17:31

Бачити кожного

Лорі Ньюболд

Директор Навчальної служби

Трансляція Щорічного навчання для семінарій та інститутів релігії • 13 червня 2017 р.

Я вдячна за можливість бути сьогодні тут і поділитися своєю любов’ю до Спасителя, до вас і до молоді та дорослої молоді, кому ми маємо привілей служити.

Я пам’ятаю, яке сильне свідчення від Святого Духа я отримала, коли вперше прочитала такі слова президента Бойда К. Пекера: “Я вважаю, що якою мірою ви виконуєте вашу роботу, відповідно до завдання й відповідальності, які у вас є, такою мірою образ Христа стає вигравіюваним на ваших обличчях. І для всіх справжніх цілей у тому класі, у той час і в тих словах і з тим натхненням ви---це Він, а Він---це ви”¹. Думка про те, що я маю привілей представляти Спасителя у моїх обов’язках, стала мотивуючим бажанням і скеровуючою істиною впродовж всієї моєї роботи в семінарії та інституті.

Старійшина Гонг навчав нас на нашому останньому вечорі з генеральним авторитетом, що серед того, що робило Спасителя досконалим вчителем, була Його здатність навчати одночасно і 5000 людей, і одного. Він сказав: “Це диво, якого прагнемо ми, вчителі,---навчати увесь наш клас і кожного в цьому класі. Це вимагає уваги до 5000 і до одного. Для цього необхідно приділити увагу спільним тривогам та особистим потребам”². А ви коли-небудь замислювалися над тим, як Спасителю вдавалося робити це?

Я хочу поділитися з вами досвідом, який отримала на другому році свого вчителювання, коли Господь навчав мене, допомагаючи зрозуміти, що означає представляти Його в класі. В одному з моїх класів був студент, якому було років 15. З перших же днів я вже знала, що у мене не вистачить терпіння на його неповторну особистість і відчула, що то буде довгий семестр, коли я намагатимусь користуватися даром, якого в мене ще не було. Я молилася про здатність любити його і всіх моїх студентів.

На другому тижні під час уроку, коли цей молодий чоловік встав і, ділячись своєю духовною думкою, трошки більше розказав про своє життя, я отримала дар подивитися на нього так, як дивиться на нього Господь, і відразу ж відчула більше любові до нього. Він розповів, що його батьки розлучаються, а мати не тільки залишила Церкву, а й бореться проти неї. Мені вдалося розгледіти в його обличчі, як боляче його серцю і як йому було ніяково розповідати про це. Чесно кажучи, я не пам’ятаю про що була його духовна думка, але пам’ятаю, чого мене навчив Святий Дух. Мені в голову прийшла така думка: “Зніми взуття своє, бо Я дарую тобі можливість увійти в серце. Я довіряю тобі, щоб ти мала вплив праведної жінки у житті цього молодого чоловіка, і Мені потрібно, щоб ти любила його, як люблю його Я”. З тієї самої миті я змінилась. Моє серце змінилось. Я бачила його---дійсно бачила його---сином Бога, з божественним потенціалом, духовними дарами і здатністю багато чого дати нашому класу. За той семестр в його поведінці не багато чого змінилося, однак змінилася я. І через цю зміну до нас обох прийшов чудовий досвід. Я вічно буду вдячна за цього молодого чоловіка й ту можливість, яку мені дав Господь, щоб змінити серце й бачення.

Я постійно дивуюся здатності нашого Небесного Батька не лише знати кожну потребу окремо взятої людини, але й задовольняти її. Я знаю, що Він чудово бачить, розуміє і знає мене. І навіть більше того, Він досконало любить мене. Я також знаю, що Він дивиться на мене як на ту, хто має божественний потенціал, і Він знає, що з Його допомогою я стану подібною до Нього. Я знаю, що Він має таку ж віру в кожного з вас і в кожного молодого чоловіка та кожну молоду жінку, які входять у ваш клас. Він чудово їх бачить і хоче спасти кожного з них. Він бачить не лише їхню зовнішність та поведінку, а вибирає зосередитися на їхніх божественних якостях та сильних сторонах. І від нас, учителів, Він очікує, щоб ми робили те саме.

