільної віри буде знаком для Господа, що ми покладаємося на Нього і довіряємо Його силі надихати, навертати, зміцнювати, готувати і захищати підростаюче покоління. Завдяки зміцненню віри в Спасителя поглибиться наше навчання, ми зможемо краще запрошувати молодь і молодих дорослих відвідувати семінарію чи інститут або читати Писання, і налагоджувати наші стосунки з батьками та провідниками священства. Тому, будь ласка, чи ви не приєднаєтесь в найближчі тижні і місяці до мене в благанні до нашого Небесного Батька, аби збільшити нашу віру? Я вірю, що Він готовий допомогти, якщо ми просто попросимо Його.
Виявлення віри як принципу дії
Джозеф Сміт навчав, що виявлення віри в Бога вимагає від нас “правильного розуміння Його характеру, досконалості і якостей” та “знання того, що курс нашого життя йде в одному напрямку з Його волею”2. Обидві ці вимоги змушують нас виявляти віру як принцип дії3.
Під час останньої генеральної конференції президент Рассел М. Нельсон поділився одним способом, за допомогою якого ми можемо підійти до першої з цих двох вимог:
“Чим більше ми знаємо про служіння і місію Спасителя---чим більше ми розуміємо Його вчення і що Він зробив для нас---тим більше ми знаємо, що Він може надати силу, необхідну для нашого життя.
На початку року я попросив дорослу молодь Церкви щотижня присвятити частину свого часу для вивчення усього, що сказав і зробив Ісус, як це записано в Головних трудах. Я запросив їх зробити духовні посилання про Ісуса Христа в Topical Guide основним особистим навчальним планом.
Я дав це завдання, тому що сам уже прийняв його. Я прочитав і підкреслив кожний вірш, в якому говориться про Ісуса Христа, і які перелічені під основним заголовком і в 57 виносках в Topical Guide. Коли я завершив це чудове завдання, моя дружина спитала, як воно вплинуло на мене. Я сказав їй: “Я інша людина!”4
Я хотів нагадати вам про це запрошення, тому що я особисто бачив користь цього зосередженого вивчення і знаю, що, чим більше ми розуміємо і любимо Спасителя, тим більше наша віра в Нього зростає.
Як я вже зазначив раніше, пророк Джозеф Сміт навчав, що ще одним важливим елементом віри є поєднання свого життя з Господньою волею. Щоб краще це зобразити, дозвольте мені поділитися з вами прикладом, з яким знайомі присутні тут матері:
Селеста Девіс---молода мати трьох дітей; її немовля часто прокидалося кожної ночі. Вона почала молитися, щоб вона та її дитина змогли виспатися. Але, здавалося, що відповідь на її молитви не приходила. Тому вона захотіла краще зрозуміти молитву і дізнатися чому її не благословили полегшенням. Вона дізналася з Bible Dictionary, що “ми молимося в ім’я Христа, коли наш розум---це розум Христа, а наші бажання---це бажання Христа. … І тоді ми просимо про те, що Бог може нам дати. Багато молитов залишаються без відповідей, тому що вони не промовляються в ім’я Христа взагалі; вони в жодному разі не представляють Його розум, а походять від єгоїзму людського серця”5.
Тому Селеста вирішила скласти список того, про що вона молилася. Підготувавши цей список, вона усвідомила, що її молитви здебільшого містили прохання до Небесного Батька про те, чого вона хотіла---щоб Він змінив її обставини. Тоді вона вирішила скласти ще один список, записавши те, чого вона була певна Небесний Батько хотів для неї. Звичайно ж, ці два списки не були повністю несумісні---Він любить нас і хоче, щоб ми були щасливі. Але ця маленька вправа вчить важливій істині. В той час, як вона хотіла змінити свої обставини, Він хотів змінити її. Тому вона вирішила змінити свій підхід до молитви для того, щоб краще поєднати свою волю з волею Небесного Батька. Вона написала:
“Я придумала невеличку формулу, яка допомагає мені в моїх молитвах. Вона проста: коли ви просите про те, що хочете і не зовсім впевнені, чи це те, що Господь хоче, щоб ви мали, додайте фразу “а якщо ні” і потім додайте те, що ви впевнені Господь хотів би, щоб ви мали.
