Навернення дітей Бога
Щорічна трансляція навчання для семінарій та інститутів релігії • 13 червня 2017 р.
Я дуже радий брати участь у сьогоднішній трансляції навчання з вами, хто веде і навчає в наших семінаріях та інститутах релігії, і вашими улюбленими подружжями. Ми зустрічалися з багатьма з вас по всьому світу, і ви---чудові. Мені здається, є декілька причин для цього. По-перше, Церква наймає тільки кваліфікованих працівників, які гідні мати храмову рекомендацію, мають доведену здібність навчати і були рекомендовані й затверджені на різних рівнях, включаючи правління освіти. Ви, покликані вчителі, можливо, не мали подібної перевірки, як наймані працівники, але, з досвіду знаю, місцеві провідники покликають найкращих, щоб навчати у семінарії та інституті. По-друге, ви занурені у вчення Христа, яке, як Нефій проголошує, “єдине й істинне вчення Батька, і Сина, і Святого Духа”1. Навчання цього вчення постійно заохочує жити за ним, і ось тому ви такі чудові. Залишайтеся такими!
Ми---семінарська сім’я! 32 роки тому мене було покликано президентом Гонолульського Гавайського колу. Нашій наймолодшій дитині тоді було 18 місяців, а найстаршій з наших чотирьох було 11 років. У мене була професія, яка вимагала багато часу, і нам здавалося, що ми вже на межі своїх можливостей. Тоді до мене підійшли ті, хто координували семінарію у нашому колі, і запитали не дуже впевнено, знаючи про обставини нашої молодої сім’ї: “Як ви вважаєте, чи можливо, е-е-е, було, е-е-е, щоб сестра Холлстром, е-е-е, навчала у семінарії?” Але ж ми не звикли відмовлятися від покликань, тому ми глибоко вдихнули і сказали: “Звичайно”.
Так для нашої сім’ї почався період, який і вимагав від нас багато, але й приносив нам багато винагород. Моя дружина, Даян прокидалася у будні о 4:30 ранку, аби підготуватися до семінарії на 6:00 годину. Від мене вимагалося підняти дітей, допомогти їм помитися, вдягнутися, приготувати сніданок і навести скрізь лад, щоб коли Даян під’їде о 7:00, я міг поїхати на роботу, а вона відвезти старших дітей до школи.
І так ми робили 8 років до того часу, коли Даян була покликана президентом Товариства молодих жінок. Через п’ять років координатор семінарії знову прийшов і постукав у наші двері з проханням: “У нас є дуже складний клас випускників, чи не могла б сестра Холлстром знову навчати у семінарії?” Отже наступні три роки ми додали до наших попередніх восьми, і потрібен був дзвінок від Президента Хінклі, щоб її відкликали. Мене було покликано генеральним авторитетом, і нас було послано в Японію для виконання нашого першого завдання. Отже, ви, покликані вчителі, будьте обережними зі сподіванням, що вас відкличуть,---ви ніколи не знаєте, де ви можете опинитися!
Але ми згадуємо цей напружений, неспокійний, приголомшливий час з любов’ю і вдячністю. Даян абсолютно любила своїх студентів семінарії (і вони любили її). Вона також учила у семінарії всіх наших дітей і наших племінників і племінниць, один з яких зараз директор інституту і, я сподіваюся, присутній на цій трансляції. Крім того, таке інтенсивне навчання поглибило євангельське знання і свідчення Даян---і це величезною мірою приносило користь мені й нашій сім’ї. Це також “дозволило” мені бути з нашими дітьми у той єдиний час, коли я не був постійно зайнятий---у ті ранішні години робочих днів. Це було значним благословенням для мене і, мені здається, для них. Отже, ви бачите, що деякі з наших найтяжчих тягарів насправді стають нашими найкращими благословеннями.
Я радий бути сьогодні серед тих, кого я дуже поважаю. Як член правління освіти й виконавчого комітету правління два рази на місяць я зустрічаюся зі старійшиною Кімом Б. Кларком, нашим чудовим відповідальним за освіту Церкви, і Чадом Х. Веббом, чудовим адміністратором семінарій та інститутів релігії. Ви, працівники семінарій та інститутів, чи ті, хто служать в них, знаходитеся під чудовим проводом. Як більшість з вас знає, Церковне правління освіти знаходиться під проводом Президента Томаса С. Монсона, в нього також входять президент Генрі Б. Айрінг та президент Дітер Ф. Ухтдорф. Старійшина Даллін Х. Оукс також є членом правління і головує у виконавчому комітеті. Також членами правління та виконавчого комітету є старійшина Джеффрі Р. Холланд, сестра Джин Б. Бінгем та сестра Бонні Л. Оскарсон. Мене постійно вражає те, яка перевага надається освіті у Церкві та які ресурси йдуть на неї.