Цього року ми представляємо новий пріоритет під назвою “Бачити кожного”. Цей пріоритет націлений на те, щоб кожний з нас розвивав у собі Христову здатність бачити потреби, сильні сторони і божественний потенціал кожного студента. Ми сподіваємося, що кожний з нас розвиватиме або поглиблюватиме цю Христову здатність не звертати увагу на ярлики та зовнішність, а вчитися дивитись на кожного студента як на неповторну особистість з божественним потенціалом і ставитися до нього чи до неї відповідно.

Кожний студент приходить у ваші класні кімнати, маючи особисті обставини, потреби і виклики, які позначаються на їхньому навчанні. Важливо пам’ятати, що семінарія чи інститут---це лише частина життя кожного студента---дуже важлива частина, але все ж частина. Способи навчання, культурні відмінності, вади, залежність, втрата або горе---це лише кілька з факторів, які можуть впливати на навчання студента. Обставини та ярлики не визначають того, ким є наші студенти, але дають нам нагоду бачити і любити їх так, як це робить Спаситель. Це наші священні привілей і відповідальність---трудитися більше, щоб допомогти тим, хто несе важкі тягарі і хто приходить в клас, відчайдушно прагнучи надії, яку дає Спаситель усього людства.

Розмірковуючи над цією священною відповідальністю бачити кожного, я багато дізналася із вчень апостола Павла у 1 Коринтянам 12. Я хотіла б розказати, які три уроки я засвоїла з вивчення цього розділу.

Урок 1: Павло починає навчати про тіло Христове і цінність кожного члена, навчаючи про духовні дари. Вивчаючи вірші 1–11, я не могла не запитати себе, а чи не є одним з ключів до того, щоб бачити кожного так, як їх бачить Спаситель, те, щоб спершу усвідомити, що вони мають дари і сильні сторони, які потрібно розгледіти і застосувати. Якщо ми дивимося на студента так, то будемо розпізнавати його сильні сторони і привертати до них увагу, а не зосереджуватися на його недоліках чи небажаній поведінці. Трапляється, що поведінка студента зовсім не відображає його чи її цінності. Одна проста навичка, яку вчитель може набути,---це зробити паузу, перш ніж реагувати на репліку чи поведінку студента, а потім подумайте про дві-три можливі причини, “чому” студент може так реагувати чи діяти. Це допомагатиме вчителю не діяти імпульсивно і краще розпізнавати духовні дари студента.

Намагаючись пам’ятати про божественний потенціал кожного студента, ми також повинні брати до уваги те, що обставини або вади можуть позначатися на їхньому бажанні чи здатності навчатися. Це вимагає, щоб ми з більшою ретельністю створювали такі навчальні заняття, які б запрошували та надихали людей виявляти свободу вибору, щоб використовувати свої духовні дари в навчальному процесі. Процес цей нелегкий, та коли ми прагнемо Господньої допомоги, Він допомагатиме нам дізнаватися, як ми можемо торкнутися сердець Його дітей.

Ось випадок, завдяки якому я дізналася про важливість розпізнавання духовних дарів у моїх студентів; він стосується однієї з моїх студенток, яка не любила читати ні в класі, ні поза ним. У неї був неабиякий талант до музики, і коли я молилася про те, як торкнутися її серця, Господь відповів мені, що я маю зробити те, чого раніше ще ніколи не робила. Я дала їй розклад уроків і попросила знайти для кожного уроку пісню, яку можна було б заспівати в класі, щоб це допомагало навчати про одну з істин в тому блоці Писань. Їй потрібно було читати Писання поза класом, щоб визначити ці істини, а потім знайти для них відповідну пісню. Це також давало їй можливість свідчити в класі про те, що вона дізналася під час своєї підготовки. Протягом всього кількох тижнів я побачила, як міцніла любов цієї студентки до Спасителя і наскільки поліпшувалася її робота в класі. Зараз вона служить на місії повного дня і не тільки читає Писання, а й навчає з них та ділиться своїм даром свідчення через музику.

