Кароліна простягає руку допомоги
Як Кароліна могла допомогти своєму другові?
Кароліна намагалася слухати вчительку. Але вона не могла припинити дивитися на свого друга Рамона. У нього зовсім не було волосся!
Вже тривалий час у нього випадало волосся. Тепер він був лисий.
Кароліна почула щось за спиною. Цесар і Люїс реготали. Вона сподівалася, що вони сміялися не з Рамона.
Увесь ранок Рамон сидів згорбившись. Він не піднімав руку. Він виглядав сумним. Кароліні хотілося допомогти йому почуватися краще.
Нарешті настав час грати надворі. Рамон першим вибіг із класу. Коли Кароліна вийшла на вулицю, то ніде не могла його знайти! Він не грав у футбол. Він не лазив по тренажерах. І він не грав у класики біля вчителя.
А ось де він! Рамон стояв на майданчику у кутку. І Цесар, і Люїс теж були там. Кароліна підійшла ближче.
“Дивися, яка в нього велика голова!”— закричав Цесар.
Люїс засміявся. “Я б теж поголив свою голову, якби у мене було таке жахливе волосся”.
Руки Рамона були стиснуті в кулаки. Здавалося, він от-от заплаче.
Кароліна підбігла до Рамона. “Хочеш зі мною пограти?”—запитала вона. Вона простягла свою руку, і разом вони пішли геть. Вони вирішили підійти ближче до вчительки. Ніхто не буде зачіпати їх там.
“Хочеш пограти в класики?”—запитала Кароліна.
Рамон кивнув. Крейдою він розкреслив місце для гри.
“З тобою все гаразд?”—запитала вона.
“Тепер усе гаразд”. Рамон усміхнувся. “Дякую, що допомогла мені”.
Кароліна усміхнулася. Вона була рада, що в неї вистачило сміливості допомогти своєму новому другові!
Ілюстрації Холлі Гібберт