Нове життя Кейлі

Девід Діксон

Співробітник редакції церковних журналів

Ця молода жінка здійснила подорож, під час якої подолала не лише кілометри, аби опинитися там, де вона сьогодні.

Пейзаж був зовсім не таким, до якого вона звикла. Жарко, сухо, і жодної сніжинки. Для Кейлі С. Техас здавався майже іншою планетою. Це було зрозумілою реакцією дівчини, яка виросла на Алясці.

“На Алясці, будь-яка погода з температурою вище 10 С вважається спекою,—каже Кейлі.— А в Техасі важко дихати, оскільки повітря таке вологе і гаряче”.

Для Кейлі зміна клімату Аляски на Техаський була лише однією зміною з багатьох інших. Її тато щойно помер у трагічному нещасному випадку, а її мама не могла сама виховувати Кейлі та двох її молодших сестер. На той час Кейлі, яка зараз вже навчається у старших класах, було 13, а її молодшим сестрам Джаді та Ріанні було лише 10 і 8 років.

Родичі вирішили, що найкращим виходом буде переїзд трьох сестер до їхньої старшої сестри та її чоловіка, які жили в Техасі.

І хоча Дженні, старша сестра Кейлі, та її чоловік Метт радо прийняли трьох сестер, адаптуватися було зовсім нелегко.

По-перше, цей клімат. Також впливало те, що сестрам з маленького містечка чималі школи Техасу здавалися величезними.

І на додачу ця традиція відвідування церкви …

Ось як було раніше

“Мені подобалося рости на Алясці,—каже Кейлі. Мені подобалися сніг і холод. Мені подобалося бути на природі. Усе було таке красиве. І я любила кататися на ковзанах, на санках і всі інші зимові розваги”.

Вона також зауважила й інше, пов’язане із життям на Алясці. “Ми з друзями бачили, що для того, аби вважатися популярними, потрібно було робити щось погане. І мені здавалося, що популярність була шляхом до щастя. Тому я не рухалася у правильному напрямку”.

Одна з подруг Кейлі завагітніла. Інша вживала наркотики. Деякі з її інших друзів постійно піддавалися дуже негативному настрою.

“Мені подобалося жити на Алясці,—знову каже Кейлі.— Але я дійсно запитую себе, яким би стало моє життя, якби я там залишилася. Багато хто з моїх друзів на Алясці зараз опинилися не в дуже хорошому місці”.

Ось як все змінилося

Одна з важливих подій у житті Кейлі сталася навіть перш, ніж вона навчилася ходити і розмовляти. Поки Кейлі була дуже мала, її старша сестра, Дженні, зустріла у коледжі місіонерів і приєдналася до Церкви Ісуса Христа Святих Останніх Днів. Провчившись один рік у коледжі на Алясці, Дженні перевелася до УБЯ–Айдахо, де зустріла свого чоловіка Метта. Після закінчення навчання Метт і Дженні переїхали до Техасу.

Коли вони прийняли молодших сестер, Дженні з Меттом встановили два, пов’язаних з релігією, правила: “Перше, вони мали відвідувати церкву з нами, як члени сім’ї,—каже Дженні.— І друге, ми з Меттом ніколи не повинні були вимагати від них охриститися, або навіть прослухати бесіди з місіонерами. Все це вони могли робити лише за власним вибором”.

Тому Кейлі почала відвідувати церкву а також заходи, що проходили посеред тижня. Спочатку все це не дуже на неї впливало. “Я відвідувала, але ні у що не вірила,—каже Кейлі.— Я просто не приділяла цьому великої уваги”.

Але вона почала помічати дещо незвичайне. “Щоразу, коли я ходила до церкви або на молодіжні заходи, я відчувала щастя”.

Після двох років таких спостережень Кейлі була готова зустріти дуже особливу подругу.

Маленькі кроки, велика винагорода

“Я зустріла свою подругу Медді, коли ми переїхали до іншої частини Техасу влітку перед моїм переходом у 10-й клас,—каже Кейлі.— Вона представилася мені і стала для мене величезним прикладом”.

Кейлі каже, що Медді завжди здається оптимістичною і радісною, навіть коли бувають важкі часи. Після того, як їхня дружба зміцнилася, Кейлі з нетерпінням чекала на те, щоб частіше відвідувати церковні збори і заходи.

“Медді така чудова подруга”,—каже Кейлі.

Фотографії Обрі Сток

Також великий вплив на життя Кейлі мала семінарія. На відміну від першого відвідування церкви, цього разу Кейлі дійсно почала уважно ставитися до того, чого навчали. “Причиною, з якої я почала уважно прислухатися в семінарії, було те, що люди навколо мене дуже добре відповідали на запитання і були активними. Я теж хотіла брати у цьому участь!”

Як то кажуть, зірки зійшлися. Завдяки вивченню Книги Мормона у семінарії, усвідомленню того, як євангелія приносить щастя її старшій сестрі, зятю та іншим членам приходу, і завдяки новим хорошим друзям, Кейлі була готова погодитися, коли Медді запитала її, чи хотіла б вона пройти місіонерські уроки у неї вдома.

З того часу все почало змінюватися дуже швидко. Кейлі та її молодша сестра—яку запросила окремо інша подруга пройти уроки в домівці у тієї подруги—вирішили охриститися у той самий день.

“На Алясці я була щаслива, коли проводила час із друзями і намагалася бути популярною,—каже Кейлі.— Зараз я щаслива завдяки євангелії. Я так багато усього дізналася від місцевих членів Церкви. Я дізналася, що щастя і світло приходять завдяки Ісусу Христу і Небесному Батьку”.

Життя, зосереджене на євангелії

Свідчення Кейлі про євангелію зростало великою мірою завдяки ретельному вивченню Книги Мормона в семінарії. Зараз Книга Мормона є такою ж важливою для неї, як і завжди. “Книга Мормона—це одне із найбільших джерел щастя для мене,—пояснює вона.— Вона дуже мене змінила. Я хочу, щоб інші теж це відчували, тому я намагалася ділитися нею”.

Вона носить з собою Книгу Мормона усюди, куди б не йшла, зокрема й у школу. “Є так багато усього, що роблять діти в школі, що відганяє Духа, наприклад, кажуть непристойні слова або занадто сильно намагаються бути популярними,—каже Кейлі.— Якщо у мене в рюкзаку лежить Книга Мормона, це допомагає мені пам’ятати про мою ціль: зберігати Духа і ділитися щастям, яке нам приносить євангелія”.

Вона не знає, чи могло б її свідчення так зрости, якби не вірні приклади членів Церкви навколо неї. “Члени Церкви були однією з причин, чому я охристилася,—каже вона.— Без їхнього прикладу і духовного світла, я б мабуть не помітила в них нічого, що б відрізнялося, і не звертала б уваги на інші, пов’язані з Церквою, речі”.

Завжди мати надію

Кейлі та її сестри дійсно пройшли в минулому через досить важкі часи. Але Кейлі знайшла надію на майбутнє, і цю надію вона хоче передати всім, хто зараз переживає важкі часи.

“Не забувайте просуватися вперед і надалі зосереджуватися на всьому позитивному,—каже Кейлі.— І якщо у вас померла близька людина, пам’ятайте, що Небесний Батько має план для вас і для інших. Ми зможемо жити з нашими сім’ями вічно, якщо будемо робити праведний вибір”.