Тім може робити те, що важко!
Тіму подобалося ходити в похід. Але цей похід здавався дуже довгим. Вони з сім’єю пройшли всю дорогу до озера. Тім із задоволенням дивився на маленьких рибок у воді. Йому подобалося кидати в озеро камінці. Але він уже втомився і зголоднів. Іти пішки було важко!
“Візьмеш мене на руки?”—спитав він у тата.
“Вибач,—сказав тато.—Мені потрібно нести твого меншого братика”.
Тім почав плакати. Він дуже втомився. Йому більше не хотілося йти.
“Візьмеш мене на руки?”—запитав він у мами.
“Мені потрібно нести маленьку Мію,—сказала мама,—але я можу взяти тебе за руку. Ми будемо йти разом”.
Мама узяла Тіма за руку. “Ти зможеш, Тіме. Ти можеш справлятися з важкими завданнями”.
Коли Тім втомлювався, мама звертала його увагу на квіти різних кольорів. Вони зупинялися, щоб попити води.
Потім ішли ще трохи. “Ми можемо робити те, що важко,—сказала мама Тіму.—Ти такий молодець!”
Невдовзі Тім уже міг бачити машину. “Дивися! Ми майже дійшли!”
Коли вони дійшли до машини, мама міцно обійняла Тіма. “Ти це зміг!—сказала вона.—Ти дійсно можеш робити те, що важко”.
Тім усміхнувся. Він почувався дуже гордим. Він проходив цілий день!
Того ж тижня Тіму довелося зробити ще одне важке завдання. Йому треба було навчитися кататися на велосипеді. Він мав тренуватися і тренуватися. Він навіть упав з велосипеда.
“Будеш пробувати ще?”—запитав тато.
Тім згадав про похід. Тоді йому також було важко. Але він це зробив.
“Так!—сказав Тім.—Я можу робити те, що важко!”
Тім знову сів на велосипед. Йому хотілося спробувати ще раз!
Ілюстрації Рейчел і Філіппи Коркатт