“Наприклад: “[Небесний Батьку], будь ласка, допоможи мені виспатися сьогодні вночі, а якщо ні, то допоможи мені мати достатньо енергії, аби все одно бути приємною і працьовитою”. “[Небесний Батьку], будь ласка, благослови мою дитину, щоб вона одужала від цієї хвороби і почувалася краще, а якщо ні, то допоможи нам довіряти Тобі і бути терпеливими одне до одного”. “[Небесний Батьку], будь ласка, благослови мене, щоб мене сприймали мої друзі, а якщо ні, навіть якщо я не відчуваю себе сприйнятою, то допоможи мені бути доброю і щедрою”.
Вона продовжувала:
“Я використовувала її протягом року і можу сказати, що молитви стали дуже успішними. …
Я відчуваю, що нарешті досягаю справжньої мети молитви---не влаштовую переговори стосовно моїх бажань, а поєдную себе з Богом. …
Неочікуваною користю стало те, що я не боюся складних ситуацій або не боюся отримати те, чого я хочу, так само, як колись, тому що я бачила і відчувала, як Бог відповідає на мої молитви---на мої бажання і на мої “а якщо ні”6.
В тому, що сталося з Селестою, ми бачимо зразок, який може допомогти нам з нашими молитвами і нашими зусиллями, щоб виявляти віру як принцип дії. Щоб було ясно, віра не забере свободу волі наших дітей чи наших студентів і не усуне всі випробування і проблеми з нашого життя. Але вона може допомогти нам гідно витерпіти і навіть навчитися завдяки складним обставинам. Вона також змінить те, як ми бачимо наших студентів (і наших дітей) і як ми молимося за них. Вона змінить нашу взаємодію в наших класних кімнатах і наших домівках. Вона допоможе нам мати надію, щастя й оптимізм в світі, що занепадає. Вона створить можливості для особистого одкровення і надасть сили нашому навчанню. Вона донесе наші свідчення до сердець тих, кого ми любимо.
Справжня віра усуває самовиправдання. І веде до самооцінки, яка, в свою чергу, веде до щирого покаяння і свідомого зростання. Вона спонукає нас уникати пастки очікування рішень, які знаходяться лише, коли інші змінюються, наприклад, якщо ми кажемо щось на кшталт: “Якби я мав більше підтримки від батьків або церковних провідників, тоді все було б краще”. В такому підході немає покладання на Спасителя і тому це не дає доступу до Його сили. Застосовуючи його ми не отримаємо необхідного нам чуда. У нас є достатньо і нас самих достатньо, щоб виконати Господню роботу, якщо у нас досить віри, аби щиро попросити Його змінити нас і зробити нас знаряддям в Його руках.
Це справді так, навіть якщо ми почуваємо себе некомпетентними і перевантаженими. Я навчився цього, коли, будучи молодим чоловіком, готувався до місії. Я завжди думав, що служитиму, проте в молодшому віці думка про це дуже нервувала мене. Мені було дуже незручно виступати перед людьми. У мене є тітонька, яка й досі каже, що не бачила моїх очей, поки я не став підлітком, оскільки я завжди ходив з опущеною головою, ховаючи своє обличчя. В середній школі я отримав мінімально можливий прохідний бал в класі драми. Я просто не міг змусити себе стояти перед класом, навіть якщо потрібно було прочитати готовий сценарій, який дав мені вчитель.
Після отримання покликання на місію в Мексику, мене попросили виступити на духовному вечорі для молоді разом з моїм старшим братом. Я впорався за п’ять хвилин, залишивши йому решту часу. Я не думаю, що перебільшую, якщо скажу, що мій виступ був найгіршим в цій чи будь-якій іншій церкві. Після закінчення духовного вечора, багато хто з молоді захотіли привітатися з моїм братом. Одна добра душа трохи відійшла від черги і сказала мені: “Дякую. То був чудовий виступ”. Я буквально подумав: “Ти добрий, але ти такий брехун”. Я пішов додому занепалий духом, роздумуючи про те, як я можу взагалі сподіватися служити на місії. Я не відчував себе компетентним, щоб навчати євангелії англійською мовою, не кажучи вже про іспанську мову, яку мені ще необхідно було вивчити.
