Помилка, зроблена олівцем
“Привіт, Валері!”—сказала Люсі. Вона пробігла через увесь зал назустріч подружці. Вони з Валері могли погратися, поки їхні мами проводили зустріч у церкві.
Люсі знайшла кілька воскових олівців. Вона вибрала собі рожевий. Але в неї не було паперу, щоб малювати. Тож вона провела рожеву лінію прямо на стільці. На металевому стільці лінія виглядала яскраво і красиво. Люсі подивилася на Валері і хихикнула.
Валері вибрала фіолетовий олівець. Вона намалювала карлючки на іншому стільці. Люсі і Валері обмалювали обидва стільця яскравими смужками і карлючками.
Невдовзі прийшла мама і побачила ці каракулі. “Люсі!—сказала мама.—Ти ж знаєш, що ми малюємо тільки на папері?!”
Люсі потупила погляд. Вона знала, що олівцями слід малювати лише на папері. Але, спробувавши малювати, вона про це якось … забула.
Зараз вона подивилася на стілець. Кілька тижнів тому її сім’я допомагала прибирати в церкві. Їй подобалося дбати про дім Ісуса. Їй стало соромно за те, що вона помалювала стілець.
“Ну що ж, дівчатка. Давайте це відмивати”,—сказала мама. Вони принесли паперові рушники. На них був мильний розчин.
Валері і Люсі взялися відшкрябувати сліди від олівців. Поступово вони почали відтиратися.
“Це важко!”—зітхнула Люсі.
Мама погладила її по спині. “Так, але в нас вийде!”
Разом вони відтерли стільці. Нарешті метал став чистим і блискучим.
Люсі подивилася на чисті стільці і усміхнулася. Їй було прикро, що вона їх розмалювала. Але й радісно, що вона змогла все виправити.
Ілюстрація Марка Робісона