Урок 2: Павло наголошує, що кожний член тіла є цінним. У віршах 14–18 він навчає нас:

“Бо тіло не є один член, а багато.

Коли скаже нога, що я не від тіла, бо я не рука,---то хіба через це не від тіла вона?

І коли скаже вухо, що я не від тіла, бо я не око,---то хіба через це не від тіла воно?

Коли б оком було ціле тіло, то де був би слух? А коли б усе слух, то де був би нюх?

Та нині Бог розклав члени в тілі, кожного з них, як хотів”.

Мені подобається цей образ членів тіла, що виконують різні, але необхідні ролі. Рука не може замінити ногу. Вухо не може замінити око. Кожний член має унікальну і важливу роль, і кожний приносить користь по-різному. Кожний є необхідним, щоб тіло могло повноцінно функціонувати.

Старійшина Холланд вдався до іншої аналогії, щоб навчати цієї ж самої істини, сказавши: “За божественним задумом всі голоси в Божому хорі різні. Потрібна різноманітність---сопрано і альти, баритони і баси---щоб музика була багатою. … Коли ми принижуємо нашу унікальність або намагаємося пристосуватися до фіктивних стереотипів, … ми втрачаємо багатство тону і тембру, які Бог задумав, коли створив такий різноманітний світ”³.

Аби допомогти кожному студенту стати “наверненими, поки … вони з нами”⁴, ми повинні повірити, що кожний студент має цінність, і діяти відповідно. У світлі цих істин я пропоную кожному з вас поставити собі такі два запитання. Перше: “Чи справді я вірю, що кожний з моїх студентів має цінність і може стати корисним членом?” Друге: “Чи відображають мої дії цю віру?”

Я молюся, щоб Господь допомагав нам більше керуватися цією вірою.

Урок 3: Павло навчає, що ми повинні однаково дбати про кожного члена. Він каже: “Щоб поділення в тілі не було, а щоб члени однаково дбали один про одного”⁵.

Цей вірш змусив мене подумати про себе: А я “однаково дбаю” про кожного студента? Чи не зосереджуюся я більше на студентах, які, здається, вочевидь є корисними на уроці? Чи не легше мені любити тих, хто піднімає руку і завжди має розкриті Писання, щоб ділитися свідченням і змістовними коментарями? Чи не легше мені виявляти любов і увагу до тих, хто любить мене, хто любить клас, хто приходить вчасно і пропускає уроки тільки, коли тяжко хворий? Чи помічають інші студенти, коли я не “однаково дбаю” про кожного студента? І як це позначається на атмосфері любові, поваги й цілеспрямованості у моєму класі? Більш вірогідно, що студенти будуть дивитися одне на одного і ставитися одне до одного, як це робить Спаситель, якщо кожний з нас є для них взірцем у цьому.

Стараючись представляти Спасителя в нашому навчанні та розвиваючи здатність дивитися, як дивиться Він, ми повинні пам’ятати, що: (1) всі мають духовні дари, щоб ними ділитися; (2) кожний член класу є цінним; і (3) нам потрібно “однаково дбати” про кожного члена класу.

Я хотіла б розповісти про ще один урок, який засвоїла, коли роздумувала про необхідність цього пріоритету. У наші дні супротивник “ходить, ричучи, як лев, що шукає пожерти кого”⁶. Як той, хто краде індивідуальність, він постійно намагається вкрасти в людей божественну індивідуальність та зв’язок з небесами. Ми повинні розвивати в собі здатність дивитися, як дивиться Спаситель, щоб допомогти іншим зрозуміти їхній божественний потенціал та бути вірними Господу у заплутаному світі, в якому “зло називають добром, а добро---злом, що ставлять темноту за світло, а світло---за темряву”⁷.

Серед моїх великих героїнь у Писаннях, які мали цю чудову здатність, є Авіґаїл. Про неї у Старому Завіті сказано, що була вона “доброго розуму та вродлива”⁸. Вона була дружиною Навала, який був чоловік “жорстокий та злочинний”⁹. Після того як Навал образливо відгукнувся про Давида й відмовився йому допомогти, той зібрав своїх людей, щоб знищити Навала та весь дім його. Коли слуги Навала розповіли Авіґаїл про небезпеку, що нависла над ними, вона негайно ж набрала їжі й вирушила на зустріч Давиду.

