Не такий самотній
Ця історія сталася в Еквадорі.
Даміану хотілося, щоб уся його сім’я ходила до церкви разом.
Даміан перевірив вміст свого рюкзака, щоб не забути потрібні йому речі. Церковний одяг? Є. Туфлі? Є. Книга Мормона? Є. Він застібнув свій рюкзак, закинув його за плече і попрямував до дверей.
“Мамá!—покликав Даміан.—Я їду до абуели і абуело (бабусі і дідуся)!”
Мама складала рушники. “Обов’язково допомагай їм!” Вона полишила рушники, щоб міцно обійняти Даміана. “Я знаю, що тобі подобається ходити з ними до церкви. Бажаю гарно провести час завтра!”
“Гаразд!”—сказав Даміан. Але мені хочеться, щоб і ти пішла зі мною,—подумав він.
Даміан попрямував на автобусну зупинку. Щосуботи він їхав автобусом через усе своє містечко в Еквадорі до дому абуели і абуело. Він залишався в них ночувати. Наступного дня він ішов з ними до церкви.
У неділю вранці Даміан одягнувся для церкви. Він застібнув ґудзики на сорочці. Взув туфлі. Потім пішов до церкви з абуелою і абуело.
Даміану подобалося в церкві. Йому подобалося співати пісні і приймати причастя. Йому також подобалося бачитися зі своїми друзями. Але йому хотілося, щоб решта його сім’ї була з ним.
У той день після зборів Даміан, абуела і абуело пішли в гості до брата і сестри Руїс. Вони збиралися провести разом домашній вечір. Абуела принесла фруктовий пиріг на десерт.
Урок був про Ісуса. Слухаючи урок, Даміан розмальовував зображення Ісуса. “Ісус розуміє всі наші почуття,—сказав брат Руїс,— Навіть коли нам сумно”.
Даміан подивився на зображення Ісуса. Його настрій покращився, тому що Ісус знав про його почуття.
Після заключної молитви абуела сказала: “Я принесла карамельний пудинг. Хто бажає?”
“Я!”—сказав Даміан. Даміан найбільше любив цей солодкий кремовий десерт! Абуела робила найсмачніший пудинг.
Після домашнього вечора абуела провела Даміана на зупинку автобуса, щоб він міг поїхати додому. Даміан дивився в землю.
“Щось не так?”—запитала абуела.
Даміан насупився. “Я б хотів, щоб решта моєї сім’ї ходила з нами до Церкви”.
“Я також”,—сказала абуела. Вона обійняла Даміана. “Але твоя сім’я дуже тебе любить. А також і ми з абуело і багато інших!”
Під’їхав автобус. Даміан сів біля вікна і помахав абуелі, коли автобус від’їжджав.
Даміан думав про те, що сказала абуела. Він подумав про маму, брата і сестру. Він знав, що вони його дуже люблять. Потім він подумав про свою вчительку Початкового товариства. І про сім’ю Руїс. А також про абуелу і абуело. Усі вони також його люблять.
Але найголовніше, що Даміан знав, що його люблять Небесний Батько та Ісус. І завдяки цьому йому вже не було так самотньо.
Ілюстрації Джулісси Мори