Кілька днів потому, все ще з сумом у серці, я відкрив Писання і прочитав історію Еноха. Коли Еноху повеліли закликати людей до покаяння, у 31-у вірші говориться: “Він вклонився до землі перед Господом і промовив перед Господом, кажучи: Чому це я знайшов прихильність у Твоїх очах, я ж бо просто хлопець, і всі люди ненавидять мене; бо я тяжкоустий; так чи я слуга Тобі?”7 У відповідь на сумніви Еноха в собі і очевидну невпевненість в своєму покликанні Господь дав це чудове запевнення, яке знаходиться у 34-у вірші: Ось, Мій Дух на тобі, отже, усі твої слова Я виправдаю; і гори тікатимуть перед тобою, і ріки звернуть зі своєї течії; і ти житимеш у Мені, а Я в тобі; тож, іди зі Мною”8.
Знервований, невпевнений в собі і погано підготовлений до того, що чекало попереду, але тримаючись за ті слова, наче за рятувальний трос, я вперше в своєму житті сів на літак і полетів до Мексики служити. Там я дізнався, що, якщо ми бажаємо, ми справді можемо іти з Господом. Я дізнався, що слова Президента Езри Тефта Бенсона були істинними: “Чоловіки і жінки, які віддають своє життя Богу, дізнаються, що Він може зробити з їхнім життям набагато більше, ніж вони”9.
Виявлення віри як принципу сили
З історії про Еноха я ще дещо дізнався про віру. Послухайте опис того, що сталося з цим парубком, який був тяжкоустим і якого ненавиділи люди. У Мойсей 7:13 говориться: “І такою великою була віра Еноха, що він повів народ Бога, і їхні вороги вийшли на битву проти них; і він промовив слово Господа, і земля затремтіла, і гори зрушилися, саме за його наказом; і ріки води вийшли зі своїх русел; і рик левів було чути з пустині; і всі народи злякалися страшенно, таким сильним було слово Еноха, і такою великою була сила мови, яку Бог дав йому”10. Це не схоже на хлопця, який був тяжкоустим. Це схоже на чоловіка віри, який, ідучи з Господом, зрушував гори.
Інколи англійською використовуються фрази “move the dial (поворухнути стрілку)” чи “move the needle (зрушити голку)”, щоб показати маленькі, необхідні покращення, але Господь не закликав нас просто поворухнути пальцем. Він закликав нас зрушити гори. Він сказав: “Коли будете ви мати віру, хоч як зерно гірчичне, і горі оцій скажете: “Перейди звідси туди”, то й перейде вона, і нічого не матимете неможливого!”11
Ця віра, щоб зрушити гори---чи ті гори є буквальними, чи образними---це ще один рівень віри. Як навчав старійшина Д. Тодд Крістофферсон:
“[Існує] рівень віри, який складається з духовної впевненості і сприяє добрим справам, особливо послушності принципам і заповідям євангелії. Це справжня віра в Христа. …
Проте віра такого рівня, що не лише управляє нашою поведінкою, але також надає нам силу змінювати реальність та сприяти, аби відбувалося те, що ніяким іншим чином не відбулося б. Я говорю про віру не лише як про принцип дії, а також і як про принцип сили”12.
Це той вид віри, описаний у Євреям 11, який використовували Енох, Авраам, Сара і Мойсей. Це була віра, якою пророки “царства побивали, правду чинили, одержували обітниці, пащі левам загороджували, силу огненну гасили, утікали від вістря меча, зміцнялись від слабости, … [і якою] жінки діставали померлих своїх із воскресіння”13.
Це вид віри, описаний в Етер 12, стосовно Алми, Амулека, Нефія, Легія і Аммона14. Це віра, яку показав “брат Яреда[, який] сказав горі Зерін: Зсунься!---і вона зсунулася. А якби в нього не було віри, вона б не зсунулася”15. І нарешті, “і було багато таких, чия віра була такою надзвичайно сильною, навіть до того, як Христос прийшов, що їх не можна було утримувати поза завісою,---а тепер послухайте цю фразу,---і вони істинно побачили на свої власні очі те, що вони бачили оком віри”16.
Це все---яскраві зображення віри як принципу сили. Але останній приклад чарує мене найбільше. Вони спершу побачили ці речі оком віри до того, як вони побачили їх своїми фізичними очами. Є важливий сучасний приклад цього від Президента Бригама Янга. Коли він говорив про землю, на якій знаходиться Солт-Лейкський храм, то сказав: “Я майже ніколи не говорю про одкровення або видіння, але досить сказати … Я був тут і бачив в дусі цей храм. … Я ніколи не бачив ту землю, але видіння його було там”17.