А зустрівши Давида, Авіґаїл вклоняється до землі перед ним, і як Христос, бере на себе відповідальність за образу, якої вона не робила, і благає у Давида прощення¹⁰. Що ж Авіґаїл бачить в Навалі, що спонукає її бути його захисником?

Що вона бачить в Давиді, що спонукає її сказати: “Прости ж провину невільниці своєї, бо конче зробить Господь моєму панові вірний дім, бо пан мій провадить війни Господні, і зло не буде знайдене в тобі за твоїх днів”?¹¹

Чому вона вирішила у такий критичний момент нагадати Давиду про те, хто він був і які Господь дав йому обіцяння? Що стало наслідком вияву її віри?

Мені подобається відповідь їй Давида, коли він заявив:

“Благословенний Господь, Бог Ізраїлів, що послав тебе на це навпроти мене!

І благословенний розум твій, і благословенна ти, що стримала мене цього дня, щоб я не пішов на пролиття крови, і щоб рука моя не відімстила за мене”¹².

Я вважаю, що в ту мить---згадайте обіцяння президента Пекера---Авіґаїл мала “образ Христа, … вигравіювани[й] на [її] обличч[і]. І для всіх справжніх цілей у тому класі, у той час і в тих словах і з тим натхненням [вона була Він, а Він був вона]”¹³.

Я свідчу, що і у нас є подібна можливість дивитися на інших, як Він дивиться на них, і допомагати їм бачити божественне в собі.

Словами неможливо передати любов і вдячність, які я відчуваю до тих, хто у моєму житті показував, що означає мати цю Христову якість. Перш за все моїй матері, цьому ангелу, яка завжди дивилася на мене як на ту, що має божественний потенціал і духовні дари. Вона завжди дивилася на мене як на ту, що робить свій внесок, навіть тоді, коли я й не робила цього, і невпинно трудилася, аби допомогти мені розвиватися й досягти того потенціалу. У мене були провідники священства, які принесли надію в моє життя, виявляючи до мене любов, яку має до мене Небесний Батько, і нагадуючи мені про мою цінність. Мої вчителі семінарії та інституту---багато хто з них дивиться цю трансляцію сьогодні---бачили в мені те, що я не могла бачити сама. Протягом моєї кар’єри я зустрічала так багато чоловіків і жінок, які надихали мене й вели до Спасителя завдяки своєму прикладу того, як бачити кожного.

Я повіки вдячна за ті способи, якими Господь і далі показує мені, що Він дивиться на мене як на гідну й цінну. Він благословив мене дарами й дав мені можливості використовувати ці дари, аби допомогти іншим ставати схожими на Нього. І я знаю, що Він робить це також для кожного з вас і кожного з ваших студентів.

За кілька останніх місяців я набула чудового досвіду, зосереджуючись при вивченні Писань на тому, як Спаситель дивиться на кожного і навчає. Безпосереднє навчання від Нього змінило мене. Я пропоную вам скористатися такою ж можливістю. Він---довершений взірець. Існує безліч прикладів того, як Він проводив навчальні заняття й уроки, щоб задовольнити індивідуальні потреби і краще допомогти тим, кого Він навчав, розуміти їхній божественний потенціал.

Мої дорогі друзі, я молюся, щоб Небесний Батько і надалі збільшував нашу індивідуальну здатність дивитися, як дивиться Він, любити, як любить Він, і діяти, як діяв би Він. Я молюся, щоб ми прагнули цього дару й шукали, як отримати чи збільшити його. Я молюся, щоб ми і далі старалися мати образ Спасителя на наших обличчях, коли ми стаємо кожного дня перед нашими студентами. Я знаю, що ми можемо розвинути цей дар, коли прагнемо Його допомоги. Я свідчу про це в ім’я Ісуса Христа, амінь.