Тепер дозвольте мені поділитися деякими думками з вами, тими, хто відіграє таку важливу роль у духовній освіті церковної молоді. Я вже посилався на глибоке вчення Церкви. Як Церква допомагає своїм членам розуміти це вчення та жити за ним? По-іншому поставити це питання можна так: “Які апостольські пріоритети Церкви Ісуса Христа Святих Останніх Днів?”
Один із способів дізнатися про ці пріоритети---це зрозуміти “роботу зі спасіння”. Найкоротше визначення роботи зі спасіння знаходиться у Довіднику 2. Пам’ятайте, що цей церковний довідник схвалений Першим Президентством та Кворумом Дванадцятьох Апостолів. В ньому записано: “Членів Церкви Ісуса Христа послано “трудитися в Його винограднику для спасіння душ людських” (УЗ 138:56). Ця робота зі спасіння включає в себе місіонерську роботу членів Церкви, утримання навернених, активізацію малоактивних членів Церкви, храмову і сімейно-історичну роботу та навчання євангелії”2.
Ще одна думка щодо цих пріоритетів знаходиться у твердженні в церковному Довіднику під назвою: “Мета Церкви”. Там сказано: “Церква Ісуса Христа Святих Останніх Днів була організована Богом, щоб допомагати в Його роботі зі здійснення спасіння і піднесення Його дітей. Церква запрошує всіх “прий[ти] до Христа, і вдосконал[ити]ся в Ньому” (Мороній 10:32; див. також УЗ 20:59). Запрошення прийти до Христа стосується всіх, хто вже жив або будь-коли житиме на землі”3.
У цитаті з Довідника далі сказано: “Здійснюючи свою мету допомогти окремим людям і сім’ям стати гідними піднесення, Церква зосереджує свою діяльність на виконанні божественно призначених обов’язків. Серед них: допомагати членам Церкви жити за євангелією Ісуса Христа, здійснювати збирання Ізраїлю через місіонерську роботу, піклуватися про бідних і нужденних та забезпечувати можливості для спасіння померлих через будівництво храмів і виконання вікарних обрядів”4.
Отже “робота зі спасіння” і “божественно призначені обов’язки” по суті є те саме і мають бути провідним принципом у всьому, що ми робимо у Церкві, включаючи (можливо, особливо) навчання нашої молоді.
Зрештою, все, що ми робимо---для нас самих, наших сімей і у наших теперішніх покликаннях---це навчати “роботи зі спасіння” і “божественно призначених обов’язків”, аби допомогти у наверненні синів і дочок Бога. Це означає навчати, як Аарон і його брати Аммон, Омнер і Гімній,---навчати “згідно з духом одкровення і пророцтва, і силою Бога”, так, щоб ті, які повірили “[у ваше] проповідування, і [стали] навернені до Господа, ніколи не відпали”5.
Як заявило Перше Президентство батькам і провідникам молоді: “Вас покликано Господом допомагати молоді стати наверненими до євангелії”6. Навчаючи так, як навчав Спаситель, ми отримуємо впевненість, що наша молодь буде глибше навчатися, що приведе до навернення.
Отже, навчати нашу молодь---це не просто вчити їх історії, це навчати їх вчення, яке надихає їх діяти. Наша роль---це “бути знаряддям у руках Бога”,7 щоб вони могли не тількичути, але щоб вони могли відчувати і потім, щоб вони могли робити. Наша роль---це “навчати і напучувати один одного”,8 так щоб ми “звʼя[зали] себе зобовʼязанням діяти в усій святості”9. Наша роль---це навчати “вір[и] в покаяння”10.
Як найкращим шляхом досягнути цього виду навчання? Взірець, встановлений у Господній Церкві,---щоб ми були задіяні у публічному поклонінні, сімейному поклонінні та особистому поклонінні. Дозвольте мені зупинитися на кожному з цих видів.