Мати бачення того, що може бути, чого бажає Господь,---це необхідна складова виявлення справжньої віри, як принципу сили.
Чи бачите ви те чудо, яке нам потрібне, вашим оком віри? Чи можете ви уявити, як ви проводите уроки з більшою довірою до Господа, до Його слова і до ваших студентів? Чи можете ви уявити ваших студентів, які залишають ваші класні кімнати більше покладаючись на вчення і спокуту Спасителя, більше протистоячи гріху і більше підготовленими робити все, що Господь просить їх? І чи можете ви бачити оком віри більше молодих людей, як членів Церкви, так і людей з інших конфесій, які відкликаються на наші запрошення прийти і приєднатися до цього чуда? Що може зробити Господь, якщо ми будемо виявляти нашу спільну віру, як принцип дії і як принцип сили?
“З нами Господь,---не бійтеся їх!”
Перед завершенням я хочу поділитися з вами одним останнім прикладом. У мене в офісі висить різьблення з оливкового дерева, на якому зображено одну з моїх улюблених розповідей з Писань і яке є постійним нагадуванням мені про потребу у вірі. Це зображення Калева та Ісуса Навина, які були призначені Мойсеєм, разом з 10-ма іншими чоловіками, дослідити землю Ханаана і відзвітувати. Інші 10 чоловіків повернулися зі словами: “Народ той, що сидить у тім Краї, міцний, а міста укріплені, дуже великі”18.
“Калев утихомирював народ перед Мойсеєм та й сказав: “Конче ввійдемо ми й заволодіємо ним, бо ми … переможем його!”
Та люди, що ходили з ним, сказали: “Ми не зможемо ввійти до того народу, бо він сильніший за нас”19.
Через їхній брак віри, “пустили вони … злу вістку про той Край, … говорячи: “… там ми бачили велетнів, … і були ми в своїх очах немов та сарана”20.
Але Ісус Навин і Калев відповіли: “З нами Господь,---не бійтеся їх!”21
Але люди, як ті 10 безвірних посланців, не могли бачити, що Господь був готовий зробити, і не послідували за Ісусом Навином і Калевом. Саме через цей брак віри, люди ходили по пустелі більше 39 років. З тієї початкової групи лише Ісус Навин та Калев вижили, і їм було дозволено увійти в обіцяну землю. Ви, мабуть, пам’ятаєте відомі слова Калева, коли він та Ісус Навин стояли перед горою Геброн---тим самим місцем, яке вони досліджували стільки років тому. Калев сказав:
“Сьогодні я ще сильний, як того дня, коли Мойсей посилав мене. …
А тепер дай же мені цей гористий край”22.
Саме через його віру він та покоління його сім’ї успадкували його гористий край в обіцяній землі.
Попереду нас чекають випробування. Нас може бути спокушено сумніватися і принести злу звістку, сповнену страху і сумніву. Цей брак довіри до Господа не допустить нас до обіцяної землі. Так само як Калев та Ісус Навин, ми повинні відкинути наш страх і проявити нашу віру, щоб отримати благословення, які Він приготував для нас. Ми повинні дивитися на кожну проблему і випробування в нашому житті, як на можливість поглибити свою віру в Ісуса Христа.
Що може зробити Господь, якщо ми спільно замінимо страх і сумнів надією і вірою? Я вірю, що Він зрушить не лише голку, а й гори---щоб чудеса траплялися в житті молоді і дорослої молоді Церкви. Коли зростає наша віра, в той час зростатиме і віра тих, кого ми навчаємо. Я знаю, що наш Небесний Батько благословить вас і Він благословить наших студентів, коли ми виявляємо нашу віру в Його люблячого і досконалого Сина, Спасителя, Викупителя і Визволителя світу. В ім’я Ісуса Христа, амінь.
© 2017 by Intellectual Reserve, Inc. All rights reserved. Текст англійською мовою затверджено: 5/17. Затверджено на переклад: 5/17. Назва оригіналу: “Faith as a Principle of Action and Power”. Ukrainian. PD60004121 192