“Наче вікно для вашої душі”, Заради зміцнення молоді, бер. 2021, сс. 6–8.
Наче вікно для вашої душі
Співаючи в хорі свого приходу на міжконфесійному фестивалі, ці підлітки багато чого дізналися про те, як музика може поєднувати усіх віруючих.
Меган С., Ітан М. та Ромі С. мають дещо спільне: вони люблять благоговійну музику. Їм подобається, як вона підносить і надихає їх, люблять почуття, які вона викликає. І їм подобається бачити, як вона підносить і надихає інших.
18-річна Меган, 19-річний Ітан та 17-річна Ромі мають ще одне спільне—всі вони співають у хорі свого приходу у шт. Флорида, США. І недавно хор дав їм навіть більшу можливість поділитися своєю любов’ю до музики, коли вони взяли участь у міжконфесійному музичному фестивалі.
“У нашій громаді є міжконфесійне товариство, яке робить багато всього, щоб поєднати людей різних вір”,—пояснює Ітан. Наприклад, ця група провела обговорення за вечерею іфтар (вечеря, якою мусульмани закінчують щоденний піст у святий для них місяць Рамадану), організувала кілька проектів служіння, наприклад, підготовку шкільних рюкзаків для нужденних дітей, і провела кілька особливих обідів, на які приходять люди, які раніше не знали одне одного, приносять свої страви, розмовляють про їжу, звичаї та вірування, притаманні їхнім культурам.
Членам хору подобається обідати і служити разом з товаришами з інших вір.
Давай дружити
Мета товариства—це, звичайно, допомогти подружитися людям, які мають різні культурні традиції.
“Є одна турецька сім’я, яку я завжди бачу на міжконфесійних вечерях, і вони підбігають до мене і кажуть: “Ми такі раді знову бачити тебе!”— каже Ромі.— Як добре, що у світі, де так часто переслідують за релігію чи віру, ми всі можемо зустрітися разом і просто поспілкуватися”. Під час одного з таких проектів служіння, “жінки з іншої церкви були дуже милі,—каже вона.— Вони не переймалися тим, яка у когось релігія. Вони просто були готові запропонувати свою допомогу. То було дуже приємно”.
“Ми можемо належати до різних релігій,—каже Меган,—але я завжди поважала вірування інших людей, і мені було приємно спілкуватися з ними у такій атмосфері, де ми всі хочемо дізнаватися одне про одного”.
“Наша церква лише нещодавно приєдналася до цього товариства,—каже Ітан.— Тому я вдячний за те, що до нас так добре ставляться і нас так добре прийняли. Я знаю, що в деяких місцях люди неправильно розуміють вірування нашої Церкви. Тому я завжди ціную, коли люди можуть прийняти відмінності одне одного і шукають те спільне, що нас поєднує”.
На одній ноті
І ще одна річ, яку розділяють усі групи віруючих—це музика. Міжконфесійний музичний фестиваль надає чудову можливість віруючим поєднатися у прославлянні Бога. Приходський хор мав бути одним із майже півдесятка груп, які представляли релігійні громади міста.
“Виступав хор дзвіночків, вокальний дует, великий хор, маленький хор, дует у складі флейтиста і піаніста, і т. д.,—пояснює Меган.— Кожну групу попросили виконати по два номери”.
Меган додала: “Ми хотіли переконатися, щоб те, що ми мали співати, допомогло людям зрозуміти, що ми віримо в Ісуса Христа, і що ми також віримо в Небесного Батька. Ми хотіли створити атмосферу поклоніння”.
Хор вирішив виконати два номери, які вони виконували раніше: “Great Things and Small Things” (Велике і мале) автор Стівен Кепп Перрі та “Sacraments and Symbols” (Причастя і символи) автори Дженіс Кепп Перрі, Стівен Кепп Перрі та Лінн Перрі Крістофферсон.
“Перша пісня енергійна. У ній передано запевнення, що разом з Богом ви можете зробити будь-що: і мале, і дуже значуще,—каже Ітан.— Друга пісня передає глибоке благоговіння. Вона майже як хорал і створює справжнє відчуття поклоніння”.
Репетиції, репетиції, репетиції
Під час підготовки до виступу Ітан скористався методом, який допомагав йому раніше. “Я намагаюся в першу чергу зануритися в пісню,—каже він.— Я помітив, що коли я маю змогу звертати увагу на зміст пісні, вона мені більше подобається. Звичайно, я роблю все можливе, щоб правильно співати, але я бачу, що це дається мені легше, якщо я налаштовуюсь на послання, яке намагаюсь донести. Мені подобається приділяти увагу духовній підготовці”.
“Нам також доводилося співати на причасних зборах і також репетирувати для інших заходів,—каже Меган.— Але ми знали про важливість цього міжконфесійного заходу, тому доклали всіх зусиль, аби підготувати ці твори. Ми наполегливо над ними працювали”.
Для виконання другого номеру хор з 14 осіб скоротили до двох квартетів. “Ми репетирували по вівторках, перед спільними заходами Товариств молодих чоловіків і молодих жінок,—каже Меган.— Це змушувало мене думати про пісню протягом цілого тижня, або навіть цілого місяця, якщо точніше. Я зазвичай цього не роблю, але я знайшла пісню на YouTube і слухала її багато разів. Я хотіла вдосконалитися. Я хотіла, щоб ми так добре заспівали, щоб це торкнулося людських сердець”.
Ітан, Меган та Ромі погоджуються, що всі репетиції принесли додаткову користь. “Коли ви знову і знову виконуєте пісню,—каже Ромі,—послання пісні залишається у вашій свідомості й у вашому серці”.
Хор виступає на Міжконфесійному музичному фестивалі.
У розумі й серці
Те, що послання було в розумі й серці членів хору, чітко проявилося під час співу хору. “Обидві пісні були просто прекрасні,—каже Ромі.— Аудиторія дійсно притихла і всі відчували Духа, коли звучали ті пісні. Ми всі відчували єдність”.
“Перша пісня завжди звучала для мене як весела,—каже Меган.— Я відчувала, що вона вплинула на людей на фестивалі. Мені було весело її співати і, сподіваюся, що їм усім вона також сподобалася. А в другій пісні так добре поєдналися голоси. Думаю, що кожен, хто її слухав, відчув дух поваги до Бога і благоговіння перед Ним”.
Меган продовжила, сказавши, що в кінці вечора “ми могли говорити з учасниками і членами аудиторії. Я знала, що люди запитували диригента нашого хору про пісні, які ми виконували: “Що то була за музика?”, або “Де ви знайшли таке аранжування?” Ми змогли взаємодіяти одне з одним і поговорити про музику, якою ми всі ділилися. Я відчула, що могла краще їх зрозуміти завдяки їхнім пісням, і що вони краще зрозуміли нас завдяки нашим. Музика—це наче вікно для вашої душі”.