Публічне поклоніння
Публічне поклоніння---це коли ми збираємося як діти Бога, як брати і сестри, як громада святих. Ці збори іноді великі, такі як конференція колу чи навіть генеральна конференція, або іноді вони малі, наприклад, збори кворуму або Товариства молодих жінок, або Товариства допомоги, або урок семінарії або інституту. Наші сьогоднішні збори навчання---це форма публічного поклоніння. На кожних таких зборах ми молимося, ми навчаємо, ми свідчимо і ми напучуємося---все це з метою поглиблення розуміння нашого Батька на Небесах, Ісуса Христа та Святого Духа. Потім у нас є відповідальність перетворити це поглиблене знання у мудрість---постійно зменшуючи розбіжність між тим, що ми знаємо, і тим, як ми живемо.
Храмове поклоніння---це священна форма публічного поклоніння, тому що воно безпосередньо включає в себе обряди й завіти, які пов’язують нас з Божеством. Наскільки ви пов’язані з храмом і вашими завітами? Чи ви регулярно використовуєте цю святу форму публічного поклоніння, аби зміцнити ваше знання й мудрість? Чи ви допомагаєте тим, кого ви навчаєте, бути пов’язаними з храмом? Чи ви заохочуєте молодь бути гідними мати рекомендацію обмеженого використання, мати її та використовувати її, де це географічно можливо? Брати участь у роботі спасіння, знаходячи імена родичів, ходити у храм, щоб христитися й робити конфірмацію за своїх предків---все це надає можливість отримати духовний провід.
Найголовніше з усіх наших публічних поклонінь, принаймі за межами храму,---це причасні збори. Окрім заходів поклоніння, які є складовою більшості церковних зборів, це служіння зосереджується на причасті, обряді для живих. Коли ми починаємо й завершуємо збори, й особливо у підготовці до прийняття священного причастя, ми співаємо й молимося. Чи ми цілковито беремо участь у цьому? Наші думки й наші серця там чи вони ще десь? Чи наші смартфони вимкнено, чи ми шлемо текстові повідомлення по телефону й у соцмережах (а для нас, більш літніх людей,---електроні повідомлення) під час обряду чи будь-коли під час зборів? Коли промовці говорять, особливо якщо вони не такі вже й блискучі оратори, то чи не самовпевнено абстрагуємося ми, говорячи собі: “Я це вже все чув”?
Якщо ми винні у чомусь з цього, то те, що ми робимо,---це зменшуємо, вірогідно усуваємо, можливість Духа говорити з нами. І тоді ми дивуємося, чому ми не напучуємося під час причасних зборів чи будь-яких інших церковних зборів.
Публічне поклоніння---це велика можливість, яка допомагає всім нам, включаючи молодь, іти шляхом навернення.
Сімейне поклоніння
Публічне поклоніння повинно сприяти сімейному поклонінню. У 1999 році Перше Президентство порадило батькам і дітям “найвищий приоритет надавати сімейній молитві, домашньому сімейному вечору, вивченню євангелії та її навчанню, корисним сімейним заходам. Якими б гідними й доречними не були інші потреби чи заходи, вони не повинні заміняти божественно призначених обов’язків, які можуть виконати належним чином тільки батьки й сім’ї”11. Звісно, цих самих принципів знову і знову протягом багатьох років у різні способи навчала велика кількість Церковних провідників.
Ми живемо у дуже зайнятому світі. Подорожуючи за церковними дорученнями, я інколи у приватній розмові питаю місцевих провідників---і це гарні святі останніх днів:---“У вас є сімейна молитва, ви проводите домашній сімейний вечір? Ви вивчаєте євангелію сім’єю?” Часто на мене дивляться з соромом і пояснюють: “Ми такі зайняті. Шкільні й позашкільні заходи наших дітей, музика, інші уроки, напружений розклад життя та церковні справи забирають майже весь час. Моя дружина і я працюємо, служимо в Церкві й виконуємо інші зобов’язання. Ми рідко збираємося сім’єю”. Дух поради Першого Президентства такий: якщо ми настільки зайняті, роблячи навіть добрі справи, що у нас немає часу на найважливіше, то ми мусимо знайти рішення.
Коли діти виховуються наверненими батьками, які встановили взірець сімейного поклоніння, вони, більш вірогідно, відчуватимуть вплив Святого Духа у юні роки, а потім завжди наслідуватимуть цей праведний приклад. Тоді наше навчання у Церкві займає відповідне місце як підтримуюча система для того навчання, яке відбувається в сім’ї.
