Піонери в кожній країні
Керол чекала три роки!
Керол хотілося охриститися.
Дін-дон! Задзвонив дверний дзвоник. Керол і її сестра Жакі побігли до дверей. “Мам!—покликала Керол.—Прийшла Ді. Ми вже підемо до церкви!”
“Щасливо вам!”—сказала мама.
Керол відчинила двері. “Привіт, Ді!—сказала вона.—Ходімо!”
Керол, Жакі і Ді попрямували до автобусної зупинки. Їм було цікаво побувати у новій церкві. Вони читали про неї в журналі. Вони також запросили інших подруг піти з ними.
Під’їхав яскраво червоний автобус. Дівчатка заскочили в нього. У Лондоні Керол з подругами майже всюди їздила на автобусі.
Дорогою автобус зупинявся і підбирав усе більше подруг. Ванесса, Шейла і Енжела—усі зібралися піти!
Автобус зупинився перед культурним центром. Саме там проводилися церковні збори. Коли Керол увійшла всередину, вона відчула щось особливе.
Керол слухала пісні, молитви і виступи. Вона вже бувала в інших церквах. Але ця церква відрізнялася.
Коли збори закінчилися, дівчатка поїхали автобусом додому. “Хотіла б піти й наступного тижня?”—запитала Ді.
Керол усміхнулася. “Я саме про це думала!”
Дівчата знову і знову ходили до церкви. Люди там були дуже привітні. Хтось завжди запрошував їх сідати поруч. І коли на тижні відбувалися якісь заходи, їх завжди запрошували. Керол почувалася так, ніби була частиною великої церковної родини.
Коли Керол почала зустрічатися з місіонерами, вона вже хотіла охриститися. Жакі також хотіла. Але батьки Керол сказали “ні”. Їм здавалося, що дівчата ще не були достатньо дорослими, аби прийняти рішення щодо хрищення.
Більшості подруг Керол також не дозволили охриститися. Але кожної неділі вони всі їхали автобусом до церкви. Керол було сумно їздити без решти своєї сім’ї. Але вона знала, що їздити туди було важливо.
Минуло три роки. Керол так само хотілось охриститися. Їй хотілося вийти з води чистою і незаплямованою. І вона знала, що дар Святого Духа їй дуже допомагатиме!
“Мамо,—сказала якось Керол,—чи можна мені, будь ласка, охриститися?”
Якусь мить мама мовчала. “Я бачила, як ти змінилася, відколи почала ходити до церкви,—сказала вона.—Я бачу, як старанно ти намагаєшся робити правильний вибір кожного дня. Якщо тато погодиться, тоді і я не проти”.
Зрештою Керол і Жакі змогли охриститися. Коли місіонери поклали руки на голову Керол, щоб її конфірмувати, вона відчула себе чистою і сильною. Вона була щаслива, що уклала з Богом обітниці. І тепер вона офіційно була членом Церкви Ісуса Христа Святих Останніх Днів!
Керол обійняла Жакі, поки вони чекали на автобус, щоб доїхати додому. Вони були першими членами Церкви в їхній сім’ї. Вони були піонерами! І це—благословення, яке Керол завжди цінуватиме.
Англія—це країна у західній Європі. Вона належить до Сполученого Королівства.
В Англії є два храми.
У Лондоні, столиці Англії, більше 8500 автобусів.
Керол було 11 років, коли вона вперше пішла до церкви.
Згодом Ді також охристилася. Зараз Керол і Ді залишаються добрими подругами!
На даний час Керол служить членом генеральної консультативної ради Товариства молодих жінок.
Ілюстрації Кейті Пейн