Крім постійного й ефективного поклоніння у наших сім’ях, вчителям молоді потрібно відповідним чином і чутливо заохочувати поклоніння в сім’ях своїх студентів. Деякі приходять із сімей, де вже це роблять, і ви просто можете стояти осторонь і тихо підбадьорювати. В інших студентів цього не відбувається з багатьох різних причин---починаючи з того, що студент може бути єдиним членом Церкви в його або її сім’ї (чи єдиним активним членом Церкви) і закінчуючи тим, що вони можуть бути членами сім’ї, яка регулярно відвідує церковні збори, але ще не дійшла до розуміння важливості сімейного поклоніння. Без перетягування на себе влади і обов’язків церковних провідників та батьків просто показуйте й навчайте праведному прикладу та допомагайте нашій молоді знайти, як їм стати джерелом натхнення для своїх сімей у розвиненні звичок постійного сімейного поклоніння.
Особисте поклоніння
Урешті-решт, навернення---це особиста справа. Публічне поклоніння веде до сімейного поклоніння, яке веде до поклоніння особистого. Воно включає особисту молитву, вивчення євангелії і особисте обміркування своїх стосунків з Божеством. “Бо як може знати людина господаря, … хто є незнайомцем для неї, і далеко від думок і намірів її серця”12.
Старійшина Д. Тодд Крістофферсон сказав: “Ось чому важливо мати відчуття священного---якщо не цінувати святині, їх буде втрачено. Не відчуваючи благоговіння, людина ставатиме все більше недбалою у своєму ставленні, і недисциплінованою у своїй поведінці. Вона віддалятиметься від того захисту, який міг би забезпечити її завіт з Богом. Її відчуття підзвітності перед Богом ставатиме дедалі слабшим і зрештою про підзвітність буде забуто. А після цього людина буде піклуватися лише про свій комфорт і задоволення своїх неконтрольованих бажань. Зрештою вона дійде до того, що зневажатиме священне, навіть [Самого] Бога, а після цього---і саму себе”13.
Ми зрозуміли, що найкращий провісник духовного успіху (а саме висвячення у Мелхиседекове священство, отримання ендаументу, служіння на місії, одруження у храмі і виховання праведної сім’ї) для молодих чоловіків і жінок---це мати особистий духовний досвід у молодому віці---для них це відчувати вплив Святого Духа. Це більше, ніж бути активним у Церкві, це бути активним в євангелії!
Ваша ціль для кожного уроку, який ви викладаєте, для кожного обговорення, яке ви проводите, для кожної розмови, яка виникла у вас у коридорі,---це, щоб справжнім учителем був Святий Дух. Як Спаситель навчав: “Утішитель же, Дух Святий, що Його Отець пошле в Ім’я Моє, Той навчить вас усього, і пригадає вам усе, що Я вам говорив”14. У Святого Духа є здатність зробити послання для кожної людини особистим, щоб її було “просвітлено Духом істини”15. Тому, коли ми навчаємо про роботу зі спасіння і божественно призначені обов’язки, ми робимо це завдяки напучуванню, яке підбадьорює, надихає, веде тих, кого ми навчаємо до зміцнення віри в Небесного Батька і в Ісуса Христа та Його Спокуту.
Вам, чудові релігійні освітяни, ми кажемо: Дякуємо! Дякуємо! Дякуємо! Від імені провідників Церкви: “Дякуємо!” Живіть життям особистої гідності, піклуйтеся про свої сім’ї та служіть Господу, особливо піклуючись про цінне підростаюче покоління. Залучення до роботи зі спасіння і виконання божественно призначених обов’язків під апостольським проводом й ключами буде розвивати та мотивувати нас.
Я заявляю про величність нашого Небесного спадку і нашої здібності отримати “вічне життя—дар, найвеличніший з усіх дарів Бога”16. Я свідчу про великого Єгову, народженого Ісуса, титулованого як Ісус Христос, “[помазаного]”17. Я свідчу про Його незрівнянну Спокуту, яка робить для кожного з нас та для кожного, кого ми навчаємо, можливим подолати світ---аби пройти крізь найскладніші земні обставини, “маючи справжню яскравість надії”18. З благословеннями відновленої євангелії та відновленої Церкви ми маємо все, що нам необхідно, що допоможе нам чути, відчувати та робити. В ім’я Ісуса Христа, амінь.
© 2017 by Intellectual Reserve, Inc. All rights reserved. Затверджено англійською мовою: 05/2017. Затверджено на переклад: 05/2017. Назва оригіналу: “The Conversion of the Children of God” Ukrainian PD60004121 192